Зміст

Вид материала

Содержание

Іменем україни
Іменем україни
Господарський суд одеської області
Донецький апеляційний господарський суд
Верховний суд україни

Подобный материал:

1 ... 13 14 15 16 17 18 19 20 ... 38

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"17" липня 2006 р. Справа № АС-35/286-06 вх. № 7399/5-35

Суддя господарського суду Харківської області Швед Е.Ю.

за участю секретаря судового засідання Залеська Н.С.

представників сторін :

Позивача – Вєдєньйова Марина Миколаївна;

Відповідача – Твардовський Ігор Миколайович; Ярещенко Олександр Валентинович;

по справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Таміра", м. Харків

до Харківської міської ради, м. Харків

про визнання рішення протиправним та скасування

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом про визнання за ТОВ «Таміра» права на користування земельною ділянкою за адресою м. Харків, вул. Клочківська 197, закріпленого у договорі оренди землі від 28.03.2006 року, зареєстрованому в державному реєстрі земель за №140667100046, про визнання протиправним та скасування рішення другої сесії Харківської міської ради п’ятого скликання в частині скасування рішень Харківської міської ради щодо надання ТОВ «Таміра» земельних ділянок для забудови (п. п. 2,3 Додатку №1 до рішення №40/06 від 31 травня 2006 року).

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що відповідач на порушення умов договору, укладеного між Харківською міською радою та ТОВ «Таміра», на порушення вимог Земельного кодексу України, Закону України «Про оренду землі», перевищив повноваження, надані відповідачу Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» та скасував рішення щодо надання ТОВ «Таміра» земельних ділянок для забудови. На думку позивача, питання про скасування рішень міської ради не входить до компетенції відповідача, скасовані рішення приймались із додержанням процедури надання міською радою земель житлової та громадської забудови та з дотриманням вимог чинного законодавства. Позивач наполягає, що були враховані суспільні та особисті інтереси під час планування та забудови території та посилається на погодження депутата міської ради відповідного округу про вибір земельної ділянки для проектування та будівництва торгівельного центру “Будинок електроніки” з гостьовою автостоянкою, та вважає, що відповідач неправомірно послався на припис прокурора від 23.12.2005 року, оскільки дію припису на час пленарного засідання сесії було зупинено ухвалою Київського районного суду м. Харкова.

Відповідач заявлений адміністративний позов не визнав, через канцелярію господарського суду надав заперечення, в яких, обґрунтовуючи правомірність рішення другої сесії Харківської міської ради п’ятого скликання в частині скасування рішень Харківської міської ради щодо надання ТОВ «Таміра» земельних ділянок для забудови (п.п. 2, 3 Додатку №1 до рішення №40/06 від 31 травня 2006 року), зазначив, що відповідно до пункту 34 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до компетенції міських рад відноситься врегулювання питань земельних відносин. Розпорядження землями у межах відповідного населеного пункту у відповідності до ст.12 Земельного кодексу України є виключною компетенцією міських рад, тому оскаржене рішення органу місцевого самоврядування, на думку відповідача, прийнято в межах своїх повноважень. Відповідач також, посилається на те, що він має право вносити зміни та скасовувати раніше прийняті рішення, якщо вони прийняті із порушенням порядку надання в користування земельних ділянок на правах оренди.

Зазначені рішення, прийняті Харківською міською радою четвертого скликання, на думку відповідача, також суперечать вимогам статті 18 Закону України “Про планування і забудову територій” в частині неврахування приватних та громадських інтересів під час планування і забудови земельної ділянки по вул. Клочківській 197 в м. Харкові, що потягло численні скарги членів територіальної громади м. Харкова в органи державної та виконавчої влади, місцевого самоврядування; вимогам статті 52 Земельного кодексу України, оскільки на його думку, земельна ділянка, надана позивачу для будівництва, знаходиться в зеленій зоні відпочинку мешканців прилеглих будинків і, у відповідності з статтями 50, 51 зазначеного Кодексу, належить до земель рекреаційного призначення, на яких заборонена діяльність, що перешкоджає використанню їх за призначенням та негативно впливає або може вплинути на природний стан цих земель; вимогам статті 18 Закону України «Про автомобільні дороги», яка забороняє розташування будь-яких об’єктів, будівель, споруд або їх частин у межах «червоних ліній».

Дослідивши матеріали справи, надані докази та вислухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «Таміра» не підлягають задоволенню з наступних підстав:

Згідно частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішення суб’єктів владних повноважень суд перевіряє, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 4 Закону України “Про місцеве самоврядування” одним із основних принципів здійснення місцевого самоврядування в Україні є законність, правова і організаційна самостійність в межах повноважень, визначених цим та іншими законами.

