Проблема перекладу умов комунСЦкативного вживання на прикладСЦ твору Е. Ремарка "Час жити й час умирати"
Дипломная работа - Иностранные языки
Другие дипломы по предмету Иностранные языки
?авколишнього свСЦту, еквСЦвалентно вСЦдтворенСЦ украiнською мовою в семантичному, контекстуальному й структурному вСЦдношеннСЦ. Тим часом, СЦнодСЦ зустрСЦчаються й випадки як занадто вСЦльного, так СЦ буквального перекладу окремих фрагментСЦв, що приводить часто до втрати емоцСЦйного вСЦдтСЦнку.
Перекладач Е. НикаСФв у рядСЦ випадкСЦв не змСЦг зберегти еквСЦвалентнСЦсть змСЦсту оригСЦналу. У його перекладах досить часто вСЦдзначаються неточностСЦ в передачСЦ як модальних вСЦдтСЦнкСЦв, так СЦ семантичних значень виражених порСЦвнянням, метафорою й фразеологСЦзмами, що приводить до СЦстотного перекручування авторського змСЦсту.
И. Шрайбер, навпаки, глибоко сприймаСФ контекст СЦ гранично точно зберСЦгаСФ мову оригСЦналу. Однак СЦ вСЦн СЦнодСЦ допускаСФ погрСЦшностСЦ при перекладСЦ. Особливою яскравСЦстю уявлення семантичноi й модальноi еквСЦвалентностСЦ як з боку самого письменника, так СЦ його героiв вСЦдрСЦзняються переклади И. Каринцевоi СЦ В. Станевич [80,c.99].
ВИСНОВОК
Роман Е.Ремарка Час жити й час умирати СФ одним з кульмСЦнацСЦйних пунктСЦв бСЦографСЦi письменника. У романСЦ найбСЦльше повно представленСЦ прийоми, що визначають СЦдСЦо-стиль автора в цей перСЦод, а також деякСЦ загальнСЦ тенденцСЦi розвитку прози XX столСЦття: використання принципу наскрСЦзного повтору, що пронизуСФ весь текст СЦ поСФднуСФ рСЦзнСЦ його фрагменти, активне вживання фСЦгур СЦ тропСЦв, посилення багатозначностСЦ образСЦв, актуалСЦзацСЦя звязку фСЦгур, СЦ зокрема, фСЦгур контрасту, з темою й зображуваною ситуацСЦСФю.
НеобхСЦдно вСЦдзначити, що художнСЦй простСЦр роману Е. М. Ремарка Час жити й час умирати насичено рСЦзними прийомами контрасту, полСЦсемСЦСФю, омонСЦмСЦСФю, метафорами, грою слСЦв СЦ так далСЦ.
У данСЦй роботСЦ ми виконали поставлену мету - показали особливостСЦ перекладу лексичних засобСЦв як одного зСЦ способСЦв свСЦтосприймання й найважливСЦшого змСЦстовного компонента тексту, що являСФ собою складну художньо повновагу систему рСЦзноманСЦтних зображувально-виразних засобСЦв, експлСЦцюючих картину свСЦту письменника.
Важливе мСЦсце серед них належить таким лексичним засобам як полСЦсемСЦя, омонСЦмСЦя, метафоризацСЦя, гра слСЦв.
У данСЦй роботСЦ виконанСЦ наступнСЦ завдання:
- розглянули проблему перекладу слова, як форми;
- розглянули проблему перекладу слова як змСЦсту: полСЦсемСЦя, омонСЦмСЦя, метафоризацСЦя, гра слСЦв;
- розглянули проблему перекладу слСЦв комунСЦкативного вживання;
- розглянули фразеологСЦчнСЦ труднощСЦ перекладу.
