Стилi бароко i класицизму в СФвропейському мистецтвi XVIIтАУXVIIРЖ ст.
Информация - Культура и искусство
Другие материалы по предмету Культура и искусство
н не мав багато учнiв, проте йому вдалося створити власну школу живопису. Творчiсть майстра вважалася вершиною французького класицизму i в майбутньому вплинула на багатьох митцiв. Однак мистецтво класицизму, виробивши канони, заснованi на художньо-естетичних традицiях Н. Пуссена, потребувало СЧх обовязкового дотримання. Тому рiвень мистецтва класицизму пiд впливом жорсткоСЧ системи вимог почав знижуватись, - оскiльки творчий процес перетворився на просте наслiдування.
Академiя живопису i скульптури (1648) та Академiя архiтектури (1671) ФранцiСЧ у другiй половинi XVII ст. повнiстю регламентували всi види мистецькоСЧ дiяльностi й самi перебували пiд цiлковитим контролем королiвськоСЧ влади. Класицизм став офiцiйним унiфiкованим стилем. Вiн найповнiше вiдповiдав iдеалу епохи абсолютизму, "le grand siecle" ("великому вiку") Короля-Сонця - Людовика XIV. За його часiв у стилi класицизму було зведено Версальський палац з дивовижним парком, Будинок та Собор РЖнвалiдiв, Вандомську площу та Площу Перемог у Парижi, вiдновлюються роботи в Луврi.
Жорстка унiфiкацiя та регламентацiя канонiв живопису ФранцiСЧ другоСЧ половини XVII ст. призвели до утворення певного мистецького вакууму. Не було жодного визначного художника, який досяг би рiвня Н. Пуссена. Проте з середини XVIII ст. СФвропейське мистецтво знову звернулося до класики, але на новiй iдейнiй основi. Нею стала iдеологiя Просвiтництва.
Археологiчнi розкопки ПомпеСЧ, розпочатi 1748 p., науковi дослiдження з античноСЧ культури значно розширювали уявлення про римське мистецтво та сприяли розвитку нового стилю - неокласицизму (вiд грец. neos - новий i класицизм). РЖдейним натхненником неокласицизму став Йоганн РЖоахiм Вiнкельман (1717-1768) - засновник iсторiСЧ мистецтв як науки, автор праць з античного мистецтвознавства, що отримали СФвропейське визнання.
Працями загальнотеоретичного характеру, що вплинули на оформлення стилю, були "Розмови про мистецтво" Ж.-Ж. Руссо, який вiдстоював засади натуралiзму i природностi у мистецтвi, та трактат "Лаокоон", видатного представника СФвропейського просвiтництва, теоретика мистецтва та лiтературного критика Г.-Е. Лессiнга1. Отже, активний пошук iдеалу досконалоСЧ людини та суспiльства, нова хвиля захоплення iсторiСФю та культурою античностi висунули на перший план суспiльно-громадське звучання мистецького твору, його виховний потенцiал.
Художнiм кредо неокласицизму стало гасло "архiтектура, що говорить". У мистецтвi цього напряму переважали простi, лаконiчнi, геометричнi правильнi форми, простежувався звязок з реалiзмом, що найсильнiше виявилося в творчостi французького художника Жана-Батiста-Сiмеона Шардена (1699-1779). В РЖталiСЧ i ФранцiСЧ та частково в Нiмеччинi неокласицизм iснував поряд з рококо. На вiдмiну вiд класицизму, в моду ввiйшло не лише мистецтво Риму, а й Еллади, оскiльки в ньому бiльше тепла, гуманiзму, поетичностi, патрiотизму та героСЧки. Став популярним англiйський ландшафт, до якого не торкнулася рука людини, а не регулярний французький парк.
У XVIII ст. зменшилася залежнiсть художникiв вiд приватних замовникiв. Головним суддею стала громадська думка. Зявилась художня критика, метою якоСЧ було оцiнити витвiр мистецтва з огляду на суспiльнi критерiСЧ. Так, першою формою критичноСЧ лiтератури з мистецтва стали "Салони Дiдро". У ФранцiСЧ, де новi форми мистецтва виникали особливо швидко, важливим досягненням художнього життя були публiчнi виставки - Салони, що СЧх з 1667 р. щорiчно органiзовувала Королiвська академiя живопису i скульптури. Такi виставки давали художнику визнання, тому взяти в них участь як чмагалиря й митцi iнших краСЧн.
У галузi архiтектури в стилi неокласицизму побудована площа Згоди (Concorde) в Парижi та Малий Трiанон у Версалi архiтектора Ж- А. Габрiеля (1698-1782). Найбiльшою спорудою неокласицизму стала церква св. ЖеневСФви в Парижi, яку в роки ФранцузькоСЧ революцiСЧ перейменували на Пантеон. Сюди були перенесенi останки найвидатнiших людей ФранцiСЧ, в тому числi i СЧСЧ будiвничого - архiтектора Ж.-С. Суфло (1713-1780).
Неокласицизм у контекстi англiйського мистецтва не видiляСФться. Англiйське Просвiтництво було досить зрiлим уже в 40-х роках XVIII ст., i його гуманiстичний вплив благодiйно позначився на культурi. Становлення англiйськоСЧ нацiональноСЧ школи живопису повязане з Уiльямом Хогартом (1697-1764), який був СФдиним художником англiйського Просвiтництва i першим живопиiем-просвiтителем у РДвропi. Двi сторони просвiтительськоСЧ естетики АнглiСЧ (рацiоналiстична та емоцiональна) вiдповiдно вираженi в творчостi Джошуа Рейнолдса (1723-1792) та Томаса Гейнсборо (1727-1788). У колекцiСЧ Музею мистецтв iм. Богдана i Варвари Ханенкiв СФдиним, але цiнним зразком англiйського живопису СФ картина Д. Рейнолдса "Крутiйка". Поряд з офiцiйними портретами майстер зображував своСЧх маленьких родичок, якi приваблювали його щирiстю дитячих почуттiв та безтурботнiстю.
У РосiСЧ неокласицизм не розвинувсь у стильову систему. Риси рококо оригiнально переплелися з класицизмом. Росiйський класицизм став однiСФю iз самобутнiх i яскравих сторiнок СФвропейського мистецтва. Зявившись у XVIII ст., вiн набув довершення в XIX ст. Видатними представниками росiйського класицизму XVIII ст. в архiтектурi були В. Баженов, М. Казаков, Д. Кваренгi та iн., у скульптурi - М. Козловський (виходець з УкраСЧни), Ф. Шубiн, Ф. Щедрiн, Е. Фальконе та iншi, у малярствi - РЖ. Нiкiтiн, Ф. Рокотов, Д. Левицький та В. Боровиковський (два останнi - з УкраСЧни), Ф. Алексеев та iн.
Отже, СФвропейська культура XVII-