Диверсифiкована стратегiя розвитку суб'СФкта зовнiшньоекономiчноСЧ дiяльностi ТОВ "Центр дiлових iнвестицiй"
Дипломная работа - Юриспруденция, право, государство
Другие дипломы по предмету Юриспруденция, право, государство
iСФСЧ моделi завоювання великоСЧ частки ринку дозволяСФ рацiоналiзувати виробництво за рахунок великосерiйного випуску продукцiСЧ i тим самим знижувати витрати на одиницю продукцiСЧ, що, у свою чергу, веде до пiдвищення конкурентоспроможностi i рентабельностi.
Така модель була оптимальною до середини 70-х рокiв, коли тиск конкуренцiСЧ був нижчий, нiж тепер. Головним в органiзацiйнiй дiяльностi в час i пiсля другоСЧ свiтовоСЧ вiйни було управлiння великими масами людей, капiталу i матерiалiв. Були вдосконаленi системи матерiально-технiчного забезпечення. Проблеми оптимiзацiСЧ, тобто пошуку найбiльш ефективних дорiг виконання яких-небудь робiт або розмiщення яких-небудь обСФктiв, успiшно вирiшувалися за допомогою методiв дослiдження операцiй.
Пiсля другоСЧ свiтовоСЧ вiйни весь свiт випробовував на собi брак товарiв, i високий рiвень попиту сприймався як явище само собою зрозумiле. У такiй ситуацiСЧ ефективне дослiдження управлiння ресурсами було головним, i суть стратегiСЧ полягала у виборi варiантiв зростання компанiСЧ. У корпоративному стратегiчному мисленнi того перiоду, переважала орiСФнтацiя на так звану портфельну стратегiю. У багатьох диверсифiкованих корпорацiях рiзних галузей, що складалися з пiдприСФмств, завдання вищого керiвництва зводилися головним чином до вибору господарських обСФктiв, якi слiд було iнвестувати.
Стратегiя СФ набiр правил для ухвалення рiшень, якими органiзацiя керуСФться в своСЧй дiяльностi. Розрiзняють чотири групи таких правил [2].
Правила, використанi при оцiнцi результатiв дiяльностi органiзацiСЧ в сьогоденнi i в перспективi. При цьому якiсну сторону критерiСЧв оцiнки називають орiСФнтиром, а кiлькiсний вмiст завданням.
Правила, по яких будуються стосунки органiзацiСЧ iз зовнiшнiм середовищем, що визначають: якi види продукцiСЧ i технологiСЧ вона розроблятиме, куди i кому збувати своСЧ вироби, яким чином добиватися переваги над конкурентами. Цей набiр правил називаСФться продуктово-ринковою стратегiСФю або стратегiСФю бiзнесу.
Правила, по яких встановлюються стосунки i процедури усерединi органiзацiСЧ. Часто СЧх називають органiзацiйною концепцiСФю.
Правила, по яких органiзацiя веде свою повсякденну дiяльнiсть. Цi правила ще називаються основними оперативними прийомами.
СтратегiСЧ володiють певними вiдмiнними рисами [2]:
Вироблення стратегiСЧ завершуСФться не якою-небудь негайною дiСФю, а лише встановленням загальних напрямiв, просування по яких забезпечить зростання i змiцнення позицiй органiзацiСЧ.
Сформульована стратегiя може бути використана для розробки стратегiчних проектiв методом пошуку. Роль стратегiСЧ в пошуку полягаСФ в тому, аби, по-перше, допомогти зосередити увагу на певних дiлянках i можливостях; по-друге, вiдкинути всi останнi можливостi як несумiснi iз стратегiСФю.
Необхiднiсть в реалiзацiСЧ виробленоСЧ стратегiСЧ вiдпадаСФ, як тiльки реальний хiд розвитку виводить органiзацiю на бажанi подiСЧ.
В ходi формулювання стратегiСЧ не можна передбачати всi можливостi, якi вiдкриваються при складаннi проекту конкретних заходiв. Тут частенько доводиться користуватися сильно узагальненою, неповною i неточною iнформацiСФю про рiзнi альтернативи.
У мiру того як в процесi пошуку вiдкриваються конкретнi альтернативи, зявляСФться i точнiша iнформацiя, яка може поставити пiд сумнiв обгрунтованiсть первинного стратегiчного вибору. Таким чином, успiшне використання стратегiСЧ неможливе без зворотного звязку.
Для вiдбору тих або iнших проектiв застосовуються як стратегiСЧ, так i орiСФнтири, тому може здатися, що це одне i те ж, тодi як орiСФнтир СФ метою, до якоСЧ прагне органiзацiя, а стратегiя засiб для досягнення цiСФСЧ мети. ОрiСФнтири це вищий рiвень ухвалення рiшень. Стратегiя, виправдана при одному наборi орiСФнтирiв, не буде такою, якщо орiСФнтири органiзацiСЧ змiняться.
Стратегiя i орiСФнтири взаСФмозамiннi як в окремi моменти, так i на рiзних рiвнях органiзацiСЧ. Деякi параметри ефективностi (наприклад, частка ринку) воднораз служать орiСФнтирами, а в iншiй виступають в ролi стратегiСЧ органiзацiСЧ. Оскiльки орiСФнтири i стратегiСЧ виробляються усерединi органiзацiСЧ, виникаСФ типова iСФрархiя: те, що на верхнiх рiвнях управлiння СФ елементами стратегiСЧ, на нижчих - перетворюСФться на орiСФнтири.
Розгляд проблем стратегiСЧ частенько ускладнений, оскiльки те, що на вищому, рiвнi управлiння вважаСФться засобом досягнення яких-небудь цiлей, на вiдносно низьких рiвнях виступаСФ як мета. Це явище можна назвати iСФрархiчною структурою стратегiСЧ; звiдси слiдуСФ, наприклад, що. якщо в органiзацiСЧ встановленi цiлi i розробленi стратегiСЧ на рiвнi портфеля в цiлому, то для пiдприСФмств, що входять в портфель, цi стратегiСЧ представляються цiлями. ПiдприСФмства, у свою чергу, розробляють своСЧ стратегiСЧ. Останнi для кожноСЧ iз служб того або iншого пiдприСФмства виступають як набiр цiлей.
Виходячи з практики, що iснуСФ в даний час, за розробкою стратегiСЧ зазвичай слiдуСФ фаза органiзацiйного розвитку, в рамках якоСЧ приймаються заходи, направленi на те, аби полiпшити положення справ в органiзацiСЧ, пiдвищити СЧСЧ конкурентоспроможнiсть i готовнiсть до подальшого розвитку. При цьому сповна виразно СФ видимою тенденцiя до вiддiлення дiяльностi по розробцi стратегiСЧ вiд власне пiдприСФмницькоСЧ дiяльностi. Проте пiдприСФмництво i дiяльнiсть стратега по сутi одне i те ж, з тiСФю лише рiзницею, що остання вимагаСФ ширшого кругозору i далекоглядностi, чим будь-який iнший вид пiдприСФмницькоСЧ дiяльностi.
Та?/p>