Договiр як регулятор сiмейних майнових вiдносин
Дипломная работа - Юриспруденция, право, государство
Другие дипломы по предмету Юриспруденция, право, государство
?ожнiй конкретнiй справi маСФ обТСрунтовувати своСФ рiшення щодо тривалостi спiльного проживання. В будь-якому разi час спiльного проживання повинен бути не меншим десяти рокiв, якi згадуються в ст. 76 Сiмейного УкраСЧни як умова отримання алiментiв протягом пяти рокiв пiсля розiрвання шлюбу i досягнення пенсiйного вiку;
в) непрацездатнiсть позивача настала саме пiд час спiльного проживання;
г) позивач потребуСФ матерiальноСЧ допомоги;
д) вiдповiдач за своСЧм матерiальним становищем маСФ можливiсть таку допомогу надавати.
РЖдея законодавця зрозумiла: вiн намагаСФться надати певнi гарантiСЧ i матерiально пiдтримати тих осiб, якi створюють по сутi сiмю, але в силу певних обставин не бажають (або не мають можливостi) зареСФструвати належним чином своСЧ сiмейнi вiдносини.
Згiдно ст.76 Сiмейного кодексу УкраСЧни, ст.90 Сiмейного кодексу РосiйськоСЧ ФедерацiСЧ дружина або чоловiк маСФ право на утримання навiть пiсля розiрвання шлюбу, якщо особа стала непрацездатною до розiрвання шлюбу або протягом одного року вiд дня розiрвання шлюбу i потребуСФ матерiальноСЧ допомоги i якщо СЧСЧ колишнiй чоловiк, колишня дружина може надавати матерiальну допомогу.
Якщо на момент розiрвання шлюбу жiнцi, чоловiковi до досягнення встановленого законом пенсiйного вiку залишилося не бiльш як пять рокiв, вона, вiн матимуть право на утримання пiсля досягнення цього пенсiйного вiку, за умови, що у шлюбi вони спiльно проживали не менш як десять рокiв (п.3 ст.76 Сiмейного кодексу УкраСЧни). Згiдно п.1 ст.90 Сiмейного кодексу РосiйськоСЧ ФедерацiСЧ не даСФться, який саме термiн перебування в шлюбi треба розцiнювати, як можливiсть отримувати алiменти. М.В.Антокольска припускаСФ, що вiн маСФ бути не менше, нiж 10 рокiв [ ].
Роблячи висновок, можемо стверджувати, що наведенi новели вимагають досить обережного ставлення до них на практицi, оскiльки якщо питання щодо алiментування таких осiб не буде погоджено сторонами добровiльно, то доказовою базою для суду стануть, перш за все, показання свiдкiв, що не може не обумовити появу безпiдставних позовiв, судову тяганину та виникнення спорiв, якi важко розвязати.
2.2 Майновi правовiдносини мiж батьками та дiтьми
Кожна сiмя маСФ у власностi певне майно. Це можуть бути будь-якi речi, грошовi кошти, нерухомiсть, транспортнi засоби, засоби виробництва. Склад, кiлькiсть i вартiсть такого майна не обмежуСФться законодавством, крiм майна, виключеного з цивiльного обороту. Головним його призначенням СФ задоволення фiзичних, духовних i соцiальних потреб членiв сiмСЧ.
Як правило, переважна частина сiмейного майна належить батькам (матерi, батьку) дитини (дiтей). Менша його частина належить дитинi (дiтям). Отже, батьки i дiти, зокрема тi, якi проживають спiльно, виступають самостiйними власниками майна. Батьки мають право розпоряджатись належним СЧм майном на свiй розсуд (продавати, дарувати, передавати до найму), не запитуючи згоди на це своСЧх дiтей. Малолiтнi дiти не мають права розпоряджатись належним СЧм майном. Вiдповiдно до п. 2 ст. 173 Сiмейного кодексу УкраСЧни при вирiшеннi спору мiж батьками та малолiтнiми, неповнолiтнiми дiтьми, якi спiльно проживають, щодо належностi СЧм майна вважаСФться, що воно СФ власнiстю батькiв. П.4 ст.60 Сiмейного кодексу РосiйськоСЧ ФедерацiСЧ дитина не маСФ права власностi на майно батькiв, батьки не мають права власностi на майно дитини. Дiти i батьки, що проживають спiльно, можуть володiти i користатися майном один одного по взаСФмнiй згодi.
Батьки можуть набувати майно в результатi укладання цивiльно-правових угод, отримання спадщини тощо. Вiдповiдно до норм цивiльного законодавства малолiтнi особи (дiти, яким не виповнилося 14 рокiв) мають право вчиняти дрiбнi побутовi правочини, вкладати кошти у банкiвськi (кредитнi) установи та розпоряджатися ними. Правочин вважаСФться дрiбним побутовим, якщо вiн задовольняСФ побутовi потреби особи, стосуСФться предмета, який маСФ невисоку вартiсть, вiдповiдаСФ СЧСЧ фiзичному, духовному чи соцiальному розвитковi. В результатi цих дiй малолiтня особа може набувати у власнiсть певне майно.
Вiдповiдно до ст. 174 Сiмейного кодексу УкраСЧни майно, придбане батьками або одним iз них для забезпечення розвитку, навчання та виховання дитини (одяг, iншi речi особистого вжитку, iграшки, книги, музичнi iнструменти, спортивне обладнання тощо), СФ власнiстю дитини. Закон зобовязуСФ батькiв передати у користування дитини майно, яке маСФ забезпечити СЧСЧ виховання та розвиток (ст. 176 Сiмейного кодексу УкраСЧни).
Суми, що належать дитинi як алiменти, пенсiСЧ, матерiальна допомога, надходять у розпорядження батькiв (осiб, що СЧх замiняють) i витрачаються ними на утримання, виховання й освiту дитини. Суд за вимогою батька, який зобовязаний сплачувати алiменти на неповнолiтнiх дiтей, вправi винести рiшення про перерахування не бiльш пятдесятьох вiдсоткiв сум алiментiв, що пiдлягають виплатi, на рахунки, вiдкритi на iмя неповнолiтнiх дiтей у банках (п.2 ст.60 Сiмейного кодексу РосiйськоСЧ ФедерацiСЧ).
Неповнолiтнi дiти вiком вiд 14 до 18 рокiв мають бiльш широкi майновi права. Окрiм вищезгаданих дiй, вони вправi самостiйно розпоряджатися майном, яке вони придбали на свiй заробiток, стипендiю чи iнший дохiд, окрiм нерухомих речей та транспортних засобiв, самостiйно здiйснювати права автора на твори науки, лiтератури та мистецтва, обСФкти промисловоСЧ власностi або iншi результати своСФСЧ творчоСЧ дiяльностi тощо.
Отже, у дiтей може виникнути право власностi на майно в результатi к?/p>