Управлінські аспекти підвищення національної конкурентоспроможності / Матеріали ІV міжнародної науково-практичної конференції 21-23 жовтня 2010 р

Вид материала

Документы

Содержание Управління навчальним процесом молодших школярів інтернатних закладів освіти для дітей-сиріт Управління науково-технологічним розвитком Напрямки розвитку вітчизняного ринку інтелектуальних технологій Назва конференції

Подобный материал:

• Управлінські аспекти підвищення національної конкурентоспроможності / Матеріали ІІІ, 4064.21kb.
• Самарський інститут бізнесу та управління кримський інститут бізнесу центр розвитку, 3314.77kb.
• Всеукраїнська федерація «спас» запорізька облдержадміністрація запорізька обласна рада, 3474.89kb.
• Вах європейського вибору матеріали IIІ міжнародної науково-практичної конференції 25-27, 2505.29kb.
• До сторіччя з часу написання роботи В.І. Леніна «Матеріалізм І емпіріокритицизм» Матеріали, 4497.2kb.
• Громадський рух «нова україна» в автономній республіці крим центр розвитку освіти,, 1350.77kb.
• Наукове видання Матеріали ХVIII міжнародної науково-практичної конференції учотирьох, 4599.99kb.
• А. М. Бойко, доктор пед наук, проф, 3357.78kb.
• Проект (варіант) змісту (структури) Національної доповіді «Уроки Чорнобильської катастрофи, 45.18kb.
• Центр розвитку освіти, науки та інновацій консалтингово-конфліктологічний центр громадський, 926.45kb.

^ УПРАВЛІННЯ НАВЧАЛЬНИМ ПРОЦЕСОМ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ ІНТЕРНАТНИХ ЗАКЛАДІВ ОСВІТИ ДЛЯ ДІТЕЙ-СИРІТ


Відповідно до закону "Про загальну середню освіту" загальна середня освіта є обов'язковою складовою безперервної освіти і спрямована на забезпечення всебічного розвитку особистості через навчання та виховання, які грунтуються на загальнолюдських цінностях, принципах науковості, полікультурності, світського характеру освіти, системності, інтегрованості, єдності навчання й виховання, на засадах гуманізму, демократії, громадянської свідомості, взаємоповаги між націями й народами в інтересах людини, родини, суспільства, держави. Для забезпечення освітнього рівня функціонують різні типи загальноосвітніх навчальних закладів: середня загальноосвітня школа, загальноосвітня школа-інтернат, вечірня (змінна) школа, спеціалізована школа (школа-інтернат), гімназія, ліцей, колегіум, спеціальна загальноосвітня школа (школа-інтернат), загальноосвітня санаторна школа (школа-інтернат), школа соціальної реабілітації. У Національній програмі "Діти в Україні" питання поліпшення становища дітей і молоді оголошені пріоритетними і такими, що належать до головних. Вирішення ряду питань, життєво важливих для соціального захисту дітей, закладені в Конституції України, законах України "Про освіту", "Про охорону дитинства", "Про дошкільну освіту", "Про загальну середню освіту" і передбачають приведення мережі закладів суспільного виховання до потреб населення, а змісту освіти – у відповідності з сучасними погребами особи і суспільства. Як відомо, головним соціальним інститутом, який значною мірою визначає певний спосіб життя населення, завжди була і залишається сім'я; саме вона домінує серед найважливіших факторів виховання людських поколінь. Ознакою сьогодення є влаштування на виховання знедолених дітей у родинне оточення (усиновлення, прийомні сім’ї, дитячі будинки сімейного типу). Проте значна частина дітей, позбавлених батьківського піклування, виховується у державних інтернатних закладах освіти, де учитель озброює учнів знанням основ наук, а вихователь повинен організувати життя, працю і відпочинок своїх вихованців так, щоб діти були здоровими, життєрадісними, добре вчилися і працювали. Проблемам навчально-виховного процесу в інтернатних закладах освіти присвячені наукові дослідження А.Д. Бондаря, Б.С. Кобзаря, Л.В. Канішевської, В.П. Покася, В.П. Вугрича, Я.Б. Гнутеля, Ю.О. Грицая, Є.П. Пустовойтова, В.Г. Слюсаренка, В.С. Яковенка.

