УКРАРЗНСЬКЕ ДРЖЛОВЕ укр
Информация - Разное
Другие материалы по предмету Разное
С.РЖ. Дорошенко, Г.Т. Басенко, Н.О. Садiвнича
УКРАРЗНСЬКЕ ДРЖЛОВЕ
МОВЛЕННЯ
Суми 2001
Рiдна мова - то душа народу, то його живе серце; гине чи занепадаСФ мова-гине й занепадаСФ народ.
РЖван ОгiСФнко
Украiнська мова в життi суспiльства
Украiнська мова - нацiональна мова украiнського народу. У сучасному свiтi налiчуСФться майже шiсть тисяч мов, Наша, украiнська, як i будь-яка iнша, посiдаСФ своСФ унiкальне мiiе. У мовi нацiя залишаСФ всю свою iсторiю, свiй всебiчний багатовiковий досвiд, здобутки культури, свiтогляднi iдеi, свою самобутнiсть. Мова кожного народу СФ витвором багатьох поколiнь.,
Мова СФ засобом комунiкацii, iнструментом порозумiння мiж людьми, спiлкуванням мiж народами. Адже у процесi суспiльноi дiяльностi люди мають постiйну потребу вступати в рiзнi стосунки з iншими людьми, погоджувати з ними своi дii, дiлитися власним досвiдом i запозичати собi досвiд iнших, давати поради й розпорядження або одержувати iх Без мови не може iснувати будь-яке виробництво, не може розвиватися наука, технiка, культура, мистецтво, преса, радiо i телебачення.
Мова СФ також знаряддям формування i вираження думки, основою духовностi народу, мiдного i надiйною опорою самоусвiдомлення особистостi, iмпульсом до творчого самовираження людини не тiльки в нацiональнiй культурi, а й у свiтовiй цивiлiзацii
Корiння украiнськоi мови сягаСФ у сиву давнину. Аж украiнська мова протягом багатьох вiкiв не мала певного визначеного статусу. На найвищому державному рiвнi видавалися укази, закони, постанови- положення, що сприяли заборонi i викорiненню украiнськоi мови. Мова однiСФi з найдавнiших нацiй почала втрачати природну якiсть, ii носiями в основному були мешканцi села Мовою мiського побуту в найширшому розумiннi, а також спiлкування в усiх сферах була росiйська мова Також керiвники украiнського походження та бiльшiсть мiських мешканцiв, якi мiгрувала з села, говорили, як вiдзначив у своСФму виступi Б.Олiйник"...росiйською мовою, але з таким зачепилiвським акцентом, що корiнному москвичу, аби вiн i втямив, треба ще раз перекладати на справжню росiйську."
"Закон про мови" 1989 р. та Конституцiя Украiни (1996 р., ст. 10) -документи. Що надали украiнськiй мовi державного статусу.
У другiй половинi 80- 90рр. XX ст. змiна суспiльного ладу, масовоi свiдомостi, формування нових держав i проголошення незалежностi Украiни, зумовили якiснi зрушення в сучаснiй украiнськiй лiтературнiй мовi.
Статус державноi мови, безперечно, стимулював розширення ii функцiй, сприяв розвитку украiнськоi нацii, ii традицiй i культури. Тому ми повиннi памятати, що виховувати в собi повагу до мови, якою спiлкуСФмося, - це, перш за все, виявляти повагу до народу, його iсторii, культури. Адже мова -своСФрiдний генетичний код нацii, а не лише засiб спiлкування.
Походження мови
Людство завжди цiкавилось питанням походження мови. Чому саме людина володiСФ мовою? На раннiх етапах розвитку суспiльства люди вважали творцем мови Бога. Пiзнiше античними вченими формуСФться думка, що мова творилася поступово самими людьми, а не якоюсь надприродною силою.
Ще в перiод до не i впродовж кiлькох сторiч точилася дискусiя з питання звяжу мiж мисленням i мовою, мiж словом i тими речами, якi воно називаСФ, тобто як слова набули своiх значень, хто iм дав цi значення.
Тому зародилися такi теорii походження мови: договiрна, звуконаслiдувальна i
вигукова
Гераклiт Ефеський та його однодумцi вважали, що слова, рiзнi назви, а значить i мова виникли в результатi певноi домовленостi мiж людьми називати тi чи iншi речi;
процеси, ознаки так, а не iнакше.
Демокрiт, Арiстотель вiдстоювали думку, що людина повторювала, осмислювала тi звуки, якi вона чула навколо себе, i поступово перетворювала у вiдповiднi назви предметiв, подiй-, процесiв. Так виникли слова, так утворилася мова
Епiкур був автором вигуковоi теорii, що була близькою до звуконаслiдувальноi. Вiн повязував виникнення мови з вигуками, криками самоi людини вiд болю, страху радостi i т.д. Пiзнiше цi вигуки усвiдомлювалися як слова
Але жодна з цих теорiй не спромоглася науково обгрунтувати походження мови, довести, чому саме в людей з тих чи iнших природних елементiв складалася мова, а у тварин, якi мають тi ж природнi можливостi, утворення мови не вiдбулося.
Однак самий факт iснування теорiй на той час був явищем прогресивним.
Тому представники церкви придушували будь-яку прогресивну думку.
У 18-19ст. письменники, мовознавцi, фiлософи в рiзних формах почали вiдроджувати старогрецькi теорii щодо походження мови, прагнули науково пояснити, як i за яких умов утворилась людська мова Але проблема походження мови не була й тодi вирiшена.
Основною хибою всiх теорiй було те, що вони не враховували суспiльного характеру мови, звяжу мови з мисленням, а також того, що мова i мислення виникли i розвинулися в процесi колективноi працi людей.
Наукове висвiтлення питання походження мови знаходимо в працях Ф. Енгельса, Ч. Дарвiна, РЖ. Павлова.
Ф.Енгельс писав, що праця ст