Юридична вiдповiдальнiсть за порушення авторських та сумiжних прав
Дипломная работа - Юриспруденция, право, государство
Другие дипломы по предмету Юриспруденция, право, государство
тково, чужого твору пiд iменем особи, яка не СФ автором цього твору;
г) ввезення на митну територiю Украiни без дозволу осiб, якi мають авторське право i (або) сумiжнi права, примiрникiв творiв (у тому числi компютерних програм i баз даних), фонограм, вiдеограм, програм мовлення;
д) вчинення дiй, що створюють загрозу порушення авторського права i (або) сумiжних прав;
е) будь-якi дii для свiдомого обходу технiчних засобiв захисту авторського права i (або) сумiжних прав, зокрема виготовлення, розповсюдження, ввезення з метою розповсюдження i застосування засобiв для такого обходу;
СФ) пiдроблення, змiна чи вилучення iнформацii, зокрема в електроннiй формi, про управлiння правами без дозволу субСФктiв авторського права i (або) сумiжних прав чи особи, яка здiйснюСФ таке управлiння;
ж) розповсюдження, ввезення на митну територiю Украiни з метою розповсюдження, публiчне сповiщення обСФктiв авторського права i (або) сумiжних прав, з яких без дозволу субСФктiв авторського права i (або) сумiжних прав вилучена чи змiнена iнформацiя про управлiння правами, зокрема в електроннiй формi.
Так, згiдно з ч. 2 ст. 52 Закону суд маСФ право постановити рiшення чи ухвалу про:
а) вiдшкодування моральноi (немайновоi) шкоди, завданоi порушенням авторського права i (або) сумiжних прав, з визначенням розмiру вiдшкодування;
б) вiдшкодування збиткiв, завданих порушенням авторського права i (або) сумiжних прав;
в) стягнення iз порушника авторського права i (або) сумiжних прав доходу, отриманого внаслiдок порушення;
г) виплату компенсацii, що визначаСФться судом, у розмiрi вiд 10 до 50000 мiнiмальних заробiтних плат, замiсть вiдшкодування збиткiв або стягнення доходу;
д) заборону опублiкування творiв, iх виконань чи постановок, випуску примiрникiв фонограм, вiдеограм, iх сповiщення, припинення iх розповсюдження, вилучення (конфiскацiю) контрафактних примiрникiв творiв, фонограм, вiдеограм чи програм мовлення та обладнання i матерiалiв, призначених для iх виготовлення i вiдтворення, публiкацiю у пресi iнформацii про допущене порушення тощо, якщо у ходi судового розгляду буде доведено факт порушення авторського права i (або) сумiжних прав або факт наявностi дiй, що створюють загрозу порушення цих прав;
е) вимагати вiд осiб, якi порушують авторське право i (або) сумiжнi права позивача, iнформацiю про третiх осiб, задiяних у виробництвi та розповсюдженнi контрафактних примiрникiв творiв та обСФктiв сумiжних прав, засобiв обходу технiчних засобiв та про канали розповсюдження.
З-помiж усього перелiку, мабуть, найбiльшою проблемним аспектом застосування цiСФi норми стаСФ пiдрахунок збиткiв субСФкта авторського права та сумiжних прав, пiдрахунок доходу, отриманого правопорушником та визначення розмiру компенсацii.
Водночас, ст. 52 Закону передбачаСФ, що при визначеннi розмiрiв збиткiв, моральноi (немайновоi) шкоди суд зобовязаний виходити iз сутi порушення, майновоi i моральноi шкоди, завданоi особi, яка маСФ авторське право i (або) сумiжнi права, а також iз можливого доходу, який могла б одержати ця особа. Така постановка питання, безперечно, заслуговуСФ на повагу, однак на практицi ii застосувати вкрай важко, а iнколи й неможливо.
Перше питання постаСФ в оцiнцi судом сутi порушення, адже тут вiдiграють роль кiлька чинникiв, кожний з яких може дуже сильно вплинути на остаточне рiшення:
а) субСФктивна думка кожноi людини (зокрема, суддi) про те, що саме вважаСФться тяжким порушенням, а що легким, адже визначення ступеня серйозностi порушення авторських та сумiжних прав прямо залежить вiд активностi адвоката в судовому процесi, ставлення суспiльства до правопорушення i вiд особистоi думки суду.
б) розмiр завданоi моральноi шкоди, який i без того СФ дуже спiрним питанням в будь-якому судовому процесi.
Найбiльш складним питанням СФ визначення майновоi шкоди, що була завдана особi внаслiдок правопорушення. Тут очевидною СФ необхiднiсть застосування вiдповiдноi категорii знань, що допоможе визначити конкретний ii розмiр. Тож доречним буде провести експертизу з цього питання.
При визначеннi компенсацii, яка маСФ бути виплачена замiсть вiдшкодування збиткiв чи стягнення доходу, суд зобовязаний у встановлених пунктом "г" ст. 52 Закону межах визначити розмiр компенсацii, враховуючи обсяг порушення та (або) намiри вiдповiдача. Якщо обсяг порушення може бути доведений позивачем, то з намiрами вiдповiдача (правопорушника) все досить банально. Намiри вiдповiдача можна визначити лише за наявними доказами, навiть не опитуючи його, адже нiхто не покаже в судi, що у нього на майбутнСФ були досить великi плани щодо незаконного використання обСФктiв авторського або сумiжних прав.
РДдине, що лишаСФться пiд час прийняття рiшення в частинi визначення розмiру компенсацii у певнiй сумi, - це виходити з наявних фактiв, наприклад, розмiр тиражу збiрникiв, виданих iз порушенням прав субСФкта авторського та (або) сумiжних прав, використання порушником повного твору або його частини та припинення розповсюдження пiд час розгляду справи в судi. [29]
Конструкцiя ст. 52 Закону передбачаСФ альтернативну вiдповiдальнiсть. Тобто субСФкт авторського та (або) сумiжних прав може вимагати на свiй розсуд стягнення збиткiв, отриманого порушником доходу або, замiсть цього, стягнення компенсацii. Але лише компенсацiя надаСФ можливiсть уникнути складнощiв доказування збиткiв, якi обумовленi специфiкою порушень у данiй сферi, оскiльки найчастiше вони полягають в упущенiй