Управлінські аспекти підвищення національної конкурентоспроможності / Матеріали ІV міжнародної науково-практичної конференції 21-23 жовтня 2010 р

Вид материала

Документы

Содержание Андрюхіна Євгенія Валеріївна, Харківський національний економічний університет, м.Харків Західний досвід формування та ефективного управління маркетинговою логістикою на підприємстві Особливості соціальної відповідальності на ряду із корпоративно-соціальним маркетингом в сучасній сфері підприємництва Список використаної літератури

Подобный материал:

• Управлінські аспекти підвищення національної конкурентоспроможності / Матеріали ІІІ, 4064.21kb.
• Самарський інститут бізнесу та управління кримський інститут бізнесу центр розвитку, 3314.77kb.
• Всеукраїнська федерація «спас» запорізька облдержадміністрація запорізька обласна рада, 3474.89kb.
• Вах європейського вибору матеріали IIІ міжнародної науково-практичної конференції 25-27, 2505.29kb.
• До сторіччя з часу написання роботи В.І. Леніна «Матеріалізм І емпіріокритицизм» Матеріали, 4497.2kb.
• Громадський рух «нова україна» в автономній республіці крим центр розвитку освіти,, 1350.77kb.
• Наукове видання Матеріали ХVIII міжнародної науково-практичної конференції учотирьох, 4599.99kb.
• А. М. Бойко, доктор пед наук, проф, 3357.78kb.
• Проект (варіант) змісту (структури) Національної доповіді «Уроки Чорнобильської катастрофи, 45.18kb.
• Центр розвитку освіти, науки та інновацій консалтингово-конфліктологічний центр громадський, 926.45kb.

^

Андрюхіна Євгенія Валеріївна,

Харківський національний економічний університет, м.Харків

СВІТОВІ СИСТЕМИ БРЕНДИНГУ ТА БРЕНДИ-ЛІДЕРИ


Вітчизняні підприємства працюють в умовах швидкого розвитку і зміни ринків та посилення конкуренції з іноземними компаніями. Це обумовлює необхідність використання брендинга – як актуального розділу маркетингу, що сьогодні динамічно розвивається як у науковому плані, так і у прикладному. Для аналізу та вирішення проблеми запровадження брендингу на українських підприємствах слід визначити його світовий досвід та тенденції. З цією метою автор пропонує звернутися до основних систем брендингу та їх представників.

З огляду публікацій теоретиків і практиків у сфері маркетингу, слід зазначити, що брендинг частіше за все розглядається у споживчій середі. На думку автора, недостатньо уваги приділяється дослідженню промислового брендингу, зокрема його впровадженню та розвитку щодо компаній-виробників (а не тільки продукції). Вищезазначений факт стосується і такого важливого кроку при розробці марки, як вибір системи, згідно якої вона буде існувати. У роботі з зазначеної проблематики автор використовує наукові праці таких провідних дослідників, а також матеріали світових рейтингів і статистичні дані.

На сьогоднішній день маркетологи розрізняють декілька основних підходів до брендингу. З метою виявлення найбільш доцільних варіантів стосовно промислового напрямку автор пропонує дослідити їх особливості, а у ролі прикладів – розглянути компанії, що, за підрахунками фахівців, займають ведучі місця у світових рейтингах.

Передусім, автор пропонує звернутися до з’ясування сутності світових систем брендингу. Сьогодні розрізняють наступні підходи до технології бренду: європейський (американський), східний (японський), та змішаний (парасольковий).

У західній маркетинговій діяльності бренд – поняття майже святе і для виробника значить дуже багато. Це пішло ще з початку 20-того сторіччя, коли на заході закріпилася теорія «вільно стоячих брендів». На практиці це значить, що коли компанія виробляє кілька товарів чи товарних ліній, то позиціонуються вони незалежно один від одного і від компанії-виробника (назва якої навіть може бути незнайомою покупцю). При цьому підході дуже важлива індивідуалізація бренду, тому що назви товарів в одній товарній групі можуть бути схожі за звучанням або нести однакове змістовне навантаження частіше, ніж це відбувається з корпоративними брендами.

Створення нового бренду для західної компанії є довгостроковою інвестицією. В перші роки це потребує великих вкладень, як у виробництво, так і в розробки в рекламу. Лише через роки після привикання покупців до нового товару бренд починає приносити прибуток.

