Стилi бароко i класицизму в СФвропейському мистецтвi XVIIтАУXVIIРЖ ст.
Информация - Культура и искусство
Другие материалы по предмету Культура и искусство
? спецiальностей. Лише токарнiй справi "Енциклопедiя" присвятила 87 гравюр1.
Свiтогляд енциклопедистiв був дуже рiзним (матерiалiсти, деСЧсти, атеСЧсти), проте науковi статтi проповiдували передовi iдеСЧ, вiдбивали новiтнiй рiвень знань, обТСрунтовували необхiднiсть наукового пiзнання свiту та його критичного осмислення. Суперечливiсть "ЕнциклопедiСЧ" виявилась у рiзних поглядах СЧСЧ авторiв на форму органiзацiСЧ полiтичноСЧ влади (абсолютна монархiя, обмежена монархiя, республiка). Разом з декларацiСФю рiвних прав для всiх наносився нищiвний удар по буржуазних цiнностях (потяг буржуазiСЧ до посад, пожадливiсть, паразитизм фiнансових кiл). Загалом же "Енциклопедiя" мала антиклерикальний та антифеодальний характер, була гiмном науцi та розуму.
Офiцiйно перший том "ЕнциклопедiСЧ" вийшов у 1751 p., але вже пiсля виходу другого тому (1752) СЧСЧ видання було заборонене. "Енциклопедiю" продовжували видавати нелегально, але пiсля публiкацiСЧ в сьомому томi статтi Ж.-Л. дАламбера щодо вiротерпимостi на СЧСЧ видання знову наклали заборону. Потрапив до тюрми головний редактор Д. Дiдро, емiгрував та постiйно переховувався Вольтер, почалося цькування Ж.-Л. дАламбера, звинуватили в СФресi абата де Прада.
Пiсля третьоСЧ заборони, коли паризький парламент засудив "Енциклопедiю" до спалення (1759), у редакцiйному колi стався розкол. Менш радикальне крило енциклопедистiв почало вiдходити вiд видання, боячись переслiдувань та можливоСЧ страти. Великою втратою став вихiд з редакцiСЧ "ЕнциклопедiСЧ" Ж.-Л. дАламбера. Посварився зi своСЧми однодумцями Ж.-Ж. Руссо, поступово вiдiйшов вiд видання Вольтер. РЖз 183 авторiв "ЕнциклопедiСЧ" людиною, життСФвим подвигом якоСЧ стало завершення задуманоСЧ справи, був Денi Дiдро.
Д. Дiдро не погоджувався з думкою Вольтера про завершення видання "ЕнциклопедiСЧ" за кордоном. Вiн безмежно любив свою Францiю i вважав, що книга, за долею якоСЧ з iнтересом i хвилюванням стежила вся краСЧна, адресована саме французькому народовi. "Енциклопедiя" збирала пiд своСЧ знамена свободомислячi сили французького суспiльства, отже, СЧСЧ видання мало завершитись лише у ФранцiСЧ. Загалом Д. Дiдро написав для "ЕнциклопедiСЧ" 1259 статей (за iншими даними - близько 6000). Його зусиллями в 1765 р. було надруковано останнi 10 томiв, а в 1772 р. публiкацiСФю додаткових томiв видання "ЕнциклопедiСЧ" завершилось.
"Енциклопедiя" мала великий успiх, тому дуже швидко розповсюджувалась. Понад 4000 примiрникiв першого видання розiйшлось миттСФво, хоч за цiною воно було доступне лише багатiям. До 1789 р. "Енциклопедiя" витримала ще пять видань. Здешевлення вартостi видання зробило СЧСЧ доступною для широкого загалу читачiв.
Видання "ЕнциклопедiСЧ" iстотно позначилось на майбутнiй долi РДвропи. У нiй з позицiй рацiоналiзму та науковоСЧ методологiСЧ викладено основнi iдейнi засади Просвiтництва, вiдбито досягнення в галузi науки, технiки, мистецтва. Енциклопедисти вивели суспiльну думку з глухого кута релiгiйно-догматичних суперечок, протистояли невiгластву та фанатизму, сприяли пiднесенню рiвня освiченостi, розвитку та популяризацiСЧ наукових знань, трансформацiСЧ свiтогляду особистостi на демократичних засадах, утвердженню в суспiльствi iдей рiвностi й свободи, що вплинуло на прискорення соцiального та науково-технiчного прогресу.
2 Загальний огляд. Художнi стилi в СФвропейськiй
культурi XVII-XVIII ст.
Художньо-мистецьке життя XVII ст. вiдбивало подих кардинальних суспiльних змiн. Рух КонтрреформацiСЧ, що пронизував католицьке богословя, полiтику та культуру, був спрямований проти iдеалiв РеформацiСЧ та гуманiзму. Головним знаряддям КонтрреформацiСЧ стала iнквiзицiя. Але далекогляднi дiячi церкви закликали боротися з протестантизмом не через переслiдування, а через створення новоСЧ системи духовного виховання особистостi рiзними засобами, в тому числi й мистецтвом. Цi iдеСЧ лягли в основу нового стилю, що розпочав формуватися в другiй половинi XVI ст. в лонi католицькоСЧ церкви (РЖталiя, РЖспанiя). Розвивався вiн нерiвномiрно майже до кiнця XVIII ст. i отримав назву бароко (вiд iтал. barocco - вигадливий, химерний, дивний; вiд порт, perola bагосса - перлина неправильноСЧ форми), охопивши не лише всi види художньоСЧ творчостi (лiтературу, музику, театр, архiтектуру, образотворче мистецтво), а й свiтогляд та спосiб життя тогочасноСЧ людини. Вийшовши з лона церкви (католицьке бароко), новий стиль активно втягував у мистецько-естетичний вир свiтськi верстви населення, знайшовши спiвзвучнiсть з СЧхнiми запитами, умонастроями, смаками (свiтське бароко).
РЖдеологiчно стиль бароко вiдповiдав iнтересам рiзних верств суспiльства. Релiгiйно-аристократичнi прошарки через iдеологiю та свiтогляд бароко прагнули зберегти свiй час, привiлеСЧ та владу. Бюргерство i народнi маси, якi стомилися вiд спустошливих вiйн, нестабiльностi життя, шукали в бароко духовний спокiй. У вищих сферах суспiльства iдея марноти свiту поСФднувалася з жагою життя та потягом до насолод (гедонiзму). Стиль бароко досить динамiчний. Йому властивi театральнiсть, iлюзорнiсть, емоцiйнiсть, що вiдбивало суперечливiсть свiтобачення тогочасноСЧ людини, коли у СЧСЧ свiдомостi стикались фантазiя i реальнiсть.
У лiтературi ознаки бароко виявилися в рiзних "стильових рiвнях". Поряд з "високим" бароко в панегiричнiй поезiСЧ, трагедiСЧ, героСЧчнiй поемi розвивалось помiрковане бароко - релiгiйна i свiтська лiрика, пастораль, притча, елегiя, що вiдрiзнялис