При аналСЦзСЦ обСФкта дослСЦдження й для рСЦшення поставлених задач були використанСЦ такСЦ методи, як семантико-стилСЦстичний аналСЦз слова, методика компонентного аналСЦзу, що дозволяСФ виявити вСЦдношення мСЦж семами, що входять у семантичну структуру членСЦв контрасту, метод семантичних опозицСЦй, що припускаСФ угруповання ключових знакСЦв, а також описово-аналСЦтичний, контекстологСЦчний методи аналСЦзу, якСЦ становлять комплексну методику СЦнтерпретацСЦi тексту.
Наукова новизна роботи складаСФться в проведеннСЦ комплексного багато-аспектного дослСЦдження лексичного аспекту перекладу художнього тексту, реалСЦзованого в творСЦ одного жанру СЦ однСЦСФi епохи [17,c.25-29].
При розглядСЦ художнього твору з погляду лСЦнгвистики особлива увага придСЦляСФться комунСЦкативнСЦй стилСЦстицСЦ тексту,що формуСФться на стику з СЦншими науками, що комплексно вивчають цСЦлий текст (мовний твСЦр) як форму комунСЦкацСЦi СЦ явище СЦдСЦостилю, для якоi характерний комунСЦкативно-дСЦятельнСЦстний пСЦдхСЦд до тексту як явищу СЦдСЦостилю в його проекцСЦi на всСЦ рСЦвнСЦ моделСЦ мовноi особистостСЦ [9,c.7].
ВСЦдповСЦдно до антропоцентричного системно-дСЦяльнСЦсного пСЦдходу до тексту в якостСЦ органСЦзуючого ключового поняття нам представляСФться важливим звертання до СЦдСЦостилю, що одержуСФ в цьому ракурсСЦ новий комунСЦкативний змСЦст.
Дане поняття фокусуСФ у собСЦ багатоаспектнСЦ прояви язиковоi особистостСЦ автора в структурСЦ, семантицСЦ й прагматику тексту. Вивчення СЦдСЦостилю в комунСЦкативно-дСЦяльнСЦсному аспектСЦ розширюСФ уявлення реципСЦСФнта не тСЦльки про глибинний змСЦст тексту, але й про особистостСЦ автора, що у процесСЦ текстовоi дСЦяльностСЦ проявляСФться в СЦдейно-тематичнСЦй СЦ СЦндивСЦдуально-стилСЦстичнСЦй своСФрСЦдностСЦ його творСЦв, у тому, про що вСЦн пише, до чого призиваСФ, як, за допомогою яких засобСЦв вСЦн це робить.
Вивчення творСЦв СЦз цього погляду дозволяСФ судити про новСЦ аспекти СЦдСЦостилю автора. У сучаснСЦй лСЦнгвСЦстицСЦ актуально такий напрямок вивчення язикових концептСЦв життя СЦ смерть, що умовно можна назвати художньо-концептуальним, тому що розглянутих концептах вивчаються на матерСЦалСЦ художнСЦх текстСЦв.
Ми виходимо з того, що концепти життя СЦ смерть належать до так називаних базових концептСЦв, ментальним сутностям, на основСЦ яких вСЦдбуваСФться формування СЦнших елементСЦв концептуальноi системи людини. Розходження мСЦж спочатку сформованими концептами й концептами базовими бачиться, насамперед, у ступенСЦ iхньоi рухливостСЦ. БазовСЦ концепти характеризуються найбСЦльшою статичнСЦстю, стабСЦльнСЦстю й унСЦверсальнСЦстю.
Уживання концептСЦв як значеннСФвоi парадигми обумовлене важкСЦстю художньоi функцСЦi актуалСЦзованого слова.
Ми думаСФмо, що досить регулярне використання певного слова в рСЦзних сюжетних контекстах роману приводить до його символСЦзацСЦi, до появи в арсеналСЦ його художнСЦх функцСЦй позначення ряду концептСЦв, якСЦ виражають свСЦтогляд СЦ свСЦтовСЦдчування К. М. Ремарка.
У художньому текстСЦ тСЦсно сплетенСЦ один з одним рСЦзнСЦ елементи, серед яких один або кСЦлька можуть з
Copyright © 2008-2014 geum.ru рубрикатор по предметам рубрикатор по типам работ пользовательское соглашение