Информация по предмету Разное

5081. Уклонение от уплаты налогов как источник преступных доходов (по опыту зарубежных стран)
Другое Разное

В некоторых странах понятие «налоговое уклонение» (tax evasion)[10] на законодательном уровне не раскрывается. Предполагается, что таковое имеет место, если налогоплательщик не совершает те действия, которые он обязан совершить в соответствии с налоговым законодательством.[11] Например, в Гонконге первой обязанностью каждого налогоплательщика является подача достоверных налоговых деклараций в Департамент внутренних доходов. Эта обязанность закреплена в Ордонансе «О внутреннем доходе». Однако в нем понятие «налоговое уклонение» не раскрыто. В связи с чем Департамент внутренних доходов официально разъяснил налогоплательщикам (п.2 Уведомления по интерпретации и практике, март 1999 года), что уклонение от уплаты налогов включает в себя: преднамеренную неподачу налоговой декларации; занижение дохода или необоснованное требование вычетов вследствие игнорирования налоговых обязательств (даже без намерения занизить облагаемый доход); неоправданно агрессивное налоговое планирование[12]. Общим для всех этих форм и способов является то, что данное преступление, как правило, совершается посредством обмана или оставления в неведении налоговых органов. Пункт первый данного разъяснения преднамеренная неподача налоговой декларации перекликается с формулировками ч.1 и ч.2 ст. 119 НК России, где также говорится об ответственности за непредставление налогоплательщиком налоговой декларации в установленный срок. Кроме того, как по гонконгскому Уведомлению, так и по НК России даже фактическая уплата правильно исчисленного налога не освобождает налогоплательщика от ответственности за неподачу декларации в срок[13]. Если же имело место непредставление налоговой декларации или иных смежных документов, которое повлекло за собой уклонение от уплаты налогов в крупном или особо крупном размере, то оно является одним из способов совершения преступления, и наказывается по ст.198 или ст.199 УК РФ.
5082. Украина /Eng./
Другое Разное

Economyoverwork: After Russia, the Ukrainian republic was far and away the most important economic component of the former Soviet Union, producing about four times the output of the next-ranking republic. Its fertile black soil generated more than one-fourth of Soviet agricultural output, and its farms provided substantial quantities of meat, milk, grain, and vegetables to other republics. Likewise, its diversified heavy industry supplied equipment and raw materials to industrial and mining sites in other regions of the former USSR. Ukraine depends on imports of energy, especially natural gas. Shortly after the implosion of the USSR in December 1991, the Ukrainian Government liberalized most prices and erected a legal framework for privatization, but widespread resistance to reform within the government and the legislature soon stalled reform efforts and led to some backtracking. Output in 1992-98 fell to less than half the 1991 level. Loose monetary policies pushed inflation to hyperinflationary levels in late 1993. Since his election in July 1994, President KUCHMA has pushed economic reforms, maintained financial discipline, and tried to remove almost all remaining controls over prices and foreign trade. The onset of the financial crisis in Russia dashed Ukraine's hopes for its first year of economic growth in 1998 due to a sharp fall in export revenue and reduced domestic demand. Although administrative currency controls will be lifted in early 1999, they are likely to be reimposed when the hryvnia next comes under pressure. The currency is only likely to collapse further if Ukraine abandons tight monetary policies or threatens default. Despite increasing pressure from the IMF to accelerate reform, significant economic restructuring remains unlikely in 1999.
5083. Украина 1917 года /Укр./
Другое Разное

