Стилi бароко i класицизму в СФвропейському мистецтвi XVIIтАУXVIIРЖ ст.
Информация - Культура и искусство
Другие материалы по предмету Культура и искусство
XVIII ст., яка розвивалася на засадах рацiоналiзму та просвiтництва, виробила новi методи, засоби наукового пiзнання та освоСФння навколишнього середовища, сформувала свiтогляд, вiльний вiд феодальних забобонiв, iдейно пiдготувала революцiйнi зрушення в Захiднiй РДвропi, що найповнiше виразилися в iдеалах ФранцузькоСЧ революцiСЧ, виробила новi засоби художньо-мистецького вiдображення навколишнього свiту.
3 Доба бароко. Реформа i вiдновлення в мистецтвi бароко. Вплив бароко
Наступна епоха, що настаСФ пiсля доби Вiдродження це доба Нового часу, що починаСФться у ХУРЖРЖ ст. До чуттСФвого досвiду пiзнання природи прилучаються рацiональнi методи пiзнання i моделювання законiв природи. Вивчення свiту веде до корисного застосування цих закономiрностей у людськiй дiяльностi. Рацiоналiзм епохи вирiс з успiхiв математичних i природничих наук. Досвiд перестаСФ бути iндивiдуальним, а обСФктивiзуСФться за допомогою умоглядних понять. Лiдером культури стаСФ наука, на вiдмiну вiд лiдерства мистецтва в добу Вiдродження. Крiм методу бароко, в рамках новочасового художнього мислення ХУРЖРЖ-ХУРЖРЖРЖ ст. виникають i iншi стилi в мистецтвi класицизму та реалiзму.
Бароко, стиль в мистецтвi й архiтектурi, характеризуСФться екстравагантнiстю орнаменту, асиметрiСФю конструкцiй i великою експресивнiстю. Домiнував у СФвропейському мистецтвi в 17 столiттi, представниками цього стилю СФ Рубенс, А. ван Дейк (Фландрiя), в архiтектурi Л. Бернiнi (РЖталiя), В. Растреллi (Росiя), в лiтературi П. Кальдерон (РЖспанiя), А. дОбiньСФ (Францiя), М. У. Ломоносов (Росiя), в музицi перiод бароко тривав з 1600 до 1750, представниками якого СФ Монтевердi, Вiвальдi, Й.С. Бах, Гендель.
Барвисте, емоцiйне мистецтво бароко створювалося головним чином для служiння релiгiСЧ. Воно прагнуло приголомшити глядача, розбудити в ньому пiднесенi почуття, але вищою його метою було ввести вiруючого у свiт чудес, екстатичних одкровень i митей трiумфу християнськоСЧ вiри.
У XVII столiттi РЖталiя зберiгало своСФ провiдне положення як джерело нових художнiх iдей i прийомiв, i в Рим все так само стiкалися майстри кистi i рiзця з усього континенту. Зародженi в РЖталiСЧ художнi стилi незмiнно ставали зразком для наслiдування далеко за СЧСЧ межами. У XVI ст. на змiну епосi Вiдродження прийшов вигадливий маньСФризм, якому було призначене недовге життя. А його динамiчний спадкоСФмець - стиль бароко - панував у мистецтвi протягом XVII i частини XVIII сторiччя, охопивши всю РДвропу i Латинську Америку.
Доктрина мистецтва бароко, батькiвщиною якого СФ РЖталiя, складалася пiд впливом чинникiв контрреформацiСЧ i художньоСЧ полiтики католицькоСЧ церкви. Краса повинна була служити вихованню побожностi. Мистецтво бароко вражало уяву незвичайнiстю задуму i виконання, перебiльшеним пафосом, йому властивi зовнiшня театральнiсть, сполучення iдеалiзацiСЧ з натуралiзмом пристрастей: збуджувати подив задача поета на землi. У релiгiйних сюжетах художникiв i скульпторiв пiдвищений iнтерес до чудес, мучеництва, де яскраво могли виявити себе улюбленi в цьому стилi гiперболiчнiсть та патетика. В архiтектурi переважаСФ тяжiння до ансамблю мiських площ разом з палацами, парками, фонтанами, скульптурами, мiськi та замiськi резиденцiСЧ побудованi на синтезi архiтектури й скульптури, пiдпорядкованi загальному декоративному оформленню.
Мистецтво бароко розвивалося передовсiм у католицьких краСЧнах РДвропи: в РЖталiСЧ, РЖспанiСЧ, ПортугалiСЧ i СЧх колонiях, у ФландрiСЧ, частково у ФранцiСЧ, проникло до Польщi, балтiйських краСЧн, а в ХУРЖРЖРЖ ст. до УкраСЧни i РосiСЧ, дало помiтнi здобутки в АвстрiСЧ та Нiмеччинi. У ХУРЖРЖ ст. Видатними майстрами в скульптурi i архiтектурi римського бароко були Джованнi Бернiнi (скульптури тАЬЕкстаз св. ТерезитАЭ, фонтана з фiгурою Тритона, церкви св. Андреа аль Квiрiнале)i Франческо Борромiнi будинку Ораторiо дi Сан Фiлiппо Нерi, церкви св. РЖво алля СапСФнца. Болонськi академiсти брати Караччi i реалiстична течiя Караваджiо призвели до виникнення бароко в живописi РЖталiСЧ, представлене iменами Гверчiно, Доменiко Феттi, Луки Джордано, Бернардо Строццi, Сальватора Рози, Александро Маньяско, Джузеппе Креспi. Рим був центром, звiдки мистецтво Бароко розповсюджувалося до iнших краСЧн. У Римi побував i П.Рубенс, жили Пуссен i Лоррен, Веласкез.
Бароко зявляСФться в Нiмеччинi на останньому етапi свого розвитку (подiбно як у Х-ХРЖ пiзньовiзантiйське мистецтво на Русi-УкраСЧнi). ПiзнСФ бароко Нiмеччини втiлилося в багатих архiтектурних формах Дрезденського королiвського палацу ЦвiнТСер, палацах архiСФпископiв у Зальцбурзi, монастирських будiвлях. Пiд впливом мiiевоСЧ традицiСЧ тип СФзуСЧтського храму змiнився: фасад за зразком готичних храмiв вкладено в рамки двох однакових веж, екстерСФр та iнтерСФр заповненi декором, рослинними орнаментами i фiгурами, якi сплавляються з настiнним живописом в СФдину напружену цiлiснiсть. Храми i собори в Нiмеччинi будувалися частiше на вiдкритому просторi i бiльше повязанi з пейзажем, нiж з мiським оточенням, на вiдмiну вiд РЖталiСЧ. Архiтектор Фiшер фон Ерлах СФ автором церкви св. Карла у Вiднi, барокових будiвель у Празi. Балтазар Нойман збудував резиденцiю у Вюрцбурзi (Пiвденна Нiмеччина). Шлютер СФ автором королiвського замку в Берлiнi.
Нiмецьке бароко проявилося у поезiСЧ ХУРЖРЖ-ХУРЖРЖРЖ ст., та найвищi його досягнення в музицi, яка тодi заповнювала нiмецькi палаци i церкви. У музицi композитора Йоганна Себастьяна Баха доба бароко промовила найкраще i найбiльш пiднесено. Бах, автор глибоких за змiстом органних i хорових тво