Стилi бароко i класицизму в СФвропейському мистецтвi XVIIтАУXVIIРЖ ст.
Информация - Культура и искусство
Другие материалы по предмету Культура и искусство
рiв, вiдкриваСФ перед слухачем безмежну далечiнь i то пiдносить його на найвищi висоти, то проникаСФ своСЧми звуками в земнi почуття. В мистецтвi фуги мелодичнi площини переплавлено в точно розрахованiй чудовiй i прозорiй гармонiСЧ, що нагадуСФ стрункi архiтектурнi форми. В Пасiях за св. РЖоанном i МатвiСФм звучать пiднесенi i вражаючi духовнi драми людини i свiту.
Композитор Георг Фрiдрiх Гендель у своСЧх ораторiях, тобто великих творах для хору, оркестру i солiстiв, оспiвуСФ голосами могутнiх хорiв i героСЧв подiСЧ, що визначили долю цiлих народiв, СЧх смуток i радощi. У Баха i Генделя бароковий пафос висловлюСФ глибини справжнiх почуттiв i найщирiшоСЧ теплоти.
Фламандська живописна школа ХУРЖРЖ ст., перейнявши вiд iталiйцiв бароковi риси, в той же час, особливо у творчостi Рубенса, з-посеред iнших СФвропейських шкiл найбiльше зберегла ренесанснi традицiСЧ. Рубенс був одним з останнiх захiдноСФвропейських гуманiстiв-митцiв, творчiсть якого несла радiсть, вiтальнiсть i погiднiсть. Пiтер Пауль Рубенс малював у стилi бароко, його персонажам притаманне повнокровна i здорова життСФздатнiсть, пишнiсть тiлесних форм.
Послiдовником Рубенса був Ван Дейк. Автором побутового жанру був фламандець Якоб Йорданс, тверезий реалiст, його живопис соковитий i вiльний тут вiдчутний вплив Караваджiо.
Вплив фламандськоСЧ школи, зокрема Рубенса, був дуже значним: на портретний жанр в РЖспанiСЧ i АнглiСЧ, на релiгiйнi композицiСЧ в ГолландiСЧ, iконопис РЖталiСЧ, колористику Ватто у ФранцiСЧ, сюжети Делакруа.
Голландський митець Рембрандт в руслi мистецтва бароко виробив свiй оригiнальний мистецький стиль, який за значущiстю виходить за рамки певних стильових напрямкiв (Давид i Саул, Христос в Емаусi, Давид i Джонатан). Рембрандт, згiдно з Спiнозою, виразив у своСЧх картинах найважливiшу для нього iдею, що людина досягаСФ свободи i природностi, пiзнаючи права свiту, i, поборюючи егоСЧзм, досягаСФ всеохоплюючоСЧ любовi.
В РЖспанiСЧ працювали в добу бароко знанi живопиii Ель Греко, Хусеппе Рiбера, Естебан Мурiльйо i найгенiальнiший з-посеред них ДiСФТСо Веласкез, якi виробили iндивiдуальнi творчi стилi, що були провiсниками наступноСЧ добу реалiзму в мистецтвi. Пишний архiтектурний стиль iспанського бароко репрезентуСФ ХуррiТСуера (1650-1723).
У лiтературi бароко вiдбуваСФться значне збагачення мови. Наприклад, поет ХУ ст. Полiцiано (доба Вiдродження) задовольняСФться скупими словами тАЬцiлий схiд вже почервонiв i схили гiр здаються золотимитАЭ. Марiно, вiдомий iталiйський поет бароко ХУРЖРЖ ст., збагачуСФ свою палiтру напiвтонами: тАЬповiтря було забарвлене сумiшкою бiлоСЧ i брунатноСЧ барв, покроплене тiнню i свiтлом i в затуманеному блисковi творило поСФднання ранковоСЧ зорi з мiсяцемтАЭ. Вираз ставав багатшим, слово витонченiшим, разом з тим замiсть цiлiсностi i лаконiзму переважаСФ красномовство i риторика.
Бароко, продовжуючи тенденцiСЧ ренесансу, намагаСФться глибше проникнути в глибини внутрiшнього життя людини. Якщо Джоконда Леонардо обявляСФться у повнотi самовладання i внутрiшнього спокою, то Тереза Бернiнi вiдкриваСФ внутрiшнi таСФмницi людини. Бароко активнiше черпаСФ з життя, розширюСФ коло тематики. В малярствi поширюСФться жанровий живопис i натюрморт. Бароко сприйняло вiд античностi натуралiзм пристрастей, антична драма воскресаСФ в бароковiй оперi. В пластичних мистецтвах (скульптурi) збагачуСФться свiтлотiнь, в малярствi вiльна лiнiя i загальний колорит, в архiтектурi глибина i просторовiсть.
УкраСЧна впродовж ХУРЖ початкуХУРЖРЖ ст. перебувала у полi рiзноманiтних впливiв, рiзноукладноСЧ економiки, рiзного звичаСФвого права, тут панував калейдоскоп свiтоглядiв, архiтектурних стилiв, мов i нацiональностей. Мовою професiйноСЧ культури була книжна, яку знало невелике число мешканцiв. Культура орiСФнтуСФться на слово i казання. На межi ХУРЖ-ХУРЖРЖ ст. настали змiни в менталiтетi украСЧнцiв, вони зрозумiли, що СЧх краСЧна СФ наступницею великоСЧ середньовiчноСЧ держави КиСЧвськоСЧ Русi. У серединi столiття УкраСЧна внаслiдок визвольноСЧ вiйни очоленоСЧ козацтвом, вiдновлюСФ свою державнiсть, школу, мову, храми. НароджуСФться лiтература, музика, живопис i архiтектура, в яких риси СФвропейського Нового часу поСФдналися з нацiональною специфiкою i проблематикою. Саме в козаковi, як пише РД. Маланюк, народився неповторний для всього словянського свiту героСЧчний тип людини як для РДвропи лицар чи джентльмен. (тАЬЕней був парубок моторний i хлопець хоч куди козак!тАЭ). УкраСЧна подiлялася на полки i сотнi, до яких належали мiста, мiстечка i села. При цьому вiйськовому правлiннi мiста мали свiй суд i магiстрат.
Реформа i вiдновлення в мистецтвi бароко.
Не будучи суто релiгiйним, мистецтво бароко все-таки було виразником духу контрреформацiСЧ - руху за реформування i вiдновлення католицькоСЧ церкви, що вiдродило СЧСЧ сили в боротьбi з протестантизмом.
Майстра бароко повернулися до кращих взiрцiв Високого Вiдродження з СЧх класичною простотою сюжетiв i емоцiй. У той же час бароко пiдняло мистецтво минулих епох на нову ступiнь. Там, де класичний елемент Вiдродження тяжiв до стриманоСЧ рiвноваги, зберiгаючи емоцiйну дистанцiю мiж твором i глядачем, бароко з неприборканим напором прагнуло захопити i потрясти його душу.
Обновлений класицизм став головним у творчостi Аннiбале Карраччi (1560-1609), чиСЧ плафони в римськiй галереСЧ Фарнезi натхненнi фресками Мiкеланджело в Сiкстинськiй капелi, але позбавленi властивого СЧм похмурого розжарення пристрастей.
Мистецтву бароко був характерний глибокий драматизм, а шляхом