Закон затверджувався в 2 етапи. Спочатку, іі листопада 1917 року Центральна Рада ухвалила його перший розділ, що складався з 10 глав: «Загальні статті» (у ній, зокрема, наводився перелік «виборчих округ»), «Про виборче право» (відповідно до статті 3 «право участі в виборах до Установчих зборів УНР мають громадяни Російськоі республіки обох полів, котрим до дня виборів вийде 20 років», позбавлялися ж виборчих прав «засуджені правосильними судовими вироками», «невиплатні боржники, признані правосильною судовою установою зловмисними банкротами», «служащій у в1йську, що самовільно покинули військо», а також «члени роду, що царював в Росіі»), «Про установи, котрі відають проведенням виборів до Украінських Установчих Зборів» (ці функці належали «головній, окружним, повітовим і городським комісіям по справах виборів до Украінських Установчих зборів та дільничним виборчим комісіям» (головній комісіі, яка обиралася Центральною Радою у складі 16 осіб, доручалося, зокрема, «Загальне пильнування ходу виборів і обмірковування засобів необхідних для іх прискорення», а також «вироблення і видання загальних інструкцій і постанов на доповнення чи розвиток цього закону та інструкцій про Його здійснення»), «Про виборчі списки», «Про кандидатські списки», «Про подавання і подрахунов виборчих карток», «Про встановлення результату виборів»(в основу покладалася пропорційна система), «Про порядок вступлення на місце членів, які виступають з Украінських Установчих зборів», «Про забезпечення вільності і правильності виборів» (цей закон прямо встановлював систему покарань за ті, чи інші порушення наприклад, «винуватий в самовільнім здійманні, розірванні, закритті або зміненні привселюдно виставлених виборчих відозв, оповісток або списків, які виходять від груп виборців», карався арештом на строк до 1-го місяця або штрафом до 100крб.), «Про трати на вибори до Украінських Установчих Зборів».
5084. Украинская Центральная Рада /Укр./
Другое Разное

Проголошення Української Народної Республіки стало визначною історичною подією, яка знаменувала відродження української державності у XX ст. Однак, з погляду сьогодення, текст 3-го Універсалу не може не викликати критичних зауважень. Проголошуючи створення Української Народної Республіки з метою захисту українського народу від петроградських заколотників, Центральна Рада водночас прагнула „дружнього великого будівництва нових державних форм, які дадуть великій і знеможеній Республіці Росії здоров'я, силу і нову будучність". Таким чином, зваливши на свої плечі основний тягар перетворення Росії на федеративну республіку, УЦР добровільно зобов'язувалася „силами нашими помогти Росії, щоб вся республіка Російська стала федерацією рівних і вільних народів". Це, можливо, і було найбільшою помилкою ЦР: неможливо будувати власну незалежність, спираючись на “старшого брата”, що керується поглядами здебільш імперськими, ніж унітарними.
5085. Украинские Карпаты
Другое Разное

Карпатське гірське спорудження має складну і тривалу історію свого розвитку. Прийнято вважати, що сучасні морфоструктури Українських Карпат оформилися під час альпійського орогенезу, в кінці олігоцена - початку міоцена. До цього часу звичайно відноситься виникнення перших гірських споруд Карпатської дуги на місці глибокого геосінклінального басейну. Однак слід пам'ятати, що альпійська геосінкліналь сформувалася на території, що вже випробувала рифейський, каледонський і герцинський орогенічні цикли і де вже раніше існували гірські системи, пов'язані з ними. Карпатська складчата система почала формуватися в кінці юрського періоду на місці зруйнованого денудацією герцинського складчатого спорудження. До кінця олігоценової епохи в її межах існував геосінклінальний режим осадконакопичування, що сприяв формуванню потужних флішевых відкладень. В кінці олігоцена - початку міоцена інтенсивні тектонічні рухи позитивного знаку сприяли підняттю території вище рівня моря і утворенню суши. До цього часу вже намітився розподіл на основні морфоструктурні зони: Внутрішню, а після цього Зовнішню і Центральну. В Центральній зоні олігоценовий морський басейн продовжував існувати, а у Внутрішній і Зовнішній зонах вже була суша. Периферічні дільниці (Закарпатський прогиб і Внутрішня зона Передкарпатського прогиба) почали в цей же час прогибатися і заповнюватися продуктами разрушения гір, що підносяться молассами. Далі відмінності в прямуванні тектонічних рухів збільшилися і ускладнилися надвиговими явищами. В післясарматський час відбулася заключна стадія складчатості (піздньонеогенова), що виявилася головним чином в Скибовій зоні і во внутрішній зоні Передкарпатського прогибу, де утворилися складки і надвиги амплітудою до 15 км і більше. Надвигові рухи на південній окраїні Карпатських гір були незначні і направлені в бік Закарпатського прогиба. Тут основна роль в формуванні морфоструктури належить разривній тектоніці зниженням по розломам, що супроводжувалися вулканічною діяльністю. Продукти вулканічних викидів перешарувались з морськими відкладеннями мілководій. Починаючи з середнього сармата море в Закарпатському прогибі почало міліти. В утворених лагунах і остаткових озерах накопичувалися солоновато-водні і прісноводні відкладення (пізній міоцен пізній пліоцен). В Передкарпатському прогибі континентальні умови настають раніше. Море покидає цю територію в середньому сарматі. В антропогені Передкарпатський прогиб втягується в спільні з Карпатами підняття і разом з ними перетворюється в область знесення обернуту морфоструктуру. Амплітури цих піднятій досягають 120-160 м.
5086. Украинский парафраз на россиниевский сюжет
Другое Разное

