ОсобливостСЦ органСЦзацСЦi фСЦзичноi пСЦдготовки учнСЦв молодшого шкСЦльного вСЦку
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
СЦв початкових класСЦв загальноосвСЦтньоi школи займались багато науковцСЦв. Так, зокрема, Присяжнюк С.РЖ (2001) експериментально обТСрунтував доцСЦльнСЦсть СЦ ефективнСЦсть включення вправ помСЦрноi СЦнтенсивностСЦ для розвитку сили СЦ витривалостСЦ в межах двох урокСЦв на тиждень. Проте залишаСФться незрозумСЦлим, яким чином дослСЦднику вдалось реалСЦзувати вимогу нашарування позитивних зрушень вСЦд попереднього навантаження на наступне, адже СЦнтервал вСЦдпочинку, згСЦдно адаптацСЦйних закономСЦрностей, мСЦж тренувальними заняттями надто великий. ОкрСЦм цього ми тут не можемо прослСЦдкувати чСЦткоi тенденцСЦi всебСЦчностСЦ впливу на органСЦзм.
АналСЦз наукових видань свСЦдчить про те, що методики розвитку фСЦзичних якостей пристосованСЦ, головним чином, до СЦнтересу спорту вищих досягнень СЦ передбачають iх застосування на спецСЦально органСЦзованих (тренувальних) заняттях (В.Ф. Новосельский, 1984; А.В. Усов, 1989; А.Г. СухарСФв, 1991). ДеякСЦ автори для учнСЦв цього вСЦку вСЦддають перевагу диференцСЦйованому методу навчання, яке ТСрунтуСФться на якСЦсному виборСЦ спСЦввСЦдношення фСЦзичних вправ (Т.В. Петровська, 1983; Т.В. Смирнова, 1985; Н.В. Москаленко, 1992).
У науковому обТСрунтуваннСЦ методики розвитку фСЦзичних якостей увага зосереджена, головним чином, на вдосконаленнСЦ кожноi руховоi функцСЦi зокрема, а не на одночасному розвитку цСЦлого iх комплексу.
З позицСЦi теорСЦi адаптацСЦi чим бСЦльша кСЦлькСЦсть рСЦзних за своСФю тренувальною спрямованСЦстю та бСЦомеханСЦчною структурою завдань вирСЦшуСФться на заняттСЦ, тим меншСЦ можливостСЦ для вдосконалення маСФ кожна з функцСЦональних систем.
ОкремСЦ спроби забезпечити вибСЦрковий вплив на конкретнСЦ руховСЦ функцСЦi в окремому заняттСЦ розрахованСЦ, головним чином, на спортивну спецСЦалСЦзацСЦю, а тому не спроможнСЦ у повнСЦй мСЦрСЦ вирСЦшити проблему оптимального навантаження функцСЦональних систем у процесСЦ всебСЦчного розвитку фСЦзичних якостей. Так В.Н. Платонов [26] та Л.П. МатвСФСФв [23] визначають переважну тренувальну спрямованСЦсть занять за критерСЦСФм, який дозволяСФ подСЦлити усСЦ вСЦдносно незалежнСЦ тренувальнСЦ завдання на три групи: на вдосконалення швидкСЦсних можливостей, на вдосконалення анаеробноi витривалостСЦ, на вдосконалення аеробноi витривалостСЦ. Це значно звужуСФ тренувальну спрямованСЦсть занять, але, за умови паралельного вдосконалення усСЦх якСЦсно вСЦдмСЦнних рухових функцСЦй органСЦзму СЦ, бСЦльше того, при збалансованому iх розвитку у всСЦх головних мязових групах, даний методичний пСЦдхСЦд лише частково може вирСЦшити проблему вибСЦрковоi спрямованостСЦ занять.