Найбільша кількість брендів нараховується у так званих «компаній, що працюють з товарами, що швидко просуваються». У таких компаній типу «Проктер енд Гембл», «Філіп Моріс», «Юнілівер», – їх нараховується декілька десятків. Останні виробляють велику кількість косметичних засобів і товарів побутової хімії, при цьому компанія аналогічні товари позиціонує по-різному, створюючи для кожного свою нішу, персоналізацію і ідентифікацію.

Окрім системи «відокремлено стоячих брендів» на заході отримала широкого розповсюдження технологія так званих «зонтичних брендів», коли у назві різноманітних товарів частково або цілком присутня назва компанії-виробника. При цьому кожний продукт позиціонується по-своєму, і разом з цим вони об’єднуються і сполучені між собою загальним корпоративним брендом. (Приклади таких компаній: Nestle (Nescafe, Nestea, Nesquik і т.і.) і L’Oreal, у якої кожний продукт має власне ім’я, але в будь-яких рекламних матеріалах вказується, що їх виробляє L’Oreal).

Звертаючись до техніки промислових брендів, слід зауважити, що американські і європейські виробники автомобілів та складної електроніки оцінили переваги японської моделі корпоративного брендінгу і використовують її у своїй діяльності. Саме японські менеджери здатні вдало адаптуватися до змін ринкової середи (навіть за умов кризисних явищ). Тому японські підходи до вирішення задач, що виникають в нових ринкових ситуаціях, варті окремого розгляду.

Не дивлячись на те, що маркетинг родився у США, в Японії він став більш плідним через відмінний від американського підходу до нього. Н.Судзуки констатував: «Маркетингова діяльність в Японії повністю відрізняється від тієї, що використовується на Заході». Якщо в американському варіанті запроси споживачів і враховуються, то лише для того, щоб переконати їх, маніпулювати ними, то в розумінні японських спеціалістів маркетинг – це «спільність відчуттів зі споживачем, задоволеність його побажань на тому ж рівні, як би він задовольняв себе сам», тобто слугування споживачу через товари та сервіс. «Необхідно вести за собою споживача, створюючи для нього нові продукти, а не запитувати які товари він хотів би мати», – стверджував минулий президент фірми Sony А.Моріта. Вважається, що слід створювати такі товари, «які самі знайдуть шлях до споживача». Так званий «силовий збут» поступається місцем «продажу-поглинанню». Не потрібність породжує винахід, а навпаки, – винахід формує потрібності.

Отже, і робота з брендами в японській практиці значно відрізняється від західної. У виробництві товарів традиційно тривалого використання (меблів, автомобілів, побутової техніки) постійне бажання покупців мати товари краще всіх спонукає виробників до випуску все більш нових, досконалих товарів, покращених модифікацій вже існуючих, якісних, але менш довговічних, ніж в західних країнах. Явно можна побачити перевагу японської технології брендінгу: неефективно створювати бренди окремих товарів, якщо вони розраховані на нетривалий строк служби, а на ринку постійно з’являються новинки. Якщо компанія-виробник зарекомендувала себе якісною продукцією, то усі товари, що маркіруються її корпоративним знаком, будуть користуватися у споживачів перевагою. До того ж в Японії покупці прагнуть до придбання речей «краще, ніж у інших» і з ростом добробуту суспільства ціна все менше має значення для споживачів.

Японські компанії і рекламні агенції переважно відмовилися від створення «вільно стоячих брендів» і запровадили систему підбрендів (sub brands). Назви компаній (наприклад: «Sony», «Toyota»), вже добре відомі покупцю і такі, що гарантують якість товару, є «захистом» для підбрендів, які підрозділяють товарні лінії (Sony walkman – плеєри, Sony Trinitrion – телевізори і т.д.). Таким чином, в Японії індивідуальні бренди несуть для споживачів значно менше змістовне навантаження, ніж назви компаній.

Не дивлячись на перевагу в японському брендинзі корпоративних брендів, деякі компанії, що виробляють товари масового споживання (в основному фасовані продукти харчування і побутову хімію), використовують для маркування своєї продукції «бренди, що стоять окремо».

Отже, в області брендинг-маркетингу відбувається взаємопроникнення найбільш ефективних національних традицій в усіх країнах світу. Саме тому автор пропонує звернутися до сучасних світових тенденцій брендінгу та окремо до досвіду іноземних промислових підприємств.