Сравнение этих двух произведений показывает, что в "Запорожце" Гулака-Артемовского практически повторен сюжет "Итальянки в Алжире". В нем сохраняется та же планировка действия, те же сюжетные мотивы, сценические положения, тот же набор действующих лиц, оппозиция молодых влюбленных семейной паре. Разница лишь в том, что Гулак-Артемовский иначе распределил между персонажами сюжетные функции. Для начала он перекраивает по-своему облик Изабеллы, присваивая Карасю всю предприимчивость, изобретательность, хитрое лукавство россиниевской героини. Отдает он своему Запорожцу и ее диалоги с власть имущими, демонстрирующие превосходство своего, национального, над варварскими обычаями, делая его виновником благополучного разрешения основной коллизии. Все, что "не пригодилось" Карасю - возвышенные лирические чувства, трогательная любовь и верность, - достается Оксане, выступившей в авторской редакции в том же вокальном амплуа - меццо-сопрано, что и Изабелла, а также Андрею. Он становится в опере "Запорожец за Дунаем" носителем включенного у Россини в характеристику Изабеллы сюжетного мотива бегства, а заодно выполняет функции героя-любовника, порученные в "Итальянке" тенору Линдору. По праву сочинявшего для себя актера Гулак-Артемовский приспосабливает для своего героя все наиболее эффектные сценические положения. Карась так же ссорится с Одаркой, как Мустафа с опостылевшей женой Эльвирой (обе - сопрано), так же переодевается в диковинный турецкий наряд, как облачается в одежды "великого каймана" принявший веру Магомета жалкий трус Таддео. Он с той же важностью, с теми же гневными тирадами является в новом обличье своим соотечественникам, утверждая: "Теперь я турок...", - подобно тому, как предстает в финале первого акта оперы Россини в державном сане алжирский бей Мустафа.
5087. Украінське ділове мовлення: Навчальний посібник
Другое Разное

Слово "україна" в старовину визначало попросту ''пограниччя". За часів великого князівства київського XII віку ми знаходимо, наприклад, згадку про "україну" галицьку, точніш - галицько-волинську, на гюграниччі області смоленської (див. Іпатський літопис під роком 1189), й одночасно зустрічаемо звістку, під 1187-им роком, про "україну" наддніпрянську, лівобічну; теперішню Полтавщину. Після татарської руїни ХТО віку під "українок))" малоруси розуміли переважно самісінькі, землі дніпрового степового пограниччя (Україна Лівобічна й Україна Правобічна). І 3 ХУ-ХУІ віку тут розвивалося козацтво, і тоді територія 'України" значно поширилася як по лівому, так і по правому боці Дніпра Під кінець XVI віку козаччина України, цебто Наддніпрянщини, зробилася висловником національних ідеалів малоруського народу, а в ХУЛІ- XIX віці нова малоруська література пішла з тієї знов - таки козацької України. Котляревський, Гулак -Артемовський, Квітка - Основ'яненко, Шевченко й інші талани літературно розробили живу малоруську мову своїх місцевостей, - і вона, мова "властиво українська", лягла в основу літературної мови геть-усіх малорусів, хоч би якими малоруськими наріччями та говірками вони говорили. Геть-усі національно свідомі малорусиі, чи то російські піддані, чи австрійські, од Кавказу до Карпат, по волі позвикали звати себе українцями і теперечки дуже не люблять, як їх сторонні люди, за старою звичкою, все ще взивають малорусами.
5088. Українська преса Північної Буковини та Закарпаття в міжвоєнний період
Другое Разное

