Философские аспекты культуры /Укр./
Информация - Разное
Другие материалы по предмету Разное
культури й iсторii, такий смисл СФ як цiль i смисл окремих людей або рухiв, але смислу всiСФi культури або iсторii, мабуть, не iснуСФ. РЖ навряд чи подiбний змiст виникне, навiть якщо людством буде управляти, як про те мрiяв Данило АндрСФСФв, всесвiтня етична органiзацiя Роза миру.
Не менше iстотно i те, як неокантистськi фiлософи розумiли призначення i природу самоi фiлософii. З одного боку, слiдом за Аристотелем фiлософiя розглядалася як законодавець мислення, як гарант iстинностi й загальнозначущостi знання, з iншого боку, слiдом за Кантом - як розумна, направляюча iнстанцiя людства. Фiлософiя, - пiдтверджуСФ Гуссерль, - зберiгаСФ за собою провiдну функцiю i свою особливу безкiнечну задачу - функцiю вiльного й унiверсального осмислення, що охоплюСФ одночасно всi iдеали одразу i загальний iдеал - iнакше кажучи, унiверсум усiх норм. У вiдповiдностi зi своiм вищим призначенням, - пише Альберт Швейцер, - фiлософiя СФ керiвником, що спрямовуСФ наш розум у загальному i цiлому... Але в час загибелi сторож, що повинний був попередити нас, заснув, i ми не змогли боротися за нашу культуру. Процитувавши Швейцера, Коссiрер далi запитуСФ: Чи iснуСФ в дiйсностi щось, подiбне обСФктивнiй теоретичнiй iстинi, чи СФ в природi те, що попереднi поколiння називали iдеалами моральностi i людяностi? Чи iснують обСФктивно деякi загальнi етичнi вимоги, що звязують усiх людей над уявленнями про iндивiдуальнiсть, державi, нацiональностi? У епоху, коли виникають такi питання, фiлософiя не може стояти осторонь, безголоса i некорисна... нi подразнення, нi навiть скептицизм не можуть зменшити внутрiшню енергiю i iдеалостворюючу силу фiлософii. Завдяки тому, що вона зберiгаСФ в собi цю силу в недоторканностi i чистотi, можна сподiватися, що з ii допомогою вона знову буде чинити вiдповiдний вплив на життя людей i на подii зовнiшнього свiту.
По сутi, у неокантистiв виходило так, що саме фiлософiя культури, як направляюча наш розум у загальному i цiлому, спасе культуру. Навряд чи сьогоднi можна подiлити вiру в це. В даний час претензii фiлософii на загальнiсть, нормативнiсть i загальнозначимiсть не можуть бути прийнятi, час глобальних фiлософських систем i аристотелiвськоi презумпцii щодо керiвноi ролi фiлософii вiдiйшов у минуле. Ще на початку сторiччя Вiльгельм Дiльтей, правда, iз жалем писав: ОднiСФю з найбiльш справжнiх причин, що не перестають надавати усе нову i нову iжу скептицизму, СФ анархiя фiлософських систем. Заснована на свiдченнях iсторii свiдомiсть безмежного рiзноманiття цих систем знаходиться в повному протирiччi з претензiСФю кожноi з них на загальнозначимiсть, i це протирiччя набагато сильнiше пiдкрiплюСФ дух скептицизму, нiж будь-яка систематична аргументацiя. Якщо ми оглянемося назад або навколо себе, скрiзь бачимо в хаотичному безладдi безмежне рiзноманiття фiлософських систем. РЖ завжди, iз самого свого зародження, вони виключали i спростовували одна одну.
Так, чого немаСФ, того немаСФ: сьогоднi, зокрема, це обумовлено iншим розумiнням культури, фiлософiя не розглядаСФться як унiверсальний нормативний розум (цю роль разом iз фiлософiСФю беруть на себе ряд iнших диiиплiн i практик - наука, мистецтво, iдеологiя й iн.) i не зводиться до однiСФi всеохоплюючоi фiлософськоi системи. Проте через фiлософiю як i ранiше здiйснюСФться розробка i проведення таких транiендентальних iдей i цiнностей, що покликанi орiСФнтувати i спрямовувати мислення, а також зберiгати культуру i життя людини. Тiльки i мислення, i життя в даний час розумiються iнакше.
У свiй час древнi греки розвязали ситуацiю (тiльки почасти вона подiбна iз сучасною) багато- i рiзнодумства наступним чином: вони сформулювали уявлення про мислення, що пiдпорядковуСФться системi правил (пiзнiше цi правила утворили каркас логiки) i описуСФ устрiй свiту (тобто онтологiю). При цьому можна сформулювати три основнi постулати, яким пiдпорядковуСФться мислення i на якi фактично орiСФнтуСФться традицiйна фiлософiя. Перший постулат - паралелiзму звучить так :дiйснiсть - не суперечлива, джерело помилок - у мiркуваннях, у мисленнi. Другий постулат - автономностi: у мисленнi, не звертаючись до iнших форм досвiду i життя, можна вирiшувати основнi проблеми, одержувати знання, знаходити внутрiшнi стимули для власного розвитку. Вiдповiдно до третього постулату - СФдностi: мислення одне i СФдине, не може iснувати багатьох i рiзних мислень. Вже Аристотель намагався створити правила i норми мислення, СФдинi для всього мислення, потiм для свого часу цю ж задачу намагалися вирiшити iншi фiлософи.
В даний час iнтелектуальна ситуацiя цiлком iнша: ми визнаСФмо iснування рiзних мислень (класичного, тобто Арiстотелiвсько-Кантистського, природничо-наукового, гуманiтарного, релiгiйного i т.д.), констатуСФмо вiдкритiсть мислення до рiзних форм досвiду i життя, вважаСФмо, що мислення описуСФ рiзну дiйснiсть, яку почасти i конституюСФ. РЖншими словами, на противагу постулатам класичного мислення можна сформулювати три наступних постулати сучасного, посткласичного мислення. Постулат породження: мислення породжуСФ вiдповiднi форми дiйсностi, обСФкти, реальностi, що i вiдбиваються в думцi. Постулат контекстностi: мислення не автономне, а подiбно до мови маСФ рiзнi контексти (контекстом мислення можна вважати тi форми досвiду i життя, що зливаються i переплiтаються з мисленням, сприяючи його подальшому розвитку). Третiй постулат - полiфонiчностi: сучасне мислення - це багато рiзних мислень, що знаходяться мiж собою в рiзноманiтних вiдношеннях (доповнення, протистоян?/p>