ПедагогСЦчнСЦ основи розвитку процесСЦв запамтАЩятовування у молодших школярСЦв
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
?) СЦ, навпаки, з негативним впливом наступноi дСЦяльностСЦ на виробленСЦ звязки в попереднСЦй дСЦяльностСЦ (ретроактивне, тобто назад дСЦюче, гальмування). Проактивне СЦ ретроактивне гальмування особливо виявляються тодСЦ, коли попередня або наступна дСЦяльнСЦсть була складною або схожою за змСЦстом.
ЗвСЦдси випливають важливСЦ педагогСЦчнСЦ висновки. По-перше, при переходСЦ вСЦд роботи з одним матерСЦалом до роботи над СЦншим необхСЦдно робити невеличку перерву, вСЦдпочити вСЦд розумовоi роботи. По-друге, потрСЦбно готувати уроки один за одним, по можливостСЦ менш схожСЦ змСЦстом [4]. Цим правилом потрСЦбно керуватись СЦ при складаннСЦ розкладу урокСЦв.
Проактивне СЦ ретроактивне гальмування виявляСФться СЦ в межах якоi-небудь однСЦСФi дСЦяльностСЦ, зокрема в процесСЦ заучування якого-небудь матерСЦалу. ВСЦдомо, що середина заучуваного матерСЦалу запамятовуСФться гСЦрше, нСЦж початок СЦ кСЦнець. ПояснюСФться це тим, що середина матерСЦалу зазнаСФ негативного впливу СЦ проактивного СЦ ретроактивного гальмування. Це явище проявляСФться тим бСЦльше, чим бСЦльшим за обсягом СФ заучуваний матерСЦал. Тому важливо середину матерСЦалу повторювати бСЦльшу кСЦлькСЦсть разСЦв, нСЦж початок СЦ кСЦнець, СЦ вСЦдповСЦдно дозувати обсяг матерСЦалу.
З метою зменшення негативного впливу проактивного СЦ ретроактивного гальмування необхСЦдно при заучуваннСЦ дотримуватись розмСЦреного, повСЦльного темпу роботи. Щоб краще щось запамятати, потрСЦбно тримати увагу на предметСЦ-довший час, тодСЦ тСЦльки подразнення в мозковСЦ закрСЦплюСФться. Тимчасове забування може викликатись СЦ позамежним гальмуванням, яке настаСФ внаслСЦдок перенапруження коркових клСЦтин. Цим пояснюСФться рСЦзке зниження продуктивностСЦ запамятання в стомленому станСЦ.
НеможливСЦсть вСЦдтворення СЦ навСЦть впСЦзнавання не завжди СФ показником повного забування. В навчальнСЦй роботСЦ важливо вСЦдрСЦзняти таке тимчасове забування вСЦд тривалого, яке може бути усунуте лише повторенням. РЖнодСЦ непорозумСЦння в оцСЦнцСЦ вчителем знань учня бувають звязанСЦ з тим, що вСЦн приймаСФ тимчасове забування за тривале, не враховуючи умов, якими воно викликане СЦ в яких СЦнодСЦ може бути винним СЦ сам учитель.
Згасання тимчасових нервових звязкСЦв СЦ повязане з ним забування може протСЦкати з рСЦзною швидкСЦстю в залежностСЦ вСЦд ряду умов [17]. Для тривалого збереження тимчасових нервових звязкСЦв маСФ значення передусСЦм ступСЦнь iх виробленостСЦ, мСЦцностСЦ. Чим менше вони закрСЦпленСЦ, тим скорСЦше вони згасають СЦ навпаки. Отже, потрСЦбно заучувати мСЦцно матерСЦал з самого початку. Те, що мСЦцно закрСЦплене, довго зберСЦгаСФться СЦ менше забуваСФться.
