Договiр як регулятор сiмейних майнових вiдносин
Дипломная работа - Юриспруденция, право, государство
Другие дипломы по предмету Юриспруденция, право, государство
В°лiцтва або iншого ушкодження здоровя, i iншi). Загальним майном подружжя СФ також придбанi за рахунок загальних доходiв подружжя рухомi i нерухомi речi, цiннi папери, паСЧ, внески, частки в капiталi, внесенi в кредитнi установи чи в iншi комерцiйнi органiзацiСЧ, i будь-яке iнше нажите подружжям в перiод шлюбу майно незалежне вiд того, на iмя кого з подружжя воно придбано або на iмя кого чи ким з подружжя внесенi кошти.
Перелiк обСФктiв спiльноСЧ власностi подружжя, що мiститься в законi, не СФ вичерпним. Це дозволяСФ зробити висновок про те, що до спiльного майна подружжя може бути вiднесене будь-яке майно, не заборонене в цивiльному оборотi.
Мiж тим, згiдно зi ст. 13 Закону УкраСЧни "Про власнiсть" обСФктами права приватноСЧ власностi СФ жилi будинки, квартири, предмети особистого користування, дачi, садовi будинки, предмети домашнього господарства, продуктивна i робоча худоба, земельнi дiлянки, насадження на земельнiй дiлянцi, засоби виробництва, вироблена продукцiя, транспортнi засоби, грошовi кошти, акцiСЧ, iншi цiннi папери, а також iнше майно споживчого i виробничого призначення. Таким чином, все перелiчене майно може бути також у спiльнiй сумiснiй власностi подружжя.
В юридичнiй лiтературi щодо правового режиму страхових платежiв, страхових сум та вiдшкодувань висловлювалися рiзнi погляди. Страховi суми, одержанi одним iз подружжя за договором добровiльного особистого страхування, мають вважатися його особистим майном. Стосовно ж майнового страхування висловлювалася думка про можливiсть визнання одержаних одним iз подружжя страхових сум (вiдшкодувань) спiльною власнiстю, якщо було застраховане СЧх спiльне майно. На думку РЖ. ЖилiнковоСЧ [ ], при визначеннi правового режиму страхових вiдшкодувань необхiдно виходити з того, що вони СФ спiльною сумiсною власнiстю, якщо мало мiiе страхування спiльного сумiсного майна подружжя, i роздiльною, якщо страхувалося роздiльне майно одного з подружжя. З такою позицiСФю можна в цiлому погодитись. Проте автор нiчого не говорить про правову долю страхових платежiв, внесених одним з подружжя - страхувальником за договором страхування його роздiльного майна, адже такi платежi могли вноситися за рахунок спiльних коштiв подружжя. Вони можуть бути повернутi страхувальнику при достроковому припиненнi договору вiдповiдно до ст. 28 Закону "Про страхування" (в редакцiСЧ вiд 4 жовтня 2001 р.). Очевидно, якщо вони вносилися за рахунок спiльних коштiв подружжя, то також мають вважатися його спiльною власнiстю.
Згiдно ст.69 Сiмейного Кодексу УкраСЧни та ст.38 Сiмейного Кодексу РосiйськоСЧ ФедерацiСЧ дружина i чоловiк мають право на подiл майна, що належить СЧм на правi спiльноСЧ сумiсноСЧ власностi. При вiдсутностi розбiжностей iз приводу подiлу спiльного майна подружжя може самостiйно укласти угоду про подiл загального майна. В iншому випадку це питання розглядаСФться у судовому порядку.
Як слушно зазначаСФ В.Маслов, подiл спiльного майна подружжя - "один iз способiв припинення права спiльноСЧ сумiсноСЧ власностi подружжя за вимогою одного або обох з подружжя". Сутнiсть подiлу полягаСФ у тому, що спiльне майно розподiляСФться мiж подружжям, в результатi чого спiльна власнiсть припиняСФться i кожен з подружжя стаСФ власником частки, яка видiляСФться[9,28].
А.РЖвановим [4,427] висловлена теза про те, що в результатi подiлу зникаСФ спiльне майно подружжя i не виникаСФ нiякого договiрного режиму СЧх майна. З наведеним твердженням важко погодитись. Бiльш обгрунтованою, на мiй погляд, СФ точка зору РЖ.ЖилiнковоСЧ [ ], згiдно з якою у вказанiй ситуацiСЧ припиняСФ дiяти законний режим спiльностi майна i на його мiii виникаСФ договiрний режим роздiльностi майна.
Згiдно ст.70 Сiмейного Кодексу УкраСЧни та ст.39 Сiмейного Кодексу РосiйськоСЧ ФедерацiСЧ у разi подiлу майна, що СФ обСФктом права спiльноСЧ сумiсноСЧ власностi подружжя, частки майна дружини та чоловiка СФ рiвними. При вирiшеннi спору про подiл майна суд може вiдступити вiд засади рiвностi часток подружжя за обставин, що мають iстотне значення, зокрема якщо один iз них не дбав про матерiальне забезпечення сiмСЧ, приховав, знищив чи пошкодив спiльне майно, витрачав його на шкоду iнтересам сiмСЧ. За рiшенням суду частка майна дружини, чоловiка може бути збiльшена, якщо з нею, ним проживають дiти, а також непрацездатнi повнолiтнi син, дочка, за умови, що розмiр алiментiв, якi вони одержують, недостатнiй для забезпечення СЧхнього фiзичного, духовного розвитку та лiкування.
На думку К.Граве, якщо спiльне майно подружжя дiлиться за домовленiстю мiж ними, то подружжя саме визначаСФ: порядок подiлу, розмiр тiСФСЧ частки у спiльному майнi, яку отримаСФ кожен з подружжя, тi конкретнi речi, що отримаСФ той чи iнший з подружжя, можливу грошову компенсацiю, яку виплатить один з подружжя iншому за речi, котрi не можна подiлити та якi залишаСФ за собою один з подружжя [ граве ].
Ciмейне законодавство (ст. 57 Сiмейного кодексу УкраСЧни) визначило майно, яке не поступаСФ у спiльну сумiсну власнiсть обох з подружжя, а СФ обСФктом права особистоСЧ (приватноСЧ) власностi одного з них. У Сiмейному кодексi УкраСЧни не застосовуСФться поняття "роздiльна власнiсть подружжя". Отже, особистою приватною власнiстю дружини, чоловiка СФ: майно, набуте нею, ним до шлюбу. П.1 ст.36 Сiмейного кодексу РосiйськоСЧ ФедерацiСЧ гласить, що майно, яке належало кожному з подружжю до вступу в шлюб, СФ власнiстю кожного з подружжя.
Успiхи жiночого руху за рiвноправнiсть, тенденцiСЧ в розвитку буржуазного сiмейного права в сторону його де?/p>