Управлінські аспекти підвищення національної конкурентоспроможності / Матеріали ІV міжнародної науково-практичної конференції 21-23 жовтня 2010 р

Вид материала

Документы

Содержание Методичні аспекти стратегічного аналізу трудового потенціалу Модель взаємозалежності індикаторів системи збалансованих показників Фінансові індикатори Менеджмент якості – складова політики конкурентоспроможності та розвитку високотехнологічного підприємства Підготовка студентів – майбутніх педагогів – до управління виховним процесом в умовах інтернатних закладів освіти для дітей-сирі

Подобный материал:

• Управлінські аспекти підвищення національної конкурентоспроможності / Матеріали ІІІ, 4064.21kb.
• Самарський інститут бізнесу та управління кримський інститут бізнесу центр розвитку, 3314.77kb.
• Всеукраїнська федерація «спас» запорізька облдержадміністрація запорізька обласна рада, 3474.89kb.
• Вах європейського вибору матеріали IIІ міжнародної науково-практичної конференції 25-27, 2505.29kb.
• До сторіччя з часу написання роботи В.І. Леніна «Матеріалізм І емпіріокритицизм» Матеріали, 4497.2kb.
• Громадський рух «нова україна» в автономній республіці крим центр розвитку освіти,, 1350.77kb.
• Наукове видання Матеріали ХVIII міжнародної науково-практичної конференції учотирьох, 4599.99kb.
• А. М. Бойко, доктор пед наук, проф, 3357.78kb.
• Проект (варіант) змісту (структури) Національної доповіді «Уроки Чорнобильської катастрофи, 45.18kb.
• Центр розвитку освіти, науки та інновацій консалтингово-конфліктологічний центр громадський, 926.45kb.

^ МЕТОДИЧНІ АСПЕКТИ СТРАТЕГІЧНОГО АНАЛІЗУ ТРУДОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ


Стратегічний аналіз трудового потенціалу є вагомим елементом загальної системи стратегічного управління і безпосередньо пов'язаний з оцінкою масштабів реалізації цілей стратегії трудового потенціалу. Нємцов В.Д. та Довгань Л.Є. досить чітко ідентифікували цілі стратегії персоналу (як функціональної підсистеми підприємства) [1,с.516], однак для потреб стратегічного управління трудовим потенціалом їх необхідно зкоригувати з урахуванням того, що він є відкритою і динамічною соціально-економічною системою.

Потреба у стратегічному аналізі трудового потенціалу виникла у 80 –х роках двадцятого століття. Частково це пояснювалося розробкою американськими вченими Р.С.Капланом і Д.П.Нортоном концепції збалансованої системи показників (BSC), згідно з якою для розширення інформаційної бази для прийняття управлінських рішень та забезпечення узгодження інтересів різних груп використовуються немонетарні показники у розрізі фінансів, клієнтів, внутрішніх бізнес-процесів та розвитку і навчання. На наш погляд, більш досконалою інтерпретацією моделі BSC є пропозиція Лоуренса С.Мейзела, згідно з якою виокремлюються індикатори кадрового складу (інновації, навчання, інтелектуальні активи).

При виборі конкретного показника інноваційності персоналу варто враховувати параметри інноваційності, запропоновані О.Грішновою та Н. Полив’яною [2, с.38], до яких відносяться: частка працівників, зайнятих розумовою працею у загальній чисельності працівників; частка працівників з вищою освітою /науковим ступенем у загальній чисельності; частка інноваційно активних кадрів у загальній кількості зайнятих; структурний розподіл персоналу за видами діяльності, за кваліфікаційними групами; частка працівників, охоплених неперервним навчанням. З цього переліку найбільш придатним, простим і достовірним у обчисленні є індикатор «частка молоді до 28 років з вищою і середньою спеціальною освітою».

Також слід зауважити, що у західній економічній практиці спостерігається перехід до оцінки праці персоналу та визначення продуктивності праці через показник економічної доданої вартості, як такого, що дозволяє більш точно оцінити безпосередньо трудовий внесок працівників підприємства. Однак його застосування в умовах України є утрудненим у зв’язку з складністю і слабкою розробленістю методики обчислення.

Такий підхід до формування перспективи (блоку) індикаторів «трудовий потенціал» видається нам логічним у зв’язку з тим, що модель BSC є відкритою структурою і передбачає можливість розширення за будь-яким блоком індикаторів. К.І.Редченко наводить приклад компанії Nova Chemical (м.Калгарі, Канада), яка включила у структуру BSC ще один блок показників під назвою «соціальна сфера» та успішно використовує її для аналізу [3, с.59].

Дослідження причинно-наслідкових зв’язків запропонованих індикаторів трудового потенціалу з іншими групами індикаторів, наведеними у [3, с.58] обумовило формування Моделі взаємозалежності індикаторів системи збалансованих показників(табл.1). За даними таблиці 1 спостерігається взаємний вплив практично всіх індикаторів системи збалансованих показників з індикаторами трудового потенціалу, який має причинно-наслідковий характер. Найбільший ступінь взаємозалежності цих індикаторів є з індикаторами бізнес – процесів, що є логічним і обумовленим самим характером операційної діяльності підприємств. Більш опосередкованими є взаємозалежності з індикаторами фінансовими індикаторами та індикаторами споживачів.

