Система iнтегрованих урокiв, як засiб розумового розвитку молодших школярiв
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
?оцiльнiсть якого вiдображаСФться iнтеграцiСФю знань.
Глобальне завдання сучасноСЧ школи створення умов повноцiнного цiлiсного розвитку особистостi дитини, СЧСЧ самоорганiзацiСЧ. Це забезпечуСФться в наслiдок розвязання таких проблем:
- створення умов для задоволення базових потреб дитини в активностi, iнформацiСЧ, розвитку СЧСЧ iндивiдуальностi тощо;
- формування в кожноСЧ дитини почуття психологiчноСЧ захищеностi;
- надання кожнiй дитинi можливостi самоутвердитися у найважливiших для неСЧ сферах життСФдiяльностi, з максимальним розвитком СЧСЧ здiбностей та можливостей;
- створення специфiчного емоцiйного поля взаСФмовiдносин тАЮучительученьтАЭ, тАЮученьученьтАЭ, тАЮучнiучительтАЭ;
- забезпечення умов розвитку високого рiвня когнiтивноСЧ складностi й iнтеграцiСЧ в процесi навчання.
Досягнення поставлених цiлей i реалiзацiя накреслених завдань неможливе в рамках традицiйного навчальновиховного процесу, який передбачаСФ розподiл освiтнього i виховного процесiв i СЧх специфiчну орiСФнтацiю, дотримування загальних для всiх режимних моментiв незалежно вiд iндивiдуальних особливостей дiтей, системну органiзацiСЧ навчального процесу з подробленими навчальними завданнями не на змiстовi, а на часовi вiдрiзки, без врахування iндивiдуальних особливостей психiчних процесiв i необхiдних iнтегративних звязкiв.
РЖнтеграцiя як провiдна тенденцiя оновлення змiсту освiти досить даСФ можливiсть якiсно змiнити змiст освiти, зокрема, доповнити в той чи iнший предмет соцiально фiлософськi, психолого-економiчнi, iсторичнi знання, знання iсторiСЧ науки, що взаСФмозвязанi мiж собою.
Як бачимо, iнтеграцiя це могутнiй засiб формування свiтогляду, який маСФ не нормативний, а особистiсний характер. З СЧСЧ успiшною методологiчною реалiзацiСФю передбачаСФться забезпечення якiсноСЧ освiти конкурентноздатноСЧ, спроможноСЧ створити кожнiй людинi умови для самостiйного досягнення цiСФСЧ чи iншоСЧ життСФвоСЧ мети, творчого самоутвердження у рiзних соцiальних сферах.
Однак, в науковiй лiтературi немаСФ сьогоднi достатньо однозначного визначення поняття тАЮiнтеграцiя знаньтАЭ. Це пояснюСФться тим, що iнтеграцiя виступаСФ складним, широким i багатомiрним явищем, а також повязана з рядом iнших наукових понять. Тому у кожному конкретному випадку науковцi виводять означення iнтеграцiСЧ знань, спираючись на сукупнiсть суттСФвих ознак, властивостей та характеристик. До спорiднених з iнтеграцiСФю понять належать: взаСФмодiя, узагальнення, комплекс, синтез тощо. Тiсна взаСФмозалежнiсть мiж iнтеграцiСФю та спорiдненими поняттями виявляСФться при розглядi рiзних форм iнтеграцiСЧ: множини (сукупностi), комплексностi, впорядкованостi, органiзацiСЧ i системи.
ВибудовуСФться досить логiчна послiдовнiсть, де сукупнiсть виступаСФ як просте обСФднання елементiв знань у деяку множину за загальною ознакою, а наявнiсть рiзнорiдних компонентiв у такiй множинi формуСФ комплекс. Комплекс доцiльно розглядати як початкову форму синтезу. Якщо в деякому комплексi спостерiгаСФться вiдношення порядку мiж елементами знань, зявляСФться ознака для СЧх обСФднання за допомогою звязкiв, що були вiдсутнi ранiше, то це, у свою чергу, веде до СЧх нарощування i перетворення комплексу в системи.
Базуючись на принципах системного дослiдження цiлiсностi складних обСФктiв, сучасними вченими було розроблено i теоретичного обТСрунтовано загальнi закономiрностi iнтеграцiСЧ наукових знань: логiчнi основи СФдностi наук окреслити в своСЧх працях Б. КСФдров, П. Копнiн, М. Овчинников; проблеми синтезу сучасного знання дослiдили Н. Абрамова, РЖ. Ачкурiн, Н. Вахтомiн, Н. Костюк, В. Казютинський; сутнiсть системного пiдходу визначили РЖ. Блаумерг, РД. Юдiн.
РЖнтеграцiя важлива умова сучасноСЧ науки i розвитку цивiлiзацiСЧ взагалом. Адже для нинiшнього наукового мислення характерне прагнення розглядати обСФкти явища не iзольовано, а у СФдностi.
Вiдомо, що культура як безмежний свiт людських цiнностей розподiляСФться на технiчну (сфера матерiального виробництва i природничих наук) i гуманiтарну (сфера мистецтва, освiти, гуманiтарних наук). РЖ взагалi будь яка людська творчiсть вiдбуваСФться переважно у двох формах: науцi та мистецтвi. Дослiдники цiлком слушно зазначають наявнiсть розмежування сфер дiСЧ наукового i естетичного способiв освоСФння свiту, бо ефективнiсть його пiзнання i цiннiсного осмислення визначаСФться межами, в яких воно вiдбуваСФться.
Узагальнюючи, можна зробити висновки:
- iнтеграцiя знань це обСФктивно iснуючий, iсторично сформований процес руху знань до СФдностi, цiлiсностi;
- пiд час iнтеграцiСЧ знань неодмiнно виникаСФ нова унiверсальна якiсть, яка даСФ змогу використовувати цi знання в подальшому у будь якiй предметнiй сферi;
- при iнтеграцiСЧ знань вiдносна iстина зменшуСФться, це означаСФ, що багатограннiсть звязкiв розглядаСФться бiльш повно, а рiзностороннiй науковий пiдхiд до одного й того ж явища даСФ можливiсть виявити його бiльш глибоко.
Таким чином, iнтеграцiю знань можна визначити як процес спрямованого руху науковоСЧ iнформацiСЧ до системноСЧ полiструктурноСЧ цiлiсностi на базi СФдиного унiверсального пiдходу до розвязання науково практичних проблем, що характеризуСФться можливiстю подальшого, на основi нових iнтегративних якостей, використання знання в рiзних предметних сферах.
РЖнтеграцiя знань СФ категорiСФю у загальнонауковому розумiннi: такi ж функцiСЧ вона може виконувати i в дидактичних системах.
Проблема iнтеграцiСЧ знань виникла одночасно iз впровадженн