Розвиток творчого мислення молодших школярiв в процесi навчання
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
завдання для конкретноСЧ дитини i, у випадку ускладнень, прийти на допомогу. Дорослi також можуть вiдчути, що дане запропоноване завдання недостатнСФ для формування того чи iншого вмiння. У цьому випадку можна добирати проблемний матерiал iз оточуючого дитину життя. Крiм того, будь-яка дитина потребуСФ заохочення та пiдтримки. Увага та доброзичливе ставлення дорослих дозволяють пiдтримати i розвинути у дитини iнтерес до творчих розумових завдань.
Таким чином, у своСФму розвитку творче мислення проходить наступнi етапи:
наочно - дiйове мислення;
причинне мислення;
евристичне мислення.
На кожному з них необхiдно формувати певнi вмiння, за допомогою яких розвиваСФться творчий iнтелект особистостi. При цьому педагог повинен правильно пiдiбрати проблемну ситуацiю на певному етапi розвитку продуктивного мислення.
2.2 Шляхи розвитку творчого мислення у молодших школярiв
Розвиток творчого мислення - це одне iз важливих завдань, яке покликана вирiшувати початкова школа.
Дуже важливо, щоб педагог здiйснював процес формування творчого iнтелекту учнiв вже з першого класу.
Ряд психологiв стверджують, що творче мислення в школярiв на перших етапах навчання ще зовсiм не сформоване. Так, М.М. Волокiтiна вважаСФ, що у цьому вiцi дiтям не властиве творче мислення. Це пояснюСФться тим, що вони не можуть прийти до широких узагальнень. Дедуктивний спосiб узагальнення СЧм не доступний. Учнi початкових класiв здатнi тiльки на основi ряду фактiв прийти до розумiння загального положення, тобто в умовисновках можуть приходити вiд часткового до загального iндуктивним шляхом [14].
Проте на вiдмiну вiд М.М. ВолокiтiноСЧ, такi психологи як Г.О.Люблiнська, В.В.Давидов, Н.О. Менчинська дотримуються зовсiм протилежноСЧ думки, згiдно якоСЧ творче мислення дитини починаСФ розвиватися з того моменту, коли вона вперше запитала: "Чому...?", тобто з того часу, коли дитина перший раз задумалась над якоюсь, хоча й не значною, дрiбязковою, проблемою. Адже, якщо розвиваСФться будь - який тип мислення (наочно - дiйове, образне та iн.), то формуСФться i творчий iнтелект. Хоча спочатку воно СФ дещо примiтивним, проте ще в дошкiльному вiцi закладаються основи для подальшого розвитку творчого iнтелекту особистостi.
Як пiдтверджуСФ аналiз педагогiчноСЧ практики, iз вступом до школи процес формування творчого мислення дiтей у великiй мiрi починаСФ залежати вiд педагога, вiд того як вiн органiзовуСФ навчання, якi методи i засоби використовуСФ при цьому, якi завдання пропонуСФ учням i вiд того, чи сам вчитель СФ творчою особистiстю.
Тут дуже важливо, щоб педагог використовував у своСЧ дiяльностi такi методи, якi б якомога бiльше стимулювали розвиток продуктивного мислення дiтей.
Треба прагнути до того, щоб навчання було не просто зрозумiлим i доступним, але й цiкавим. Працюючи над даною проблемою, нам часто доводилось стикатись iз явищем, коли дiтям навчальний матерiал СФ досить таки зрозумiлим, доступним, проте не викликаСФ у них нiякого iнтересу, не активiзуСФ творчого мислення, оскiльки самi завдання СФ стандартними, шаблонними.
На сьогоднiшнiй день вже у початкових класах прiоритети надаються розвивальнiй функцiСЧ навчання, культу самостiйностi i нестандартностi думки, що забезпечуСФ здоровий iнтелектуальний клiмат класу [27].
Результативнiсть використання нестандартних завдань значно пiдвищуСФться за умов СЧх органiзацiСЧ в певну систему. Поняття "система завдань" охоплюСФ таку СЧх сукупнiсть, яка обСФднана загальною дидактичною метою, наскрiзною змiстовою лiнiСФю предмета, побудованою з урахуванням вiкових особливостей учнiв [38].
Для розвитку творчого мислення школярiв у процесi навчання ми пропонуСФмо такi типи нестандартних завдань:
складання i розвязування задач на матерiалi довкiлля та народних знань украСЧнцiв;
розгляд вправ на розвиток умiння висловлювати здогадки, припущення, доводити справедливiсть певних тверджень;
збагачення навчального матерiалу завданнями комбiнаторного типу та задачами з логiчним навантаженням;
виконання iнтегрованих завдань комплексiв;
використання цiкавинок на уроках (завдання для iнтелектуального самовдосконалення, головоломки, задачi - казки, задачi - вiршi, iгровi вправи, тематичнi загадки, задачi - веселики тощо).
Використовуючи непiдручниковий матерiал, потрiбно зважати на такi рекомендацiСЧ:
на уроцi додатковi вправи слiд комбiнувати з програмовими (стандартними) так, щоб попереднСФ завдання готувало учнiв до виконання наступного i ця робота ТСрунтувалась на використаннi життСФвого досвiду дитини;
особливу увагу необхiдно придiлити розкриттю сюжету нестандартноСЧ вправи, домагатися, щоб дiти усвiдомили кiнцеву мету завдання;
до моделювання корисно звертатися тiльки тодi, коли без цього учнi не можуть уявити змiст задачi;
не обовязково, щоб учень розвязав нестандартну задачу самостiйно, важливо створювати такi ситуацiСЧ, щоб вiн подумав над задачею, спробував СЧСЧ розвязати;
пiд час самостiйного розвязування творчих вправ не варто обмежувати дiтей у виборi способiв СЧх розвязування;
бажано максимально заохочувати пошуки рiзних способiв розвязання задач, знаходити серед них найрацiональнiший;
не слiд пiдказувати хiд розвязування, значно важливiше правильно спрямувати думку учня, головне - не кiнцевий результат, а сам процес розвязування;
при розвязуваннi творчих вправ маСФ всебiчно реалiзуватися принцип диферен