У школі-інтернаті, де навчаються діти-сироти, створено належні умови для навчально-виховного процесу, організовано побут, діти повністю забезпечені матеріально, в тому числі повноцінним харчуванням, суворо дотримується режим дня, здійснюється постійний контроль за їхнім здоров'ям, фізичним розвитком, забезпечується педагогічне керівництво їхньою діяльністю. Але специфічні особливості складу учнів вимагають внесення до змісту, установлених форм і методів розвивальної, виховної й навчальної роботи суттєвих корективів, беручи до уваги фізично-моральну ослабленість учнів, стан загального розвитку. Більшої уваги, ніж у звичайній школі-інтернаті, потребують моральне оздоровлення, фізичний розвиток і виховання. Педагогічні процеси в інтернатному закладі, якими керують вихователі, набувають особистісно-гуманної спрямованості, відповідають меті виховання нової людини. Тому першочерговим завданням педагогів школи-інтернату для дітей-сиріт є не тільки забезпечення дітям матеріального достатку, а водночас створення психологічного комфорту, щоб дитина почувалася вільно, розкуто, постійно відчувала доброзичливе ставлення до себе і прагнула набувати позитивного досвіду. Першорядне значення має встановлення гармонійних стосунків між педагогами і вихованцями на демократичних і гуманістичних засадах. Управління навчально-виховним процесом слід спрямовувати на розвиток самостійності, ініціативності школярів. Це можливо за умови, що педагоги націлюють учнів на самостійний пошук цікавих видів діяльності, самостійне забезпечення необхідних для їх здійснення умов. Тому завдання педагогічного колективу – допомогти школярам організувати навчальну діяльність у школі-інтернаті.

Як відомо, сучасна наука управління навчальним процесом переживає своєрідний етап інтенсивного розвитку й відновлення: здійснення реформ у суспільстві, перехід до ринкових відносин, критика авторитарних методів керування, пошук раніше невідомої інформації із Заходу й необхідність її творчої переробки, пошук національної моделі управління. Кожен керівник повинен володіти теорією, практикою й мистецтвом управління, уміти чітко визначити мету своєї діяльності, визначити стратегію й тактику, необхідні для її досягнення, приймати управлінські рішення та нести персональну відповідальність за них. Як зазначають дослідники [3,23], існують такі особливості сучасної теорії й практики управління:

1. Підвищення культури організації, тобто розробка цілого комплексу правил, традицій, які постійно доповнюються й удосконалюються.
   
2. Тенденція поширення маркетингових досліджень, робота з бізнес-планами, розвиваються нові види спеціального менеджменту тощо.
   
3. Творчий підхід у рішенні стратегічних завдань організації.
   

