Договiр як регулятор сiмейних майнових вiдносин
Дипломная работа - Юриспруденция, право, государство
Другие дипломы по предмету Юриспруденция, право, государство
й, вирiшення iнших немайнових та майнових питань, що виникають пiд час шлюбу). Виходячи з цього, закон УкраСЧни не передбачаСФ iнституту роздiльного проживання подружжя (на вiдмiну вiд закону РосiйськоСЧ ФедерацiСЧ), хоча кожному з них надаСФ право вибору мiiя свого проживання. Цим самим законодавець заперечуСФ будь-яку можливiсть примусу подружжя до сумiсного проживання i пiдкреслюСФ, що шлюб не звужуСФ кола особистих прав громадян i не обмежуСФ СЧх правоздатностi.
У США правове регулювання внутрiсiмейних вiдносин у бiльшостi штатiв здiйснюСФться аналогiчно англiйському праву.
Особистi вiдносини подружжя в АнглiСЧ i США, на вiдмiну вiд краСЧн континентальноСЧ РДвропи, врегульованi досить своСФрiдно. Подружжя зобовязанi створити подружню спiльнiсть життя консорцiум [ ]. Хоча точного i вичерпного визначення консорцiуму нi в законодавствi, нi в судовiй практицi не iснуСФ, одним iз загальновизнаних його елементiв СФ обовязок подружжя жити разом. Порушення консорцiуму даСФ чоловiку право на предявлення одного з делiктних позовiв: 1) про спокусу, 2) про приховування, 3) про стягнення збиткiв у результатi адюльтеру, 4) про втрату консорцiуму. Можливiсть предявлення перших трьох видiв позовiв була скасована в АнглiСЧ законом у 1970 роцi, i в даний час покинутий чоловiк може предявити тiльки позов про втрату консорцiуму, оскiльки вiн, як установлено прецедентним правом, маСФ право на товариство i послуги дружини, а в 1973 роцi законом був встановлений самостiйний домiцилiй замужньоСЧ жiнки, що не залежить вiд домiцилiю чоловiка.
Поряд з особистими немайновими правами кожний iз подружжя маСФ й особистi обовязки. Перш за все, цi обовязки повязанi з турботою про сiмю. Так, згiдно зi ст. 55 Сiмейного кодексу УкраСЧни та п.3 ст.31 Сiмейного кодексу РосiйськоСЧ ФедерацiСЧ дружина та чоловiк зобовязанi спiльно пiклуватися про побудову сiмейних стосункiв мiж собою та iншими членами сiмСЧ на почуттях взаСФмноСЧ любовi, поваги, дружби, взаСФмодопомоги.
Кожен iз подружжя зобовязаний утверджувати в сiмСЧ повагу до матерi та батька. Дружина та чоловiк вiдповiдальнi один перед одним, перед iншими членами сiмСЧ за свою поведiнку в нiй, зобовязанi спiльно дбати про матерiальне забезпечення сiмСЧ.
Загальним обовязком кожного з подружжя СФ утримання вiд дiй, спрямованих на примушування до припинення шлюбних вiдносин, СЧх збереження, в тому числi - примушування до статевого звязку за допомогою фiзичного або психiчного насильства (п. 4 ст. 56 Сiмейного кодексу УкраСЧни).
Пiдбиваючи пiдсумки загальноСЧ характеристики особистих немайнових прав та обовязкiв подружжя, необхiдно пiдкреслити, що цi права виникають у звязку з укладанням шлюбу. Бiльшiсть з них дiСФ у виглядi законодавчих принципiв побудови сiмСЧ. Захист цих прав не завжди маСФ реально-правовий характер. Невиконання будь-ким iз подружжя обовязку не порушувати особистих немайнових прав iншого з подружжя може бути пiдставою розiрвання шлюбних вiдносин. Посадовi особи правоохоронних органiв мусять знати правову природу особистих немайнових прав подружжя i використовувати СЧх в дiяльностi, повязанiй з профiлактикою правопорушень.
3.2 Немайновi правовiдносини батькiв та дiтей
Згiдно зi ст. 145 Сiмейного кодексу УкраСЧни та ст.58 Сiмейного кодексу РосiйськоСЧ ФедерацiСЧ прiзвище дитини визначаСФться за прiзвищем батькiв. Якщо мати, батько мають рiзнi прiзвища, прiзвище дитини визначаСФться за СЧхньою згодою. Батьки, якi мають рiзнi прiзвища, можуть присвоСЧти дитинi подвiйне прiзвище, утворене шляхом зСФднання СЧхнiх прiзвищ. Спiр мiж батьками щодо прiзвища дитини може вирiшуватися органом опiки та пiклування або судом. Розiрвання шлюбу або визнання його недiйсним не зумовлюСФ змiни прiзвищ дiтей.
У разi змiни прiзвища обома батьками змiнюСФться прiзвище дитини, яка не досягла семи рокiв, з СЧСЧ згоди. У разi змiни прiзвища одного з батькiв прiзвище дитини може бути змiнене зi згоди обох батькiв та за згодою дитини, яка досягла семи рокiв.
Коли СФ заперечення одного з батькiв щодо змiни прiзвища дитини, спiр щодо такоСЧ змiни може вирiшуватися органом опiки та пiклування або судом. При вирiшеннi спору беруться до уваги виконання батьками своСЧх обовязкiв щодо дитини, а також iншi обставини, якi засвiдчують вiдповiднiсть змiни прiзвища iнтересам дитини (ст.148 Сiмейного кодексу УкраСЧни).
По спiльному проханню батькiв до досягнення дитиною вiку чотирнадцяти рокiв орган опiки i пiклування, виходячи з iнтересiв дитини, вправi дозволити змiнити iмя дитинi, а також змiнити привласнен СЧй прiзвище на прiзвище iншого батька.
Змiна iменi i (чи) прiзвища дитини, що досягла вiку десяти рокiв, може бути зроблено тiльки з СЧСЧ згоди (ст.59 Сiмейного кодексу РосiйськоСЧ ФедерацiСЧ).
Вибiр iменi дитини - це особисте право батькiв, яке здiйснюСФться за СЧх взаСФмною згодою. Згiдно зi ст. 146 Сiмейного кодексу УкраСЧни iмя дитини, народженоСЧ жiнкою в шлюбi, у разi вiдсутностi добровiльного визнання батькiвства визначаСФться матiрю дитини. Дитинi може бути дано не бiльше двох iмен, якщо iнше не випливаСФ зi звичаю нацiональноСЧ меншини, до якоСЧ належить мати i (або) батько. Спiр мiж батьками щодо iменi дитини може вирiшуватися органами опiки та пiклування або судом.
По батьковi дитинi присвоюСФться в усiх випадках за iменем особи, яка записана батьком дитини. Згiдно зi ст. 147 Сiмейного кодексу УкраСЧни та п.5 ст.58 Сiмейного кодексу РосiйськоСЧ ФедерацiСЧ по батьковi дитини, народжен