Проблема сенсу життя
Информация - Философия
Другие материалы по предмету Философия
ння своСФi долСЦ, яку вСЦн часто не задоволений через за своСФi чутливостСЦ.
Отже, епоха ПросвСЦтництва встановлюСФ РОЗУМ. РЖ не треба думати людському розуму, як казав Декарт, якСЦ б то не були кордони: немаСФ нСЦчого нСЦ настСЦльки далекого, нСЦ настСЦльки таСФмного, чого не можна було б вСЦдкрити. Але знайшлися люди, якСЦ поставилися до розуму не так фанатично. Не менш заслужений учений Блез Паскаль розчарувався в природознавствСЦ СЦ можливостях розуму, який вСЦчно коливаСФться мСЦж сумнСЦвом СЦ впевненСЦстю. РелСЦгСЦйне почуття бере гору, серце володСЦСФ доказами, не доступними розуму. "Стан людини - мСЦнливСЦсть, туга, неспокСЦй". Мислитель тим самим передбачив наступну СЦррацСЦоналСЦстичну тенденцСЦю у фСЦлософСЦi.
ФранцузькСЦ матерСЦалСЦсти-просвСЦтителСЦ розвинули далСЦ механСЦстичний погляд на людину як на "машину, що складаСФться з кСЦсток СЦ мяса". ЛаметрСЦ стверджуСФ, що людина - не бСЦльше нСЦж тварина. Душа - матерСЦальна частина мозку, головний елемент машини. УсСЦ душевнСЦ якостСЦ зводяться до дСЦяльностСЦ тСЦла. ДосконалСЦсть СЦ творчСЦсть неможливСЦ. Загалом, епоха ПросвСЦтництва закСЦнчуСФться тим, що людину можна розСЦбрати на гвинтики без залишку. А потСЦм зСЦбрати. Тобто цСЦле СФ сума всСЦх частин.
Щоб як-небудь реабСЦлСЦтувати Декарта, зазначу, що на його ж думку з факту смертСЦ тСЦла зовсСЦм ще не випливаСФ загибель душСЦ: вона безсмертна.
Хочу пСЦдкреслити, що я не применшую заслуг фСЦлософСЦв-просвСЦтителСЦв перед людством, особливо в областСЦ науки, але мова йде спокСЦй душСЦ людськоi, СЦ тут вони надСЦйшли, як ЗмСЦй-спокусник - наплодили рацСЦональних яблук.
1.4 Представники нСЦмецькоi класичноi фСЦлософСЦi
Сенс життя, за Кантом, знаходиться не зовнСЦ, а всерединСЦ людини, вСЦн СЦманентний особистостСЦ. Фактором, який створюСФ сенс життя, СФ СЦдея у виглядСЦ морального закону, боргу, добра. Сенс життя не СЦснуСФ сам по собСЦ, як якийсь атрибут реальностСЦ взагалСЦ, вСЦн - у розумСЦннСЦ СЦндивСЦдом свого буття саме як людського, в усвСЦдомленнСЦ власного мСЦсця у свСЦтСЦ. Таким чином, формою вираження сенсу життя СФ той чи СЦнший свСЦтогляд.
Сам Кант, занурений у трансцендентальну апперцепцСЦi, прожив премиле життя. МенСЦ здаСФться, вСЦн був щасливий у своiх апрСЦорних формах.
ФСЦхте ще бСЦльше замкнувся на внутрСЦшньому "Я". Створив якусь вСЦртуальну дСЦйснСЦсть, яка виходить шляхом самозабуття, тобто забуття себе як "Я". ФСЦхте говорить: "зверни увагу на цю дСЦйснСЦсть, увСЦйди з нею в зСЦткнення, СЦ вона стане подСЦСФю СЦндивСЦдуального життя". Сенс людського СЦснування вСЦн бачить у досягненнСЦ СЦндивСЦдом повноi згоди з самим собою в розумСЦ, у волСЦ, у дСЦяльностСЦ, словом у тому, що видСЦляСФться людинСЦ вСЦд природи як розумнСЦй СЦстотСЦ. Таким чином, сенс життя по ФСЦхте у формуваннСЦ особистостСЦ шляхом постСЦйного розвитку людини, СЦ цей процес, передбачаючи дСЦяльнСЦсть, не замкнутий в особистСЦсть; самовдосконалюючись, особистСЦсть удосконалюСФ свСЦт.