Ці суспільні та організаційні зміни істотно впливають на освіту – на навчальний процес. Управління навчальним процесом молодших школярів – безупинний процес. Влаштування дитини до школи-інтернату і тим самим повна її ізоляція від згубного впливу неблагополучної сім'ї – це лише перший, механічний крок. Далі починається клопітка, тривала і добре продумана система педагогічних дій. Своєрідну соціальну ситуацію розвитку дитини, яка потрапила в інтернат, створює більш чи менш тривалий досвід спільного життя з батьками, які, як правило, позбавлені батьківських прав за аморальну поведінку. Як показують результати досліджень П.А. М'ясоїда [8], такий психічний розвиток вихованця можна кваліфікувати як ненормативний, тобто такий, що зазнає впливу несприятливих біологічних чинників, відсутності взаємин з дорослими. Педколективу школи-інтернату доводиться перевиховувати багатьох учнів, які прибувають до школи. Система гуманних стосунків вихователя інтернатного закладу для дітей-сиріт складається із трьох неподільних частин: розуміння, визнання, прийняття дитини-сироти. Розуміння знедоленої дитини - це проникнення вихователем у внутрішній світ дитини, адекватне визначення мотивів її поведінки. Вихователь повинен бути спостережливим, уважним, правильно реагувати на різні вчинки дитини, а також уміло розв'язувати нетипові педагогічні ситуації. Визнання знедоленої дитини - це визнання права дитини бути самою собою, це примирення дорослих з індивідуальністю дитини, її поглядами, оцінками, позицією. Прийняття знедоленої дитини - це безумовне позитивне ставлення до неї, з її недоліками, з її хибними життєвими уявленнями. Душевне прийняття педагогом знедоленої дитини виявляється у співчутті та теплому ставленні до неї: легкий дотик, теплий погляд, співчутливе мовчання підтримають сили дитини, підвищать віру в себе, свої можливості допоможуть пережити труднощі та конфліктну ситуацію. Ставлячись уважно до всього, що становить дитячі цінності, педагог показує знедоленій дитині, що любить і цінує її. Тому і дитина зрозуміє, визнає і сприйме учителя і всі його вимоги. Отже, особистісно орієнтований підхід унавчально-виховному процесі вимагає глибокого вивчення особистості дитини, на основі чого педагог створює виховне середовище вищого рівня, а також формує педагогічно доцільні, високоморальні, гуманні виховуючі стосунки. Якщо цілі учителя і учнів не узгоджуються, а пред’явлені педагогом вимоги не виявляються особистісно значимими,то виникають проблемні ситуації, які можуть перерости у конфлікти. Слово “конфлікт” означає зіткнення протилежно направлених, несумісних одне з одним тенденцій, думок, відносин; це, як зазначає Карамушка Л.М., гранично загострене протиріччя і боротьба учасників педагогічного процесу у вирішенні проблеми, що має особисту залежність для кожного з них. Конфлікт пов'язаний з гострим емоційним переживанням [7,31]. Одним із найважливіших правил при вирішенні будь-якого конфлікту є хороше володіння собою, уміння розв’язувати конфлікт за допомогою логіки і знань. Уміння погасити конфлікт, – навчає В.О.Сухомлинський, – є насамперед розумінням того, що ви маєте справу з дитиною, – це вміння виростає з глибокого кореня, який живить педагогічне покликання, з розуміння й відчування того, що дитина – істота, яка повсякчас змінюється [10]. Важливим засобом попередження конфліктів є насамперед врахування особливостей поведінки конфліктних особистостей, які нерідко бувають невдоволеними своїм статусом у суспільстві, у сім’ї, в колективі. Василь Олександрович радить педагогам виховувати в собі уміння володіти собою, тримати себе в руках і найрадикальнішим засобом, по-перше, при цьому вважає спрямування енергії всього колективу на справу, яка вимагає духовної єдності, колективної творчості, трудової зосередженості всіх і кожного. По-друге, найнапруженішу ситуацію можна розрядити, – вважає В.О.Сухомлинський, – якщо педагог має почуття гумору. Веселого, бадьорого, нерозпачливого вчителя діти люблять і поважають уже тому, що й вони – народ веселий, який володіє почуттям гумору [10]. Таким чином, до умінь педагогів долати конфліктні ситуації В.О.Сухомлинський відносить мистецтво влади над емоціями, примушування стримувати самого себе, не давати вириватися назовні роздратуванню, а також враховування ситуації, що педагог має справу з дитиною. Звертаючись до педагогів, Василь Олександрович переконує: “Взаємна доброзичливість учителя й дітей – це ті найтонші нитки, які єднають серця й завдяки яким людина розуміє людину без слів, людина відчуває найтонші порухи душі іншої людини. … треба багато й розумно говорити про саму суть доброзичливості як про один з найважливіших аспектів виховання” [10, 432].

