Философские аспекты культуры /Укр./
Информация - Разное
Другие материалы по предмету Разное
?а невiддiльна вiд людськоi дiяльностi, ii прогрес обумовлений участю iндивiдiв i соцiальних груп у культурно-iсторичнiй творчостi. А. Тойнбi пiдкреслюСФ: Культурний елемент являСФ собою душу, кров, лiмфу, сутнiсть цивiлiзацii. У порiвняннi з ним економiчний i тим бiльше полiтичний плани здаються штучними, несуттСФвими, посереднiми створеннями природи i рушiйних сил цивiлiзацii. Цивiлiзацiя - незмiннiсть суспiльства , що самопiдтримуСФться, носiй соцiальноi статики. Культура - носiй соцiальноi динамiки, вона формуСФ й одночасно формуСФться сама творчою меншiстю особистостей, спроможних дати вiдповiдь на виклик iсторii i передати iмпульс соцiальним змiнам.
ФРЖЛОСОФРЖЯ КУЛЬТУРИ
Ю. Давидов у Фiлософськiй енциклопедii пише, що культурфiлософiятАЭ (фiлософiя культури) - поняття, уживане в захiднiй фiлософii в значеннi усвiдомлення сутностi i значення культури. РЖ дiйсно, якщо ми звернемося до висловлювань таких неокантистiв, як Вiльгельм Вiндельбанд i Ернст Кассiрер, що заклали фундамент фiлософii культури, то побачимо, що вони обговорюють два основних питання: що конституюСФ культуру як цiле на вiдмiну вiд окремих ii проявiв i в чому змiст культури. Обидвi цi теми СФ в неокантиськiй традицii фiлософськоi думки. Наприклад, Е. Кассiрер запитуСФ: Що ж СФ цiле духовноi культури? Що iз себе представляСФ цiль культурноi дiяльностi, ii призначення, ii змiст?.. Головна задача усiх форм культури полягаСФ в тому, що б створювати загальний свiт думок i вiдчуттiв, свiт людяностi, СФдиний космос... Нас бiо нам вдасться осягнути характер цих сил, якщо ми зрозумiСФмо iх не з погляду iхнього iсторичного виникнення, а з погляду структури, якщо зрозумiСФмо, у чому iхня вiдмiннiсть i у чому всупереч цiй вiдмiнностi iхня взаСФмодiя, то це буде означати, що ми досягли нового знання про характер людськоi культури. Але ще ранiш, на початку сторiччя, В.Вiндельбанд, обговорюючи статус фiлософii культури, писав: РЖстинною фiлософiСФю така фiлософiя буде, звичайно, тiльки в тому випадку, якщо генетичнi дослiдження психологiчного аналiзу, соцiологiчного порiвняння й iсторичного розвитку будуть служити лише матерiалом для виявлення тiСФi основноi структури, що властива всякiй культурнiй творчостi у нечасовому, зверхемпiричнiй сутi розуму. РЖншими словами Вiндельбанд (i слiдом за ним i iншi неокантисти) на обидва питання вiдповiдаСФ так: i змiст, i цiле культурi надаСФ розум. Щоб знайти й усвiдомити СФднiсть культури, стверджуСФ Вiндельбанд необхiдно осягнути сутнiсть функцii, що представляСФ собою те загальне, що СФ присутнiм у всiх окремих культурних дiяльностях, як би не рiзнився оброблюваний ними змiст, а це означаСФ нi що iнше, як самосвiдомiсть розуму, що породжуСФ своi предмети й у них царство своСФi значимостi. Розкриваючи неокантистське розумiння розуму, Кассiрер звязуСФ iдею розуму з iдеями свободи i моралi. НемаСФ необхiдностi нi простежувати весь хiд людськоi iсторii, нi давати докладнi пояснення всiСФi розмаiтостi форм, прийнятих людською цивiлiзацiСФю, що б вiдповiсти на запитання, що, на думку Канта, СФ дiйсно важливим i ключовим, - питання про ту головну цiль, до досягнення якоi спрямоване людство. Це цiль моральна, i тому саме в моралi, у системi етики варто шукати iстиннi принципи фiлософii iсторii i фiлософii цивiлiзацii. Вiдповiдно до Канта, у коренi всiх проблем фiлософii iсторii i фiлософii культури лежить iдея свободи. Свобода означаСФ автономiю розуму, звiдси загальна задача фiлософii культури полягаСФ у вирiшеннi питання: яким чином i за допомогою яких засобiв можливо досягнення цiСФi автономii в процесi еволюцii людського розуму i волi.
СпробуСФмо тепер осмислити уявлення неокантистських фiлософiв культури. Вадим МСФжуСФв безумовно правий, стверджуючи, що мова в них iде не про рiзнi культури, а тiльки про СФвропейську культуру. Вже одне це робить багато мiркувань неоканѻософiв культури. Вадим МСФжуСФв безумовно правий, стверджуючи, що мова в них iде не про рiзнi культури, а тiльки про СФвропейську культуру. Вже одне це робить багато мiркувань неокантистiв обмеженими властивим iм iсторичним розумiнням культури. Усерединi власноi культури цiлком природно зайняти позицiю соцiальноi дii, намагаючись полiпшити культуру або направить ii еволюцiю до визначеноi цiлi, але практично неможливо обСФктивно дослiджувати культуру, оскiльки важко глянути на неi з боку, що СФ умовою всякого вивчення. Крiм того, знаходячись усерединi СФвропейськоi культури i не розрiзняючи (фактично не визнаючи) iнших культур, важко зрозумiти, що середнi вiки, античнiсть i давнi архаiчнi суспiльства - це не тiльки попереднi в еволюцii стани СФвропейськоi культури, а також цiлiснi культури, не менше автономнi, нiж культура Нового часу.
Для Канта змiст СФвропейськоi культури задаСФться iдеями розуму, свободи i моралi, вiн сподiвався, що перемога цих початкiв, робота над iхнiм культивуванням i приведе людство до культурного стана. Як сьогоднi бачиться ця проблема? Безумовно, в iсторii i культурi (не тiльки СФвропейськоi, будь-який) дiють розумнi сили, мають мiiе тенденцii свободi i моралi. Без цих тенденцiй культура взагалi б не вiдбулася. Проте було б не правильним думати, що в культурi дiють тiльки такi, так сказати, осмисленi, розумнi тенденцii. Цим тенденцiям, як вiдомо, протистоять iншi: поряд iз розумом не менше значення в культурi мають несвiдомi, стихiйнi процеси, моральним тенденцiям протистоять тенденцii егоiстичнi i навiть демонiчнi, рiзнi сили прагнуть придушити свободу. У цьому планi не можна зазначити смисл