На основі вивчення матеріалів світового лідера з дослідження діючої практики брендінгу – Interbrand Corp., – проведено аналіз найдорожчих світових брендів, а також винятковий за обраною специфікою (промисловість та зокрема машинобудування). З даних аналізу досить очевидним є те, що лідерами найдорожчих брендів світу є американські компанії, їх частка у топ-рейтингу сягає більше половини всіх представлених компаній. І хоча на першому місці – знаходиться глобально відома компанія з виготовлення напоїв «Coca-Cola», взагалі-то більшість лідерів на сучасному ринку займаються комп’ютерним забезпеченням, комп’ютерними послугами, Інтернет-послугами та автомобілебудуванням. Також до тридцяти найдорожчих брендів світу входять представники харчової промисловості, спортивних товарів, фінансових послуг, алкогольної та тютюнової промисловості тощо. Слід також відмітити і велику долю загальної вартості японських бренд-лідерів у складі найдорожчих світових брендів. Саме Японія – світовий лідер технологій. Такі показники якомога кращим чином передають роль та значимість брендів японської промисловості на світовому ринку і демонструють своїм прикладом ту межу, за яку варто прагнути і вітчизняним підприємствам.

Аналізуючи вищезгадані дані, автор у промисловій сфері вважає раціональним використання «східного» підходу при будуванні бренду підприємства та «змішаної» системи – при розширенні портфелю брендів продукції вже відомої і визнаної марки. Також на особливу увагу заслуговує дослідження діяльності світових лідерів у промисловому секторі і зокрема машинобудування, як прикладів вдалого розвитку для вітчизняних промислових підприємств, маркетинг-діяльність яких знаходиться у більшості випадків ще на початковому рівні відносно світового.

Васюк Інна Володимирівна,

Дубенська філія

Відкритий міжнародний університет

розвитку людини „Україна” м. Дубно


^ ЗАХІДНИЙ ДОСВІД ФОРМУВАННЯ ТА ЕФЕКТИВНОГО УПРАВЛІННЯ МАРКЕТИНГОВОЮ ЛОГІСТИКОЮ НА ПІДПРИЄМСТВІ


В останні десятиліття промислове виробництво ускладнилось, зросли потреби до якості продукції та рівня обслуговування, скоротився час виведення нової продукції на ринок, в зв’язку з цим виникла необхідність вдосконалення методології та технології управління. З однієї сторони, необхідно було систематизувати підходи до управління виробництвом та планування ресурсів, з іншої сторони, прискорити вирішення задач, які постали перед підприємством. Складність цих задач диктувала необхідність зняти з людини рутинні розрахункові функції засобом використання потенціалу обчислювальної техніки.

Ціль логістичного процесу формулюється основним правилом логістики – правилом „7R”: потрібний товар (right product) потрібної якості (right quality) в потрібній кількості (right quantity) повинен бути доставлений в потрібний час (right time) і в потрібне місце (right place) потрібному споживачу (right customer) з потрібним рівнем затрат (right cost). Недотримання хоча б однієї із приведених умов може призвести до втрати клієнтів і, відповідно, певної частки ринку.

Аналіз стану розвитку маркетингової логістики в розвинених країнах на сучасному етапі, різноманітність форм логістичних утворень у нестатичних умовах ринку дає змогу говорити про високу ефективність їх застосування. Так, у США концепція маркетингової логістики набуває дедалі ширшого використання і розглядається у вищих ешелонах управління корпорації як ефективний мотивований підхід до управління з метою зниження виробничих витрат. Застосування принципів маркетингової логістики дає змогу підвищити продуктивність праці.

Провідні фірми США пильно стежать за високим рівнем обслуговування основних споживачів. Усталені стандарти широко рекламуються, доводяться до відома покупців, вивчаються потреби останніх. За статистичними даними, одна з п'яти фірм встановлює жорсткі стандарти обслуговування, гнучко їх регулює, здійснює зворотний зв'язок з покупцями. Однак концепцію маркетингової логістики на такому рівні застосовують лише 20 % американських фірм, що забезпечує їм конкурентні переваги. Нині увага промислового менеджменту зосереджена на проблемах логістики, оскільки в його середовищі вже визріло розуміння неефективності концентрації зусиль на підвищенні ефективності окремих процесів постачання.