Таблиця 1

^ Модель взаємозалежності індикаторів системи збалансованих показників

Найменування індикаторів	Кваліфікація персоналу	Інновацій ність персоналу	Соц. витрати на одного працюючого	Інвестиції у навчання	Продуктивність праці
^ Фінансові індикатори:
Прибутковість	+	+	+	+	+
Зростання		+		+	+
Вартість акціонерного капіталу				+	+
Індикатори споживачів:
Час	+	+		+	+
Якість	+	+		+
Сервіс	+	+		+
Ціна / Витрати			+	+
Індикатори бізнес – процесів
Час	+	+		+	+
Якість	+	+		+
Продуктивність	+	+	+	+	+
Собівартість	+	+	+	+	+

Методикою стратегічного аналізу трудового потенціалу слід передбачити при формуванні заходів щодо оптимізації як трудового потенціалу, так і інших перспектив характер їх взаємозв’язку та причинно-наслідкових і функціональних залежностей.

Узагальнюючи вищенаведене, вважаємо, що стратегічний аналіз трудового потенціалу у системі збалансованих показників підприємства доцільно проводити за такою методикою:

1. 
   Визначення стадії життєвого циклу підприємства.
   
2. Відбір показників (індикаторів) трудового потенціалу, що найбільш відповідають системі цінностей підприємства, його місії та узгоджується зі стадією життєвого циклу.
   
3. Проведення причинно-наслідкового та функціонального аналізу індикаторів трудового потенціалу та індикаторів інших перспектив(блоків).
   
4. Встановлення експертним шляхом граничних значень індикаторів трудового потенціалу (максимальних та мінімальних).
   
5. Розрахунок фактичних, нормалізованих та нормалізованих зважених значень цих індикаторів.
   
6. Розрахунок ваги кожного показника.
   
7. Дослідження динаміки вищеперерахованих показників за відповідні періоди часу з установленням її характеру.
   
8. Визначення сильних і слабких сторін у реалізації стратегії підприємства в цілому та щодо трудового потенціалу за допомогою системи збалансованих показників.
   
9. Формування адаптивної реакції до запланованої (спрямованої) стратегії, узгодженої з власниками та керівництвом підприємства.
   
10. Розробка заходів щодо оптимізації формування та використання трудового потенціалу підприємства з урахуванням причинно-наслідкових та функціональних зв’язків з іншими перспективами(стратегіями).
    

Список використаної літератури

1. 
   Нємцов В.Д., Довгань Л.Є. Стратегічний менеджмент. Навч.посібник. – Київ: ТОВ «УВПК «ЕксОб»»,2002. – 560с.
   
2. Грішнова О., Полив’яна Н. Управління людським капіталом у контексті реалізації інноваційної стратегії підприємства/ О.Грішнова, Н.Полив’яна //Україна: аспекти праці. – 2007. - № 5. – с.37 – 42.
   
3. Редченко К.І. Стратегічний аналіз у бізнесі: Навчальний посібник. Видання 2-ге, доповнене. – Львів: «Новий Світ – 2000», 2003. – 272 с.
   
4. Гордієнко П.Л., Дідковська Л.Г., Яшкіна Н.В.Стратегічний аналіз: Навчальний посібник. – 2 – ге вид., перероб. і доп. – К : Алерта, 2008. – 478 с.
   

Джур Ольга Євгенівна

Дніпропетровський Національний університет ім. Олеся Гончара,

м. Дніпропетровськ


^ МЕНЕДЖМЕНТ ЯКОСТІ – СКЛАДОВА ПОЛІТИКИ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ТА РОЗВИТКУ ВИСОКОТЕХНОЛОГІЧНОГО ПІДПРИЄМСТВА


Актуальність теми. Процес формування конкурентоспроможності сучасного високотехнологічного підприємства космічної галузі пов’язаний з вирішенням проблеми найшвидшого досягнення запланованих результатів в умовах внутрішнього середовища (обмежений попит) і ситуації на зовнішньому ринку (невизначений попит). Ключовим фактором забезпечення конкурентоспроможності продукції і будь-якого підприємства космічної галузі в цілому є якість продукції, оскільки вона виражає ступінь задоволення споживачів та можливість отримання ними запланованих результатів. В цьому аспекті важливим є формування не тільки оптимального механізму менеджменту якості на підприємстві, але і розробки системи показників, що відображають вплив менеджменту якості на формування політики управління конкурентоспроможністю підприємства космічної галузі. Актуальність даної теми пов’язана, перш за все, із питаннями прогнозу та планування діяльності підприємств даної галузі.

На теперішньому етапі розвитку України її космічна галузь складається із більш ніж 40 підприємств і організацій (заводи, КБ, проектні та проектно-дослідні інститути, центри спостереження та управління).

