Стилi бароко i класицизму в СФвропейському мистецтвi XVIIтАУXVIIРЖ ст.
Информация - Культура и искусство
Другие материалы по предмету Культура и искусство
?кий розробив емпiричну теорiю пiзнання та iдейно-теоретичну доктрину лiбералiзму. Вiн вiдстоював право на релiгiйну свободу, виступав за вiротерпимiсть. Вчений заперечував право абсолютноСЧ королiвськоСЧ влади, виправдовував парламентську монархiю та вiдстоював непорушнiсть "невiдчужених", "природних прав людини": право рiвностi, право на життя, свободу, власнiсть. Дж. Локк став першим фiлософом, який написав Конституцiю для ПiвнiчноСЧ Каролiни, схвалену 1669 p. народними зборами.
Французьке Просвiтництво, що визначалось насамперед своСФю iдейно-органiзацiйною завершенiстю, послiдовнiстю, висунуло iдеСЧ буржуазноСЧ демократiСЧ. Спираючись на теоретичнi положення Дж. Локка про "не-вiдчуженi", "природнi права людини", просвiтники висунули iдею "суспiльного договору" (Ж.-Ж. Руссо), свободи (слова, совiстi, друку), рiвностi, вiльноСЧ працi на благо суспiльства, розумного егоСЧзму та всебiчного розвитку особистостi, що знайшли втiлення у "ДекларацiСЧ прав людини i громадянина" (1789). Саме цей документ став зразком для розроблення основних засад "ЗагальноСЧ декларацiСЧ прав людини", прийнятоСЧ ООН у XX ст. Просвiтники вели боротьбу з релiгiйним фанатизмом, офiцiйною догматикою католицькоСЧ церкви, абсолютизмом, становими умовностями та iншими феодальними пережитками, активно пропагували вивчення природи, розвиток науки i технiки, поширення освiти та наукових знань. Просвiтники iдеологiчно пiдготували революцiйнi подiСЧ 1789 p., здiйснивши "фiлософську революцiю" у свiдомостi людей не лише ФранцiСЧ, а й усiСФСЧ ЗахiдноСЧ РДвропи та Америки.
Просвiтники зробили внесок у розроблення теоретичних засад суспiльного прогресу. Зачинателем теорiСЧ прогресу вважаСФться Ф. Бекон, який повязував прогрес з розвитком науки. РЖсторики А.-Р.-Ж. Тюрго i М.-Ж.-А.-Н. де Кондорсе) iдею прогресу застосували до iсторичного розвитку. РЖдею прогресу також розробляли Д. Дiдро, Ж.-А. дАламбер, Ж.-Ж. Руссо, Вольтер. Вони розвинули нову концепцiю науки, що ТСрунтувалася на "суспiльному договорi" Ж.-Ж. Русо та природному правi рiвностi людини, пояснювала перехiд вiд феодального застою до "громадянського суспiльства". Зокрема, Вольтер розробив теорiю непрямолiнiйностi прогресу, виявив перiоди регресу, яким для нього стали часи Середньовiччя, увiв термiн "фiлософiя iсторiСЧ" ("Дослiд про звичаСЧ та дух народiв"). В основу теорiСЧ суспiльного прогресу Вольтер поклав iдею просвiтлiння людського розуму, яке перебуваСФ в постiйному протистояннi з невiглаством та забобонами.
Водночас табiр просвiтникiв не був однорiдним. До нього входили представники рiзних полiтичних верств та релiгiйних поглядiв, якi часто не погоджувалися один з одним, а СЧх суперечки переростали у протистояння (Вольтер i Ж.-Ж. Руссо). У свiтоглядi просвiтникiв було багато непослiдовного i навiть помилкового. Але вони вiрили в людину, СЧСЧ розум, вважали СЧСЧ творцем iсторiСЧ. Незважаючи на нищiвну критику церкви та католицьких догматiв, не всi просвiтники були атеСЧстами. На цих позицiях стояли фiлософи-матерiалiсти Ж.-О. де Ламетрi, Д. Дiдро, П.-А.-Д. Гольбах, К.-А. Гельвецiй. Бiльшiсть просвiтникiв були деСЧстами (деСЧзм, вiд лат. deus - бог), тобто сповiдували тi iдеСЧ, що Бог - творець свiту та природи, але вiн не втручаСФться у перебiг подiй. До них належали Ж.-Л. дАламбер, Вольтер, Ш.-Л. МонтескСФ.
У соцiальних питаннях просвiтники були iдеалiстами. Вони вважали, що досягнення iдеального суспiльства можливе лише через звiльнення людини вiд релiгiйних та станових забобонiв, через розповсюдження освiти й науки. Просвiтники не могли передбачити того, що висунутi ними гасла свободи, рiвностi, братства, пiд якими пройшла Французька революцiя 1789 р., не будуть використанi сповна. Невиправданими залишились надiСЧ деяких просвiтникiв щодо вирiшення соцiальних питань зведенням на трон освiчених монархiв. Фактично один Ж.-Ж. Руссо залишався прибiчником iдей республiканiзму.
Потужний вплив iдей рацiоналiзму та просвiтництва виявився в реформуваннi системи освiти та виховання. Насамперед ставилась пiд сумнiв схоластична система навчання, яка здебiльшого була орiСФнтована лише на вiдтворення освяченого авторитетом i традицiСФю знання. Схема учитель-учень, за якою вимагалася точна iнтерпретацiя "iстинних знань" учителя, не задовольняла допитливий, просвiтлений розум. Руйнування такоСЧ моделi освiти i насамперед середньовiчного диспуту почалося з 20-х рокiв XVII ст.
План перебудови вищоСЧ i спецiальноСЧ освiти висунув Г.-В. Лейбнiц, який обТСрунтував необхiднiсть демократизацiСЧ та технiзацiСЧ навчання, поглибленого вивчення геометрiСЧ та математики. Поряд з книжками-пiдручниками, що виростали з лекцiй викладачiв, зявилися спецiальнi школи: iнженернi, ремiсничi, полiтехнiчнi, вiйськово-морськi тощо. Зокрема, мережа "безплатних шкiл малювання" складалась у ФранцiСЧ протягом 1748-1788 pp. З 1747 р. у Парижi дiяла "школа шляхiв та мостiв", що стала прообразом майбутнього полiтехнiчного iнституту. Як своСФрiдний спецiальний навчальний заклад iснував паризький "Сад короля", а його колекцiя рослин у 1788 р. налiчувала 6000 рослин. Доба Просвiтництва удосконалила i систему академiчних структур. У XVIII ст. у ФранцiСЧ та Нiмеччинi створилася мережа гiрничих академiй. Розгорнулась дiяльнiсть публiчних бiблiотек (з 1647 р. у Парижi дiяла "бiблiотека Мазаринi").
Просвiтництво, яке покладалось на визначальну роль освiти та розуму в революцiйному перетворенi суспiльства, пiдготувало грунт для введення безкоштовн