Украiнська та зарубiжна культура
Информация - Разное
Другие материалы по предмету Разное
Украiнська та зарубiжна культура
Реферат студента 2 ЛН РЖРЖ, КМУ№1 Шекеля Олега
Хронiка лiтературно-мистецького процессу 60-80-х рокiв засвiдчуСФ строкатiсть i нерiвнiсть розвитку украiнськоi культури, а водночас i ii невiдСФмнiсть вiд загально людськоi культурноi спiльностi.
Постановою Ради Мiнiстрiв УРСР вiд 50/05/61 р. запроваджено Державну премiю iм. Т.Г.Шевченка. Нетривале послаблення режимного тиску в першiй половинi 60-х р. призвело до загального позитивного зрушення в культурному життi Украiни. Частiшають декади i тижнi украiнськоi лiтератури.
60-тi роки - час виникнення нових продуктивних тенденцiй в лiтературному процесi, пiднесення загально-художнього, iнтелектуально-фiлософського рiвня в мистецтвi, час творчого оновлення, третього цвiтiння старших майстрiв пера, приходу новоi хвилi в поСФзii, прозi критицi.
Лiна Костенко.
Дiвчинцi з провiнцiйноi вчительськоi сiмi, що народилася 19 березня 1930 року в мiстечку Ржищевi на Киiвщинi, судилося круте духовне сходження. У кiнцi 40-х рокiв вступила до Киiвського педагогiчного iнституту, розчарувалася його гнiтючо-задушною атмосферою i вбогим iнтелектуальним рiвнем викладання. З 1953-го вона вже студентка Московського лiтературного iнституту, який закiнчила 1956 р. Дебютувала збiркою поезiй Промiння землi (1957). Слiдом зявилися Вiтрила (1958) i Мандрiвки серця (1961). Потiм ii поетичному слову було оголошено заборону. Твори Лiни Костенко не виходили окремими виданнями аж до 1977-го, до появи збiрки Над берегами вiчноi рiки. Твори й навiть саме iмя авторки зникли зi сторiнок перiодики. Поетеса писала в шухляду. Це ж тодi були написанi й Берестечко, i Маруся Чурай, i вiршi, що склали книжки Над берегами вiчноi рiки та Неповторнiсть (1980).
Творчiсть Лiни Костенко цього перiоду це афористично точний вислiв, рiдкiсна стилiстична прозорiсть i лiрична одухотворенiсть, абсолютна вiдсутнiсть вiршiв на тему, ура-поезiй, без яких годi було й уявити бодай одну збiрку.
У раннiх вiршах Лiни Костенко владарюють глибокi пiдтексти, що змушують замислитись над не сказаним безпосередньо, але легко вгадуваним, у них розлито тремтливi тривоги й передчуття молодостi, багато несилуваноi гри слiв, яка динамiзуСФ поетичний змiст, робить легко впiзнаваними каркаси ii строф.
Дебютувавши трохи ранiше за шiстдесятникiв, вона стала iхньою предтечею, однiСФю з тих, хто повертав поетичному слову естетичну повноцiннiсть, хто рiшуче ламав звичнi художнi критерii.
Лiна Костенко рiдкiсний майстер у володiннi словом. Вона на диво органiчно творить свiй звукопис: Суху розмову полумя iз листям до ночi сумно слухають сади..., Лиснiють листками лiси..., Лиш там, де лось лежав, земля була зiгрiта..., Божевiлля моСФ, божемилля, богомiлля моiм сльозам!, Дуднить земля туга, як тулумбас..., На пожежах печалi я память свою обпалю..., Мiсто, премiсто, прамiсто моСФ!
Несподiванiсть i духовна пластика ii поетичних образiв несе в собi особливу емоцiйну снагу: Село сосновий виверне кожух i йде назустрiч, як весiльна теща..., Моi думки, як дикi голуби, в полях шукали синього притулку..., Зима стоiть персидська, як бузок, i жоден птах ii не хилитаСФ..., Я в любовi, як в емiграцii. Вiдпусти мене в рiдний край....
Василь Стус
Стус народився 6 сiчня 1938 р. на Вiнниччинi в с. Рахнiвка Гайсинського району. Дитинство i юнiсть минули на Донбасi. Пiсля закiнчення фiлологiчного факультету Донецького (тодi ще Сталiнського) педiнституту вчителював, вiдбув армiю, працював у газетi. 1959 р. в Лiтературнiй газетi було надруковано добiрку його поезiй з напутнiм словом Андрiя Малишка. 1963 р. вступив до аспiрантури РЖнституту лiтератури iм. Т. Г. Шевченка АН УРСР в КиСФвi. Зявляються першi журнальнi публiкацii вiршiв, критичнi нариси про творчiсть молодих поетiв у журналi Днiпро, зокрема На поетичному турнiрi (1964), Най будем щирi (1965).
Належав до опозицiйне настроСФноi нацiональне свiдомоi молодоi iнтелiгенцii, що одверто протиставила себе тоталiтарному режимовi. 1965 р. Стуса було вiдраховано з аспiрантури за активний протест проти серпневих арештiв у середовищi украiнськоi iнтелiгенцii. Почалися поневiряння в пошуках заробiтку. У друк не проривалося нiчого, хiба що кiлька поетичних перекладiв. Крiм поетичноi творчостi, багато й iнтенсивно працював як критик i лiтературознавець: в його столi статтi про творчiсть Бертольда Брехта, Генрiха Белля, розвiдка про поезiю Свiдзинського Зникоме розцвiтання особистостi, фундаментальна праця про Павла Тичину Феномен доби, де розкрито трагедiю виродження таланту в атмосферi iдеологiчного диктату. Залишилися в рукописах також два великi прозовi твори Поiздка у iастьСФвськ та Щоденник Петра Шкоди.
Активно протестував проти реставрацii культу особи, затискування свободи думки. 1972 р. Стуса арештовано разом з iншими украiнськими правозахисниками РЖ. Свiт-личним, РД. Сверстюком, РЖгорем та РЖриною Калинцями та iн. Судовi процеси 19721973 рокiв на Украiнi то суди над людською думкою, над самим процесом мислення, суди над гуманiзмом, над проявами синiвськоi любовi до свого народу, писав Стус 1975 р. у публiцистичному листi Я обвинувачую. Його засудили до пяти рокiв таборiв i трьох рокiв заслання. Кару вiдбував у Мордовii, заслання на Колимi. 1979 р. повернувся до КиСФва, але через 8 мiсяцiв йог