Підприємства галузі виробляють продукцію як космічного так і не космічного призначення. Але в будь-якому випадку, до підприємств космічної галузі, їх продукції та послуг застосовують термін «високотехнологічний». Це передбачає наявність в структурі виробництва великої частки продукції, конкурентоспроможної на міжнародному ринку, високу додану вартість та високу продуктивність праці, використання у значній мірі проміжної високотехнологічної продукції для виробництва кінцевої продукції, застосування високотехнологічних методів виробництва та високотехнологічних процесів, здійснення значних капіталовкладень у внутрішні та зовнішні ДіР, здійснення значних обсягів інвестицій на техніко-технологічне переозброєння та інше. Всі ці передумови свідчать про забезпечення таких якісних показників продукції, що відзначають її цінність, ексклюзивність, можливість виконання складних функцій і задовольняють потреби споживача.

В умовах фінансово-економічної кризи співвідношення обсягів виробництва на підприємствах космічної галузі в 2009 року до відповідних обсягів 2008 року склало 82,3 % і є кращим у порівнянні за цим показником в цілому по промисловості України (78,1 %) і по машинобудуванню (54,9 %). Середньомісячна зарплата зросла на 7,3 % і на 8 підприємствах галузі її рівень є вищим за середній рівень по промисловості України. В минулому році продовжувався відтік кадрів. Середньооблікова чисельність працівників скоротилась на 7,3 % [1].

Незважаючи на різні концепції ефективного управління підприємством фактори якості продукції та ціни є визначальними умовами конкурентоспроможності підприємства.

Багатоаспектність вирішення завдання управління якістю та зниження цін на продукцію підприємств космічної галузі ускладнюється ще і специфікою продукції космічного призначення – вона, як правило використовується один раз (окрім наземного сегменту).

При формуванні і вивченні конкурентоспроможності важливим моментом є аналіз внутрішнього середовища підприємства і ринкового конкурентного середовища. Некоректні або невірні оцінки вишеперелічених факторів сприяють помилковій розробці стратегії і ставить під сумнів досягнення мети - високої конкурентоспроможності.

Організація управління виробничого процесу традиційно розглядається науковцями в статиці і динаміці. Інформаційні технологій, яким, до речі, сприяли інновації в космічній галузі, настільки вплинули на культурну та виробничу складову суспільства, що час став важливою характеристикою будь-якої системи.

То ж автором розроблена методологія управління конкурентоспроможністю високотехнологічних підприємств в космічній галузі та відповідна система оцінок, де на першому рівні йде розподіл показників за вишепереліченими ознаками.

На сьогодні комерційні контракти та іноземні замовлення забезпечують основне грошове надходження для підприємств космічної галузі.

Активна участь наших українських підприємств в міжнародних проектах «Морський старт», «Дніпро», «Наземний старт» свідчить про зміни, що відбулися в системі управління якістю на підприємствах, тобто про перехід від Комплексної системи управління якістю (КС УКП) до MS ISO серії 9000.

Так, наприклад, діюча система менеджменту якості ДП "КБ "Південне" сертифікована на відповідність вимогам міжнародного стандарту ISO 9001:2000, його українського і російського аналогів в наступних системах сертифікації: Українська система сертифікації космічної техніки; SQS (Швейцарія); Російський Регістр; ГОСТ Р.

Розробка виробів ракетної і космічної техніки, тролейбусів, автобусів, комбайнів, пальників газових, казанів водонагрівальних, участь в наданні послуг із запуску космічних апаратів, здійснення послуг з навчання космічним технологіям, надання послуг з проведення випробувань ракетної і комічної техніки виконується ДП "КБ "Південне" відповідно до вимог діючої системи менеджменту якості підприємства.

Ефективність системи якості стандартів MS ISO серії 9000 передбачає для підприємства – збільшення прибутку, нові ринки збуту; для споживача – підвищення довіри до підприємства. Застосування цих характеристик притаманно українським підприємствам. Отже, даний рівень автор пропонує вважати другим рівнем в ієрархії системи оцінок розподілу показників щодо методології управління конкурентоспроможністю високотехнологічних підприємств.

З метою збільшення обсягів реалізації своє продукції, виявлення можливостей створення нових споживчих цінностей товарів та послуг підприємства провели маркетингові дослідження, згідно з якими були виявлені поступливі позиції підприємств по реалізації певних видів продукції перед аналогічними продуктами підприємств-конкурентів.

Інновації є тим специфічним продуктом, що допомагають підприємству забезпечити ексклюзивність, якість, особливу цінність, відмінність своєї продукції та послуг, надають можливість оптимально організувати всі складові виробничого процесу та є специфічним вираженням дії часу, як фактору. Тому доцільним є врахування інновацій, як часової характеристики для розробки методики оцінки конкурентоспроможності високотехнологічного підприємства через призму його інноваційної діяльності.

