Философские аспекты культуры /Укр./
Информация - Разное
Другие материалы по предмету Разное
?юСФ яким чином при сприйняттi будь-яких предметiв культури ми як би прочитуСФмо iхнiй задум i одержуСФмо iнформацiю про iхнiх творцiв.
Культура маСФ власну мову, що СФ носiСФм знань, цiнностей значень. Засiб культурноi комунiкацii мiстить у собi не тiльки мову мiжособистiсного спiлкування, але i мови науки, полiтики, пропаганди, управлiння, релiгii. Сюди входять також невербальнi засоби культурноi комунiкацii - жести, мiмiка, одяг, ювелiрнi прикраси, зачiска, рубцювання i татуiровка i т.п. Культурна предметнiсть - результат осмисленоi дiяльностi, i кожний елемент культури СФ носiСФм змiсту, у ньому як би закодованi думка, цiль людини , що створила його, а в культурi в цiлому вiдбитi надii i розчарування, знання i сумнiв, страждання i радостi багатьох поколiнь людей. Цим пояснюСФться значимiсть культури для суспiльства, утрата цiнностей яка перериваСФ звязок поколiнь, вiдкидаСФ суспiльство назад, несучи загрозу його загибелi.
Функцiонування культури.
Реалiзацiя багатств культури припускаСФ iхнСФ освоСФння, тобто перетворення в духовне i практичне надбання особистостi i суспiльства. Тому найважливiшим компонентом культури СФ дiяльнiсть по трансляцii, сприйняттю, осмисленню названоi вище предметностi. Будь-який предмет культури нагадуСФ текст, що необхiдно комусь прочитати, що б вiн став думкою, а не випадковим i безглуздим набором знакiв. ВзаСФмообмiн знаннями, досвiдом, оцiнками - необхiдна умова буття культури. При свiдомостi культурноi предметностi людина опредмечуСФ, перетворюСФ в предмет своi духовнi сили i спроможностi. А при освоСФннi культурного багатства людина розпредмечуСФ, виявляСФ духовний змiст культурноi предметностi i перетворюСФ його у власне надбання. Тому буття культури можливо лише в дiалозi тих, хто створив, i тих , хто сприймаСФ явище культури. Смислове значення предмета культури мертве, якщо воно iзольоване вiд суспiльства, а народ вiдчужений вiд культури. Дiалог культур СФ формою взаСФмодii, розумiння й оцiнки культурноi предметностi i знаходиться в центрi культурного процесу.
Поняття дiалогу в культурному процесi маСФ широкий змiст. Це дiалог творця i споживача культурних цiнностей, це i дiалог поколiнь, i дiалог культур, як форми взаСФмодii i порозумiння народiв. Культурнi розходження - закономiрний наслiдок неповторноi iсторii народiв свiту, джерело рiзноманiття iсторичного процесу. В мiру розвитку торгiвлi, добросусiдства, мiграцii населення взаСФмодiя культур неминуче розширюСФться. Вона служить джерелом iхнього взаСФмозбагачення i розвитку. При цьому iстотне значення маСФ вiдповiдь на питання, яка форма взаСФмодii культур, його спрямованiсть. Найбiльш продуктивною i безболiсною СФ взаСФмодiя культур, що iснують у рамках спiльноi для них цивiлiзацii. А взаСФмодiя культур, що належать рiзним цивiлiзацiям, не завжди СФ благом. Наприклад, взаСФмодiя СФвропейських i неСФвропейських культур, культур Сходу i Заходу може здiйснюватися вiдповiдно до рiзних iенарiiв: поглинання захiдною цивiлiзацiСФю схiдних, проникнення захiдноi цивiлiзацii в схiднi, спiвiснування обох цивiлiзацiй (Японiя).
Бурхливий розвиток науки i технiки СФвропейських краiн, потреба в забезпеченнi нормальних умов життя для населення земноi кулi поставили з усiСФю гостротою проблему модернiзацii традицiйних цивiлiзацiй. Проте спроби модернiзацii для багатьох краiн закiнчилися невдачею. Особливо катастрофiчними були наслiдки модернiзацii традицiйних iсламських культур. Навязування чужорiдних принципiв, руйнацiя традицiйного побуту життя, урбанiзацiя, несумiснiсть культурних орiСФнтацiй iз меркантильною економiкою Заходу викликали психологiчну напруженiсть у населення.
Це не означаСФ, що дiалог культур у принципi не можливий або що модернiзацiя традицiйних цивiлiзацiй несе населенню тiльки цiннiсну дезорiСФнтацiю i тотальну кризу свiтогляду. Необхiдно вiдмовитися вiд уявлення, нiби СФвропейська цивiлiзацiя покликана бути стандартом для свiтового культурного процесу, i риси iнших культур, що не укладаються в СФвропейську модель, СФ помилковими або випадковими. Але не повинна абсолютизуватись i специфiка рiзноманiтних культур. Зберiгаючи своСФ культурне ядро, кожна культура постiйно пiддаСФться зовнiшнiм впливам, по-рiзному iх адаптуСФ. Захист прав людини, поширення передових технологiй, що забезпечують людей необхiдними матерiальними благами, поширення медичного обслуговування, розвиток iнститутiв освiти i культури, iнтенсивний культурний обмiн - усе це - свiдчення зближення рiзноманiтних цивiлiзацiй.
Будь-яке явище культури осмислюСФться людьми в контекстi сучасного стану суспiльства, що може сильно змiнити його змiст. Культура зберiгаСФ незмiною лише свою зовнiшню сторону, у той час як ii духовне багатство мiстить можливiсть безкiнечного розвитку. Ця можливiсть реалiзуСФться дiяльнiстю людини, здатною збагачувати й актуалiзувати тi неповторнi змiсти, що вона виявляСФ в явищах культури.
Культуру вiдрiзняСФ цiлiснiсть усiх ii структурних елементiв, що забезпечуСФться ii системнiстю, наявнiстю iСФрархii, ранжування, субординацii цiнностей. Найважливiшим iнтеграцiйним механiзмом культури СФ традицiя. Саме поняття культури припускаСФ наявнiсть традицii як памятi, утрата якоi рiвносильна загибелi суспiльства. Поняття традицii включаСФ такi прояви культури, як культурне ядро, ендогеннiсть, самобутнiсть, специфiка, культурна спадщина, культурна динамiка. Ядро культури - система принципiв, що гарантують ii вiдносну стабiльнi?/p>