Газета “Боротьба”(1925-1928 рр.) від перших номерів зайняла антикоролівську позицію, закликала до створення робітничо-селянського фронту боротьби з владою. Її аудиторією були робітники і селяни. Її називали: ”чорна” газета саме через викриття “чорних” справ румунських влад. Головною темою було поєднання селян та робітників заради втілення соціалістичних ідей. Здавалося б, есдеки не повинні б були робити плани щодо підтримки селянства, в Європі це були партії промислового пролетаріату. Але серед буковинського населення 80 процентів були саме селяни, і це позначалося й на діяльності органів преси. Ця ж газета бере участь у міжнародному соціалістичному русі в межах створеної в 1927 р. Федерації соціалістичних партій Румунії. Водночас вона - учасниця ідейної боротьби з іншими українськими партіями Буковини - соціал-хліборобській партії та українській національній партії, які вона звинувачувала у співробітництві з румунськими владами. Незалежна газета “Рідний край”, яку редагував Когут, один з лідерів національної партії, відкидала ці звинувачення.
5089. Українська держава П. Скоропадського
Другое Разное

Важка й печальна історія українського державотворення. Але ми, жаліючи над помилками наших державотворців і на їхні невдачі, не повинні забувати й іншого: українці викликали неймовірні зусилля і зявили немало геройства та самопожертви, щоб свою державу, в межах можливості, встановити та її втримати. Не перелічити мільйонових жертв покладених в її імя і задля неї, і про них не маємо ніколи забувати, адже дуже часто гинули найкращі, найчесніші, ідейні і сумлінні, а хитрі, безчесні виживали і сіяли своє зерно в наш генофонод. Однак у часі проростало не лише воно, а й зерно чисте та відбірне народжувалися нові й нові покоління, котрі кидалися на боротьбу за нашу волю й незалежність. Хотіли мати собі свободу й немало крові за неї пролили, але все бажали, щоб правив нами хтось чужий. Історія державотворення про це свідчить на кожному кроці. Отож, ці дві великі речі відсутність єдності і віра в те, що хтось нам допоможе стати на ноги і збудувати власну державу, більше всіх ворогів нас знищували й умаляли, і поки не усвідомимо цих найбільших своїх хвороб та болячок, поти не зведемося з колін і не станемо рівними серед рівних. Доки будуть у нас переважати партійні, конфесійні, групові інтереси і доки не осягнемо святої ідеї національної єдності, не будемо сильними; доки не збагнемо, що мусимо стати на ноги самі, доки не перестанемо сподіватися на іноземного “дядечка”, котрий нам допоможе, не будемо з іншими й рівними і не зживемо загніждженого і заглибленого в нас комплексу рабства. Раб перестає бути рабом не через мрії про свободу, а через віру в свою людську повновартісність цей історичний урок треба пізнати і засвоїти передусім. Народ наш вільнолюбний, здатний на героїчний чин, на змагання за свою свободу, любить свою землю і вміє на ній працювати, але до того треба йому ще історичної мудрості, а мудрість це є: навчитися єдності та віри в себе, свою правду, силу, волю, бо таки мав рацію Тарас Шевченко, коли проголошував і навчав нас, що “в своїй хаті своя правда, і сила і воля”. Не маючи єдності, пропадаємо, з єдністю станемо сильними і нас почнуть поважати у світі. Коли повіримо в себе, перестанемо оглядатися за чужим володарем, то збудуємо собі дім, який стане для нас і нащадків вільним та вічним. Коли навчимося шанувати й любити себе самих, шануватимуть нас і сусіди; коли повіримо в свою силу та спроможність, на нас перестануть дивитися зажерливим оком: хижак бє слабкого, сильного остерігається; і це закон природи, який неперехідний.
5090. Українська та зарубіжна культура
Другое Разное