Оскільки оцінка інноваційної структури підприємства є мікровідображенням інноваційної структури країни, то пропоную подальшу деталізацію інноваційної-часової складової підприємства для оцінки конкурентоспроможності підприємства здійснювати через такі складові як виробничо-технологічна підсистема, фінансово-економічна підсистема, нормативно-правова підсистема, кадрова підсистема, територіальна підсистема.

Ефективність управління конкурентоспроможністю значною мірою залежить від інформаційного забезпечення та уміння використовувати інформацію в процесі прийняття управлінських рішень. Багато процесів, що відбувається на підприємствах, залишаються поза межами їх статистичної оцінки для порівняння результатів діяльності з аналогічними результатами конкурентів. Важливою проблемою у становленні методології оцінки конкурентоспроможності підприємств є наявність або відсутність інформаційного забезпечення, тобто таких показників, які б відповідали б вимогам: достатність, рівень деталізації, зрозумілість, порівнянність.

Аналіз статичних компонентів виробничого процесу і відповідно менеджменту якості, що проявляється перш за все в організаційних структурах свідчить про різні підходи в побудові служб якості, незважаючи на те що в стандартах серії ISO 9001 прописана функціональна підпорядкованість підрозділів підприємства службі якості.

Особливо слід відзначити, що сучасні структури управління якістю на основі електронних комп’ютерних технологій функціонують із використанням системи Internet. Це передбачає ведення електронного документообороту на різних етапах виробничого процесу як на виробничих, так і в науково-дослідних та проектних організацій космічної галузі. На жаль, цей процес не охоплений в єдину мережу, що розтягує процес прийняття рішень у часі, робить нас менш конкурентоспроможними, погіршує потенційні можливості міжнародної кооперації у процесі проектування і створення нової техніки в великих міжнародних проектах із іншими світовими лідерами ринку космічної продукції та послуг.

В роботі проаналізовані тенденції по впливу ефективності функціонування системи менеджменту якості на формування конкурентоспроможності підприємств космічної галузі та розроблена система показників, що відображає вплив менеджменту якості на формування політики управління конкурентоспроможністю підприємства космічної галузі


Література

Прес-конференція Генерального директора НКАУ Ю.С. Алексєєва щодо основних результатів космічної діяльності України в 2009 році [Електроний ресурс].-Режим доступу: htpp://www.nkau.gov.ua.


Управління в соціальній сфері: особливості та механізми вдосконалення


Куторжевська Любов Іванівна

Полтавський національний педагогічний університет

імені В.Г.Короленка, м. Полтава


^ ПІДГОТОВКА СТУДЕНТІВ – МАЙБУТНІХ ПЕДАГОГІВ – ДО УПРАВЛІННЯ ВИХОВНИМ ПРОЦЕСОМ В УМОВАХ ІНТЕРНАТНИХ ЗАКЛАДІВ ОСВІТИ ДЛЯ ДІТЕЙ-СИРІТ


А.С.Макаренко вважав виховання дітей найважливішою галуззю нашого життя. Процес виховання є двостороннім (обов'язкова взаємодія вихователя і вихованця), цілеспрямованим (наявність конкретної мети), багатогранним за завданнями і змістом, складним щодо формування і розкриття внутрішнього світу дитини, різноманітним за формами, методами і прийомами, неперервним та тривалим у часі [2,90]. Саме такий виховний процес може організувати підготовлений педагог - вихователь інтернату для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.

У період оновлення всіх аспектів життєдіяльності суспільства і реалізації Національної доктрини розвитку освіти в Україні та законів "Про освіту", "Про сприяння соціального становлення та розвитку молоді в Україні" все більшого значення набуває професійна підготовка майбутнього педагога, рівень сформованості його професійних і особистісних якостей. Особливо це стосується вихователя інтернату для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківської опіки, головною метою діяльності якого є створення умов для саморозвитку, самоствердження особистості дитини, підтримка і стимулювання її до активної життєдіяльності в майбутньому.

До проблем, пов'язаних із розбудовою державності України, стосується поява нового соціального замовлення на сучасного педагога, особистісно зорієнтованого, з високою педагогічною культурою, що передбачає сформовані уміння використовувати різноманітні засоби та методи впливу на учня, позбавленого батьківської опіки. Проблему підготовки сучасного вчителя, підвищення його педагогічної майстерності висвітлено в працях І.Д.Беха, Л.Д.Березівської, Н.М.Бібік, А.М.Богуш, В.І.Бондаря, А.Д.Бондаря, І.А.Зязюна, М.В.Гриньової, М.Б.Євтуха, В.Р.Ільченко, В.І.Лозової, В.Ф.Моргуна, В.А.Семіченко, Л.О.Хомич та ін.