Для вихованців школи-інтернату для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, особливо важливе значення має мікросередовище, соціум - найближча сфера, у якій здійснюється розвиток дитини. Потрапивши до школи-інтернату для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківської опіки, дитина стає весь час керованою, тому вона постійно шукає і знаходить те середовище, яке для неї найбільш комфортне, де її краще розуміють, ставляться до неї з повагою. Тому вихованець може "мігрувати" з однієї сфери до іншої. Для процесу адаптації важливе значення мають установки, які формуються в тій чи іншій сфері, де знаходиться дитина. Важливо, який соціальний досвід може нагромаджуватися в цій сфері: позитивний чи негативний. На вихованця інтернатного закладу впливають: дирекція, вихователь, учителі, однокласники, друзі, обслуговуючий персонал, родичі, шкільні організації. Не слід забувати, що, крім позитивних, цілеспрямованих інститутів соціалізації вихованців, сучасний ріст підліткової та молодіжної злочинності є наслідком впливу мікросередовища, зокрема асоціальних угрупувань підлітків (рекет, наркоманія, проституція, алкоголізм). Дитина як соціальна істота прагне стати вихованою і навченою. Вихованці школи-інтернату для дітей-сиріт та дітей, позбавлених опіки батьків, потрапляючи до школи-інтернату, часто чинять опір педагогічному впливові, бо жили в неповноцінному мікросоціальному середовищі. Тому педагогам слід ураховувати умови життя в сім'ї, де проходило їхнє дитинство. Педагогам слід запроваджувати такі виховні методи, які сприяють всебічному, повноцінному виявленню дитини, цілісному формуванню її особистості. Вихованець стане відкритим і сприйнятливим до педагогічного впливу лише в тому випадку, коли характер спілкування з ним заохочує його проявляти й утверджувати себе, допомогає йому в цьому. Школа-інтернат готує своїх вихованців до життя і праці, що досягається значною мірою завдяки трудовому вихованню, залученню учнів до безпосередньої участі в праці, особливо суспільно корисній. Щодо дітей-сиріт та дітей, які залишилися без піклування батьків, завдання трудового виховання також набувають певної специфіки. Передусім слід подолати у частини дітей негативне, зневажливе ставлення до праці, а також сформувати психологічну готовність до неї, виробити в них трудові вміння та навички, допомогти професійно самовизначитися працевлаштуватися. У школах-інтернатах на сьогоднішній день сформовано систему трудового навчання, виховання і профорієнтації. Це і уроки, під час яких учителі пов'язують вивчення основ наук з життям, і позакласні заходи - виховання на прикладі життя і роботи кращих трудових колективів, екскурсії на новобудови та до навчальних закладів, зустрічі з людьми різних професій. У вихованні в дітей потреби в праці велике значення має мотивація трудової діяльності та система заохочення. Перш ніж виконати будь-яку роботу, учень повинен усвідомити її значущість. Цьому питанню приділяється в школі велика увага. Результати трудової діяльності вихованців обговорюються на учнівських зборах, загальношкільних лінійках, висвітлюються в пресі та радіопередачах. Між класами організовано змагання, огляди-конкурси на кращий санітарний стан, оформлення навчальних кабінетів, спалень, ігрових кімнат; на кращий стан і оформлення території подвір'я, на кращий зовнішній вигляд, на краще збереження обладнання, одягу, взуття.