За змістом пункту 1 статті 59 Закону України “Про місцеве самоврядування” рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти в формі рішень.

У відповідності з статтею 25 Закону України “Про місцеве самоврядування”, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання, а за змістом пункту 34 статті 26 цього ж закону до виключної компетенції пленарних засідань Харківської міської ради віднесено вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Згідно статті 12 Земельного кодексу України, до повноважень Харківської міської ради у галузі земельних відносин на території м. Харкова належить розпорядження землями територіальної громади, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу, здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства, підготовка висновків щодо надання земельних ділянок відповідно до цього кодексу, інформування населення щодо надання земельних ділянок, вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Таким чином, виходячи із визначених зазначеними законами повноважень Харківської міської ради щодо розпорядження землями територіальної громади м. Харкова, принципів і форм реалізації вказаних повноважень, суд приходить до висновку, що Харківська міська рада 5 скликання, розглядаючи та приймаючи рішення №40/06 від 31 травня 2006 р. щодо скасування рішень ради попереднього скликання, діяла в межах наданих їй законних загальних та виключних повноважень.

В зв’язку з цим суд не сприймає обґрунтованим посилання позивача про те, що відповідач перевищив власні повноваження і міг діяти лише у відповідності з пунктом 10 статті 59 Закону України “Про місцеве самоврядування”, згідно якого акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку, оскільки зазначена норма закону регулює право особи в судовому порядку захистити свої права, інтереси і свободи в сфері публічно-правових відносин внаслідок прийняття актів органами та посадовими особами місцевого самоврядування.

Суд дослідив довод позивача, викладений в позовній заяві та запереченні на відзив про те, що при наданні ТОВ “Таміра” земельної ділянки по вул. Клочківська, 197 Харківською міською радою була дотримана передбачена законодавством процедура надання земель для будівництва та подальшої експлуатації об’єктів, і приходить до висновку, що зазначений довод не знаходить свого підтвердження, а спосіб підготовки та винесення рішень №66/04 від 28.04.2004 р. (пункт 143 додатку №1) та №275/05 від 23.12.2005 р. (пункт №171 додатку №1) є таким, що суперечить законам України, з наступних підстав.

Господарський суд виходить із того, що законність рішень органів місцевого самоврядування при реалізації власних повноважень в сфері земельних відносин, у відповідності із статтею 18 Закону України “Про планування і забудову територій” від 20.04.2000 року, пов’язана із врахуванням громадських та приватних інтересів шляхом повідомлення через засоби масової інформації про початок розроблення відповідної містобудівної документації, форми місце і строк подання фізичними та юридичними особами пропозицій щодо цієї документації; повідомленням через засоби масової інформації про місце розгляду розробленої відповідної містобудівної документації, форми, місце і строк подання пропозицій (зауважень), порядок їх обговорення; оприлюдненням через засоби масової інформації рішень про затвердження містобудівної документації та змін до неї, а також роз’ясненням про їх зміст; інформуванням про правові, економічні та екологічні наслідки планування території, а також про порядок врахування законних інтересів та вимог власників або користувачів земельних ділянок, будівель і споруд, що оточують місце будівництва, а у відповідності із статтею 5 Закону України “Про основи містобудування” від 16.11.1992 р. - із забезпеченням розробки містобудівної документації, проектів конкретних об’єктів згідно з вихідними даними на проектування, з дотриманням державних стандартів, норм і правил, регіональних і місцевих правил забудови, розміщенням і будівництві об’єктів відповідно до затверджених в установленому порядку містобудівної документації та проектів цих об’єктів; раціональним використанням земель та територій для містобудівних потреб, підвищенням ефективності забудови та іншого використання земельних ділянок, охороною культурної спадщини, збереженням традиційного характеру середовища населених пунктів; урахуванням державних та громадських інтересів при плануванні та забудові територій; урахуванням законних інтересів та вимог власників або користувачів земельних ділянок та будівель, що оточують місце будівництва; інформуванням через засоби масової інформації громадян про плани перспективного розвитку територій і населених пунктів, розміщення важливих містобудівних об’єктів; участю громадян, об’єднань громадян в обговоренні містобудівної документації, проектів окремих об’єктів і внесенням відповідних пропозицій до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій; захистом прав громадян і громадських організацій згідно із законодавством і вважає, що недодержання зазначених та інших вимог законодавства, інших нормативно-правових актів в сфері публічно-правових відносин при прийнятті відповідних актів органами місцевого самоврядування є підставою для їх визнання судом протиправними у відповідності з п. 1 частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України.

