Проблема сенсу життя
Информация - Философия
Другие материалы по предмету Философия
аннями.
"Саме життя цСЦнуСФться мною як СЦнстинкт зростання, стСЦйкостСЦ, накопичення сил, влади; де бракуСФ влади - там занепад".
Мета людства в цСЦлому СЦ кожного окремо - виховувати в собСЦ волю з тим, щоб стати "надлюдством", в якому кожен СЦндивСЦд бездоганний СЦ зовнСЦ, СЦ внутрСЦшньо. ВсебСЦчно самовдосконалення СЦ бажання (воля) до цього - ось що таке сенс життя за НСЦцше. "Надлюдина - це суть землСЦ. Нехай же ваша воля каже: так буде надлюдина смислом землСЦ!"По сутСЦ, надлюдина повиннна зайняти мСЦсце Бога.
На початку XX ст. фСЦлософСЦя життя в особСЦ Бергсона, ДСЦльтея, ЗСЦммеля, КейзерлСЦнга СЦ Клагес досягла вершини свого розвитку.
У теорСЦi СЦнтуiтивСЦзму Бергсона СЦнтуiцСЦя трактуСФться як основний, нСЦчим не обмежений СЦ нСЦчим не визначений шлях проникнення в таСФмницСЦ буття. РЖнтуiцСЦя зявляСФться на основСЦ СЦнстинкту та СЦнтелекту. Вона не виступаСФ першочерговим компонентом його теорСЦi, а зявляСФться на одному з етапСЦв розвитку особистостСЦ.
В осягненнСЦ всього сущого, СЦ в першу чергу життя, найважливСЦшу роль вСЦдСЦграють СЦнтенсивнСЦсть вСЦдчуттСЦв, тривалСЦсть часу, свобода волСЦ, память та ii спСЦввСЦдношення з часом СЦ, природно, СЦнтуiцСЦя. За допомогою останньоi людина зливаСФться з унСЦкальною природою речей, межСЦ субСФктно-обСФктних вСЦдносин у Бергсона розмитСЦ.
У чому недолСЦк СЦнтелекту СЦ неможливСЦсть з його допомогою осягнути той чи СЦнший змСЦст? РЖнтелект, за Бергсоном, повязаний з розумовим пСЦзнанням, що досягаСФ своiх вищих форм у математичних науках. На його думку, СЦнтелект розкладаСФ цСЦлСЦснСЦсть свСЦту на тСЦла, тСЦла - на елементи СЦ т.д., а потСЦм конструюСФ з них штучнСЦ СФдностСЦ, в результатСЦ чого вСЦдбуваСФться втрата унСЦкального СЦ цСЦлСЦсного.
ЦСЦкаво розумСЦння фСЦлософом життя. ВСЦн визначаСФ ii як певний метафСЦзично-космСЦчний процес, як "життСФвий порив", як могутнСЦй потСЦк творчого формування, при цьому в мСЦру ослаблення напруги цього пориву життя вяне СЦ розпадаСФться, перетворюючись на матерСЦю.
Для прихильникСЦв логСЦки СЦ мислення теорСЦя осягнення сенсу життя через СЦнтуiцСЦю незастосовна, тому що вони напевно захочуть його (сенс) сформулювати. Але це, швидше за все, неможливо, тому що споглядати в чистСЦй СЦнтуiцСЦi без всякого понятСЦйного апарату СЦ логСЦчного осмислення по сутСЦ виявляСФться просто невимовним.
На подСЦбний позицСЦях стоiть СЦнший представник фСЦлософСЦi життя - нСЦмецький фСЦлософ ДСЦльтей, основоположник розумСЦючоi психологСЦi. Завдання фСЦлософСЦi вСЦн бачить в розумСЦннСЦ життя виходячи з нього самого: "Не понятСЦйна дСЦяльнСЦсть утворюСФ основу наук про дух, але переконання психСЦчного стану у своiй цСЦлСЦсностСЦ СЦ виявленнСЦ такого в переживаннСЦ". ПСЦд "розумСЦнням" маСФться на увазСЦ безпосереднСФ осягнення деякоi духовноi цСЦлСЦсностСЦ - в сенсСЦ цСЦлСЦсного переживання. РозумСЦння власного внутрСЦшнього свСЦту досягаСФться шляхом СЦнтроспекцСЦi, тобто самоспостереження, рефлексСЦi. РозумСЦння чужого свСЦту здСЦйснюСФться шляхом "вживання", "спСЦвпереживання".
