ОсобливостСЦ органСЦзацСЦi фСЦзичноi пСЦдготовки учнСЦв молодшого шкСЦльного вСЦку
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
роендокринного апарату, СЦ в першу чергу гСЦпофСЦза, який збСЦльшуСФ секрецСЦю адренокортикотропного гормону. Цей гормон стимулюСФ, перш за все, дСЦяльнСЦсть кори наднирникСЦв, гормони яких активСЦзують оперативнСЦ пристосувальнСЦ механСЦзми шляхом мобСЦлСЦзацСЦi енергетичних та структурних ресурсСЦв органСЦзму. Завдяки ним в органСЦзмСЦ пСЦд час фСЦзичного навантаження протСЦкають вСЦдновнСЦ процеси, що спрямованСЦ на пСЦдтримку гомеостазу. Але в силу того, що адаптацСЦйна енергСЦя лСЦмСЦтована, подальша дСЦя стрес-навантаження призводить до поступового виснаження структурних та енергетичних ресурсСЦв органСЦзму. РозвиваСФться втома, яка спочатку носить скритий, а потСЦм СЦ явний характер.
ПСЦсля припинення дСЦi стресового фСЦзичного навантаження за катаболСЦтичною фазою наступаСФ анаболСЦтична з активСЦзацСЦСФю синтезу структурних та енергетичних ресурсСЦв у клСЦтинах структур, що виконували гСЦперфункцСЦю. В основСЦ виникнення цСЦСФi фази лежить звязок мСЦж функцСЦСФю СЦ генетичним апаратом та стимулюючий вплив вищих нейро-ендокринних механСЦзмСЦв [18, 24, 26]. По ходу анаболСЦтичноi фази спостерСЦгаСФться вСЦдновлення структурних та енергетичних субстратСЦв до робочого рСЦвня, а потСЦм СЦ iх надвСЦдновлення суперкомпенсацСЦя. РЗi величина прямо пропорцСЦйна катаболСЦтичним зрушенням у працюючих органах СЦ залежить вСЦд величини виконаноi роботи. ПСЦсля фази надвСЦдновлення потенцСЦалу функцСЦй працездатнСЦсть повертаСФться до вихСЦдного рСЦвня.
ШвидкСЦсть вСЦдновлення рСЦзних функцСЦй органСЦзму не однакова, або, по-СЦншому, вСЦдновлення проходить гетерохронно. Завдяки цьому при аналСЦзСЦ пСЦсляробочого перСЦоду умовно видСЦляють два перСЦоди [18, 26]: 1) перСЦод змСЦни соматичних СЦ вегетативних функцСЦй, в основСЦ якого лежить вСЦдновлення гомеостазу органСЦзму (раннСЦй вСЦдновний перСЦод). ТривалСЦсть цього перСЦоду вСЦд декСЦлькох хвилин до декСЦлькох годин СЦ навСЦть дСЦб; 2) конструктивний перСЦод, в процесСЦ якого вСЦдбуваСФться формування структурних змСЦн в органах СЦ тканинах.
Тепер визначимо закономСЦрностСЦ формування довгостроковоi адаптацСЦi органСЦзму до впливу руховоi активностСЦ.
Повторне виконання руховоi дСЦi на початкових етапах сприяСФ, перш за все, розширенню мСЦжцентральних звязкСЦв всСЦх моторних рСЦвнСЦв мозку, формуванню динамСЦчного стереотипу, як узгодженоi врСЦвноваженоi системи нервових процесСЦв, що формуСФться по механСЦзму умовних рефлексСЦв. При цьому формування стереотипу розповсюджуСФться СЦ на виконавчСЦ органи. Лише тодСЦ метаболСЦчнСЦ процеси в структурах функцСЦональноi системи досягають рСЦвня, що закономСЦрно веде за собою активСЦзацСЦю синтезу нуклеiнових кислот СЦ бСЦлкСЦв в клСЦтинах, що утворюють дану систему [24, 26].
