ПедагогСЦчнСЦ основи розвитку процесСЦв запамтАЩятовування у молодших школярСЦв
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
едставлених у педагогСЦчнСЦй, психологСЦчнСЦй та методичнСЦй лСЦтературСЦ, вивчення та узагальнення передового педагогСЦчного досвСЦду.
ЕмпСЦричнСЦ методи дослСЦдження: анкетування вчителСЦв початкових класСЦв, педагогСЦчнСЦ спостереження, педагогСЦчний експеримент, якСЦсний СЦ кСЦлькСЦсний аналСЦз результатСЦв експерименту.
Практична значущСЦсть дослСЦдження полягаСФ у розкриттСЦ системи роботи вчителя щодо реалСЦзацСЦi принципу мСЦцностСЦ навчання.
Дипломна робота складаСФться СЦз вступу, двох роздСЦлСЦв, висновкСЦв, списку використаноi лСЦтератури, додаткСЦв. Обсяг роботи - 95 сторСЦнок.
РоздСЦл 1. ТеоретичнСЦ основи дослСЦдження
1.1 СутнСЦсть та змСЦст процесСЦв запамятовування
Навчальний процес маСФ своi закони СЦ закономСЦрностСЦ, якСЦ визначають порядок досягнення цСЦлей СЦ завдань навчання, сприяють ефективному управлСЦнню навчальною дСЦяльнСЦстю, надають можливСЦсть передбачити результати навчально-виховноi роботи, науково обТСрунтувати та оптимСЦзувати змСЦст, методи й форми навчання учнСЦв на сучасному етапСЦ формування нацСЦональноi системи освСЦти.
Нагромадження СЦндивСЦдуального чуттСФвого й рацСЦонального досвСЦду, опора на СЦнформацСЦйний досвСЦд суспСЦльства СФ важливою умовою прогресивного розвитку психСЦки людини, поступового збагачення ii дСЦяльностСЦ. Опора на досвСЦд даСФ змогу вирСЦшувати дедалСЦ складнСЦшСЦ завдання, краще орСЦСФнтуватися в нових умовах, дСЦяти бСЦльш передбачливо й упевнено. Щоб успСЦшно оперувати поняттями й уявленнями на рСЦвнСЦ мислення, необхСЦдно зберСЦгати iх в упорядкованому й мобСЦльному станСЦ, бо новСЦ зрушення в розвитку психСЦки завжди ТСрунтуються на результатах попереднього розвитку. ДСЦяльнСЦсть людини великою мСЦрою залежить вСЦд багатства ii памятСЦ.
Усе, що людина безпосередньо вСЦдображаСФ за допомогою процесСЦв вСЦдчуття СЦ сприймання, фСЦксуСФться, упорядковуСФться, зберСЦгаСФться в ii мозку, утворюючи СЦндивСЦдуальний досвСЦд, СЦ за потреби використовуСФться в подальшСЦй дСЦяльностСЦ. ДосвСЦд СФ рацСЦональним елементом пСЦзнання, який забезпечуСФ цСЦлСЦсне сприймання обСФктСЦв дСЦйсностСЦ (аперцепцСЦя) та надаСФ процесовСЦ вСЦдображення динамСЦчноi характеристики. Без збереження слСЦдСЦв попереднСЦх вражень кожне вСЦдчуття СЦ сприймання переживалося б як таке, що виникло вперше.
Память забезпечуСФ цСЦлСЦснСЦсть СЦ розвиток особистостСЦ людини, посСЦдаСФ важливе мСЦсце в системСЦ пСЦзнаваллСЦдСЦв попереднСЦх вражень кожне вСЦдчуття СЦ сприймання переживалося б як таке, що виникло вперше.
Память забезпечуСФ цСЦлСЦснСЦсть СЦ розвиток особистостСЦ людини, посСЦдаСФ важливе мСЦсце в системСЦ пСЦзнавальноi дСЦяльностСЦ. Це одна з форм психСЦчного вСЦдображення, у памятСЦ СЦндивСЦд може закрСЦплювати, зберСЦгати СЦ вСЦдтворювати свСЦй життСФвий досвСЦд. Завдяки памятСЦ людина може утримувати безлСЦч змСЦстових звязкСЦв мСЦж явищами свСЦту; за ii вСЦдсутностСЦ створюються "болСЦснСЦ розриви" в усьому духовному життСЦ людини, що може призвести до хворобливих явищ.