В останні роки все більше робиться спроб використати досвід логістичного управління на підприємствах наших сусідів із Заходу. Так, застосування методів логістичного управління в господарській практиці польських підприємств здійснювалося здійснюється залежно від місця і ролі маркетингової логістики в організаційно-управлінській структурі окремих фірм. Серед найчастіше використовуваних логістичних систем та методів: MRP1 – Material Requirements Planning, планування матеріальних потреб; MRP2,3 - Material Recourse Planning, планування матеріальних ресурсів; DRP1 – Distribution Requirements Planning, планування збутових потреб; DRP2 – Distribution Recourse Planning, планування збутових ресурсів; LRP – Logistics Recourse Planning, планування логістичних ресурсів; ECR – Efficient Consumer Response, ефективне обслуговування клієнта; Канбан – японська система виробничої логістики; ABC, XYZ – методи управління запасами; CRM – Continious Replenishment Management, менеджмент безперервного поповнення запасів; ЛТ – Just in Time, точно в срок; EDI – Electronic data Interchange[7].

Найбільш розповсюдженою у світі логістичною системою є система «точно в строк» (just-in-time, JIT) [2, 4, 5], яка з’явилася в Японії в кінці 50-х років. Основною ідеєю цієї логістичної концепції є виключення запасів матеріалів, комплектуючих та напівфабрикатів у виробничому процесі, потоки матеріальних ресурсів синхронізуються з потребою в них, яка в свою чергу задається виробничим розкладом випуску готової продукції.

Однією з перших спроб практичного впровадження концепції «точно в строк» стала розроблена корпорацією Toyota Motor у 1972 р. мікрологістична система KANBAN. Сутність цієї системи полягає в тому, що всі виробничі підрозділи забезпечуються тією кількістю матеріальних ресурсів та у такі строки, які необхідні для виконання замовлення. Засобом передачі інформації в цій системі є картка «kanban». Аналіз діяльності більше 80 німецьких фірм показав, що завдяки її впровадженню, в середньому, виробничі запаси знижуються на 50%, запаси готової продукції – на 80%, продуктивність праці зростає на 20-50% [6]. Система KANBAN реалізована на таких підприємствах як General Motors, Massey-Ferguson, Renault.

Використання системи МRР І дозволяє збільшити рівень сервісу – від 15 до 26%, знизити рівень запасів – від 16 до 30%, підвищити ефективність роботи виробничих підрозділів – від 11 до 20%, знизити витрати на закупівлю – від 7 до 13% [3, с. 21]. Основні цілі систем МRР сформульовані у наступних положеннях: задоволення потреби у матеріалах, компонентах і продукції для планування виробництва і доставки споживачам; підтримка низького рівня запасів матеріальних ресурсів, незаве­ршеного виробництва, готової продукції; планування виробничих операцій, графіків доставки, закупіве­льних операцій [1].

Перевагою систем МRР ІІ перед системами МRР І є більш повне задоволення споживчого попиту шляхом скорочення тривалості виробничих циклів, зменшення рівня запасів, більш ефективної системи організації постачань, більш швидкої реакції на зміни попиту.

Ефект системи ОРТ полягає у збільшенні виходу готової продукції, зниженні виробничих та транспортних витрат, зменшенні обсягів незавершеного виробництва, скороченні виробничого циклу, зниженні потреби у складських та виробничих площах, підвищенні ритмічності відвантаження готової продукції споживачам. Цю систему використовують понад 20 корпорацій, зокрема такі, як Ford, General Electric, Westinghouse, British Aerospace, British Still, Philips.

Найсучасніші ERP-Системи призначені для управління не тільки окремою компанією, але і її постачальниками, партнерами й клієнтами (Collaborative Commerce), тому ERP-Системи інтегруються з Інтернет-Технологіями. Новою тенденцією в розвитку логістичних фірм в Західно-Європейських державах є формування загальноєвропейської системи товароруху, яка передбачає наявність декількох опорних логістичних центрів та регіональних логістичних товарно-розподільчих центрів, які взаємодіють один з одним.

Підсумовуючи можна зауважити, що необхідно розвивати та вдосконалювати виробничу, технічну та технологічну базу маркетингової логістики в різних галузях економіки, створювати логістичні товаропровідні структури, створювати мікро- та макрологістичні системи різного рівня. Але Україні немає необхідності повторювати той довгий історичний шлях, яким пройшла логістика в закордонних державах. Використовуючи накопичений ними досвід та свій потенціал, необхідно прискореними темпами впроваджувати сучасні логістичні підходи та системи в господарській діяльності підприємств.

