Система iнтегрованих урокiв, як засiб розумового розвитку молодших школярiв
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
?ачаСФться обСФкт, предмет, мета, завдання дослiдження, висуваСФться гiпотеза, розкриваСФться теоретичне i практичне значення роботи, формулюються основнi положення, якi виносяться на захист.
У першому роздiлi проаналiзованi проблеми iнтеграцiСЧ знань в сучаснiй освiтi; надана характеристика iнтегрованих урокiв як форма органiзацiСЧ навчання молодших школярiв, виявленi особливостi оволодiння шестирiчними учнями дослiджуваними умiннями.
У другому роздiлi визначенi теоретичнi пiдходи рiвнiв розумового розвитку учнiв початкових класiв в умовах традицiйного навчання; принципи конструювання iнтегрованих урокiв.
У висновках пiдведенi пiдсумки роботи i визначенi аспекти подальшого вивчення проблеми.
Додатки мiстять: порядок роботи за деякими видами iнтегрованих урокiв; типи прикладiв i форм роботи для формування рiзних видiв компетентностей пiд час проведення iнтегрованих урокiв; монiторинг розумового розвитку до i пiсля проведення iнтегрованих урокiв.
РОЗДРЖЛ 1. ТЕОРЕТИЧНРЖ ЗАСАДИ РЖНТЕГРАЦРЖРЗ ЗМРЖСТУ ОСВРЖТИ В ПОЧАТКОВРЖЙ ШКОЛРЖ
1.1 АНАЛРЖЗ ПРОБЛЕМИ РЖНТЕГРАЦРЖРЗ ЗНАНЬ В СУЧАСНРЖЙ ОСВРЖТРЖ
У вирiшеннi проблем гуманiзацiСЧ освiти на сучасному етапi важливого значення набувають принципи гуманiтаризацiСЧ, диференцiацiСЧ та iнтеграцiСЧ. Мета СЧх полягаСФ у формуваннi творчоСЧ особистостi як умови i результату повноцiнного процесу навчання.
Сьогоднi iнтеграцiя це провiдний принцип розвитку сучасних освiтнiх систем. Вона в основному проявляСФться як спосiб i процес створення багатомiрностi картини свiту, що обСФднуСФ рiзнi форми вiдображення дiйсностi.
РЖнтеграцiя як процес i результат формуСФ цiлiснiсть як СФдину якiсть на основi багатьох iнших. РЖнтеграцiя як принцип здiйснення освiтнього процесу ТСрунтуСФться на взаСФмному доповненнi рiзних форм i знання дiйсностi чим i створюСФ умови для становлення багатомiрноСЧ картини свiту та пiзнання себе в ньому. В цьому розумiннi вона виступаСФ засобом унiверсальноСЧ освiти людини.
Необхiднiсть iнтеграцiСЧ зумовлена не лише значним зростанням обсягу наукового знання, а й завданням освiти, - розвитку i саморозвитку суттСФвих, природних властивостей дитини в СЧхнiй СФдностi i цiлiсностi. Цю обставину i можна вважати головною детермiнантою необхiдностi iнтеграцiйних процесiв у сучасному освiтньому процесi.
Вихiдним початком iнтегративних процесiв, якi спостерiгаються в свiтi, СФ потреба формувати в учнiв цiлiсну картину свiту. Цей традицiйний пiдхiд до визначення стратегiчних цiлей освiти досить важливий, однак обмежений у тому розумiннi, що сприйняття свiту як цiлiсностi в кiнцевому результатi замикаСФться на людинi i стаСФ лише умовою цiлiсного становлення та розвитку особистостi. Зазначену стратегiю освiти, СЧСЧ курс на створення у свiдомостi дiтей цiлiсного уявлення про свiт необхiдно враховувати i памятати, адже за цим стоСЧть людина, яка усвiдомлюСФ своСФ мiiе в освоюванiй нею цiлiснiй картинi свiту.
В освiтньому процесi iнтеграцiя проявляСФться у перетвореннi всiх компонентiв освiтнiх систем завдяки створенню освiтнiх комплексiв iнтегративного типу; розробцi iнтегративних навчальних програм, курсiв, навчальних занять, тощо. В дiяльностi освiтньоСЧ системи iнтеграцiя як засiб забезпечуСФ цiннiсть картини свiту, сприяСФ розвитку здiбностей людини до системного мислення, при розвязаннi теоретичних i практичних завдань. Основна цiлiснiсть iнтегрованих освiтнiх систем в тому, що вони забезпечують для учнiв, значну свободу вибору подальшого освiтнього маршруту, напрямiв i рiвнiв вищоСЧ освiти, а також ступенiв професiйноСЧ пiдготовки.
РЖнтеграцiя у широкому розумiннi це процес становлення цiлiсностi, взаСФмопроникнення елементiв одного обСФкта в структуру iншого, наслiдком якого СФ не проста СЧх сума, не полiпшення якостi обох обСФктiв, а новий обСФкт з новими властивостями.
На психологiчному рiвнi бачення предмета всi його складовi вiдображаються у свiдомостi субСФкта як система певних якостей, властивостей чи характеристик, якi звязанi мiж собою i породжують нову функцiональну якiсть, тобто iнтегративну властивiсть.
Однак психологiчно дитинi буваСФ важко встановити звязки мiж науковим поняттям (функцiСФю) i вiдповiдним предметом. У результатi й виникаСФ проблемах зi застосування знань школярами у практичнiй дiяльностi. Учень, володiючи знаннями, часто не може розвязати певноСЧ практичноСЧ задачi, що ТСрунтуСФться на цих знаннях.
Вiдсутнiсть цiлiсного розумiння учнями предметiв i явищ зумовлена науковим пiдходом, який традицiйно склався у нашiй пiзнавальнiй культурi. Наука, яка прагнула пiзнати глибиннi закони та закономiрностi навколишнього свiту, змушена була диференцiюватися, роздiливши окреми предмети пiзнання. Так фiзика розкриваСФ фiзичнi закони свiтобудови, хiмiя хiмiчнi, естетика естетичнi. Такий методологiчний пiдхiд був перенесений у побудову освiтнього процесу. Навчальнi диiиплiни однозначно вiдповiдають певним наукам. При цьому будь який предмет як цiлiсне утворення часто був тАЮрозiрванимтАЭ на окремi тАЮшматкитАЭ (властивостi), якi не узгоджувалися й iзольовано вивчалися у рiзних навчальних курсах. Цi розрiзненнi знання iнтегрувати в самостiйну систему учень обСФктивно не може, тому й говорити про цiлiсний науковий свiтогляд не доводиться. У кращому випадку в школяра може сформуватися фiзичний, хiмiчний, естетичний свiтогляд без необхiдного внутрiшнього звязку мiж ними.
Впровадження iнтеграцiСЧ у навчальновиховний проц