Стилi бароко i класицизму в СФвропейському мистецтвi XVIIтАУXVIIРЖ ст.
Информация - Культура и искусство
Другие материалы по предмету Культура и искусство
сполучення скульптури, архiтектури i музики в СФдине видовище досягалися разючi ефекти. З особливою силою риси театральноСЧ патетики виявляються у величному соборi св.Петра в Римi, i не випадково саме в епоху бароко зародився новий вид мистецтва - опера.
Перейнявши елементи класицизму - колони, трикутнi фронтони й арки, - архiтектура бароко вiдрiзнялася неспокiйним динамiзмом плавно вигнутих поверхонь i активним протиборством форми i простори.
Вплив бароко на свiтову культуру.
Незважаючи на своСЧ католицькi "пiвденнi" джерела, стиль бароко вплинув на мистецтво ФландрiСЧ, Нiмеччинi й АвстрiСЧ. В ФранцiСЧ пишнiсть i пишнота бароко служили прославлянню абсолютноСЧ монархiСЧ Людовiка XIV. До того ж, там були дуже сильнi традицiСЧ стриманого класицизму, i навiть грандiозний палац Людовiка у Версалевi до чистого бароко вiднести не можна.
Стиль бароко домiнував у РДвропi до середини XVIII столiття. Найвiдомiший зразок його в РосiСЧ - Зимовий палац - побудований В.В.Растрелли в 1754-62 р.
На УкраСЧнi XVII-XVIII столiття - розквiт культури бароко, що зСФдналася з православною традицiСФю в дивному синтезi, що вiдбив духовнi i фiлософськi шукання бурхливоСЧ, суперечливоСЧ i героСЧчноСЧ епохи. Майстри тiСФСЧ пори, продовжуючи i немов надолужуючи упущене вслiд захiдноСФвропейському Ренесансу, малювали свого героя сильним, розумним, енергiйним i жагучим. Але це вже не богоподiбний титан Вiдродження, а людина, що усвiдомила швидкоплиннiсть i iлюзорнiсть "радостей земних". Звiдси меланхолiйнiсть i внутрiшня зосередженiсть персонажiв як церковноСЧ, так i свiтського живопису серед пишного цвiтiння життя. Мораль епохи не звеличуСФ вiдмовлення вiд земного i людського, а затверджуСФ необхiднiсть розумного самообмеження. Людина бароко увесь час стоСЧть перед вибором - бути щасливим тут i зараз (тобто на землi) чи потiм i там (на небi). Постiйно зiставляючи земну твердiнь з небесною, художники дають волю фантазiСЧ, звiльняючи себе i глядача вiд умовностей, як формальноСЧ релiгiСЧ, так i повсякденноСЧ логiки. Звiдси фантасмагоричнiсть образiв як характерний елемент бароко й одна iз самих яскравих рис його украСЧнського рiзновиду.
4 Класицизм як напрямок розвитку мистецтва та лiтератури. Живопис, скульптура та архiтектура классицизму
Ще бiльш складний i неоднозначний за своСФю природою класицизм (вiд лат. сiаззiсиз зразковий), який пережив глибокi змiни i наповнився новим змiстом у другiй половинi XVIII ст. Як цiлiсна система цей стиль почав функцiонувати у ФранцiСЧ у XVII ст., в епоху пiднесення абсолютизму; теоретичнi принципи його виклав Н. Буало (16361711) у дидактичнiй поемi "Мистецтво поетичне". Грунтуючись на принципах фiлософського рацiоналiзму, класицизм виховував iдеальне уявлення про розумну i справедливу владу освiченого монарха, тому в художнiх творах переважали громадськi, героСЧчнi та патрiотичнi мотиви. В дусi античного естетичного iдеалу утверджувався чiткий подiл жанрiв мистецтва на "високi" i "низькi". До перших, де вiдображалося життя мiфологiчних персонажiв, королiв, полководцiв, належали трагедiя, ода, героСЧчна поема; до других, героями яких виступали селяни, мiщани, комедiя, байка, сатира, iдилiя. В драматургiСЧ не допускалося змiшування трагiчного i комiчного, величного i простого, суворо дотримувався закон "трьох СФдностей" дiСЧ, часу, мiiя. Визначними досягненнями класицизм завдячуСФ творчостi драматургiв Ж. Расiна i Ж. Б.-МольСФра. Ж. Расiн (16391699) у пСФсах "Британiк", "Мiтридат" показав конфлiкт мiж людською гiднiстю, високим моральним обовязком та деспотичною владою, егоСЧстичними пристрастями. Через творчiсть Ж.-Б. МольСФра (16221673), який утвердив жанр "високоСЧ комедiСЧ", класицизм звернувся до проблем народного життя.
Кiнець ХVРЖРЖ поч ХРЖХ ст. характеризуСФться в украСЧнськiй архiтектурi значним зростанням обсягу будiвництва, поширенням нового стилю класицизму. Класицизм надавав усiм мiстобудiвельним заходам державного офiцiйного характеру. З другого боку в межах цього стилю якоюсь мiрою виявились iсторично-прогресивнi будiвельно-архiтектурнi тенденцiСЧ часу. Крiм того, весь пластично-образний арсенал засобiв класицизму нiс на собi вiдлиски античностi й епохи Вiдродження, iнтерес до яких знову посилився в епоху просвiтительства. У своСЧх кращих зразках мистецтво класицизму несло важливi естетичнi i виховнi функцiСЧ. Урочиста простота будинкiв, площ, вулиць зовнi нiби пiдпорядкованi, геометрiСЧ, несла в собi глибокi емоцiйнi iмпульси. Розвиток архiтектури великою мiрою зумовлюСФться прогресом будiвельноСЧ технiки. В цей час поступового впроваджуються в будiвництво металевi конструкцiСЧ, проте, як i ранiше поширене було деревяне будiвництво.
В розвитку класицизму можна визначити три етапи: становлення стилю, зрiлiсть i занепад.
Архiтектура першого етапу вiдзначаСФться переходом вiд барокко до класицизму, пошуками нових засобiв художньоСЧ виразностi, й новим пiдходом до ансамблевоСЧ забудови. За часiв класицизму набуваСФ значення вiдкритий характер композицiСЧ ансамблiв площ, вулиць i окремих комплексiв.
Основним досягненням другого етапу було створення великих ансамблiв, а в архiтектурi застосування декоративного мистецтва для втiлення значних художнiх задумiв.
На третьому етапi поширилося багатоповерхове будiвництво, зростали промисловi пiдприСФмства, учбовi заклади. Занепад класицизму виявився також у вiдходi вiд творчого розумiння й використання форм античностi у пануваннi канонiв i