Дівчинці з провінційної вчительської сім'ї, що народилася 19 березня 1930 року в містечку Ржищеві на Київщині, судилося круте духовне сходження. У кінці 40-х років вступила до Київського педагогічного інституту, розчарувалася його гнітючо-задушною атмосферою і вбогим інтелектуальним рівнем викладання. З 1953-го вона вже студентка Московського літературного інституту, який закінчила 1956 р. Дебютувала збіркою поезій «Проміння землі» (1957). Слідом з'явилися «Вітрила» (1958) і «Мандрівки серця» (1961). Потім її поетичному слову було оголошено заборону. Твори Ліни Костенко не виходили окремими виданнями аж до 1977-го, до появи збірки «Над берегами вічної ріки». Твори й навіть саме ім'я авторки зникли зі сторінок періодики. Поетеса писала «в шухляду». Це ж тоді були написані й «Берестечко», і «Маруся Чурай», і вірші, що склали книжки «Над берегами вічної ріки» та «Неповторність» (1980).
5091. Українське ділове мовлення
Другое Разное

Мова найважливіший засіб спілкування між людьми. Вона безпосередньо звязана з мисленням. Не може бути мислення без мови і мови без мислення. Мова і мислення мають глибоко суспільний характер не лише за своєю природою, а й за своєю функцією в суспільстві. За допомогою мислення люди пізнають світ, обєктивні закони природи й суспільства. Пізнавальна діяльність людини, її мислення можливі лише на базі мовного матеріалу, слів і речень. Кожний момент діяльності обумовлюється думкою і її носієм мовою. Тільки завдяки мові все здобуте попередніми поколіннями не гине марно, а служить фундаментом для подальшого розвитку людства.
5092. УКРАЇНСЬКЕ ДІЛОВЕ укр
Другое Разное

Слово "україна" в старовину визначало попросту ''пограниччя". За часів великого князівства київського XII віку ми знаходимо, наприклад, згадку про "україну" галицьку, точніш - галицько-волинську, на гюграниччі області смоленської (див. Іпатський літопис під роком 1189), й одночасно зустрічаемо звістку, під 1187-им роком, про "україну" наддніпрянську, лівобічну; теперішню Полтавщину. Після татарської руїни ХТО віку під "українок))" малоруси розуміли переважно самісінькі, землі дніпрового степового пограниччя (Україна Лівобічна й Україна Правобічна). І 3 ХУ-ХУІ віку тут розвивалося козацтво, і тоді територія 'України" значно поширилася як по лівому, так і по правому боці Дніпра Під кінець XVI віку козаччина України, цебто Наддніпрянщини, зробилася висловником національних ідеалів малоруського народу, а в ХУЛІ- XIX віці нова малоруська література пішла з тієї знов - таки козацької України. Котляревський, Гулак -Артемовський, Квітка - Основ'яненко, Шевченко й інші талани літературно розробили живу малоруську мову своїх місцевостей, - і вона, мова "властиво українська", лягла в основу літературної мови геть-усіх малорусів, хоч би якими малоруськими наріччями та говірками вони говорили. Геть-усі національно свідомі малорусиі, чи то російські піддані, чи австрійські, од Кавказу до Карпат, по волі позвикали звати себе українцями і теперечки дуже не люблять, як їх сторонні люди, за старою звичкою, все ще взивають малорусами.
5093. Українське телебачення в 1991-2000 роках: Становлення, функціонування, правова база
Другое Разное

