Философские аспекты культуры /Укр./
Информация - Разное
Другие материалы по предмету Разное
Фiлософськi аспекти сучасноi культури
Якщо порiвнювати визначення культури в рiзноманiтних словниках, працях фiлософiв i вчених, то можна виявити iстотнi розходження мiж ними. РЖ це не випадково. Культура - надзвичайно багатопланове явище, що охоплюСФ всi сфери життя особистостi i суспiльства. Вiдповiдь на питання: що таке культура, - передбачаСФ i вiдповiдь на питання: як вона виникла i чому iснують рiзноманiтнi, а в рядi вiдношень несумiрнi культури.
Термiн культура походить вiд латинського cultura оброблення, виховання, утворення, розвиток, шанування i вказуСФ на те, що спочатку пiд культурою розумiвся цiлеспрямований вплив на природу: оброблення культивування грунти, а також виховання людини. У пiзньоримськiй iмперii, а потiм i в епоху середньовiччя поняття культури асоцiюСФться з мiським укладом життя i повязаними з ним благами цивiлiзацii. У епоху Вiдродження культура визначалася як ознака особистоi досконалостi. У цей перiод виникаСФ тенденцiя ототожнення культури з рiзноманiтними областями духовноi дiяльностi: наукою, що зароджуСФться, мораллю, мистецтвом, фiлософiСФю, релiгiСФю. Культура розглядаСФться як сукупнiсть зразкiв поведiнки, як продовження античноi традицii духовноi дiяльностi. У названому значеннi поняття культури проiснувало аж до XVIII сторiччя, коли воно узвичаiлося соцiальнiй думцi.
Фiлософи Просвiтництва розглядають культуру як якусь специфiчну автономну i самоцiнну сферу людськоi дiяльностi. Найважливiший аспект культури в iхньому розумiннi - прагнення спорудити храм Розуму. Розум покликаний зруйнувати панування довiльних думок, поставити перед людством унiверсальнi значимi цiлi i пiдпорядкувати собi соцiальнi змiни. Просвiтництво виробило систему критерiiв, вiдповiдно до яких вiдбиралося те, що можна вважати культурою. Культурна дiяльнiсть повинна бути iнтелектуальною, творчою, продуктивною, новаторською, тобто не просто вiдтворювати, але постiйно розширювати сферу людських можливостей. На змiну поняттю оригiнального в традицiйному змiстi тобто висхiдного до початкiв споконвiчно древнього, котрому слiд наслiдувати як зразку, приходить поняття оригiнальностi як новаторства. Але реальна суть культури ii специфiка обмежувалася рамками духовноi дiяльностi як якоiсь абсолютноi свободи людського розуму.
Кант розрiзняСФ культуру умiння i культуру диiиплiни. Умiння припускаСФ спроможнiсть реалiзувати цiлi, а диiиплiна - спроможнiсть ставити осмисленi цiлi i звiльняти нашу волю вiд деспотизму бажань, що позбавляють нас можливостi зробити розумний вибiр. Кант обмежуСФ поняття культури межами науки i мистецтва. У науцi концентруСФться законодавча сила мистецтва, у мистецтвi - продуктивна сила уяви. Вони протилежнi також, як обСФктивне знання i субСФктивне почуття. Проте вiдношення науки i мистецтва Кант розглядаСФ як вiдношення додатковостi.
У XIX сторiччi в культурi стали бачити насамперед систему цiнностей i iдей, що рiзняться по iхнiй ролi в життi i самоорганiзацii суспiльства того або iншого типу. Гегель розглядаСФ культуру як початкове i завершальне фiлософiя ланка самопiзнання абсолютноi iдеi. Гегелiвська, а слiдом за нiй i марксистська теорiя СФдиноi лiнiйноi еволюцii були пiдданi критицi в рядi концепцiй культури XIX-XX стст. зокрема, у концепцii локальних цивiлiзацiй Шпенглер розглядав культури народiв як замкнутi , самодостатнi, неповторнi органiзми, що проходять у своСФму розвитку стадii виникнення, розквiту, надламу, а потiм занепаду i загибелi. РЖдея множинностi культур виводиться Шпенглером iз факту своСФрiдноi переривчастостi iсторичного процесу.
Марксистська концепцiя культури базуСФться на принципах матерiалiстичного розумiння iсторii, найважливiшими засадами якоi СФ економiчний детермiнiзм i теорiя суспiльно-економiчних формацiй. З цього погляду кожноi формацii вiдповiдаСФ свiй тип культури, а класовi протирiччя СФ причиною подiлу СФдиноi культури на двi культури, що вiдповiдають двом основним класам формацiй. Класовий пiдхiд до пояснення та оцiнцi культурних явищ абсолютизуСФться. Проте це не означаСФ тотального заперечення спадкоСФмностi культурного процесу, що носить виборчий характер. Не заперечуСФ марксизм i загальнолюдського змiсту культури, але вважаСФ, що воно пiдпорядковано класовому початку. На вiдмiну вiд сформованоi в iсторii фiлософii традицii марксизм включаСФ в змiст культури не тiльки духовну, але i матерiальну культуру. У рамках формацiйного пiдходу до iсторii марксизм формулюСФ своСФ уявлення про закономiрностi буття культури: залежнiсть культури вiд економiчного базису, стихiйнiсть, нерiвномiрнiсть культурно-iсторичного процесу в антагонiстичних формацiях, тенденцiя до витиснення культурою панiвного класу духовноi дiяльностi мас, посилення культурноi поляризацii суспiльства в мiру загострення класовоi боротьби, нацiональна форма культури.
У XX сторiччi вивчення культури здiйснювалося головним чином у рамках етнографii i соцiальноi антропологii. В другiй половинi XX сторiччя одержують розвиток уявлення про комунiкативнi властивостi культури, поширюються ii герменевтичного розумiння. Звiдси й iнтерес до мови як основи для вивчення будови i особливостей культури.
Структури культури.
Такий далеко не повний огляд рiзноманiтних концепцiй, що сформувалися протягом iсторii. У них даСФться характеристика найважливiших особливостей культури. Сучасне розумiння культур вбираСФ в себе названi характеристики. Поняття куль