Украiнське телебачення в 1991-2000 роках: Становлення, функцiонування, правова база
Информация - Разное
Другие материалы по предмету Разное
Украiнське телебачення в 1991-2000 роках: Становлення, функцiонування, правова база
Реферат з диiиплiни тАЬОснови тележурналiстикитАЭ cтудента гр. ЗЖ-98-1 Довженка Отара
Мiнiстерство освiти та науки Украiни
Днiпропетровський нацiональний унiверситет
Факультет систем i засобiв масовоi комунiкацii
Днiпропетровськ, 2001
Традицii телебачення в Украiнi.
Телебачення в незалежнiй Украiнi не виникло на пустому мiii: воно мало бiльш нiж пятдесятирiчну iсторiю, багатi традицii та висококласнi кадри. Саме це допомогло украiнському телебаченню поступово досягти, незважаючи на економiчну та полiтичну кризу, доволi високого рiвня i не втратити аудиторiю.
Одним з перших учених, що дослiджували практичне застосування телевiзii, був украiнець Борис Грабовський, який, щоправда, працював за межами Украiни. У 1928 роцi вiн вперше у свiтi сконструював повнiстю електронну систему телебачення i продемонстрував на нiй передачу рухомого зображення. Проте згодом вiдкриття Грабовського було вiдсунуте на заднiй план винаходами iнших вчених, зокрема американських та нiмецьких.
1 лютого 1939 року вiдбулася перша телетрансляцiя в КиСФвi, зi студii, спецiально обладнаноi в Будинку Украiнського радiо. Аудиторiя цих перших трансляцiй складалася з декiлькох десяткiв власникiв телеприймачiв, що мешкали в столицi Украiни; передавалися, як правило, концерти оперноi та естрадноi музики. Про телетрансляцii повiдомлялося в мiiевих друкованих органах комунiстичноi партii, i тривали вони аж до початку нiмецько-радянськоi вiйни 22 червня 1941 року. Пiсля вiйни розвиток телебачення в Украiнi уповiльнився.
Тiльки в 1949 роцi на Хрещатику,26 почалося будiвництво першого украiнського телецентру. Наприкiнцi 1951 року звiдси почалися першi телетрансляцii, переважно прямi передачi концертiв оперних артистiв. Першим директором украiнського телебачення стала Н.Серапiонова.
Протягом наступних 15 рокiв телецентри вiдкривалися послiдовно у Харковi, Донецьку, Одесi, Львовi, Днiпропетровську, Луганську, Сiмферополi, Запорiжжi, Херсонi, МиколаСФвi, Сумах, Чернiвцях, Кiровоградi та Ужгородi. Телебачення, яке зараз СФ всепланетарним явищем, у той час було суто регiональним, мiiевим, привязаним до студiй.
З 1954 року у КиСФвi зявився пересувний телецентр, який виiжджав для репортажiв з мiiь надзвичайних подiй. Тодi ж телеефiр почали заповнювати кiнофiльми, а з 1956 року в КиСФвi знiмалися i телефiльми.
20 сiчня 1965 року вперше в ефiр вийшла загальнореспублiканська телепрограма Украiни тАЬУТтАЭ. Першу програму пiдготовила Харкiвська студiя телебачення. Уже в цьому 1965 роцi обсяг мовлення УТ становив понад 200 годин. У наступнi 5 рокiв тривав поступовий перехiд вiд разових виходiв обласних студiй з передачами на УТ до створення загальнореспублiканських циклiв та рубрик, проведення спiльних екранних акцiй. В 1969 роцi вийшла в ефiр перша кольорова програма УТ.
До 1972 року усi телетрансляцii вiдбувалися на одному каналi; з 6 березня 1972 року УТ було вiдокремлене вiд ЦТ i почало виходити на окремому каналi.
Якiсно новий етап в iсторii украiнського телебачення розпочався пiсля Чорнобильськоi аварii 26 квiтня 1986 року. Пiсля катастрофи УТ було заборонено транслювати будь-якi телесюжети, що могли б свiдчити про важкi наслiдки аварii. Творчiй групi з 2 телеоператорiв, що вирушила 2 травня до Чорнобиля, було заборонено знiмати. Полiтбюро ЦК КПРС видало таСФмне розпорядження про спецiальну пiдготовку репортажiв, що свiдчили б про нормальну життСФдiяльнiсть району, де вiдбулася аварiя. Перший вiдеорепортаж безпосередньо з зони аварii потрапив до iнформацiйноi програми тАЬАктуальна камератАЭ УТ тiльки 12 травня. Зусиллями героiчних працiвникiв киiвського телебачення правда про Чорнобиль стала доступною для всiх телеглядачiв Украiни. Протягом 1986-88 рокiв творчою групою з телестудii тАЬУкртелефiльмтАЭ було створено трилогiю тАЬЧорнобиль:два кольори часутАЭ, що увiйшов в iсторiю як один з найкращих украiнських телефiльмiв.
Тим часом на украiнському телебаченнi вiдбувалися процеси, що вiдповiдали загальнiй демократизацii, вiдновленню свободи слова та гласностi в СРСР. Першими програмами, що вловили цю течiю, були програми тАЬМолодiжноi студii тАЬГарттАЭ. ОднiСФю з найяскравiших програм став лiтературно-мистецький вiдеоканал тАЬПлеядатАЭ, органiзатором якого була коментатор Людмила Лисенко. Ця програма активно сприяла нацiональному вiдродженню, торувала шлях до незалежностi нашоi держави.
Наприкiнцi 80-х рокiв добре прижилася на Украiнському телебаченнi форма вiдеоканалу. До неi належали iнформацiйнi програми тАЬРанкова мозаiкатАЭ, тАЬВечiрнiй вiсниктАЭ, тАЬБудьте з намитАЭ, громадсько-полiтичнi випуски тАЬТворче обСФднання тАЬГромадатАЭ представляСФ. . . тАЬ , телеканал тАЬПравотАЭ, лiтературно-художня студiя тАЬОсноватАЭ, науково-популярна програма тАЬСвiчадотАЭ, дитяча тАЬКанал тАЬДтАЭтАЭ, кiнематографiчна тАЬЧарiвний промiньтАЭ тощо. Однi з цих програм адресувалися всiм, iншi певнiй аудиторii (молодiжнiй, дитячiй), третi призначалися глядачам за iнтересами.
Друга половина 80-х рокiв ознаменувалася на телебаченнi принципово новою формою спiлкування телевiзiйними мостами. Перший украiнський телемiст тАЬКиiв-БратиславатАЭ було влаштовано в 1986 роцi, йому передував договiр про творчу спiвпрацю мiж Украiнським та Словацьким телебаченням. Протягом наступних двох рокiв було проведено бiльше двадцяти таких телемостiв.
Коли 15 травня 1990 року розпочала роботу перша сесiя Верховноi ра