ПедагогСЦчнСЦ основи використання самостСЦйних робСЦт у малокомплектнСЦй початковСЦй школСЦ
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
рСЦв
Питання виховання у школярСЦв самостСЦйностСЦ, здатностСЦ до творчих пошукСЦв у педагогСЦчнСЦй науцСЦ не нове. ПершСЦ вимоги до учнСЦв бути творцями, активними спСЦвучасниками процесу пСЦзнання вСЦдомСЦ ще за часСЦв античностСЦ. Метод навчання, застосований Сократом, названий маСФвти-кою, полягаСФ в умСЦннСЦ вести дСЦалог так, що внаслСЦдок руху думки через суперечливСЦ висловлювання позицСЦi учасникСЦв дСЦалогу злагоджуються, однобСЦчнСЦсть поглядСЦв кожного з них долаСФться, отримуСФться СЦстинне знання. Тобто Сократ у процесСЦ бесСЦди, дСЦалогу допомагав народитися СЦстинСЦ в душСЦ спСЦврозмовника [15].
Елементи евристичного навчання використовували також Архит, Аристоксен, Платон, ПСЦфагор, якСЦ надавали великого значення зацСЦкавленому, активному самостСЦйному оволодСЦнню знаннями учнями. При цьому вони виходили у власних мСЦркуваннях СЦз суджень, в основСЦ яких думка про те, що розвиток мислення людини може успСЦшно здСЦйснюватися лише за умови самостСЦйного пошуку, дСЦяльностСЦ.
Ж.-Ж.Руссо у власнСЦй теорСЦi виховання також радив не передавати вихованцевСЦ знання в готовому виглядСЦ, а зробити його дослСЦдником, вСЦдкривачем СЦстин: тАжставте доступнСЦ його розумСЦнню запитання СЦ надайте можливСЦсть йому вирСЦшувати iх. Нехай вСЦн дСЦзнаСФться не тому, що ви сказали, а тому, що сам зрозумСЦв [31, с.11].
Одна з основних вимог методики викладання К.Д.Ушинського умова обовязковоi самостСЦйностСЦ учнСЦв у навчаннСЦ та самостСЦйностСЦ суджень СЦ висновкСЦв [25, с.4].
АнглСЦйський педагог Армстронг (друга половина XIX початок XX ст.) започаткував у навчально-виховному процесСЦ евристичний метод. Суть цього методу полягаСФ в тому, що учень виступаСФ в ролСЦ дослСЦдника СЦ проходить шлях вСЦд формулювання проблеми до останнього висновку цСЦлком самостСЦйно [64].
В.О.Сухомлинський в основСЦ навчання учнСЦв у школСЦ вбачав виховання в них самостСЦйностСЦ, критичностСЦ мислення, активностСЦ. Педагог наголошував, що справжнСЦм можна вважати лише те навчання, яке маСФ спрямованСЦсть на розвиток дитини, ii мислення, дСЦяння у процесСЦ пСЦзнання, оскСЦльки розум не формуСФться без розумового напруження, без думки, без самостСЦйних пошукСЦв [68, с.7173].
У 6070 pp. XX ст. значний внесок у розвиток теорСЦi учнСЦвськоi самостСЦйноi дСЦяльностСЦ зробив польський педагог В.Оконь. ВСЦн зробив висновок, що вирСЦшальною умовою розвитку самостСЦйностСЦ мислення СФ набуття нових знань шляхом вирСЦшення проблем [31, с.11].
Поняття самостСЦйностСЦ стосовно навчально-виховного процесу не варто трактувати однозначно. СамостСЦйна дСЦяльнСЦсть учня це умотивованСЦ й усвСЦдомленСЦ самостСЦйнСЦ дСЦi школяра, що завершуються певним результатом. Однак ця дСЦяльнСЦсть передбачаСФ керСЦвництво зСЦ сторони вчителя (як субСФкта навчально-виховного процесу) стосовно дСЦяльностСЦ учня (як обСФкта), управлСЦння цим процесом, а саме: спрямування (пояснення мотиву, цСЦлСЦ дСЦяльностСЦ), проектування (план, структура дослСЦдження тощо), пСЦдтримки (навСЦднСЦ запитання, корегування, виправлення, уточнення тощо).
