ПедагогСЦчнСЦ основи розвитку процесСЦв запамтАЩятовування у молодших школярСЦв
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
ся зовсСЦм. Школяр, вивчивши математику, не певен, що десь використаСФ набутСЦ знання, крСЦм школи.
Процеси памятСЦ треба розглядати в СФдностСЦ, СЦ не тСЦльки в зовнСЦшнСЦх звязках СЦ взаСФмнСЦй зумовленостСЦ, а й у бСЦльш тСЦсних вСЦдносинах взаСФмного проникнення СЦ закономСЦрних переходах одного процесу в СЦнший. Зрештою, без запамятовування СЦ збереження не може бути вСЦдтворення СЦ забування, бо треба щось запамятати, щоб потСЦм вСЦдтворити чи забути. Отже, память являСФ собою складний, але СФдиний СЦ безперервний процес. Його детермСЦнують СЦ обСФднують дСЦяльнСЦсть особистостСЦ та ii спрямованСЦсть на досягнення мети. АналСЦзуючи окремСЦ процеси памятСЦ, доводиться абстрагуватися вСЦд звязкСЦв СЦ визначати кожний з них за домСЦнуючими ознаками.
Запамятовування - це закрСЦплення образСЦв сприймання, уявлень, думок, дСЦй, переживань СЦ звязкСЦв мСЦж ними через контакти нових даних з набутим ранСЦше досвСЦдом. Процес запамятовування вСЦдбуваСФться у трьох формах: вСЦдбиття, мимовСЦльного й довСЦльного запамятовування.
Первинне вСЦдбиття нерСЦдко вСЦдСЦграСФ вирСЦшальну роль у запамятовуваннСЦ, становить основу для закрСЦплення матерСЦалу. РЖнодСЦ, посилюючись СЦнтересом та емоцСЦями, це викликаСФ навСЦть ейдетичнСЦ образи - цСЦлСЦсне сприйняття предмета або явища, насичене подробицями.
МимовСЦльне запамятовування виступаСФ як продукт СЦ умова здСЦйснення пСЦзнавальних СЦ практичних дСЦй або результат багаторазового повторення. Це досить продуктивна форма запамятовування, яка до того ж не вимагаСФ спецСЦальних зусиль для засвоСФння. Запамятовування здСЦйснюСФться в процесСЦ виконання завдань нСЦби саме по собСЦ. Активно дСЦючи з обСФктами, людина мимохСЦдь iх запамятовуСФ. Якщо запамятовування ще й повязане з досягненням мети дСЦяльностСЦ, то його ефективнСЦсть значно зростаСФ. Так, в експериментСЦ учням протягувалось розвязати серСЦю простих арифметичних прикладСЦв, при цьому не ставилося завдання щось запамятати, а потСЦм пропонувалося вСЦдтворити один з рядСЦв чисел. ВСЦдповСЦдСЦ виявилися значно ефективнСЦшими, нСЦж при довСЦльному запамятовуваннСЦ.
Незважаючи на ефективнСЦсть мимовСЦльного запамятовування, провСЦдною формою запамятовування вважаСФться довСЦльне. Воно даСФ змогу запамятати те, що треба в даний момент, СЦ настСЦльки, щоб забезпечити успСЦхи в навчаннСЦ, розвитку, виконаннСЦ завдань. Це вимагаСФ часу й додаткових зусиль, проте забезпечуСФ необхСЦдний рСЦвень готовностСЦ СЦндивСЦда до виконання певних завдань. У процесСЦ навчання СЦнодСЦ доводиться вдаватися до такоi спецСЦальноi мнемСЦчноi дСЦяльностСЦ, як заучування, щоб зберегти в памятСЦ той чи СЦнший матерСЦал. Щоб краще зберегти в памятСЦ матерСЦал, учень повторюСФ його, застосовуСФ у своiй дСЦяльностСЦ, логСЦчно обробляСФ, вживаСФ мнемотехнСЦчнСЦ прийоми та залучаСФ СЦншСЦ види запамятовування (читання уголос) тощо.
Збереження - це процес утримання в памятСЦ вСЦдомостей, одержаних у ходСЦ набування досвСЦду. Великою мСЦрою вСЦн залежить вСЦд якостСЦ та глибини запамятовування, використання матерСЦалу памятСЦ в своiй дСЦяльностСЦ. Без використання матерСЦал памятСЦ поступово забуваСФться.
Забування - процес, протилежний збереженню, СЦ виявляСФться вСЦн у тому, що актуалСЦзацСЦя забутих образСЦв чи думок утруднюСФться або стаСФ взагалСЦ неможливою. Цей процес ТСрунтуСФться на явищСЦ гальмування умовно-рефлекторних звязкСЦв пСЦд впливом рСЦзних чинникСЦв СЦ згасання слСЦдСЦв, що утворилися ранСЦше.
Багато з того, що ми запамятовуСФмо, через деякий час в бСЦльшСЦй або меншСЦй мСЦрСЦ забуваСФться. Забування проявляСФться в тому, що втрачаСФться чСЦткСЦсть закрСЦпленого в памятСЦ матерСЦалу, зменшуСФться його обсяг, виникають помилки при вСЦдтвореннСЦ, стаСФ неможливим вСЦдтворення СЦ неможливим СЦ впСЦзнавання. ОстаннСФ характеризуСФ найбСЦльший ступСЦнь забування.
ФСЦзСЦологСЦчною основою забування СФ гальмування тимчасових нервових звязкСЦв. Забування може бути тривалим СЦ тимчасовим. Тривале забування виникаСФ тодСЦ, коли набутСЦ людиною знання не використовуються з рСЦзних причин в наступнСЦй ii роботСЦ. НепСЦдкрСЦплення ранСЦше набутого викликаСФ згасальне гальмування тимчасових звязкСЦв, яке з часом СЦ призводить до неможливостСЦ не лише його вСЦдтворення, а СЦ впСЦзнавання, тобто до повного, стСЦйкого забування [8].
Однак СЦ в такому випадку немаСФ абсолютного згасання слСЦдСЦв, а значить СЦ абсолютного забування. Як доведено дослСЦдами, згаслСЦ рефлекси потребують для свого вСЦдновлення меншоi кСЦлькостСЦ повторень, нСЦж для iх початкового утворення. КрСЦм того, згаслСЦ рефлекси можуть при певних умовах розгальмовуватись. Цим пояснюються окремСЦ факти несподСЦваного вСЦдтворення того, що здавалося забутим. Так, одна людина в хворобливому станСЦ заговорила нСЦмецькою мовою, якоi вона навчалася багато рокСЦв назад, бувши в полонСЦ, СЦ потСЦм, довго не користуючись нею, здавалося, цСЦлком ii забула. Ясно, що для боротьби, з забуванням того, що повинно бути збережене СЦ змСЦцнене в нашСЦй памятСЦ, необхСЦдно систематично здСЦйснювати повторення.
Менш стСЦйке, а також тимчасове забування може бути звязано з дСЦСФю негативноi СЦндукцСЦi. Так, сильнСЦ стороннСЦ подразники пСЦд час заучування можуть або утруднювати утворення нових тимчасових нервових звязкСЦв, знижуючи ефективнСЦсть запамятання, або послаблювати, немовби "стирати" слСЦди ранСЦше вироблених звязкСЦв СЦ викликати тим самим забування. Таке забування може бути звязаним з впливом попередньоi дСЦяльностСЦ на утворення тимчасових звязкСЦв у наступнСЦй дСЦяльностСЦ (проактивне, тобто наперед дСЦюче, гальмуванн?/p>