Використана література:

1. 
   Адрианова Т.Р. Логистика – эффективный инструмент управления промышленным предприятием в новых условиях// ЛОГИНФО. – 2002. – №3. – с. 4-8.(1, №7)
   
2. Альбеков А.У., Митько О.А. Коммерческая логистика: Учеб. пос. для вузов- Ростов н/Д: Феникс, 2002. – 416 с.(2, №7
   
3. Гаврилов Д.А. Управление производством на базе стандарта MRP II. 2-е изд. – СПб.: Питер, 2005. – 416 с.(11, №7)
   
4. Гаджинский А.М. Логистика: Учебник для высших и средних специальных учебных заведений. – 3-е изд., перераб. и доп. – М.: Информационно-внедренческий центр «Маркетинг», 2000. – 375 с.(12,№7
   
5. Кальченко А.Г. Логістика: Підручник. – К.: КНЕУ, 2003. – 284 с.(42, №7
   
6. Окландер М.А. Контуры экономической логистики. – К.: Наук. думка, 2000. – 176 с.(80, №7)
   
7. І.Г.Смирнов „Ринок логістики в Польщі як країни-члена ЄС очима польських дослідників”\\науковий вісник Волинського нац. у-ту ім.Л.Українки №7,2008
   

Волосковець Наталія Юріївна

Херсонський державний університет, м. Херсон

аспірант кафедри економічної теорії

E-mail: Antalia-N @mail.ru


^ ОСОБЛИВОСТІ СОЦІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ НА РЯДУ ІЗ КОРПОРАТИВНО-СОЦІАЛЬНИМ МАРКЕТИНГОМ В СУЧАСНІЙ СФЕРІ ПІДПРИЄМНИЦТВА


В сучасному підприємницькому середовищі вибір основних питань для соціального маркетингу найчастіше диктується їхнім зв’язком з головним бізнесом підприємства [5].

Корпоративні соціально-відповідальні маркетингові компанії зазвичай спрямовані на просування моделей поведінки, які сприяють вирішенню таких питань як, охорона здоров’я, запобігання травматизму й смертності, охорона довкілля, соціальна активність громадян. Але інколи виникають такі ситуації, коли критики, виступаючи від імені суспільства, заявляють, що певні види маркетингової практики завдають шкоди окремим споживачам, суспільству в цілому тощо. З цієї сторони можемо помітити такий негативний вплив маркетингу в сфері підприємництва [3]:

1. 
   на окремих споживачів:
   

• нав’язування товарів (продавці спонукають покупця купувати товар, який він не збирався купувати або він йому зовсім не потрібен);
  
• завищення цін, які в дійсності могли б бути нижчими при відсутності «рекламного» маркетингу;
  
• відсутність належного рівня якості продукції, що небезпечно для здоров’я тощо.
  

2. на суспільство в цілому:
   

• забруднення культурного середовища постійною рекламою (вона дратує більшу кількість населення перериванням показу ділових інформаційних телепрограм, преса заповнена у більшості випадків непотрібною читачеві інформацією тощо);
  
• випуск малої кількості соціально значимих товарів та послуг і захоплення випуском товарів індивідуального використання.
  

Дії окремих громадян чи суспільства, спрямовані на регулювання маркетингу двома основними рухами – консюмеризмом та інвайронменталізмом. Розглянемо докладніше ці рухи [2]:

Консюмеризм – організований рух громадян і державних органів, спрямований на підвищення прав і впливу покупців на продавців продукції (Закон України «Про захист прав покупців»);

Інвайронменталізм – організований рух зацікавлених громадян і державних органів, спрямований на захист і поліпшення стану навколишнього середовища (Закон України «Про охорону навколишнього середовища», «Партія Зелених» тощо).

Спочатку 90-х років більшість компаній протистояли консюмеризму та інваронменталізму, вважаючи, що критика на їх адресу несправедлива, але нині, компанії почали з розумінням ставитися до прав споживачів і до якості свого товару. Дії підприємців починають базуватися в напрямку створення соціального та «просвітницького» маркетингу.