В історичному плані проблеми виникнення, становлення та розвитку інтернатних закладів висвітлювались у наукових дослідженнях А.Д.Бондаря, Б.С.Кобзаря, А.С.Макаренка, В.М.Сороки-Росинського, В.П.Покася. Розробці організаційно-педагогічних принципів діяльності окремих типів інтернатних установ присвятили свої праці Ю.П.Азаров, В.П.Вугрич, В.М.Галузинський, Я.Б.Гнутель, М.В.Гриньова, І.Г.Жирицька, Б.С.Кобзар, Є.П.Пустовойтов, В.Г.Слюсаренко, Л.В.Канішевська. Специфічні особливості змісту й організації позаурочної виховної діяльності в школах-інтернатах для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківської опіки, висвітлені у дослідженнях Б.С.Кобзаря, Є.П.Пустовойтова, В.Г.Слюсаренка, В.С.Яковенка. Різним аспектам діяльності навчально-виховного процесу в школі-інтернаті для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківської опіки, присвячені дослідження І.Б.Іванова, Л.В.Канішевської, Б.С.Кобзаря, Є.П.Пустовойтова, В.Г.Слюсаренка, Н.М.Огренич, Л.С.Дробот, В.В.Семенюк, Т.В.Шатохіна, В.С.Яковенка. У працях І.Д.Беха, Ю.О.Грицая, В.М.Оржеховської розглядаються суперечності соціальної дійсності, які характеризують негативні явища серед молоді, нестабільність її соціального статусу, прагнення адаптуватися до нових умов у новому соціумі. Тому доцільно виховувати, навчати і готувати до входження в соціум дітей, позбавлених родинного оточення, у різноманітних державних закладах освіти інтернатного типу - притулках, дитячих будинках та у загальноосвітніх школах-інтернатах з повним чи частковим утриманням за рахунок держави дітей, які потребують соціальної допомоги. Розглядаючи професійну діяльність вихователя школи-інтернату для дітей-сиріт, слід виділити суб’єкта цієї діяльності — спеціаліста-професіонала, котрий розуміється на соціальних і ситуативних труднощах дитини-сироти, здатного прийти їй на допомогу, досконало володіючого комплексом загальнотеоретичних і спеціальних знань, сукупністю необхідних умінь і навичок.

Вихователь у школі-інтернаті для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, є центральною, головною, організуючою особою позаурочної діяльності вихованців. Вихователь співпрацює з учителями, колегами-вихователями, шефами, обслуговуючим персоналом, позашкільними установами, іншими особами, а найголовніше – співпрацює з учнями і спирається на них. Для цього вихователь формує актив класу, визначає “роль” кожного учня, організовує їхню діяльність. Організовуючи навчально-виховний процес у школі-інтернаті для дітей-сиріт, виховання потрібно будувати так, щоб учень став добровільним і зацікавленим співробітником, однодумцем вихователя в розв’язанні спільного завдання. Тому перенесення виховання в центр навчально-виховного процесу сприятиме формуванню особистості гуманної, щирої, людяної, доброзичливої і милосердної. Особистісно зорієнтований виховний процес будується на ставленні до вихованців як до особистостей, як до відповідальних і свідомих суб’єктів педагогічної діяльності [1]. У педагогіці загальновизнаним є положення про визначальну роль впливу особистості педагога на дитину. У дітей досить сильно розвинене почуття наслідування, і найперший, кого наслідує дитина в умовах школи-інтернату для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, – це вихователь, який постає у дитячих очах, як втілення всіх чеснот, як людина ерудована, досвідчена, мудра і водночас добра, як найвищий авторитет. Усе це вимагає наявності у вихователя високих особистісних якостей. Передусім це має бути патріот рідної землі, людина з високим рівнем національної свідомості, яка добре знає психологію і характер свого народу, його історію, культуру, традиції, звичаї і сучасне буття, втілює у собі кращі риси українського народу (морально-етичну чистоту, працьовитість, духовність), всебічно фізично й інтелектуально розвинена, бездоганно володіє рідною мовою.

Підготовка майбутніх педагогів до виховної роботи в школі-інтернаті для дітей-сиріт передбачає поєднання підготовки двох позицій: теоретичної та практичної. Теоретичній позиції відповідає інформаційний критерій і такі його показники: знання особливостей навчально-виховного процесу в школі-інтернаті для дітей-сиріт; усвідомлення значення співдружності вчителів та вихователів інтернатного закладу освіти в навчально-виховному процесі; знання особливостей морального, трудового, фізичного, сімейного, естетичного виховання в умовах інтернатного закладу, а також розуміння важливості позаурочної виховної роботи в школі-інтернаті для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Практичній підготовці відповідають операційний критерій та критерій особистісної причетності. Операційний критерій – володіння комунікативно орієнтованими та організаційно діяльнісними вміннями.

Комунікативно орієнтовані вміння – це сукупність умінь, що характеризують професійну здатність педагога до самопрезентації, вміння керувати увагою вихованців, спонукаючи їх до співпраці (вміння керувати собою, гідно зарекомендувати себе перед вихованцями, щоб викликати установку на співробітництво; забезпечувати активне сприймання слова; вміння надавати інформаційно наповненого і педагогічно доцільного змісту кожній фразі, щоб викликати співроздуми і співпереживання вихованців, володіння виразним мовленням).