Поштовхом для створення каналу “Інтер” стала доля в Україні колишнього першого каналу ЦТ. Правомірність існування каналу “Останкіно” (ГРТ) в правовому телевізійному полі нашої держави була доволі сумнівна. За законом “Про телебачення і радіомовлення” будь-які іноземні телекомпанії не мають права вести мовлення на території України. Проте і в 1994, і в 1995 році російське телебачення займало найпотужніший в Україні телеканал. У 1995 році народився проект спільного мовлення. Відповідно до закону, ГРТ отримало 29% акцій спільного телеканалу і стільки ж відсотків бере участь у прибутках, створюючи програмний продукт. У Києві була відкрита організаційно-творча структура і здійснюється верстка програми. “Інтер” далеко не є механічним ретранслятором найкращих програм ГРТ: навіть програма “Время” транслюється на ньому не зовсім адекватно московській версії. Український програмний продукт у перший стартовий рік “Інтера” був представлений в його ефірі перш за все інформаційними програмами як власного виробництва (Інтерновини), так і вироблюваними однією з кращих в Україні телевізійною інформаційною агенцією “Вікна”. Це “Уїк-енд”, “Спорт-тайм”, “Вітражі”, “Мелорама”, “Подробиці” тощо. Одначе Інтер це в широкому розумінні слова міжнародний канал. Він поєднує не лише російські (ГРТ) передачі з програмами власного виробництва та продуктом кращих українських телевиробників, а й залучає у свій ефір апробовані програми європейських і світових компаній. О. Зінченко, президент “Інтера”, здобув великий авторитет і в 1998 році був обраний народним депутатом Верховної Ради України.
5094. Укрепление финансовой и денежно-кредитной ситемы в России после денежной реформы С.Ю.Витте
Другое Разное

Преобразование денежной системы на основе золотого монометаллизма потребовало изменить монетный устав, новая редакция которого была утверждена Николаем II 7 июня 1899 года. Основные положения его сводились к следующему. Государственной денежной единицей России являлся рубль, содержавший 17,424 доли чистого золота. Золотая монета могла чеканиться как из золота, принадлежащего казне, так и из металла, предоставляемого частными лицами. Полноценная золотая монета обязательна к приему во всех платежах на неограниченную сумму. Серебряная и медная монеты изготовлялись только из металла казны и являлись вспомогательными в обращении, обязательными к приему в платежах до 25 рублей. Серебряная монета в один рубль 50 копеек содержала в себе 900 частей чистого серебра и 100 частей меди, а серебряная монета в 20, 15, 10, и 5 копеек - 500 частей меди. Кроме золотой монеты в 15 рублей (империал), десять рублей, 7 рублей 50 копеек и 5 рублей обращались монеты прежнего чекана. Из них империалы (десять рублей) и полуимпериалы (5 рублей), произведенные по закону 17 декабря 1885 года, принимались в правительственные кассы: империалы по 15 рублей и полуимпериалы по 7 рублей 50 копеек, если вес первых был не менее трех золотников и одной доли, а вторых - не менее одного золотника и 48 долей. Монеты меньшего веса, а также чекана более ранних лет принимались по стоимости чистого металла. Золото довольно быстро утвердилось в качестве главного платежного средства, что способствовало прекращению колебания курса.
5095. Улас Самчук. Жизнь и творчество
Другое Разное