Память - характеристика пСЦзнавальноi функцСЦi психСЦки, складова пСЦзнавальноi дСЦяльностСЦ СЦндивСЦда, причому не чуттСФвоi, а й рацСЦональноi. Вона виконуСФ функцСЦю накопичення, збереження СЦ використання наслСЦдкСЦв дСЦi вСЦдчуттСЦв, сприймання, мислення, уяви. Отже, память забезпечуСФ цСЦлСЦснСЦсть СЦ розвиток особистостСЦ людини, посСЦдаСФ важливе мСЦсце в системСЦ пСЦзнавальноi дСЦяльностСЦ.
Память являСФ собою ряд складних психСЦчних процесСЦв, активне оволодСЦння якими надаСФ людинСЦ здатностСЦ засвоювати й використовувати потрСЦбну СЦнформацСЦю. Память включаСФ такСЦ процеси: запамятовування, зберСЦгання, забування та вСЦдтворення. Запамятовування повязане СЦз засвоСФнням СЦ накопиченням СЦндивСЦдуального досвСЦду. Його використання вимагаСФ вСЦдтворення запамятованого. Регулярне використання досвСЦду в дСЦяльностСЦ субСФкта сприяСФ його збереженню, а невикористання - забуванню.
МатерСЦальною основою процесСЦв памятСЦ СФ здатнСЦсть мозку утворювати тимчасовСЦ нервовСЦ звязки, закрСЦплювати й вСЦдновлювати слСЦди минулих вражень. ЦСЦ слСЦди створюють можливСЦсть актуалСЦзацСЦi ситуацСЦi й вСЦдповСЦдного збудження, коли подразника, який його викликав свого часу безпосередньо, немаСФ. Запамятовування СЦ зберСЦгання ТСрунтуються на утвореннСЦ та закрСЦпленнСЦ тимчасових нервових звязкСЦв, забування - на iхньому гальмуваннСЦ, вСЦдтворення - на iхньому вСЦдновленнСЦ.
Память включаСФться в рСЦзнСЦ види людськоi дСЦяльностСЦ, в них формуСФться СЦ виявляСФться, ними й зумовлюються ii особливостСЦ та форми вияву. ЦСЦ особливостСЦ закрСЦплюються, передаються генетично, розвиваючись у дСЦяльностСЦ людини, являють певнСЦ властивостСЦ особистостСЦ й складають окремСЦ види памятСЦ. Види памятСЦ видСЦляють за такими критерСЦями:
залежно вСЦд того, що запамятовуСФться СЦ вСЦдтворюСФться, яка дСЦяльнСЦсть переважаСФ, память розподСЦляють на рухову, емоцСЦйну, образну, словесно-логСЦчну;
за тривалСЦстю закрСЦплення СЦ збереження матерСЦалу - на короткочасну (оперативну) й довгочасну;
залежно вСЦд того, як процеси памятСЦ включаються у структуру дСЦяльностСЦ, як вони повязанСЦ з ii цСЦлями та засобами, - на мимовСЦльну й довСЦльну;
за усвСЦдомленням (розумСЦнням) змСЦсту матерСЦалу памятСЦ - на смислову й механСЦчну.
ОсобливСЦстю памятСЦ СФ те, що ii складовСЦ виступають водночас СЦ як автономнСЦ процеси. Звичайно, можливе таке iх поСФднання, як-от у короткочаснСЦй памятСЦ, коли всСЦ процеси здСЦйснюються послСЦдовно, один за одним, СЦ процес запамятовування одразу переходить у зберСЦгання, а невдовзСЦ й у вСЦдтворення (застосування), як СЦ в забування вСЦдразу ж пСЦсля використання. Однак у бСЦльшостСЦ випадкСЦв кожний СЦз процесСЦв памятСЦ може здСЦйснюватися самостСЦйно. При цьому СЦншСЦ процеси можуть бути вСЦдстроченими в часСЦ або й не вСЦдбути