Організаційно діяльнісні вміння – це сукупність умінь, які характеризують професійну здатність педагога до реалізації своїх функцій (вміння реалізувати цілевизначальні функції: трансформувати загальні цілі і завдання інтернату у конкретні завдання кожного вихованця; знання індивідуальних особливостей дітей; вміння організувати практичну реалізацію розвивальної, виховної та освітньої діяльності вихованців; вміння організувати побут вихованців: забезпечення учнів одягом і взуттям, інвентарем, організація харчування, оздоровчі і профілактичні заходи; вміння здійснювати оцінно-аналітичну роботу щодо виховного процесу, проектувати результат і планувати систему педагогічного впливу на колектив і особу).

Критерій особистісної причетності передбачає особистісно зорієнтовану позицію педагога у розв'язанні педагогічних ситуацій, допомогу вихованцям в адаптації до нового середовища, формування системи виховуючих стосунків, що робить вихованця суб’єктом свого розвитку і самовдосконалення.

Виходячи із змісту підготовки студентів до виховної роботи з дітьми-сиротами, ми визначаємо систему знань, умінь, необхідних вихователю для успішного виконання професійних функцій. З цією метою ми взяли за основу безпосередню участь студентів у реальному педагогічному процесі школи-інтернату для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Для того, щоб знання і способи діяльності стали набутками індивіда, перейшли із плану зовнішніх дій у внутрішні.

Кожне лекційне заняття доповнюється практичними заняттями, що передбають виконання самостійних завдань у конкретних класах, з конкретними умовами. Ці завдання спрямовані на набуття комунікативно орієнтованих та організаційно діяльнісних умінь, необхідних педагогові для роботи з дітьми-сиротами.

Під час проходження практики студентами, опрацювання тем носить характер пошуку засобів самовираження кожного, спонукає їх до подальшого самовдосконалення, самостійної роботи у набутті комунікативно орієнтованих та організаційно діяльнісних умінь. Формування даних умінь відбувається в комунікативному контексті разом з формуванням стилю управління виховним процесом в умовах інтернатного закладу освіти. В.М. Сагатовський розглядає спілкування як повноцінне чи неповноцінне і виділяє при цьому різні його рівні. Сутність продуктивного стилю полягає в тому, що вихованець сприймається як особистість, яка має право на власну життєву організацію, потребуючи при цьому соціальних контактів з іншою особистістю, яка є носієм досвіду. В.О. Кан-Калик виділяє стиль спілкування на підставі захоплення спільною творчою діяльністю. Студенти під час педагогічної практики демонструють активно-позитивне ставлення до вихованців інтернату, закоханість у справу, творчі підходи до підготовки і проведення цікавих і корисних заходів. За такими студентами діти ходять слідом, бо вони наповнюють їхнє життя радістю, гордістю за успіхи у колективних справах. Студентка IV курсу природничого факультету Лариса Г. після виховного заходу, присвяченого Дню іменинника, пише: “Хочу бути схожою на виховательку Наталію Василівну, яка так чудово і вміло може організувати педагогічну діяльність. Я побачила замість однобічних впливів вихователя на учнів – спільну творчу діяльність вихованців разом з педагогом і під його керівництвом. Уміле володіння і користування педагогічним мовленням цієї виховательки дало можливість навіть нам, студентам, відчути себе причетними до справ вихователя і вихованців. Атмосфера причетності була створена з самого початку свята. “В залі нашім ясне свято, – виразно і урочисто лунали слова виховательки, – чути музику і сміх. Тут ми будемо вітати іменників своїх”. Далі, назвавши імена іменинників, Наталія Василівна звертається і до гостей: “Діти! Наших іменинників прийшло привітати багато друзів. Це – наші давні знайомі – гості з Америки Дон і Марта — представники християнської церкви “Голгофа”, студенти з Київського та Полтавського педуніверситетів, які скоро стануть вчителями і вихователями. Давайте привітаємо їх! Музика весела лине, Хай же їй не буде впину.Всіх запрошую на свято, час його вже починати!” Ми всі разом співали пісню, відчули захоплення спільною діяльністю.” Демонстрація дружнього ставлення – запорука успішної взаємодії. Цей стиль базується на особистісному позитивному сприйнятті особистості вихованця і є запорукою успішною взаємодії. Приязнь і повага до дітей породжує в них позитивне ставлення до вихователя, що підвищує ефективність виховної роботи. Іноді студенти, які не в змозі організувати спільну діяльність і дружні стосунки, вдавались до такого негативного прийому, як залякування. Ось приклади ситуативного вияву спілкування – залякування. Надія К., виконуючи обов’язки вихователя  9-А класу, говорить своїм вихованцям: “Не чекайте, що сьогодні всі підете на дискотеку. Знайте, що двох-трьох учнів залишу в класі мити парти.” Іван Б., вивчаючи “Правила дорожнього руху” зі своїм 5-В класом, попереджує вихованців: “Слухайте уважно, а то зараз викличу…”, або “Сидіть тихо і слухайте, бо ввечері не будете дивитися відеофільм”.