ШвидкСЦсть згасання тимчасових нервових звязкСЦв тСЦсно повязана з характером пСЦдкрСЦплення при iх утвореннСЦ. Чим сильнСЦше це пСЦдкрСЦплення, тим мСЦцнСЦшими СФ утворюванСЦ звязки СЦ тим повСЦльнСЦше вони згасають. Цим пояснюСФться те, що наявнСЦсть СЦнтересу до закрСЦплюваного матерСЦалу веде до бСЦльш тривалого його збереження.
Забування СФ не тСЦльки функцСЦСФю часу. ПодСЦбно до запамятовування СЦ вСЦдтворення воно також маСФ вибСЦрковий характер. МатерСЦал, повязаний своiм змСЦстом з потребами людини, з стСЦйкими ii СЦнтересами, забуваСФться повСЦльнСЦше. Багато з того, що маСФ для людини особливо велике життСФве значення, зовсСЦм не забуваСФться.
Забування залежить вСЦд обсягу запамятовуваного матерСЦалу. Як показують дослСЦдження, процент збереження заученого матерСЦалу пСЦсля певного вСЦдрСЦзку часу знаходиться в обернено пропорцСЦйнСЦй залежностСЦ до обсягу цього матерСЦалу при умовСЦ кСЦлькСЦсно СЦ якСЦсно однаковоi роботи над ним. В звязку з цим дуже важливо дозувати навчальний матерСЦал, що даСФться учням для запамятовування.
Однак забування не зводиться до чисто кСЦлькСЦсного зменшення обсягу ранСЦше сприйнятого матерСЦалу. В процесСЦ збереження СЦ вСЦдтворення закрСЦплений в памятСЦ матерСЦал пСЦддаСФться певним якСЦсним змСЦнам. В звязку з цим рСЦзнСЦ частини змСЦсту матерСЦалу забуваються неоднаково [14].
Засобом боротьби з забуванням знань СФ використання iх у дальшСЦй навчальнСЦй дСЦяльностСЦ, застосування iх на практицСЦ. ВСЦдтворення ранСЦше запамятованого в контекстСЦ нових знань, повязаних з ним за змСЦстом, його застосування при виконаннСЦ практичних завдань спричиняСФться не тСЦльки до збереження минулих знань, а й до бСЦльш глибокого iх засвоСФння.
Обидва процеси - збереження СЦ забування - перебувають у певнСЦй динамСЦчнСЦй рСЦвновазСЦ. З одного боку, до памятСЦ постСЦйно надходять новСЦ матерСЦали запамятовування. РанСЦше засвоСФнСЦ знання взаСФмодСЦють СЦз новими, вступають у новСЦ звязки, уточнюються СЦ диференцСЦюються, узагальнюються СЦ перекодовуються. З СЦншого - матерСЦали памятСЦ забуваються, стають непридатними для практичного використання. ДосвСЦд у свСЦдомостСЦ успСЦшно зберСЦгаСФться, якщо вСЦн поновлюСФться СЦ збагачуСФться, СЦнакше данСЦ досвСЦду втрачають сенс, притуплюються СЦ зникають, коли боротьба цих двох процесСЦв вСЦдбуваСФться не на користь збереженню.
ВСЦдтворення - процес вСЦдновлення збереженого матерСЦалу памятСЦ для використання в дСЦяльностСЦ та спСЦлкуваннСЦ - полягаСФ у пожвавленнСЦ або повторному збудженнСЦ ранСЦше утворених у мозку нервових звязкСЦв. РозрСЦзняють два види вСЦдтворення: впСЦзнавання СЦ згадування.
ВпСЦзнавання - це вСЦдтворення якого-небудь обСФкта в умовах повторного його сприйняття. Побачивши людину вдруге, ми можемо пригадати, що вже десь ii бачили, а потСЦм пригадати й характернСЦ риси ii поведСЦнки. Проте не завжди впСЦзнавання повне СЦ достатньо визначене. Часто ми переживаСФмо вСЦдчуття, що бачимо когось знайомого, але не м?/p>