СамостСЦйнСЦсть учнСЦв у навчаннСЦ найважливСЦша передумова повноцСЦнного оволодСЦння знаннями, вмСЦннями й навичками. Часто СЦ правильно застосовувана самостСЦйна робота розвиваСФ довСЦльну увагу дСЦтей, виробляСФ в них здатнСЦсть мСЦркувати, запобСЦгаСФ формалСЦзму в засвоСФннСЦ знань СЦ взагалСЦ формуСФ самостСЦйнСЦсть як рису характеру. Це зумовлюСФ обовязковСЦсть СЦ рСЦзноманСЦтнСЦсть самостСЦйних робСЦт [5].
Б.П. РДсипов пропонуСФ, на наш погляд, найоптимальнСЦше визначення поняття самостСЦйна робота. СамостСЦйна робота учнСЦв, яка входить у навчальний процес, це така робота, яка виконуСФться без безпосередньоi участСЦ вчителя, за його завданням у спецСЦально видСЦлений для цього час; при цьому учнСЦв свСЦдомо прагнуть досягти поставленоi в завданнСЦ мети, використовуючи своi зусилля СЦ висловлюючи в тСЦй чи СЦншСЦй формСЦ результати розумових СЦ фСЦзичних (або тих чи СЦнших разом) дСЦй [15, с.15]. Це сукупнСЦсть рСЦзноманСЦтних навчальних прийомСЦв СЦ дСЦй, за допомогою яких учнСЦ самостСЦйно закрСЦплюють СЦ поглиблюють ранСЦше набутСЦ теоретичнСЦ знання, практичнСЦ навички СЦ вмСЦння, а також оволодСЦвають новими.
СамостСЦйна робота учнСЦв маСФ певну структуру. Вона включаСФ три етапи: пСЦдготовчий (орСЦСФнтувальний), виконавчий СЦ перевСЦрний.
РЖ (пСЦдготовчий) етап ознайомлення СЦз завданням та орСЦСФнтування в ньому полягаСФ у тому, що учень, прослухавши завдання, розкриваСФ предмет, читаСФ або перечитуСФ умову задачСЦ, змСЦст тексту СЦ т. СЦн. У процесСЦ цього орСЦСФнтування учень здСЦйснюСФ аналСЦз завдання СЦ повязаний з ним синтез, тобто осмислюСФ його (видСЦляСФ, що дано в завданнСЦ, що потрСЦбно взнати, якСЦ знання СЦ дСЦi для цього необхСЦднСЦ).
РЖРЖ (виконавчий) етап полягаСФ у тому, що учень, зрозумСЦвши завдання СЦ склавши план дСЦй, виконуСФ навчальну роботу.
РЖРЖРЖ (перевСЦрний) етап полягаСФ у тому, що учень, виконавши завдання, за власною СЦнСЦцСЦативою перевСЦряСФ СЦ оцСЦнюСФ власну роботу, тобто здСЦйснюСФ самоконтроль СЦ самооцСЦнку.
Таким чином, у структуру самостСЦйноi роботи входить: аналСЦз завдання, пошук способСЦв розвязання завдання, планування роботи, виконання завдання, перевСЦрка СЦ оцСЦнка виконаноi роботи.
Мета органСЦзацСЦi самостСЦйноi роботи визначаСФ ii змСЦст СЦ методику. Тому види самостСЦйних завдань надзвичайно рСЦзноманСЦтнСЦ й водночас вони вСЦдбивають специфСЦку формування основних умСЦнь СЦ навичок саме з конкретного предмета. Назвемо найхарактернСЦшСЦ види самостСЦйних завдань.
М.Г.Казанський та Т.С.Назарова класифСЦкують самостСЦйнСЦ роботи наступним чином:
1. За дидактичною метою спрямованСЦ н