Формування стереотипу в процесСЦ адаптацСЦi центральноi управляючоi системи поширюСФться на виконавчСЦ органи. РЖнтенсивнСЦсть та тривалСЦсть роботи функцСЦональноi системи значно зростаСФ. Це вСЦдображаСФться на посиленнСЦ рСЦзних структурно-метаболСЦчних процесСЦв, якСЦ змСЦнюють морфо-функцСЦональний стан працюючих структур органСЦзму.
Повторна дСЦя фСЦзичних навантажень у фазСЦ суперкомпенсацСЦi призводить до нашарування структурних змСЦн, викликаних попереднСЦм навантаженням. СукупнСЦсть означених структурних змСЦн в межах функцСЦональноi системи, яка несе вСЦдповСЦдальнСЦсть за адаптацСЦю, була означена як тАЬсистемний структурний слСЦдтАЭ [24]. Це явище закономСЦрно реалСЦзовуСФться у всСЦх органах функцСЦональноi системи. На рСЦвнСЦ нервовоi регуляцСЦi це проявляСФться в гСЦпертрофСЦi нейронСЦв моторних центрСЦв, на рСЦвнСЦ нейрогуморальноi системи в гСЦпертрофСЦi, головним чином, тканин наднирникСЦв, на рСЦвнСЦ периферичних органСЦв в гСЦпертрофСЦi мязСЦв та органСЦв вегетативного забезпечення. Одночасно гальмуються функцСЦi СЦнших систем, що веде за собою зниження в iх клСЦтинах синтезу нуклеiнових кислот СЦ бСЦлкСЦв.
Тому гСЦперрозвиток функцСЦональних систем можливий лише при одностороннСЦй адаптацСЦi за рахунок енергетичного СЦ функцСЦонального резерву СЦнших систем. А при комплексному впливСЦ рСЦзноманСЦтних подразникСЦв формуСФться комбСЦнована адаптацСЦя, яка носить менш глибокий, але бСЦльш широкий характер [26, 32].
Таким чином, формування системного структурного слСЦду лежить в основСЦ довгостроковоi адаптацСЦi до фСЦзичних навантажень, кСЦнцевий результат якоi усуваСФ початкове порушення гомеостазу СЦ, в наслСЦдку, робить зайвою стрес-реакцСЦю. В результатСЦ тренованСЦсть органСЦзму зростаСФ [24].
СлСЦд вказати, що розвиток адаптацСЦйних бСЦохСЦмСЦчних змСЦн носить не лСЦнСЦйний характер, а уподСЦбнюСФться кривСЦй, яка поступово намагаСФться стати паралельною до осСЦ абсцис. Тому прямолСЦнСЦйно-висхСЦдне пСЦдвищення фСЦзичних навантажень обмежуСФ адаптацСЦйнСЦ можливостСЦ органСЦзму. Щоб не допустити цього, потрСЦбнСЦ хвилеподСЦбнСЦ перепади в динамСЦцСЦ навантажень, якСЦ служать своСФрСЦдною формою вСЦдпочинку СЦ дозволяють виключити надмСЦрне вСЦдставання бСЦльш повСЦльних адаптацСЦйних перебудов вСЦд швидкоплинних [22, 26].
Припинення мобСЦлСЦзацСЦi функцСЦональноi системи веде до стирання системного структурного слСЦду. Тобто спостерСЦгаСФться явище деадаптацСЦi [18, 26]. Завдяки цьому можливе використання вивСЦльнених структурних ресурсСЦв СЦншими системами органСЦзму. Поряд з тим, часте чергування процесСЦв адаптацСЦi СЦ деадаптацСЦi веде до надмСЦрноi експлуатацСЦi генетично обумовленоi здСЦбностСЦ формувати ефективнСЦ пристосувальнСЦ змСЦни в органСЦзмСЦ. Багатократна активацСЦя бСЦосинтезу, що необхСЦдна для вСЦдновлення втраченого рСЦвня адаптацСЦi, може призвести до локального зношення органСЦв системи, що специфСЦчно вСЦдповСЦдаСФ за адаптацСЦю. Ця закономСЦрнСЦсть вимагаСФ безпере?/p>