За даними лСЦтературних джерел [23, 26], якщо комплексне заняття спрямоване на удосконалення шляхСЦв енергозабезпечення роботи, найбСЦльш ефективною буде така послСЦдовнСЦсть: алактатнСЦ анаеробнСЦ навантаження лактатнСЦ анаеробнСЦ навантаження аеробнСЦ навантаження. Якщо ж в основу розподСЦлу покласти якСЦснСЦ характеристики фСЦзичних навантажень, то рацСЦональною буде така послСЦдовнСЦсть: швидкСЦснСЦ силовСЦ на витривалСЦсть, або ж силовСЦ швидкСЦснСЦ на витривалСЦсть. Але складнСЦсть цього розподСЦлу на практицСЦ полягаСФ в тому, що фСЦзичнСЦ навантаження можуть характеризуватись одразу цими двома ознаками. Тому проблема послСЦдовностСЦ фСЦзичних навантажень потребуСФ подальшого дослСЦдження.
При визначеннСЦ оптимального СЦнтервалу вСЦдпочинку мСЦж односпрямованими навантаженнями в сумСЦжних заняттях лежить концепцСЦя, яка передбачаСФ виконання наступного тренувального навантаження в фазСЦ суперкомпенсацСЦi пСЦсля попереднього [18]. СлСЦд наголосити, що лише оптимальне навантаження (90-100 %) призводить до значних зрушень в органСЦзмСЦ. Проте вСЦдновлення пСЦсля таких навантажень триваСФ 2-3 доби СЦ бСЦльше [37, 38].
При визначеннСЦ оптимальноi тривалостСЦ застосування одних СЦ тих же тренувальних чинникСЦв слСЦд керуватись даними лСЦтературних джерел [20], якСЦ вказують, що етап невСЦдповСЦдностСЦ фСЦзичних навантажень пСЦдвищеним функцСЦональним можливостям органСЦзму наступаСФ приблизно через 4-6 тижнСЦв вСЦд початку iхньоi дСЦi.
В основСЦ вимоги безперервного тренувального впливу на конкретнСЦ структури органСЦзму лежать данСЦ про те, що припинення тренувальних впливСЦв викликаСФ процеси деадаптацСЦi. КСЦм цього, багаторазове чергування процесСЦв адаптацСЦi та деадаптацСЦi призводить до швидкого зношування апарату структурного вдосконалення клСЦтини [18, 24]. Не дивлячись на важливе значення даного фактору для розвитку тренованостСЦ, бСЦльшСЦсть фахСЦвцСЦв з фСЦзичного виховання ним нехтують. Так, на думку А.Г. Рибковського (1998) всебСЦчний розвиток фСЦзичних якостей буде ефективнСЦшим, якщо навчальний процес плануСФться послСЦдовними блоками. АналогСЦчного пСЦдходу до навчального процесу дотримуСФться багато теоретикСЦв [11, 23, 41], якСЦ пропагують випереджаючий, щодо формування рухових навичок, розвиток необхСЦдних видСЦв прояву фСЦзичних якостей.
При виборСЦ засобСЦв, методСЦв та величини фСЦзичних навантажень слСЦд чСЦтко враховувати вСЦковСЦ, статевСЦ та СЦндивСЦдуальнСЦ особливостСЦ органСЦзму школярСЦв [10, 19].
1.5 ВСЦковСЦ особливостСЦ фСЦзичного розвитку школярСЦв
Для органСЦзму школярСЦв молодших класСЦв (7-12 рокСЦв) характерний плавний розвиток анатомо-фСЦзСЦологСЦчних систем без статевих вСЦдмСЦнностей. СпостерСЦгаСФться деяке переважанням темпСЦв росту тСЦла в довжину вСЦдносно збСЦльшення маси [32].
Ендокринна система до 10 рокСЦв суттСФвих змСЦн не зазнаСФ. Починаючи з 10-12-лСЦтнього вСЦку починаСФться атрофСЦя тимусу, гормони якого дСЦють як антагонСЦсти вСЦдносно статевих та СЦнших гормонСЦв. Це сприяСФ пСЦдвищенню працездатностСЦ виконавчих та вегетативних органСЦв, хоча вСЦ?/p>