Договiр як регулятор сiмейних майнових вiдносин
Дипломная работа - Юриспруденция, право, государство
Другие дипломы по предмету Юриспруденция, право, государство
ий турбуватись про сiмю.
Аналiзуючи перелiченi в главi 6 Сiмейного кодексу УкраСЧни та главi 6 Сiмейного кодексу РосiйськоСЧ ФедерацiСЧ права та обовязки подружжя, можна дiйти висновку, що законодавець при СЧх визначеннi враховуСФ як загальнi цивiльно-правовi положення щодо визначення особистих немайнових прав громадян незалежно вiд шлюбу, так i закрiплюСФ порядок виникнення, здiйснення та припинення таких прав та обовязкiв у осiб, що перебувають у зареСФстрованому шлюбi. Це можна пояснити тим, що кожному громадяниновi вiд народження або за законом належить певне коло особистих немайнових прав та обовязкiв. Бiльшiстю з таких прав особа володiСФ довiчно. Вступ до шлюбу суттСФво не впливаСФ на цi права. Вони продовжують належати кожному з подружжя як громадяниновi.
До таких прав належать: право на життя, право на охорону здоровя, право на безпечне для життя i здоровя довкiлля, право на свободу та особисту недоторканнiсть, право на недоторканнiсть особистого життя, право на повагу до гiдностi та честi, право на таСФмницю листування, телефонних розмов, телеграфноСЧ та iншоСЧ кореспонденцiСЧ, право на свободу лiтературноСЧ, художньоСЧ, науковоСЧ i технiчноСЧ творчостi та деякi iншi особистi права.
Аналiзуючи ст. 49 та деякi iншi статтi Сiмейного кодексу УкраСЧни та ст.31 Сiмейного кодексу РосiйськоСЧ ФедерацiСЧ, можна дати наступне визначення материнства в правi.
Материнство - це забезпечена законом можливiсть жiнки здiйснювати репродуктивну функцiю (народжувати здорових дiтей), належним чином утримувати СЧх та виховувати в дусi поваги до прав та свобод iнших людей, любовi до своСФСЧ сiмСЧ та родини, свого народу, своСФСЧ Батькiвщини [ гопанчук ].
Право на материнство - це не тiльки сiмейно-правовий iнститут, а явище бiльш широке. Змiст цього права становлять не лише сiмейно-правовi норми, а й норми конституцiйного, цивiльного, трудового, адмiнiстративного, кримiнального та iнших галузей права.
Водночас зi змiсту iнших пунктiв ст. 49 Сiмейного кодексу УкраСЧни можна зробити висновок, що право на материнство - це, перш за все, сiмейно-правовий iнститут. Саме в такому вузькому розумiннi право на материнство як субСФктивне сiмейне право жiнки може здiйснитись тiльки в сiмейних правовiдносинах. Змiст цього особистого немайнового права подружжя становлять правомочностi дружини з приводу прийняття рiшення про те, мати чи не мати дитину. Якщо дружина забажаСФ мати дитину, а чоловiк буде проти цього або виявиться нездатним до зачаття дитини - це може бути причиною розiрвання шлюбу.
Право на материнство як сiмейне право включаСФ в себе також певнi обовязки iншого з подружжя. Вагiтнiй дружинi мають бути створенi у сiмСЧ умови для збереження СЧСЧ здоровя та народження здоровоСЧ дитини.
Дружинi-матерi мають бути створенi у сiмСЧ умови для поСФднання материнства iз здiйсненням нею iнших прав та обовязкiв.
Право на батькiвство. Батькiвство в правi визначаСФться як факт походження дитини вiд певного чоловiка, юридичне посвiдчений записом в державних органах РАЦСу про народження.
Право на батькiвство, як i право на материнство, СФ юридичним правом людини. Тому цi особистi немайновi права подружжя, хоч i регулюються рiзними статтями Сiмейного кодексу, але фактично виступають СФдиним правом подружжя. Ст. 50 Сiмейного кодексу УкраСЧни та ст.31 Сiмейного кодексу РосiйськоСЧ ФедерацiСЧ, у яких закрiплено право на батькiвство, маСФ багато спiльного з правом на матноинство. Якихось суттСФвих вiдмiнностей, крiм тих, що зумовленi фiзiологiчними особливостями жiнки та чоловiка i соцiальним станом жiнки-матерi, не iснуСФ. Що ж до практики розiрвання шлюбу за мотивом бездiтностi, то у звязку з тим, що такi шлюби розриваються, як правило, в органах РАЦСу, судова практика щодо таких спорiв незначна.
Право дружини та чоловiка на повагу до своСФСЧ iндивiдуальностi. РЖндивiдуальнiсть особи - це неповторна своСФрiднiсть людини. Така повага вважаСФться природною i не потребуСФ повсякденного нагадування. Стаття 51 Сiмейного кодексу УкраСЧни, в якiй зазначено, що дружина та чоловiк мають рiвне право на повагу до своСФСЧ iндивiдуальностi, своСЧх звичок та уподобань, по своСЧй сутi затверджуСФ стан сiмСЧ, в якiй вiдсутня любов мiж подружжям.
У тих сiмях, де немаСФ взаСФморозумiння, де кожен iз подружжя живе своСЧм iндивiдуальним життям, виникаСФ потреба в правi на повагу до своСФСЧ iндивiдуальностi, своСЧх звичок та уподобань.
Глава 6 Сiмейного кодексу РосiйськоСЧ ФедерацiСЧ, яка регулюСФ особистi права та обовязки подружжя досить стисло описуСФ СЧх. РЖ право на iндивiдуальнiсть там не згадуСФться, лише вказуСФться, що цi права здiйснюються на основi рiвностi мiж подружжям.
Право дружини та чоловiка на фiзичний та духовний розвиток. Фiзичний розвиток - це процес, спрямований на змiцнення здоровя, гармонiйне удосконалення форм i функцiй органiзму людини. Такий розвиток може вiдбуватись завдяки заняттям фiзичними вправами, гiгiСФнi працi та побуту тощо.
Здiйснюючи закрiплене в ст. 52 Сiмейного кодексу УкраСЧни рiвне право на фiзичний розвиток, подружжя маСФ створювати в сiмСЧ належнi умови для такого розвитку. Це - не тiльки заняття спортом, а й дотримання чистоти в оселi, удосконалення знарядь працi i побуту, спрямовування зусиль на позбавлення негативних звичок, здiйснення iнших заходiв щодо змiцнення фiзичного розвитку кожного з подружжя.
Духовний розвиток можна розумiти як дiяльнiсть, спрямовану на пiзнання духовних багатств, накопичених людством. Можуть бути рi