Договiр як регулятор сiмейних майнових вiдносин
Дипломная работа - Юриспруденция, право, государство
Другие дипломы по предмету Юриспруденция, право, государство
атверджено Порядок укладання шлюбного контракту, згiдно з яким контрактом можуть передбачатися не лише майновi права i обовязки подружжя, але i немайновi, моральнi чи особистi зобовязання (п. 2). Але це суперечить п.3 ст.93 Сiмейного кодексу УкраСЧни.
Згiдно з ч. 3 ст. 93 Сiмейного кодексу УкраСЧни шлюбний договiр не може регулювати особистi вiдносини подружжя, а також особистi вiдносини мiж ними та дiтьми. Отже, подружжя не зможе, як ранiше, передбачити якiсь обовязки особистого характеру стосовно один одного, а також особистi немайновi вiдносини мiж ними та дiтьми. Тому з Порядку укладання шлюбного контракту необхiдно вилучити положення про можливiсть включення до шлюбного контракту умов щодо немайнових особистих i моральних обовязкiв. Помiрковану позицiю з цього питання зайняла РЖ. Жилiнкова, яка цiлком справедливо зазначила, що законодавство УкраСЧни предметом шлюбного контракту передбачаСФ лише майновi права та обовязки подружжя, оскiльки особистi права i обовязки встановленi законом i невiддiльнi вiд СЧх носiя [ ]. Однак автор з невiдомих причин не звернула увагу на суперечливi положення Порядку укладання шлюбного контракту. Не даСФ пiдстав для розширеного тлумачення предмета шлюбного договору i Сiмейний кодекс УкраСЧни, згiдно з яким шлюбним договором мають регулюватися лише "майновi вiдносини мiж подружжям, визначаються СЧхнi майновi права i обовязки" i не можуть регулюватися "особистi вiдносини подружжя, а також особистi вiдносини мiж ними та дiтьми" (ст. 93). Такий пiдхiд законодавця до визначення предмета правового регулювання шлюбним договором вiдповiдаСФ його призначенню та позицiСЧ переважноСЧ частини юристiв-науковцiв.
Дослiджуючи цю проблему, РЖ. Жилiнкова класифiкуСФ усi домовленостi подружжя у шлюбному контрактi на чотири категорiСЧ [ ]: 1) угоди подружжя щодо правового режиму СЧх майна (змiна режиму спiльного майна на режим роздiльного i навпаки; визначення часток у спiльному майнi; визначення правового режиму плодiв i доходiв вiд спiльного i роздiльного майна тощо); 2) угоди щодо порядку користування спiльним i роздiльним майном; 3) угоди щодо порядку управлiння майном i укладення з ним угод; 4) угоди зобовязального характеру (щодо порядку несення витрат на утримання спiльного i роздiльного майна; щодо взаСФмного утримання подружжя, виплати додаткових коштiв на лiкування тощо).[ ]
Важливою умовою шлюбного договору СФ те, що його положення не повиннi зменшувати обсягу прав дитини (ст.93 Сiмейного кодексу УкраСЧни, ст.42 Сiмейного кодексу РосiйськоСЧ ФедерацiСЧ), встановлених цим Кодексом, а також ставити одного з подружжя у надзвичайно невигiдне для нього матерiальне становище.
Крiм того, п. 5 ст. 93 Сiмейного кодексу УкраСЧни визначено, що за шлюбним договором не може передаватися у власнiсть одному з подружжя нерухоме майно та iнше майно, право на яке пiдлягаСФ державнiй реСФстрацiСЧ. Росiйське законодавство про це не згадуСФ.
Найважливiшою особливiстю шлюбного договору СФ те, що ним майновi права й обовязки подружжя може бути визначено iнакше, нiж це передбачено загальними правилами сiмейного законодавства. Зокрема, може бути встановлено, що певне майно, яке належало одному з подружжя до шлюбу або буде одержано пiд час шлюбу в дар, стаСФ СЧхньою спiльною сумiсною власнiстю; може бути визначено на розсуд подружжя розмiр часток у правi власностi на майно, що буде нажите у перiод шлюбу; може бути передбачено умови подiлу спiльного майна у разi розiрвання шлюбу, а також порядок погашення боргiв кожного з по дружжя за рахунок спiльного чи роздiльного майна. Шлюбний договiр може мiстити також положення про непоширення на майно, набуте подружжям за час шлюбу, положень про спiльну сумiсну власнiсть i тодi це майно буде вважатися спiльною частковою власнiстю або особистою приватною власнiстю кожного з них.
У шлюбному договорi сторони можуть передбачити використання належного СЧм обом або одному з них майна для забезпечення потреб СЧхнiх дiтей, а також iнших осiб. Наприклад, можна включити до договору положення про те, що подружжя зобовязуСФться утримувати непрацездатних батькiв, когось з них чи дiтей, народжених не у спiльному шлюбi, надавати цим особам грошову допомогу або/та надати СЧм можливiсть проживати разом з подружжям, видiливши окрему кiмнату в будинку чи квартирi тощо.
Чоловiк може у шлюбному договорi зобовязати дружину ощадливо ставитись до сiмейного бюджету, здiйснювати облiк проведених витрат на певну суму та iнформувати його про цi витрати. Дружина може зобовязати чоловiка забезпечити проживання своСФСЧ сiмСЧ у окремiй квартирi чи будинку, окремо вiд його батькiв.
Проте на практицi шлюбний договiр насамперед застосовуСФться не для регулювання спiльного проживання i користування майном, а на випадок розриву шлюбних вiдносин. Тому, безперечно, у шлюбному договорi можна визначити можливий порядок подiлу майна, у тому числi i пiсля розiрвання шлюбу (ст.42 Сiмейного кодексу РосiйськоСЧ ФедерацiСЧ, ст.97 Сiмейного кодексу УкраСЧни). У цьому випадку при розлученнi можна уникнути довготриваючих судових процесiв подiлу майна, маючи бiльше шансiв зберегти добрi вiдносини пiсля розлучення.
Слiд видiлити питання визначення у шлюбному договорi порядку користування житлом. Статтею 59 Сiмейного кодексу УкраСЧни визначено, що той з подружжя, хто СФ власником майна, визначаСФ режим володiння та користування ним з урахуванням iнтересiв сiмСЧ, насамперед дiтей. При розпорядженнi своСЧм майном дружина, чоловi?/p>