ПСЦзнання можливе лише на рСЦвнСЦ "структурного звязку життСФвих СФдностей": "Саме життя, життСФвСЦсть, за яку я не можу проникнути, мСЦстить звязок, в якому розкриваСФться все пСЦзнання СЦ вся думка. РЖ тут лежить вирСЦшальний пункт всСЦСФi можливостСЦ пСЦзнання".
1.6 ФСЦлософСЦя словянських мислителСЦв СЦ письменникСЦв
Сенс життя Сковорода бачив у "внутрСЦшньому свСЦтСЦ" людини, в "радостСЦ серця", в цСЦлСЦсностСЦ душСЦ. "Як власну матСЦр можна знайти удома, так СЦ власне щастя людина знаходить в собСЦ". ЗгСЦдно з украiнським Сократом для людини може бути два способи життя: "мирський" СЦ "божественний". ТСЦльки останнСЦй приводить людину в рСЦвновагу СЦ гармонСЦю з самим собою СЦ навколишнСЦм свСЦтом. Жити в СЦстинСЦ значить жити у ХристСЦ. Кожна людина прагне до самопСЦзнання, СЦ найкоротший шлях до Бога - через власне серце, через вСЦдкриття в ньому образу Божого.
Але гармонСЦя великого свСЦту (макрокосму) СЦ людини (мСЦкрокосмосу) не встановлюСФться сама собою, автоматично, а маСФ в основСЦ творчу життСФву СЦнСЦцСЦативу самоi людини. На думку Сковороди (СЦ я з ним в цьому абсолютно згодна) СЦснуСФ багато рСЦзних способСЦв гармонСЦзацСЦi людини зСЦ свСЦтом, СЦ кожен повинен знайти свСЦй "спорСЦднений" спосСЦб життя, що вСЦдповСЦдаСФ його неповторностСЦ СЦ унСЦкальностСЦ. "СпорСЦднений" спосСЦб життя, СЦ в першу чергу праця, СФ найважливСЦшою умовою досягнення людиною щастя, реалСЦзацСЦi дСЦйсно людського способу життСФдСЦяльностСЦ, самоствердження особистостСЦ. Праця за покликанням, яка вСЦдповСЦдаСФ пСЦзнанСЦй внутрСЦшнСЦй природСЦ, потребам та вродженоi схильностСЦ людини, СФ найвищим насолодою СЦ справжнСЦм щастям.
На подСЦбних позицСЦях стоять СЦ росСЦйськСЦ фСЦлософи. Так, Соловйов бачить моральний сенс особи, яка СФ сполучною ланкою мСЦж божественним СЦ природним свСЦтами, в актСЦ любовСЦ до СЦншоi людини, до природи, до Бога.
ЗгСЦдно з Толстим сенс життя можна осягнути лише через "СЦстинну релСЦгСЦю", шляхом вСЦдмови вСЦд будь-якоi боротьби, непротивлення злу насильством, шляхом чесноти СЦ моральностСЦ. Чим ближче ми до природи та до народу, тим ближче ми до СЦстини, яка наповнюСФ життя змСЦстом. Толстой проповСЦдував загальну любов, слСЦдом за Сковородою повторюючи: "царство Боже всерединСЦ нас".
"Найкоротший вираз сенсу життя такий: свСЦт рухаСФться, вдосконалюСФться; завдання людини - брати участь в цьому русСЦ, пСЦдкоряючись СЦ сприяючи йому".
НавСЦть у XX столСЦттСЦ тривають традицСЦi, закладенСЦ Сковородою. Так, З. Франк говорить у своСФму вченнСЦ про дСЦйсне життя СЦ його сенс: "РЖстинне життя СФ життя у
Copyright © 2008-2014 geum.ru рубрикатор по предметам рубрикатор по типам работ пользовательское соглашение