«Почувати себе людиною, почувати себе тим, як ще колись казали, першим творінням найбільшого творця, почувати себе свідомим у всіх своїх вчинках та поступованнях ось основна заповідь людини... Зламати цю заповідь значить зламати основний стрижень буття, що значить перекреслити своє моральне обличчя»4. Не можна не погодитися з автором. Справді, почуття власної гідності може спонукати її до самозахисту і підвести людину і країну з колін. Людина буде здатна захистити свою родину, свої землі. Бо саме людина є основою життя і від того, якою її виховають, залежить яким буде подальше життя. Скільки б ми не проголошували будь-який клас гегемоном, яких би пільг йому не надавали, але що він «складається з юрби бандитів чи людського шумовиння... він сам по собі не має найменшої вартості»4. Без людської і національної свідомості людина не може творити, діяти, іти на подвиг, «не може мати морального хребта, не може бути повним характером»4. Саме тому, підкреслює Улас Самчук, нищення національної свідомості було першим завданням будь-якї влади, яка приходила на Україну. Духовне насильство стало особливо тотальним за більшовиків: не тільки вказувалось, що робити, як робити, не тільки навязувались чужі оцінки, навіть «ті чи інші літери казали вимовляти так, як хочуть вони4. Саме тому і стали ми не неробом, а черню, «безликою, безязиковою юрбою». Тому національний нігілізм, почуття меншовартості це «перше і основне зло, яке треба вирвати з коренем!». Вчитавшись в слова великого українця, відчувши їхній біль і внутрішній запал, задумаєшся, наскільки актуально вони звучать і зараз. і запитуєш себе: то хто ж ми є сьогодні нарід чи чернь? «...не все одно, хто як говорить, яким богам молиться, які книжки читає. Не все одно, якими іменами названі вулиці наших міст, не все одна, чи домінуючим є для нас Шевченко чи Пушкін. Не все одно, як це часто доводиться чути, яке наше відношення до російської літератури. Ні! Це не все оджно... А коли все одно, то це значить, що все одно для нас, хто є ми самі! Це значить, що ми не нарід, не якась спільна історична збірна сила, а невиразна юрба, сіра маса, вічно принижена без всяких ідеалів чернь»4.
5096. Улица Алексея Толстого, 17. История знаменитого особняка
Другое Разное

«Жалко этого человека,- славный он был и умница большой и вообще-ценный человек. Затравили его, как медведя, маленькие злые и жадные собаки» - писал Алексей Максимович Горький Е. П. Пешковой в июне 1905 года. «...Из угла, в который условия затискали этого человека, был только один выход - в смерть. Он был недостаточно силен для того, чтобы уйти в дело революции, но он шел путем, опасным для людей его семьи и его круга...». Эти справедливые слова Горького точно оценивают итог жизни Саввы Морозова. Сознавая всю обреченность своей неравной борьбы, не видя настоящего выхода из жизненного тупика, Савва покончил с собой. «После смерти Саввы Морозова,- пишет Горький,-среди рабочих его фабрики возникла легенда: Савва не помер: вместо него похоронили другого, а он „отказался от богатства и тайно ходит по фабрикам, поучая рабочих уму-разуму"». Легенда, безусловно, говорит о многом. Ведь даже перед самой смертью в 1905 году, буквально за несколько дней, Савва Морозов выполнил свои обязательства перед теми, кто был так духовно близок ему. Марии Федоровне Андреевой он тайно вручил страховой полис на 100 тысяч рублей и попросил передать эти деньги революционерам. Известно, что в том же 1905 году Леонид Борисович Красин также получил от него на нужды партии большую сумму денег
5097. Улицы Земляного города
Другое Разное

Дом под № 21 выстроен на территории усадьбы, известной с XVI века. Тогда она принадлежала государеву дьяку М. Г. Мисюрю-Мунехину, а в XVII в. это был загородный двор князя Н. И. Одоевского. с 1777 г. участком владел А. М. Херасков (брат поэта М. М. Хераскова). После 1780 г. он выстроил в глубине двора каменный дом центральную часть ныне существующего здания. За домом был расположен огромный парк. В 1786 г. к участку присоединен небольшой двор справа по улице. В начале XIX в. владение переходит к Л. К. Разумовскому и начинает перестраиваться по проекту А. А. Менеласа. В 1811 г. к старому дому было пристроено левое крыло. После войны 1812 г. строительство возобновилось только в 1814 году. До 1817 г. появилось правое крыло и ограда парадного двора по линии улицы, завершив типичную для зрелого классицизма строго симметричную композицию усадьбы со скругленным парадным двором. Фасады дома были обработаны в характерных для ампира приемах. Был создан строгий восьмиколонный портик, опирающийся на мощные арки на уровне первого этажа. Ритм тонкого лепного декора несколько облегчает суровую пластическую мощь здания. Торжественность ансамбля усиливает ограда по линии улицы с двумя симметричными въездами и калитками. Строгие белокаменные калитки и ворота завершаются фигурами львов. Внутренняя отделка помещений отличалась роскошью. Сохранились мраморные лестницы с коваными решетками, мраморные колонны, несущие своды. Дом имел сход в сад в виде широкого отлогого пандуса на каменных столбах, на котором стояли каменные вазы. В последующие годы здание претерпело ряд переделок: в 1872 г. был надстроен третий этаж над северным флигелем, в 1899 г. сделан проезд в полукруглой части южного крыла. В начале XX в. флигель стал четырехэтажным, а для постройки торговых помещений по линии улицы была снята ограда парадного двора (восстановлена в 1920-х). Тогда же были пристроены боковые крылья со стороны двора. При расширении Тверской торцы флигелей были срезаны и главный дом, стоящий в глубине двора, оказался ближе к линии улицы. С 1831 до 1917 г. в здании находился Московский Английский клуб, членами которого состояли самые богатые и знатные люди Москвы. В 1922 г. в залах дома была открыта выставка Красной Москвы, послужившая основой открытого здесь позже Музея Революции СССР. [3]
5098. Уличная компания
Другое Разное