Така форма спілкування свідчить про те, як діяти не слід. На цих прикладах студенти повинні були усвідомити, що жорстока регламентація руйнує творчу атмосферу. Спілкування-залякування поєднує в собі негативне ставлення до вихованців інтернату і авторитарність у способах організації діяльності. В ході роботи ми застерігаємо майбутнього вихователя від обрання такого стилю спілкування, який поєднує в собі позитивне ставлення до дітей з лібералізмом — загравання. Він полягає у прагненні молодого педагога швидко завоювати авторитет, поза тривалим пошуком доцільних способів організації взаємодії. Олена В., виконуючи обов’язки вихователя 8 класу, говорить з докором своїм вихованцям: “Ви ж не заробили культпохід до театру ім. М. В. Гоголя на виставу “Сватання на Гончарівці”, а я зверталася до шефів, просила, щоб організували цей культпохід”. Галина П., вихователька 7 класу, звертаючись до хлопчиків, говорить: “У вас найкрасивіші шапочки і спортивні костюми, які я, як ваш вихователь, одержала для вас, а ви відмовились від участі у змаганні. Микола Петрович своїм шестикласникам такого не одержав, як я вам, а вони ж беруть участь у змаганні”. Катерина В., вихователька 5 Б класу, в гонитві за любов’ю дітей, говорить: “У вас же і успішність низька, і кілька грубих порушень поведінки, а я вам такий вечір відпочинку організувала!”

Студенти усвідомлюють, що спрямованість на дитину, її розвиток, захопленість своєю справою, професійне володіння організаторською технікою і делікатність – ось що стає запорукою продуктивного стилю у педагогічній праці. Саме ці компоненти заперечували її ефективність роботи.

Основним показником, який свідчив про рівень професійної мовленнєвої майстерності та ефективності, була діалогічність цієї роботи як відображення суб’єкт-суб’єктних стосунків між студентами – майбутніми вихователями інтернату – та їх партнерами у спілкуванні – вихованцями. Діалогічне педагогічне спілкування – це тип професійного спілкування, що відповідає критеріям діалогу, забезпечуючи суб’єкт-суб’єктний принцип взаємодії педагога та учнів. Сутність суб’єкт-суб’єктного принципу детермінує основні ознаки діалогічного педагогічного спілкування. Критеріями його визначення є визнання рівності особистісних позицій, відкритість і довіра партнерів. У педагогічному спілкуванні це визначення активної ролі, реальної участі виховання у процесі виховання. Це забезпечується спільним (вихователя і вихованця) пошуком, спільним аналізом, спільним виправленням помилок. Складність організації діалогічного спілкування полягає в тому, що вихователь не зводить своїх дій до оцінювання поведінки вихованця і вказівок на шляхи виправлення, а вихованець сам учиться давати собі оцінку. Так забезпечується співробітництво, рівність і активність обох сторін.

Григорій К., студент V курсу природничого факультету, виконуючи роль вихователя 4 класу, під час вивчення “Правил дорожнього руху” сам виступає у ролі Світлофора, звернувшись до дітей: “Мені приємно зустрітися з вами. Я дружу з усіма дітьми, а тих, хто виконує правила дорожнього руху, дуже люблю. А ви мене любите?” Далі Світлофор (вихователь) опитує дітей щодо знання правил дорожнього руху; вихованці самі дають собі оцінку, разом з вихователем спільно аналізують дії пішоходів та водіїв під час гри “Спілкуємося з Світлофором”. Олена С. під час проведення виховного заходу “Природа рідна – наша втіха, то ж хай вона не знає лиха” у 5 класі виступає у ролі Ріки. Ми бачимо відкритість і довіру партнерів у спілкуванні, які забезпечуються спільним аналізом: Хлопчик звертається до Ріки: “Ти ж колись була глибока, Швидкоплинна, світлоока.Чом же стала каламутна?Чом хлюпочуть хвилі смутно?”Ріка відповідає:“Як мені не сумувати? Всі отрутохімікати постікали в мою воду, зіпсували чисту вроду. Вже течу між батогами,Заросла очеретами Зникла риба, навіть раки поховались небораки”. Далі ведуться спільні пошуки шляхів збереження природи, виправлення помилок. “Природа рідна – наша втіха, Тож хай вона не знає лиха”, а також “Ми всі – господарі природи, Тож збережімо її вроду”. Діти роблять висновок про необхідність бережливого ставлення до природи.

Критерієм суб’єкт-суб’єктного принципу взаємодії є домінанта педагога на співрозмовникові і взаємовплив поглядів. Зосередженість на співрозмовникові – така позиція вихователя інтернату в професійному спілкуванні, коли в центрі уваги є особистість співрозмовника, його мета, мотиви, точки зору. У такій позиції вихованець стає важливим для педагога, увага до реакції дитини, спілкування в діалозі, установка на відповідь, визнання права на особисту власну позицію у взаємодії свідчать про ефективність виховної роботи.

