Диверсифiкована стратегiя розвитку суб'СФкта зовнiшньоекономiчноСЧ дiяльностi ТОВ "Центр дiлових iнвестицiй"
Дипломная работа - Юриспруденция, право, государство
Другие дипломы по предмету Юриспруденция, право, государство
важливим засобом реструктуризацiСЧ економiки i пiдвищення СЧСЧ конкурентоспроможностi. Пошук напрямiв структурноСЧ перебудови набагато вигiдно здiйснювати шляхом оцiнки iнвестицiй в галузi економiки i сфери пiдприСФмницькоСЧ дiяльностi, якi володiють потенцiалом високоефективноСЧ диверсифiкацiСЧ виробництва.
Тенденцiя до диверсифiкацiСЧ виробничих програм захiдних фiрм намiтилася в 1950-60-i рр. при переходi вiд епохи масового виробництва i масового збуту до постiндустрiальноСЧ економiки. При цьому на окремих пiдприСФмствах почав виявлятися з рiзною гостротою брак внутрiгалузевих джерел пiдвищення ефективностi виробництва.
В процесi свого розвитку диверсифiкацiя поширилася на такi елементи господарськоСЧ дiяльностi, як товарний набiр, галузевий набiр, набiр галузей i сфер дiяльностi, набiр мiжнародних ринкiв. Одночасно вiдбувалася змiна прiоритетiв в пiдприСФмницькiй дiяльностi, у використовуваних методах i прийомах управлiння.
Необхiднiсть розвитку пiдприСФмства в умовах все зростаючоСЧ соцiально-економiчноСЧ нестабiльностi, дорожчання i дефiциту iнвестицiйних i природно-сировинних ресурсiв, посилювання конкуренцiСЧ на внутрiшнiх i свiтових ринках зажадала розробки i впровадження в практику методiв стратегiчного планерування i управлiння, що стали доповненням до традицiйного довгострокового планерування.
В перiод масового виробництва i масового збуту довгострокове планерування розвиток пiдприСФмства у вiтчизнянiй i зарубiжнiй практицi грунтувалося на прогнозах, отриманих шляхом екстраполяцiСЧ тенденцiй що склалися в економiцi. Таке спрощення було виправдане, враховуючи стабiльнiсть попиту на продукцiю, низьку iнфляцiю, вiдносну доступнiсть ресурсiв i помiрну внутрiгалузеву конкуренцiю. Вiтчизняним пiдприСФмствам гарантiСФю стабiльних умов роботи служило планове, централiзоване управлiння економiкою. ПiдприСФмства в цих умовах орiСФнтувалися на так званий прiростний стиль господарювання, який характеризуСФться постановкою цiлей розвитку вiд досягнутого i прагненням залишатися в рамках iснуючих сфер дiяльностi. ПiдприСФмства зберiгали свою спецiалiзацiю, оскiльки в диверсифiкацiСЧ виробництва не було необхiдностi. Продукцiя призначалася для масового споживача, тому складнi методи стимулювання збуту, що вимагають цiлеспрямованого фiнансування, практично не використовувалися. Ефективнiсть роботи розумiлася пiдприСФмствами у вузькому сенсi лише як спiввiдношення фiнансових результатiв до здiйснених витрат.
Завдання планерування розвитку пiдприСФмства, що полягаСФ в розподiлi обмежених в даний момент часу iнвестицiйних ресурсiв мiж окремими виробничими обСФктами, в умовах прiростного господарювання вирiшувалася шляхом оптимiзацiйних розрахункiв, де основним критерiСФм оптимiзацiСЧ виступав обСФм очiкуваного прибутку. Альтернативних варiантiв розвитку виробництва розглядалося небагато, тому всi вони могли бути детально прорахованi i зiставленi.
Абсолютно iншi умови економiчноСЧ дiяльностi характернi для теперiшнього часу. Насичення ринку продукцiСФю масового попиту, iнтенсивний розвиток науково-технiчного прогресу i посилення конкуренцiСЧ привели до того, що перiод вiд появи нових товарiв до СЧх старiння i вiдходу з ринку життСФвий цикл товарiв виявився коротшим за горизонт планерування пiдприСФмства. Значно скоротилися також життСФвi цикли виробничоСЧ технiки i технологiй. Прискорений розвиток торкнувся всiх сфер господарювання (пiд сферою господарювання розумiСФться комплекс технологiСЧ виробництва, продукцiСЧ, що випускаСФться в рамках даноСЧ технологiСЧ, i ринкiв збуту).
У таких умовах на змiну прiростному стилю приходить ефективнiший пiдприСФмницький стиль роботи, виражений в прагненнi до змiн, що передбачають майбутнi можливостi i небезпеки. Одночасно вiдбуваСФться перехiд вiд довгострокового планерування розвитку виробництва до стратегiчного. Такий перехiд передбачаСФ перш за все зсув акцентiв: центральною проблемою планерування стаСФ не оптимiзацiя прибутку i витрат в рамках освоСФних сфер господарювання, а безпосередньо управлiння даними сферами. Це означало своСФчасне здiйснення iнвестицiй в новi, потенцiйно прибутковi сфери господарювання i згортання, деiнвестування таких, якi бiльш не задовольняли пiдприСФмство. Оптимiзацiя технiко-економiчних показникiв роботи переходить в розряд завдань календарного планерування.
В результатi зросла цiннiсть диверсифiкацiСЧ виробничоСЧ дiяльностi, яка дозволяСФ не лише зменшити ризик втрат, викликаних ваганням попиту, але i пiдвищити лiквiднiсть пiдприСФмства. Так, деякi сфери господарювання, якi не були прiоритетними для майбутнього розвитку, в даний час могли приносити достатнiй обСФм прибутку, що перерозподiляСФться пiдприСФмством i використовуваною для iнвестування нових перспективних розробок. Тому управлiння портфелем сфер господарювання стало для диверсифiкованого пiдприСФмства важливим стратегiчним завданням.
Розробка стратегiСЧ розвитку СФ необхiдним елементом в управлiннi диверсифiкованим пiдприСФмством. Саме стратегiя дозволяСФ скоординувати дiяльнiсть багатопрофiльного пiдприСФмства в рiзних господарських сферах i функцiональних областях, мобiлiзувати ресурси i своСФчасно направити СЧх на вирiшення актуальних проблем.
Розробка стратегiСЧ диверсифiкацiСЧ базуСФться на системному аналiзi макро- i мiкроекономiчного оточення пiдприСФмства. У звязку з тим, що економiчне середовище пiдприСФмства динамiчне i характеризу?/p>