Соціальним маркетингом охоплено велике коло галузей. Підприємство включає такі основні елементи, як формування партнерств, визначення цільової аудиторії, визначення завдання щодо зміни поведінки, розробка та реалізація стратегії компанії. Деякі корпорації можуть самостійно розробляти й проводити заходи з соціального маркетингу, і формувати партнерства з державними установами або неприбутковими організаціями, які володіють професійними знаннями у сфері проблемного чи соціального питання; здатні забезпечити контакт з громадськістю. Як правило, компанії надають допомогу таких видів: професійні знання; досвід та часові ресурси маркетологів; доступ до каналів розповсюдження; волонтерська праця персоналу; внески у вигляді продуктів чи послуг. Фінансування може надходити з кількох джерел в межах однієї компанії, хоча найчастіше основним фінансовим спонсором є підрозділ маркетингу, оскільки в багатьох випадках саме соціальний маркетинг сприяє досягненню маркетингових завдань і цілей підприємства. Більшість потенційних вигод від соціального маркетингу пов’язані з маркетингом: це підтримка в позицію ванні бренду, формування уподобань щодо бренду, збільшення кількості клієнтів та обсягів збуту. Окрім маркетингових вигод, підприємство може підвищити показники рентабельності та реально вплинути на суспільні процеси [4].

Просвітницький маркетинг зорієнтований на те, що маркетинг компанії повинен підтримувати оптимальне функціонування системи збуту продукції чи послуг в довгостроковій перспективі, спираючись на такі принципи як, маркетинг, орієнтований на споживача, інновації, підвищення ціннісної значимості товару, усвідомлення місії та соціальна етика маркетингу.

Розглянемо детальніше ці принципи [4]:

• маркетинг, орієнтований на споживача – це принцип просвітницького маркетингу, відповідно до якого компанія повинна представити свою маркетингову діяльність і організувати її з погляду споживача;
  
• інноваційний маркетинг – принцип просвітницького маркетингу, відповідно до якого компанія повинна постійно вносити реальні поліпшення у свою продукцію чи послугу й маркетинг;
  
• соціально-етичний маркетинг – принцип просвітницького маркетингу, відповідно до якого компанія повинна приймати рішення в сфері маркетингу з урахуванням бажання споживачів, вимог компанії, довгострокових інтересів споживачів та суспільства;
  
• маркетинг із усвідомленням своєї місії – принцип просвітницького маркетингу, відповідно до якого компанія повинна вкладати більшу частину своїх ресурсів у підвищення ціннісної значимості продукції, пропонованої споживачеві;
  
• маркетинг ціннісних достоїнств – принцип освіченого маркетингу, відповідно до якого компанія повинна вкладати більшу частину своїх ресурсів у підвищення ціннісної значимості продукції, пропонованої споживачеві.
  

У висновок треба зазначити, що не всі соціальні питання однаково підходять до різних підприємств чи корпорацій. Зазвичай, споживачі скептично ставляться до мотивів, з яких компанія підтримує соціальну ініціативу. Можна навіть сказати, що в них є відчуття на приховані компанією причини, яке дозволяє швидко оцінити щирість і справжність її намірів [1].

Підприємцям треба пам’ятати, що розробка чи навіть підтримка кампанії соціального маркетингу потребує більших зусиль, ніж просто дати кошти на благодійність. Дана кампанія вимагає додаткової роботи з планування та виконання цього плану, а також координування дій з партнерами, моніторингу результатів, гнучкості в пристосуванні до реалій, що мають вплив на дане проблемне питання та відповідної поведінки.

^ Список використаної літератури:

1. 
   Воронкова В.Г. Гуманистический менеджмент как новая парадигма ХХІ столетия / Збірник наукових праць. Гуманітарний вісник Запорізької державної інженерної академії. – Запоріжжя: ЗДІА, 2004. – Випуск № 17.
   
2. Воронкова В.Г. Маркетинг соціальних послуг: Навчальний посібник / Під ред. д.ф.н., проф. В.Г.Воронкової. –К.: «Видавничий дім «Професіонал», 2008. – 101 с.
   
3. Котлер Ф. Корпоративна соціальна відповідальність. Як зробити якомога більше добра для вашої компанії та суспільства / Ф. Котлер, Лі Ненсі / Пер.з англ. С. Яринич. – К. Стандарт, 2005. – 107 с.
   
4. Котлер Ф. Основи маркетинга: Пер.с англ. – М.:Прогресс, 1990.
   
5. Мочерний С.В. Основи підприємницької діяльності / С.В.Мочерний, О.А.Устенко, С.І.Чаботар / Посібник – К., ВУ «Академія», 2001. – 280 с.
   

Головко Анна Сергіївна

Міжрегіональна академія управління персоналом,

м. Київ