Шляхи вдосконалення бiзнес-планування на пiдприСФмствi (на прикладi ПП "Агро-тера")
Дипломная работа - Менеджмент
Другие дипломы по предмету Менеджмент
? з тим, не можна вважати, що поза конкурентним середовищем немаСФ проблеми стратегiчного планування. Це означало б визнання того, що поза конкурентним середовищем в органiзованого бiзнесу немаСФ перспективних цiлей, що, саме по собi, - очевидний нонсенс.
У будь-якого пiдприСФмства, незалежно вiд середовища його проживання, можна знайти визначену стратегiю виробничо-комерцiйноi дiяльностi. Вона виявляСФться в пiдходах до прийняття рiшень, що торкаються життСФвих iнтереси даного пiдприСФмства, у порядку розподiлу ресурсiв, у системi виробничо-комерцiйних прiоритетiв, у принципах, на яких будуСФться дозвiл конфлiктних ситуацiй, i т. п. Навiть якщо стратегiя не задокументована, не формалiзована, не спланована, навiть якщо пiдприСФмство не розумiСФ, чи не усвiдомлюСФ просто заперечуСФ iснування в нього якоi-небудь виробничо-комерцiйноi стратегii, вона все одно СФ обСФктивною.
Стратегiя повинна бути хоча б тому, що органiзований бiзнес не може постiйно змiнювати свiй курс, не може бути стовiдсотково гнучким i реагувати на змiни в господарському середовищi миттСФвими змiнами своСФi органiзацii. Мiiе розташування компанii, ii примiщення, устаткування, технологiя, працiвники, виробничi лiнii i т. п. мають зовсiм визначенi просторовi i тимчасовi рамки. Прийнятi один раз рiшення i зробленi для iхньоi реалiзацii дii обумовлюють цiлком визначену iнертнiсть пiдприСФмства. Згодом ця iнерцiя може бути переборена завдяки змiнам у поглядах, методах, структурах. Однак, такi змiни не можуть вiдбуватися щодня. Проходить визначений час, i iнерцiя, що маСФ мiiе, органiзацii починаСФ асоцiюватися з певним чином дiй. Тодi i стаСФ зрозумiло, що такий образ дiй i СФ стратегiя органiзацii.
Стратегiя бiзнесу - це образ дiй, що обумовлюСФ цiлком визначену i вiдносно стiйку лiнiю поводження виробничо-комерцiйноi органiзацii на досить тривалому iсторичному iнтервалi. Такий образ дiй складаСФться в рамках визначеноi системи принципiв, правил i прiоритетiв, що обумовлюють обставини мiiя (де), часу (коли), причини (чому), способу (як) i мети (для чого) дii [23, 102].
Зiштовхуючись з будь-якою ситуацiСФю, що вимагаСФ ухвалення рiшення, менеджер насамперед розглядаСФ ii через призму тiСФi системи принципiв, правил i прiоритетiв, що дiють у його органiзацii. Це допомагаСФ йому дiяти в напрямку стратегiчноi лiнii поводження органiзацii, виявляючи при цьому максимум самостiйностi i спритностi. Це дозволяСФ максимально спростити органiзацiйну структуру керування, перейшовши до децентралiзованоi системи прийняття оперативних рiшень i тим самим максимально пiдвищити гнучкiсть i стiйкiсть усiСФi виробничо-комерцiйноi системи.
Розробка системи принципiв, правил i прiоритетiв, що визначають образ дiй виробничо-комерцiйноi органiзацii, складаСФ суть стратегiчного бiзнес-планування.
Вибiр стратегii маСФ на увазi множиннiсть лiнiй поводження виробничо-комерцiйноi органiзацii. Бiльш того, як свiдчить практика стратегiчного планування, набагато складнiше визначити варiанти вибору, чим зробити сам вибiр. Класична технологiя стратегiчного планування взагалi намагаСФться не брати до уваги цю проблему, волiючи будувати своi пiдходи на базi емпiричних залежностей мiж кiлькiсними i якiсними параметрами бiзнесу, з одного боку, i вимiрниками дiлового успiху, з iншоi. Саме сумне, що при цьому за рамками проблемноi областi стратегiчного бiзнес-планування залишаСФться системна природа будь-якоi виробничо-комерцiйноi органiзацii, що, по-iстотi, i СФ основним, якщо не СФдиним, джерелом тiСФi множинностi лiнiй поводження, що повинна знаходитися в центрi уваги аналiтика в процесi стратегiчного аналiзу i планування.
Незважаючи на те, що системний пiдхiд як методологiя наукових дослiджень маСФ вже майже вiкову iсторiю, беручи свiй початок з робiт Богданова i Людвiга фон Берталанфи, вiн поки ще досить рiдко i на превелику силу одержуСФ реальне практичне застосування в соцiально-економiчних дослiдженнях, хоча майже завжди декларуСФться. Не СФ виключенням у цьому змiстi i теорiя стратегiчного бiзнес-планування i керування. Проста декларацiя системного пiдходу до стратегiчного планування i керування, по сутi, нiчого не даСФ, якщо основними науковими принципами при цьому залишаються експертиза й емпiризм. Не применшуючи цiнностi експертних знань i емпiричних висновкiв для прийняття стратегiчних рiшень, необхiдно разом з тим чiтко розумiти всю iхню обмеженiсть i суперечливiсть у рамках системного пiдходу. Вони достатнi для того, щоб назвати, що може вiдбутися в тих чи iнших умовах. Однак iх зовсiм недостатньо для того, щоб пояснити, чому це вiдбуваСФться, а головне, як можна на це вплинути.
Класичний пiдхiд до стратегiчного планування припускаСФ оцiнку сильних i слабких сторiн пiдприСФмства тiльки на основi експертних знань i емпiричних залежностей. Очевидно, що такий пiдхiд не розкриваСФ, та й не може розкрити причин як слабостi, так i сили пiдприСФмства. Про це можна говорити тiльки в рамках системного пiдходу, розглядаючи пiдприСФмство як вiдкриту систему, описуючи вiдповiдним чином ii склад, структуру, внутрiшнi вiдносини i процеси органiзацii i процеси обмiну мiж органiзацiСФю i навколишньою ii середовищем. Однак, саме в тiм, як це зробити i як на основi системного пiдходу будувати висновки, що мають стратегiчне значення для органiзацii, i полягаСФ сьогоднi головна методологiчна проблема стратегiчного планування.
Не можна сформувати анi правову державу, анi ефективну економiку без забезпечення чiткого гро