УКРАРЗНСЬКЕ ДРЖЛОВЕ укр
Информация - Разное
Другие материалы по предмету Разное
?орила людину. Мова ж як засiб спiлкування виникла в процесi працi.
Вiдомий вчений Ч.Дарвiн переконливо довiв, що людина походить вiд людиноподiбних мавп.
Академiк РЖ. Павлов назвав мову (слово) другою сигнальною системою, яка виникла разом з появою абстрактного мислення людини, як форма його вираження, як засiб передачi результатiв людського мислення з поколiння в поколiння.
Формування мови, як i формування людини, суспiльства iз стада людиноподiбних мавп, було довго тривалим i непомiтним для людського ока поступовим процесом.
Поняття лiтературноi мови та мовноi норми
Украiнська нацiональна мова iснуСФ у двох формах:
а) у вищiй формi. загальнонародноi мови - сучаснiй укранськiй лiтературнiй мовi,
б) у нижчiй формi загальнонародноi мови - ii територiальних дiалектах.
Мова, що маСФ унормований словник, загальновживанi граматичнi форми, усталену вимову й правопис називаСФться лiтературною.
Сучасна украiнська лiтературна мова - оброблена унормована форма украiнськоi нацiональноi мови вiд часiв РЖ. П. Котляревського, Т. Г. Шевченка i до наших днiв. Сформувалася вона на основi середньонадднiпрянських говорiв, але до ii складу ввiйшли й iншi нарiччя.
Сучасна украiнська лiтературна мова обслуговуСФ складнi потреби суспiльства, усi сфери його дiяльностi, нею користуються ддержавнi й громадськi установи пiд час дiлового спiлкування, освiта, наука, засоби масовоi iнформацii i т.д.
Виконуючи такi важливi суспiльнi функцiii, нацiональна лiтературна мова вiдзначаСФться нормами, що СФ обовязковими для всiх ii членiв. Украiнська лiтературна мова йде разом з поступом суспiльства., вона розвиваСФться й збагачуСФться. Усталення, шлiфування завжди супроводжують ii, Свiдченням цьому СФ роки видання "Украiнського правопису" -1946., 1960,1990,1993.
. Мовна норма - сукупнiсть загальноприйнятих правил реалiзацii мовноi системи, якi закрiпляються у процесi суспiльноi комунiкацii. РЖснують такi типи норм :
орфоепiчнi ( вимова звукiв i звукосполучень);
графiчнi (передача звукiв на письмi);
орфографiчнi ( написання слiв);
лексичнi (слововживання);
морфологiчнi (правильне вживання морфем).
синтаксичнii (усталенi зразки побудови словосполучень, речень);
стилi стичнi ( вiдбiр мовних елементiв вiдповiдно до умов спiлкування);
пунктуацiйнi ( вживання роздiлових знакiв).
Мовнi норми iсторично й сощально зумовленi, стабiльнi, систематизованi. Але з поступом суспiльства виникають потреби щодо змiни лiтературноi норми мовноi одиницi.
РЖ тому в межах норми спiвiснують мовнi варiанти старого i нового в мовi. Так у словниках украiнського лiтературного словосполучення розрiзняють варiантiи акцентнi (розплiд i розплiд; плугатар i плугатар; договiр i договiр; завжди i завжди);
фонематичнi (врожай i урожай); морфологiчнi (стiл, а в Р.в. стола i столу).
З мовними нормами ви можете ознайомитись у правописi, довiдниках, словниках, пiдручниках i посiбниках з украiнськоi мови.
Форми сучасноi украiнськоi лiтературноi мови
Сучасна украiнська лiтературна мова iснуСФ у писемнiй та уснiй формах. Вони однаково важливi для суспiльства, обом iм властивi мовнi норми. Однак за своiм функцiонуванням кожна з них маСФ; своi специфiчнi особливостi.
Усна форма лiтературноi мови обслуговуСФ поточнi потреби спiлкування в суспiльствi мiж людьми, безпосередньо повязаними мiж собою. Це мова дiлового спiлкування науки, освiти, засобiв масовоi iнформацii. Кiлькiсть учасникiв усного спiлкування обмежена Розумiнню усноi мови сприяють:
iнтонацiя, тембр i сила голосу, дикцiя, паузи, мiмiка, жести та умови, у яких вiдбуваСФться розмова.
Усне мовлення - це дiалог.
В усному мовленнi переважно використовуються простi реченця, тому що при безпосередньому спiлкуваннi висловлена думка часто стаСФ зрозумiлою з пiвслова або з одного натяку,
Усна мова обслуговуСФ побутовi й виробничi процеси суспiльства, то в нiй переважаСФ лексика побутового та виробничого характеру, можливе вживання розмовних слiв, якi перебувають на межi з дiалектною лексикою.
РЖснуСФ цiла низка "штампiв привiтання, прощання i загалом побутових дiалогiв, що СФ складовими мовного етикету.
Уснiй мовi характерна спонтаннiсть .непiдготовленiсть.
Писемна форма лiтературноi мови функцiонуСФ в галузi державноi. полiтичноi, науковоi й культурноi дiяльностi. Вона розрахована на сгiiлкування з необмеженою кiлькiстю осiб.
Вимоги до писеиноi мови ~ точнiсть, послiдовнiсть i лакоiпчшсть виклад^ фактiв, гранична чiткiсть у висловлюваннi.
У писемнiй формi особливо чiтко проявляСФться диференцiацiя текстiв за страми спiлкування.
Так, у дiлових паперах крiм звань графiки, орфографii, пунктуацii, iснують суворi правила iх побудови, вживання стiйких словосполучень i вибору лексичних одиниць.
Писемнiй мовi властивi як простi-, так складнi речення, вживання iх -потреба повно розгорнути й оформити складну думку. Потрiбнi слова добирати доречно, з урахуванням знань i правил правописусу, вдалого вибору слова.
Письменна мова даСФ нам можливiсть фiксувати кимось висловлене (вiдтворення висловленого в просторi та часi).
Наша мова - дзеркало нашоi культури.
Наука, освiта- дiловi стосунки розмовних слiв не припускають.
Культура усного i писемного м