Таким чином, саме вихователеві випала найважливіша роль у допомозі знедоленій дитині, яка потрапила до інтернатного закладу, адаптуватися до умов нового середовища, забезпечити її твердим і м'яким інвентарем, одягом і взуттям, навчальними засобами, створити затишок в спальнях, контролювати за своєчасним і повноцінним харчуванням та за дотриманням санітарно-гігієнічних вимог, встановлювати відповідний стиль стосунків у класі, а також планувати та реалізувати розвивальні, освітні та виховні завдання - створити таке психогенне середовище, щоб уникати психічних зривів для дітей інтернатних закладів освіти, адже педагогам часто доводиться тактовно пояснювати незрозумілі для дітей - вихованців інтернатних закладів для дітей-сиріт - моменти у виконанні завдань до вправ на родинну тематику, щоб уникнути психогеній - психічних розладів, які виникають під впливом пережитих людиною психічних травм [4,271] чи дидактогеній - негативних психічних станів учнів, зумовлених нетактовними діями педагогів. Стан дидактогенії породжує у вихованців відчуття власної неповноцінності, непоправності своєї поведінки, страху, втрати впевненості у собі, що негативно впливає на якість навчання і міжособистісні стосунки з іншими учнями [4,100] : цикл вправ містить завдання, які звернені до учня, до особи вихованця школи-інтернату: розкажи в класі, які рослини вирощує твоя родина (вправа 60) [1,28], підготуйся розпровісти в класі про свою родину (вправа 87) [1,43], як ти вітаєшся вранці з рідними? [1,41], назви членів своєї сім'ї [2,9], напиши короткий твір на тему "Мамині руки", "Бабусині руки" - вправа 4 [1, 5], "Спогади про дитинство бабусі чи дідуся" - вправа 222 (2) [5, 93]. Складне завдання щодо емоційного забарвлення пропонується у вправі 83: скласти і записати речення із запропонованих слів-звернень: мамочко, матусю, матусенько, матінко, матіночко, мамусечко, ненько, ненечко, нене [1,41], а також у вправі 157, де завданням є продовжити діалог: " - Я так люблю свою маму, так люблю, що зірку з неба дістав би для неї ..." [5, 68], а також, як дати відповідь на завдання вправи 213: коли, де і як ти можеш скористатися текстом : "Матусю! Ви для мене - сонце ясне і небо синє, і квітка красива, і порадниця мудра, і друг надійний. Хочу, щоб ваші найласкавіші у світі руки вели мене в житті ще багато-багато років. Я люблю Вас, матусенько! І любитиму завжди." [9, 107], чи дати письмову відповідь назапитання, як з мамою подорожував улітку – вправа 150 [9, 75], чи пояснити речення “Мама співала тобі колискову пісню, коли ти був маленьким хлопчиком” – вправа 224 [9,113]. Вихованцям інтернатних закладів освіти, позбавлених батьківської опіки, дітям, які не мають змоги спостерігати модель сім'ї, які не мають соціального досвіду у веденні домашнього господарства, у приготуванні страв, непросто виконати і завдання вправи 202: сьогодні ти разом з мамою готуєш обід... [5, 83], вправи 203: розглянь малюнок, склади письмову розповідь про те, як ти допомагаєш мамі [5, 84]

Таким чином, готуючись до уроків у загальноосвітніх школах-інтернатах з повним чи неповним утриманням за рахунок держави дітей, що потребують соціальної допомоги, у школах, де навчаються діти, позбавлені батьківського піклування, учителі повинні враховувати непростий емоційний стан дітей, їхній негативний досвід проживання в сім'ї, їхній ненормативний психічний розвиток, вносити певні корективи до завдань, які пропонуються для виконання на уроках чи на заняттях самопідготовки, коли діти виконують домашні завдання, а також стимулювати безконфліктну поведінку, дотримуватися таких порад сучасних дослідників [4,5,6,7,11]:

• бути справедливим і терпимим до підлеглих;
  
• не переоцінювати своїх здібностей і можливостей;
  
• не применшувати здібності і достоїнства учнів;
  
• реалізувати себе у творчому процесі, а не в конфліктах;
  
• уміти казати правду, не принижуючи свого співрозмовника;
  
• не намагатися в усьому домінувати;
  
• знати в усьому міру;
  
• не говорити відразу після суперечки зі збудженим вихованцем;
  
• пам’ятати, що прямолінійність не завжди доцільна;
  
• виявляти витримку і самовладання;
  
• частіше висловлювати схвалення;
  
• створювати доброзичливу атмосферу, відзначати позитивне в навчально-виховній діяльності учнів.
  

Література:

1.Білецька М.А., Вашуленко М.С. Рідна мова: Підручник для 2 класу. - К.:Освіта, 2002. - Ч. І. - 127с.

2.Білецька М.А., Вашуленко М.С. Рідна мова: Підручник для 2 класу. - К.: Освіта, 2002. - Ч. ІІ. - 126с.

