Стилi бароко i класицизму в СФвропейському мистецтвi XVIIтАУXVIIРЖ ст.

Информация - Культура и искусство

Другие материалы по предмету Культура и искусство



? простотою будови. На середньому стильовому рiвнi виникла оповiдна проза: мандри, утопiСЧ, полiтичнi трактати, науковi твори. Нижнiй рiвень лiтературного бароко повязаний з мiською (мiщанською) лiрикою.

Мистецтво бароко поСФднало в собi нiбито несумiснi елементи: iррацiональнiсть, мiстику, фантастичнiсть, експресiю. Йому притаманнi специфiчнi риси: перевага в релiгiйних сюжетах зображень чудес та мучеництва; динамiка, що йде на змiну статичностi та стриманостi мистецтва Вiдродження; контрастнiсть, асиметрiя, гiгантоманiя, перевантаження декором, живописна iлюзорнiсть, що намагаСФться ввести око в оману; архiтектурнi ансамблi та синтез мистецтв, коли в одному творi поСФднувалися рiзнi жанри: архiтектура, живопис, скульптура, декоративне оздоблення.

В епоху Бароко набрало довершеностi мiське будiвництво. Ансамблi характернi не лише для окремих споруд, а й для вулиць, що набули чiткоСЧ прямолiнiйноСЧ форми. Початок i кiнець вулицi прикрашався скульптурними чи архiтектурними спорудами. В РЖталiСЧ Д. Фонтана започаткував трипроменеву систему вуличного проектування (вiд однiСФСЧ площi розходяться три вулицi), що вiдiграло виняткову роль у майбутньому СФвропейському мiстобудуваннi.

Найяскравiше бароко виявилося в католицьких краСЧнах: РЖталiСЧ, РЖспанiСЧ, ПортугалiСЧ, ФландрiСЧ, ЧехiСЧ, Польщi; дещо менше - у Нiмеччинi, АнглiСЧ. У ФранцiСЧ та ГолландiСЧ бароко не вiдiгравало провiдноСЧ ролi. В УкраСЧнi бароко знайшло своСФрiдний та блискучий прояв лише наприкiнцi XVII - XVIII ст. Вiдповiдно в мистецтвi бароко видiляють рiзнi нацiональнi школи: iталiйську, iспанську, фламандську, голландську, французьку, украСЧнську тощо.

Видатнi майстри XVII-XVIII ст., iмена яких повязанi з характерними для бароко архiтектурними спорудами: в РЖталiСЧ - К. Мадерна (1556-1629), Ф. Барромiнi (1599-1667), Д.-Л. Бернiнi (1598-1680); у ФранцiСЧ -Ж. ЛемерсьСФ, Л. Лево (1612-1678), А. Куазевокс( 1640-1720); в АнглiСЧ-К.Рен( 1632-1723) та iн. Одним з найяскравiших представникiв барокового мистецтва РЖталiСЧ, законодавцем смаку та моди епохи Бароко був Джованнi-Лоренцо (Джан-лоренцо) Бернiнi. Вiн не лише видатний зодчий (завершив будiвництво та оздоблення Собору св. Петра в Римi i площi перед ним, спорудив численнi архiтектурнi ансамблi), а й неперевершений декоратор та скульптор, який досяг вершин психологiчноСЧ експресiСЧ, пластичностi та динамiки форм у мармурi ("Екстаз святоСЧ Терези", "Аполлон i Дафна", "Давид", "Викрадення Про-зерпiни"). Д.-Л. Бернiнi утверджував новi барочнi форми в архiтектурi Риму, створюючи неповторний святковий образ "вiчного мiста". Митець уславився i як самобутнiй портретист, а працюючи в жанрi шаржу, започаткував основи карикатури.

У малярствi видатними представниками культури бароко в РЖспанiСЧ стали Ель Греко - Д. Теотекопулi (1541-1614), Ф. Рибальта (1551-1628), X. Рибера (1591-1652), Ф. де Сурбаран (1598-1664). Найяскравiшою постаттю "золотого iспанського вiку" вважаСФться ДiСФго-Родригес де Сильва Веласкес (1599-1660) та iн. Золотий вiк iспанського живопису завершуСФ творчiсть Баршоломе-Естебана Мурiльйо (1618-1682) - одного iз засновникiв, а пiзнiше президента СевiльськоСЧ художньоСЧ академiСЧ. Його полотна на бiблiйнi сюжети ("Мадонна з немовлям", "Непорочне зачаття", "Святе сiмейство"), як i зображення дiтей вулицi ("Хлопчик з собакою", "Продавщиця фруктiв" та iн.), принесли художнику СФвропейську славу.

У МузеСЧ мистецтв iм. Богдана i Варвари Ханенкiв (м. КиСЧв) можна ознайомитися з унiкальною колекцiСФю картин "золотого вiку" iспанськоСЧ школи, зокрема, з картиною X. де Сурбараиа (сина Ф. де Сурбарана) "Натюрморт з млинком для шоколаду". Твори цього майстра, який помер у ранньому вiцi, вважаються рiдкiсними. Цiнною знахiдкою музею, безперечно, СФ картина Д. Веласкеса "Портрет iнфанти Маргарити", у якiй художник зумiв тонко, артистично i благородно передати холодну замкненiсть спадкоСФмницi престолу i водночас зворушливу незахищенiсть дитини.

РЖсторико-культурний розвиток фламандськоСЧ та голландськоСЧ шкiл iшов рiзними шляхами, що було повязано з буржуазною революцiСФю в Нiдерландах. Зокрема, сiм провiнцiй, що звiльнилися вiд iспанського панування, стали називатися ГолландiСФю, а пiвденнi провiнцiСЧ, що залишались у повнiй залежностi вiд РЖспанiСЧ, - ФландрiСФю (сучасна Бельгiя). Вiдповiдно i мистецтво XVII ст. роздiлилося на двi школи: голландську та фламандську. Найвидатнiшим представником барокового живопису ФландрiСЧ XVII ст. по праву вважаСФться Пiтер-Пауль Рубенс (1557-1640). Художник започаткував фламандську школу живопису, що справила величезний вплив на розвиток СФвропейського мистецтва.

Унiверсалiзм творчого обдарування П.-П. Рубенса, титанiчна працездатнiсть зближують його з майстрами Вiдродження. Мистецтво художника - це типовий стиль свiтського бароко з яскраво вираженими нацiональними особливостями. Для рубенсiвських картин характерне життСФстверджуюче начало, перевага почуттiв, динамiзм композицiй. У творчостi П.-П. Рубенса переважали бiблiйнi та мiфологiчнi сюжети. У цьому жанрi написанi картини "ОстаннСФ причастя Св. Франциска", "Битва грекiв з амазонками", "Персей i Андромеда". Вiн написав достатньо портретiв, але йому бракувало психологiчного вiдчуття. Водночас художник зумiв у серiСЧ портретiв зобразити душевнi якостi близьких йому людей ("Автопортрет з дружиною РЖзабеллою Брандт", "Портрет РЖзабелли Брандт", "Портрет РДлени Фоурмен" та iн.).

З талановитих учнiв П.-П. Рубенса, якi примножили славу його школи, слiд видiлити А. ван Дейка (1599-1641) та Я.