Розглядаючи коло цих питань ми акцентуємо увагу студентів на модальності висловлювання та персоніфікації повідомлення. Персоніфікація повідомлення передає виклад інформації від першої особи, звернення педагога та учнів до особистого досвіду, що пов’язується з предметом повідомлення (Галина П., вихователька 9 класу, перед культпоходом до театру ім. М.В. Гоголя на перегляд вистави “Наталка Полтавка”, звертаючись до вихованців, говорить: “Діти, пам’ятаєте, минулого разу коли ми ходили до театру, працівники театру нам висловили подяку і своє задоволення, що всі поводилися добре, були ввічливими, культурними. Думаю, і цього разу ми не осоромимо честі школи.” Борис Д., вихователь 8 класу, напередодні Дня Перемоги проводить бесіду “Міста-герої”, розповідаючи при цьому про свої поїздки до Бреста, показує власні фотографії та альбоми, привезені з міст.

Упровадження в практику навчально-виховного процесу університету навчальних дисциплін “Теорія та історія соціального виховання”, “Соціально-педагогічна робота в загальноосвітніх закладах”, “Основи педагогічної майстерності”, “Методика виховної роботи в закладах інтернатного типу”, а також проходження навчальної психолого-педагогічної практики у загальноосвітніх закладах інтернатного типу, програма якої розкриває перед студентами специфіку професійної діяльності, допомагають усвідомити й оцінити себе в ролі майбутнього педагога, а також формують педагогічну спрямованість і потребу в постійному педагогічному самовдосконаленні. Під час опрацювання названих дисциплін на лекціях студенти одержують теоретичні знання з проблеми підготовки вихователя інтернатного закладу, на лабораторних та практичних заняттях навчаються діяти відповідно до ситуації як у навчальному закладі, так і безпосередньо в школі-інтернаті в період педагогічної практики.

Розроблені навчальні дисципліни включають теоретичний і практичний блоки і мають за мету надання майбутнім вихователям школи-інтернату необхідного мінімуму знань з теорії і практики навчально-виховної роботи в школі-інтернаті для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківської опіки. У ході реалізації основних програмних установок вище названих дисциплін головним є не просто засвоєння студентами комплексу теоретичних знань, а переосмислення і відпрацювання јх на практиці в школі-інтернаті. Враховуючи особливості навчально-виховного процесу в школі-інтернаті, ненормативний психічний розвиток знедолених дітей [5], велику увагу приділяємо підготовці особистісного компоненту готовності педагога до роботи з дітьми-сиротами. Студенти знайомляться з такими проблемами: сирітство як соціальне явище та його вплив на формування особистості; компоненти готовності вихователя до роботи з дітьми-сиротами; службові обов’язки вчителя і вихователя школи-інтернату для дітей-сиріт; ненормативний психічний розвиток вихованців школи-інтернату для дітей-сиріт; особливості навчально-виховного процесу в навчальному закладі для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування; вихователь школи-інтернату для дітей-сиріт – центральна особа позаурочної діяльності вихованців навчального закладу; ситуація успіху у навчально-виховній роботі педагогів школи-інтернату для дітей-сиріт; творча співдружність учителів та вихователів школи-інтернату у навчально-виховному процесі; збереження і зміцнення здоров’я дітей; подолання і попередження шкідливих звичок вихованців; естетичне та сімейне виховання в умовах школи-інтернату для дітей-сиріт; трудове виховання; підготовка дітей-сиріт до життя і праці; особливості морального виховання; формування в учнів національної свідомості, патріотизму.

Таким чином, упровадження дисциплін “Теорія та історія соціального виховання”, “Соціально-педагогічна робота в загальноосвітніх закладах”, “Основи педагогічної майстерності”, “Методика виховної роботи в закладах інтернатного типу”, а також проходження навчальної психолого-педагогічної практики у загальноосвітніх закладах інтернатного типу у практику навчально-виховного процесу університету поліпшують професійну підготовку майбутнього педагога-вихователя до роботи з дітьми-сиротами в інтернатних закладах освіти.

Література

1.Бех І. Д. Особистісно зорієнтоване виховання: шляхи реалізаціј // Рідна школа. – 2000. – №1. – С. 10-13.

2.Волкова Н.П. Педагогіка: Посібник для студентів вищих навчальних закладів. К., 2001. 576с.

3. Карамушка Л.М. Психологія освітнього менеджменту : Навч. посіб. для студ. вузів. – К.: Либідь, 2004. – 422с.

4. Комарова Н.М., Пєша І.В. Посібник для соціальних працівників щодо підготовки та соціального супроводу прийомних сімей та дитячих будинків сімейного типу. – К.,2006. 120с.

5.Мясоед П.А. Ненормативное психическое развитие в практике психологической службы школы // Практическая психология в школе. – СПб, 1996.

6.Сімейний кодекс Украјни. Харків.: ТОВ”Одіссей”, 2008. 112с.


Куторжевська Оксана Анатоліївна

Полтавський національний педагогічний університет

імені В.Г.Короленка, м. Полтава