3.Бережна Я.О. Розвиток творчих здібностей керівників навчальних закладів // Педагогічна майстерність керівника освітнього закладу: теорія і практика. Матеріали Всеукраїнського науково-практичного семінару (м.Полтава, 26-27 квітня 2007р.). – Полтава: Астрая, 2007.– 304с.

4.Бродовська В.Й., Патрик І.П., Яблонко В.Я. Тлумачний словник психологічних термінів в українській мові: Словник.- 2-е видання.- К.: ВД "Професіонал", 2005. - 244с.

5. Вашуленко М.С. Рідна мова: Підручн. для 3 кл. / М.С.Вашуленко, О.І.Мельничайко. - Освіта, 2003. Ч.2. - 110с.

6. Воробйов Я.О. Вмінняя стимулювати безконфліктну поведінку педагогічного колективу як складова управлінського потенціалу керівника середнього навчального закладу // Педагогічна майстерність керівника освітнього закладу: теорія і практика. Матеріали Всеукраїнського науково- практичного семінару (м.Полтава, 26-27 квітня 2007р.). – Полтава: Астрая,

2007.– 304с.

7.Карамушка Л.М. Психологія освітнього менеджменту : Навч. посіб. для студ. вузів. – К.: Либідь, 2004. – 422с.

8. Мясоед П. А. Ненормативное пcихическое развитие в практике психологической службы школы // Практическая психология в школе. –

СПб, 1996.

9. Рідна мова: Підручн. для 4 кл. / М.С.Вашуленко, С.Г.Дубовик, О.І.Мельничайко, Л.В.Скуратівський; За наук. ред. М.С.Вашуленка. – К.: Освіта, 2004 . – Ч.І. – 128с.

10. Сухомлинський В.О. Вибрані твори: В 5т. – К.: Рад.шк., 1976. – Т.2. – С.420-432.

11.Туріщева Л.В. Психологія управління. Харків: Основа, – 2005, – 156с.


^ УПРАВЛІННЯ НАУКОВО-ТЕХНОЛОГІЧНИМ РОЗВИТКОМ


Чечель Олег Миколайович

Докторант Національної академії державного управління при Президентові України, к.е.н., кафедра економічної політики


^ НАПРЯМКИ РОЗВИТКУ ВІТЧИЗНЯНОГО РИНКУ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИХ ТЕХНОЛОГІЙ


Сучасний етап світогосподарського розвитку характеризується прискореними темпами науково-технічного прогресу та інтелектуалізацією основних факторів виробництва. Інтенсивне проведення досліджень та розробка на їх основі новітніх технологій, вихід з ними на світові ринки та розгортання міжнародної інтеграції в науково-виробничій сфері в рамках формуючої глобальної економіки, фактично вже стали стратегічною моделлю економічного зростання для розвинених країн.

Зростаюча інтелектуалізація світового ринку супроводжується знеціненням і витісненням з нього застарілих технологій та появою продуктів новітніх технологічних поколінь, які спираються на останні наукові досягнення. Зміна технологічних поколінь зумовлює і відповідні зміни тих порівняльних переваг, котрі визначатимуть геополітичну конкуренцію середини ХХІ століття. Головна особливість цих переваг полягає у тому, що інтелектуалізація відкриває можливості для багатьох країн стати учасниками майбутнього технологічного прориву всім країнам, які прагнуть поповнити ряди лідерів світового науково-технічного прогресу і навіть тим, які не завжди мають для цього ресурсні чи природні передумови. 

Така можливість відкривається і для України, яка після тотального економічного, наукового і технологічного обвалу останнього десятиліття має змогу включитися в процес глобалізації та зайняти в ньому сильні позиції на основі використання науково-технічного прогресу і високих технологій.