Одно из самых больших затруднений состоит в том, что дети живут в трех средах (семья, школа, улица), ценности которых не только разные, но даже противостоят друг другу. Взрослые одной среды родители, преподаватели, старшие братья и друзья не уважают взрослых, принадлежащих другой среде. Это оказывает негативное влияние на развитие ребенка и является источником насилия. Другими словами, родители с раннего детства являются эталоном для детей. Подрастая, дети начинают понимать, что социальный статус их родителей не так высок, как им хотелось бы. Они перестают уважать родителей и не слушаются их. Школа же рассматривает малейшее отступление от своих правил как нарушение дисциплины и отторгает таких детей. Порой самим родителям не хватает интеллекта, чтобы наладить контакт с подростком. Нет взаимопонимания между учителями и родителями.
5099. Улыбающийся Бетховен
Другое Разное

Серенада D-dur (ор.8) это второе и, кстати, последнее произведение Бетховена для скрипки, альта и виолончели в «развлекательном» жанре[5]. Ей предшествует струнное трио Es-dur (ор.3), начальный вариант которого был написан еще в Бонне. По количеству частей, их чередованию, тональному плану, некоторым мелодическим элементам это трио схоже со знаменитым Es-durным дивертисментом Моцарта (KV 563). «Едва ли возможно», отмечает А. Тайер, что Бетховен одновременно задумал произведение в шести частях, не зная о такой моцартовской модели. Но почему бы и нет? Мы видим из музыки, которой восхищался Венский Двор, что жанр серенады, дивертисмента был там очень популярен»[6]. Cравнивая обе партитуры, действительно, убеждаешься в том, что Бетховен тщательно изучил этот моцартовский дивертисмент. Но в его трио ор. 3 содержится и немало сугубо индивидуальных, бетховенских черт. «Это струнное трио как бы рисует образ Бетховена, молодого провинциала, неожиданно оказавшегося в центре внимания венских любителей музыки. Начало трио, как и бетховенские манеры, могли несколько шокировать общество. Как, например, нервные синкопы, словно «заедающие» на вопросительной интонации, будто стыдясь своей опрометчивости»[7]. Но если по числу и распределению частей первое бетховенское трио принадлежит к жанру дивертисмента, то по характеру музыки, интенсивности разработки тем, это сочинение может быть причислено к серьезной камерной музыке. Напротив, Серенада ор. 8 своей театральностью, обилием ярких песенных и танцевальных мотивов носит скорее шутливый, развлекательный характер (подчеркнутый, кстати, и самим названием). По своим формальным признакам она ближе к сюитам, однако по многим композиционным приемам, по «циклически-интегрированному (zyklisсh-integrierende), мотивно тематическому способу развития, схожа с сонатным типом»[8]. Легко струящаяся, с частой сменой настроений, темпов, она производит впечатление, будто создавалась «единым махом», в один из теплых венских вечеров. Но это не совсем так.
5100. Ультразвук. Энергия упругих колебаний
Другое Разное

Blog

Информация по предмету Разное