Философские аспекты культуры /Укр./
Информация - Разное
Другие материалы по предмету Разное
?озрiзнених чинникiв. Людина - не тiльки витвiр, але i творець культури. Вона культурна, оскiльки освоюСФ i реалiзуСФ вищi цiнностi суспiльства, перетворюСФ iх у своСФ внутрiшньо духовне надбання. Про людину можна судити не тому, якi в неi судження про культуру, а тому, як вона реалiзуСФ цi уявлення. Культура СФ реалiзована, утiлена людською дiяльнiстю iндивiдуальна i суспiльна свiдомiсть, iдеали i смаки, моральнi установки i полiтичнi устремлiння, тому найважливiшим елементом культури СФ культурна дiяльнiсть.
Культура - це свiт людини, тiльки iй властивий засiб дiяльностi, у процесi якого вона одухотворяСФ утворюванi нею предмети, олюднюСФ природу. Культурна дiяльнiсть свiдомо i цiннiсно орiСФнтована. У нiй гармонiчно сполучаються схильнiсть нормам i вiдносна самостiйнiсть вiд них, доцiльнiсть i внеутилiтарнiсть. У етнiчнiй або регiональнiй формi вона виражаСФ загальнолюдськi iдеали i цiнностi. Дiяльнiсть людини в сферi культури визначаСФться ii потребами, але не зводиться до них. У нiй СФ елементи, необхiднi для досягнення цiлi i надлишковi. Поняття надмiрностi означаСФ наявнiсть у явищах культури елементiв, що перевершують деякий необхiдний мiнiмум. У культурi створюються цiнностi, несумiрнi з утилiтарною доцiльнiстю. Хоча культура i пiдвладна впливу бiологiчного, фiзичного, соцiальних, технiко-економiчного й аналогiчних чинникiв, вони одержують у нiй варiативне, багатозначне втiлення. Це свiдчить про свободу i можливостi породження принципово новоi предметностi.
Надмiрнiсть культури пояснюСФться тим, що вона породжуСФ субСФктивнi цiнностi переживання, що маСФ глибоко особистiсний змiст. Вона виявляСФться навiть на рiвнi природних потреб людини, що задовольняються вiдповiдно до найпростiших культурних унiверсалiй. Культура одухотворяСФ потреби людини, надаСФ iм естетичноi форми, оточуСФ символiкою, найчастiше дуже вiддаленою вiд самоi природноi потреби. Культура у вiдомому змiстi протилежна природi, знаменуючи видiлення людини зi свiту природи. Навiть самi простi, вiтальнi потреби людини як живоi iстоти (потреба в iжi, продовження роду, захисту вiд небезпек i т.п.) опосередкованi етикетними формами поведiнки. Культура - специфiчний людський засiб задоволення потреб. Вiдступ вiд ii норм - прояв безкультуря, здичавiння людини. Але культура не суперечить природi, як стверджували Руссо, Фрейд та iншi, а СФ ii продовженням.
Культура плiдно розвиваСФться лише в СФдностi продуктивноi i репродуктивноi, творчоi i рутинноi, новаторськоi i традицiйноi дiяльностi. Значення будь-якого культурного феномена, його смисл обСФктивно заданi субСФкту, оскiльки нове поколiння застаСФ явища культури в готовому виглядi. У цьому смислi його дiяльнiсть носить репродуктивний, рутинний характер. Але оскiльки змiст явища культури не збiгаСФться з його значенням, остiльки культурна дiяльнiсть СФ областю творчостi, створювання нового, небувалого i невiдомого. Новаторськi пошуки в сферi культури здiйснюються в рiзноманiтних формах, але сама можливiсть iнновацiй корениться у фундаментальнiй властивостi культури - ii надмiрностi.
Культурна дiяльнiсть не обмежуСФться потребами, тому що ii регулятором СФ мотиви, iдеали, цiнностi, тобто духовнi орiСФнтири. Вони спонукають людини керуватися у своiх дiях не тiльки власними потребами. Але враховувати особливостi предмета, що перетвориться людиною. Тварина лише споживаСФ природу, людина бачить у будь-якому предметi не тiльки власну цiль, але i його особливi властивостi. Споживче вiдношення до природи - симптом здичавiння, варваризацii людини. Становлення культури повязане з усвiдомленням i урахуванням ритмiв природи, зберiганням можливостей ii вiдтворення. Всесвiтньо вiдомий дiяч культури А.Швейцер (1875-1965) у своiй роботi Культура й етика пiдкреслюСФ, що в основi новоi етики повинний лежати принцип благоговiння перед життям у будь-яких ii проявах.
Визначаючи культуру як засiб, технологiю дiяльностi, можна видiлити культурний бiк рiзноманiтних явищ громадського життя: культуру працi, побуту, мислення, виробництва, полiтичну, правову, культуру соцiальних вiдношень i т.д. Вона СФ засiб людського буття i кожного прояву соцiальностi.
Людська дiяльнiсть - найнеобхiднiший елемент культури, що представляСФ ii як процес виробництва цiнностей. Будучи реалiзованим, втiленим у дiяльностi свiдомiстю, культура мiстить у собi культурну предметнiсть, що робить можливим передачу наступним поколiнням соцiального досвiду, засобiв i програм дiяльностi. Культурна предметнiсть - гранично широке поняття, у якому мислиться усе те, у чому втiлюються знання, умiння, норми, цiнностi суспiльства. Вона мiстить у собi матерiальну культуру. Культурна предметнiсть охоплюСФ також духовну культуру, втiлену в мовi i мовленнi, у моральнiй поведiнцi i творах мистецтва, правовiй i полiтичнiй поведiнцi, наукових працях i релiгiйнiй обрядностi i т.п. Матерiальна i духовна культура повязанi мiж собою. Цей звязок виражаСФться в наступному: по-перше, суспiльнi iдеi й уявлення втiлюються в матерiальнiй, предметнiй формi (формi мови, символiв, творiв мистецтва i т.п.). По-друге, у будь-якому предметi матерiальноi культури з необхiднiстю втiлене деякий духовний змiст (проект, задум, настрiй, знання i т.п.). У цiлому змiстом культури СФ духовний свiт людини, втiлений у трудовiй i iншiй дiяльностi. Тому культурна предметнiсть маСФ знакову природу: у речах, творах мистецтва, жестах i т.д. як би закодована думка людини, що створила цi предмети. Ця особливiсть пояс?/p>