Конкурентоспроможність національної економіки визначається темпами впровадження новітніх науково-технічних розробок, рівнем розвитку наукоємного виробництва, ефективністю та динамічністю інноваційних процесів. Сьогодні у забезпеченні економічного зростання більшості держав світу науково-технологічний розвиток відіграє провідну роль. Його підтримка на державному рівні здійснюється насамперед за допомогою визначення державних пріоритетів науково-технологічного розвитку, що дає змогу концентрувати фінансові та людські ресурси для реалізації конкурентних переваг вітчизняного науково-технологічного сектору та забезпечення прогресивних технологічних структурних зрушень в економіці.

В той же час слід відмітити, що внаслідок непослідовності у проведенні та низької ефективності державної науково-технічної та інноваційної політики спостерігаються тенденція щодо подальшого відставання України у технологічному розвитку від розвинутих країн світу. Зменшується кількість інноваційно активних підприємств, гальмується розвиток високотехнологічних галузей промисловості. Це призводить до зниження рівня конкурентоспроможності національної економіки.

Серйозною перешкодою на шляху інноваційного розвитку економіки нашої країни є наявність сфер вигіднішого отримання капіталу, ніж інноваційне виробництво, яке завжди більш ризиковане і капіталомістке.

На сьогодні в Україні не визначені основні засади державної політики з питань забезпечення розвитку національної інноваційної системи. Державне регулювання розвитку національної інноваційної системи за такими напрямами, як формування інституційного забезпечення інноваційного розвитку національної економіки, реалізація пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки та інноваційної діяльності, програмно-цільове фінансування науково-технічної та інноваційної діяльності, підтримка підприємницької діяльності у сфері інноваційної діяльності та трансферу технологій, здійснюється неефективно, дії центральних органів виконавчої влади не координуються, має місце дублювання їх функцій. Знижується рівень технологічного та інноваційного потенціалу національної економіки, втрачаються перспективи забезпечення його розширеного відтворення, знижується конкурентоспроможність вітчизняних товаровиробників.

Національна економічна політика держави щодо розвитку ринку технологій, повинна включати:

• державне регулювання, що складається із законодавчих, структурних і функціональних інституцій, які встановлюють та забезпечують дотримання норм, правил, вимог в інноваційній сфері та взаємодію всіх підсистем національної інноваційної системи;
  
• освіту, що складається з вищих навчальних закладів, науково-методичних і методичних установ, науково-виробничих підприємств, державних і місцевих органів управління освітою, а також навчальних закладів, які проводять підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації кадрів;
  
• генерацію знань, що складається з наукових установ та організацій незалежно від форми власності, які проводять наукові дослідження і розробки та створюють нові наукові знання і технології, державні наукові центри, академічні та галузеві інститути, наукові підрозділи вищих навчальних закладів, наукові та конструкторські підрозділи підприємств;
  
• інноваційні інфраструктури, що складається з виробничо-технологічної, фінансової, інформаційно-аналітичної та експертно-консалтингової складової, а також з технополісів, технологічних та наукових парків, інноваційних центрів та центрів трансферу технологій, бізнес-інкубаторів та інноваційних структур інших типів; інформаційних мереж науково-технічної інформації, експертно-консалтингових та інжинірингових фірм, інституційних державних та приватних інвесторів;
  
• виробництво, що складається з організацій та підприємств, які виробляють інноваційну продукцію і надають послуги та (або) є споживачами технологічних інновацій.
  

План проведення конференцій у 2010/2011 навчальному році

Детальна інформація за адресою www.educrimea.com

e-mail: crimeabusiness@mail.ru або тел. 0652-668085, 0504963353

^ Назва конференції	Строки та місце проведення	Організатори
Круглий стіл «Самодостатність розвитку в епоху глобальної інтеграції»	1 листопада 2010 р. Ялта	Самарський інститут бізнесу та управління Кримський інститут бізнесу
ІV міжнародна науково-практична конференція «Стратегія розвитку України у глобальному середовищі»	17-19 листопада 2010 р. Ялта	Самарський інститут бізнесу та управління Центр розвитку освіти, науки та інновацій Кримський інститут бізнесу Консалтингово-конфліктологічний центр
ІІІ міжнародна науково-практична конференція «Індустрія гостинності у країнах Європи»