За ШеллСЦнгом, форми розумного пСЦзнання - не умовиводи СЦ докази, а безпосереднСФ збагнення в СЦнтелектуальному спогляданнСЦ - СЦнтуiцСЦi. Але субСФктом такого осягнення може бути тСЦльки фСЦлософський СЦ художнСЦй генСЦй. До речСЦ, ШеллСЦнг - провСЦсник СЦррацСЦоналСЦзму, про який мова буде йти нижче.
Заслуга Гегеля в розкриттСЦ поняття "процесу", переходу кСЦлькостСЦ в якостСЦ, дСЦалектичноi СФдностСЦ протилежностей. ПостСЦйна плиннСЦсть, дао-перетворення - ось що таке життя людини. У неi не може бути особистоi мети, тому що вся вона пСЦдпорядкована розвитку свСЦтового духу, Вселенського розуму СЦ СЦсторичного прогресу. Та й цей, останнСЦй, нСЦби як вже завершуСФться в особСЦ нСЦмецького народу. Тому якщо хочете жити спокСЦйно, то насолоджуйтеся процесом СЦ не шукайте сенс людського життя, бо для конкретного СЦндивСЦда його немаСФ, а все пСЦдпорядковано дСЦалектицСЦ СЦсторСЦi, становленню СЦ руйнацСЦi. Сенс життя, за Гегелем, це щось надСЦндивСЦдуальне. Людина лише ланка в розвитку триСФдиного свСЦтового процесу.
Крапку у всьому поставив ФейСФрбах, розклавши християнство СЦ релСЦгСЦю в цСЦлому по кСЦсточках. "Не Бог створив людину, а людина створила Бога". Людина людинСЦ Бог, тому на першому мСЦсцСЦ повинна стояти релСЦгСЦя ЛюбовСЦ до людини. У нСЦй СЦ сенс життя. Нехай не такий трансцендентний, як того хотСЦлося мСЦстикам, але, тим не менш, простий СЦ зрозумСЦлий. У цьому ФейСФрбах повернувся до християнськоi моралСЦ.
КрСЦм того, у своСФму "ПитаннСЦ про безсмертя з точки зору антропологСЦi" фСЦлософ погоджуСФться ще з одним постулатом християнства: "Християнське небо у своСФму чистому значеннСЦ, позбавленому всяких антропологСЦчних доповнень СЦ хитромудрих прикрас, СФ не що СЦнше, як смерть, як заперечення всСЦх прикростей СЦ неприСФмностей, всСЦх пристрастей, потреб, усякого роду боротьби, смерть, яка мислиться як предмет вСЦдчуття, насолоди, свСЦдомостСЦ, а значить, як блаженний стан. Смерть тому СФдина з богом, бог ж СФ лише уособленням СЦстоти смертСЦ, бо як у бога знята всяка тСЦлеснСЦсть, тимчасовСЦсть, коротше кажучи, всСЦ якостСЦ справжнього життя СЦ буття, так само вони знятСЦ в смертСЦ. Тому померти - значить прийти до бога, стати богом, СЦ як це вже говорилося у стародавнСЦх: "блаженний, хто помер, досконалий, хто увСЦчнений".
1.5 Смисл життя у поглядах фСЦлософСЦв НовСЦтнього часу
До середини XIX столСЦття сформувалося переконання, що прогрес науки СЦ технСЦки сам по собСЦ не веде до реалСЦзацСЦi людських надСЦй. Люди перестали бачити в СЦсторичному процесСЦ прояв вищого Розуму. Почала стверджуватись думка про безпСЦдставнСЦсть СЦ марнСЦсть сподСЦвань на те, що пСЦзнання закономСЦрностей може дати людинСЦ надСЦйну орСЦСФнтацСЦю в
Copyright © 2008-2014 geum.ru рубрикатор по предметам рубрикатор по типам работ пользовательское соглашение