Geum.ru


Украiнська держава П. Скоропадського

Информация - Разное

Другие материалы по предмету Разное

МРЖНРЖСТЕРСТВО ОСВРЖТИ УКРАРЗНИ

УКРАРЗНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНРЖВЕРСИТЕТ ХАРЧОВИХ ТЕХНОЛОГРЖЙ

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

На тему: тАЬУкраiнська держава гетьмана П.СкоропадськоготАЭ

Виконала:

Студентка заочного

факультету ЗБО 1-1

Погасiй О.В.

Киiв, 2000

ПЛАН:

  1. Вступ.
  2. Розпуск Центральноi Ради. Прихiд до влади гетьмана П.Скоропадського.
  3. Гетьманська держава, ii внутрiшня i зовнiшня полiтика.
  4. Протигетьманське повстання. Крах гетьманщини.
  5. Заключення.

Над iсторiСФю украiнськоi держави розмiрковувало i вивчало вiхи ii становлення та буття немало iсторикiв: i обСФктивно, i з iдеологiчними передвзяттям цей процес почався вiд козацьких лiтопиiiв, тривав вiн i в ХХ ст., згадати б В.Антоновича, О.РДфименко, М.Грушевського та ряд iнших, якi розглядали цю тему чи з заданих позицiй (лiтопиii), чи з романтичних, чи народницьких, i часто багато речей iз тьми минулого вийнявши, немало в тому процесi й недобачили та й не завжди розумiли. Докорiнний злам у iсторичному поглядi на Козацьку державу бачимо в iсторикiв-державникiв, якi зупинилися не так на соцiально-економiчних процесах, як на вивченнi самого механiзму творення украiнськоi держави i складнощах цього процесу.

Давня украiнська поезiя, яку ранiше цiлком безпiдставно вважали схоластичною, маСФ дивовижну, майже нiким не простежену вписанiсть у живе тодiшнСФ життя, зокрема в державотворчi процеси свого народу, тобто вiдзначаСФться великою актуальнiстю i часто стаСФ не просто зразком (бiльш чи менш талановитим) словесного мистецтва, а й документом своСФi доби, який приносить часом не лише новий, незвiсний за iншими джерелами факт, а й подаСФ цiлком своСФрiдне освiтлення тих чи iнших подiй, чим не можна iгнорувати.

Важка й печальна iсторiя украiнського державотворення. Але ми, жалiючи над помилками наших державотворцiв i на iхнi невдачi, не повиннi забувати й iншого: украiнцi викликали неймовiрнi зусилля i зявили немало геройства та самопожертви, щоб свою державу, в межах можливостi, встановити та ii втримати. Не перелiчити мiльйонових жертв покладених в ii iмя i задля неi, i про них не маСФмо нiколи забувати, адже дуже часто гинули найкращi, найчеснiшi, iдейнi i сумлiннi, а хитрi, безчеснi виживали i сiяли своСФ зерно в наш генофонод. Однак у часi проростало не лише воно, а й зерно чисте та вiдбiрне народжувалися новi й новi поколiння, котрi кидалися на боротьбу за нашу волю й незалежнiсть. Хотiли мати собi свободу й немало кровi за неi пролили, але все бажали, щоб правив нами хтось чужий. РЖсторiя державотворення про це свiдчить на кожному кроцi. Отож, цi двi великi речi вiдсутнiсть СФдностi i вiра в те, що хтось нам допоможе стати на ноги i збудувати власну державу, бiльше всiх ворогiв нас знищували й умаляли, i поки не усвiдомимо цих найбiльших своiх хвороб та болячок, поти не зведемося з колiн i не станемо рiвними серед рiвних. Доки будуть у нас переважати партiйнi, конфесiйнi, груповi iнтереси i доки не осягнемо святоi iдеi нацiональноi СФдностi, не будемо сильними; доки не збагнемо, що мусимо стати на ноги самi, доки не перестанемо сподiватися на iноземного тАЬдядечкатАЭ, котрий нам допоможе, не будемо з iншими й рiвними i не зживемо загнiждженого i заглибленого в нас комплексу рабства. Раб перестаСФ бути рабом не через мрii про свободу, а через вiру в свою людську повновартiснiсть цей iсторичний урок треба пiзнати i засвоiти передусiм. Народ наш вiльнолюбний, здатний на героiчний чин, на змагання за свою свободу, любить свою землю i вмiСФ на нiй працювати, але до того треба йому ще iсторичноi мудростi, а мудрiсть це СФ: навчитися СФдностi та вiри в себе, свою правду, силу, волю, бо таки мав рацiю Тарас Шевченко, коли проголошував i навчав нас, що тАЬв своiй хатi своя правда, i сила i волятАЭ. Не маючи СФдностi, пропадаСФмо, з СФднiстю станемо сильними i нас почнуть поважати у свiтi. Коли повiримо в себе, перестанемо оглядатися за чужим володарем, то збудуСФмо собi дiм, який стане для нас i нащадкiв вiльним та вiчним. Коли навчимося шанувати й любити себе самих, шануватимуть нас i сусiди; коли повiримо в свою силу та спроможнiсть, на нас перестануть дивитися зажерливим оком: хижак бСФ слабкого, сильного остерiгаСФться; i це закон природи, який неперехiдний.

Останнiм часом зявилося чимало наукових i науково-популярних праць як iсторикiв минулого, так i сучасних. Але поданi в них матерiали нерiдко мають дискусiйний чи полемiчний характер, потребують уточнень, поглиблення i навiть бiльше якоюсь мiрою полiтизованi й вiдзеркалюють точку зору певних партiй чи суспiльних угрупувань. При такому розмаiттi поглядiв на iсторичну спадщину досить важко розiбратися в соцiально-полiтичних, економiчних та iнших процесах далекого й недавнього минулого.

У своiй книзi О.Субтельний високо оцiнюСФ полiтику уряду гетьмана Павла Скоропадського.

Пiсля здобуття Украiною справжньоi незалежностi i державного суверенiтету ми нарештi маСФмо змогу по-новому подивитися на постать Павла Петровича Скоропадського останнього украiнського гетьмана. Вiн належить до тих дiйових осiб iсторii, навколо яких завжди точил