За змістом частини 4 статті 21 Закону України “Про планування і забудову територій” від 20.04.2000 року, затверджені відповідними обласними радами регіональні правила забудови є обов’язковими для суб’єктів містобудування на території відповідного регіону, крім міст обласного значення у разі затвердження відповідними радами місцевих правил забудови, при цьому згідно частини 4 статті 22 цього ж Закону, місцеві правила забудови повинні узгоджуватись з регіональними правилами забудови.

У відповідності з п.1.4 наказу Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 219 від 10.12.2001 р. “Про затвердження Типових регіональних правил забудови”, виданого на виконання ст. 21 Закону України “Про планування і забудову територій” від 20.04.2000 року і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.01.2002 р. за №4/6292, забудова населених пунктів регіону здійснюється згідно з регіональними та місцевими правилами забудови на основі затвердженої містобудівної документації, програм соціально-економічного розвитку населених пунктів та регіонів, проектів забудови та реконструкції кварталів (мікрорайонів), функціональних зон, проектної документації для будівництва окремих будівель, споруд.

Рішенням 23 сесії Харківської обласної ради 24 скликання від 23 грудня 2003 р. затверджено “Регіональні правила забудови Харківської області”, відповідно до п.1.3 яких дотримання зазначених Правил є обов’язковим для суб’єктів містобудування на території Харківської області, сіл, селищ міського типу та міст, якщо для них не розроблено місцевих правил забудови.

23 сесія Харківської міської ради 24 скликання рішенням від 30.04.2003 р. №97/03 зазначила, що до прийняття “Правил забудови м. Харкова” діє “Порядок вирішення питань у містобудівній сфері в м. Харкові” (із наступними змінами), прийнятий вказаним рішенням, що регулює процедуру вирішення питань у містобудівній сфері, пов’язаних із наданням земельних ділянок. Пунктом 4.2 ( в редакції рішення 26 сесії Харківської міської ради 24 скликання від 24.09.2003 р.) зазначеного Порядку встановлено, що управління містобудування та архітектури Головного управління містобудування, архітектури та земельних відносин Харківської міської ради після одержання зазначених у п. 4.1 документів від забудовника, у 15-деннй термін готує запит до депутата міської ради, на території виборчого округу якого знаходиться земельна ділянка для будівництва, та архітектурне завдання на розроблення містобудівного обґрунтування. В 10-денний термін з моменту отримання запиту управління містобудування та архітектури міської ради розглядає надані матеріали та передає в управління містобудування та архітектури свою письмову згоду або мотивовану відмову у її наданні. Забудовник замовляє у проектній організації, яка має відповідний дозвіл на виконання проектних робіт, містобудівне обґрунтування, порядок розроблення містобудівного обґрунтування визначається ДБН Б.1.1-4-2002 “Склад, зміст, порядок розроблення, погодження та затвердження містобудівного обґрунтування”.

Приймаючи рішення від 30.04.2003 р. №97/03 про затвердження “Порядку вирішення питань у містобудівній сфері в м. Харкові” (із наступними змінами), Харківська міська рада обґрунтовувала їх статтями 12, 17, 18 Закону України “Про основи містобудування”, ст. 12 Земельного кодексу України, ст. 25 Закону України “Про місцеве самоврядування”, однак при цьому органом місцевого самоврядування не були враховані приписи Закону України “Про основи містобудування” щодо основних вимог до містобудівної діяльності, повністю проігноровані вимоги Закону України “Про планування і забудову територій” від 20.04.2000 року щодо врахування громадських і приватних інтересів під час планування і забудови територій на місцевому рівні, наказу Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України №219 від 10.12.2001 р. “Про затвердження Типових регіональних правил забудови”, рішення 23 сесії Харківської обласної ради 24 скликання від 23 грудня 2003 р. про затвердження “Регіональних правил забудови Харківської області”.

Всупереч вимогам зазначених законів та інших нормативних документів, Харківською міською радою рішенням від 30.04.2003 р. №97/03 про затвердження “Порядку вирішення питань у містобудівній сфері в м. Харкові” (із наступними змінами) було встановлено порядок вирішення питань у містобудівній сфері в м. Харкові, яким не передбачалось забезпечення державних, громадських та приватних інтересів під час планування та забудови територій шляхом організації участі громадян в обговоренні містобудівної документації місцевого рівня з врахуванням приватних інтересів щодо забезпечення фізичним та юридичним особам рівних можливостей прийняття у користування земельних ділянок, захисту їх майнових прав, безпечного функціонування об’єктів нерухомості; розгляд пропозицій та зауважень громадян, їх об’єднань щодо вказаної містобудівної документації; права територіальної громади, фізичних та юридичних осіб на отримання інформації щодо розроблення містобудівної документації на відповідну територію та розміщення об’єктів містобудування, допустимих видів забудови та іншого використання земельних ділянок, єдиних умов і обмежень забудови окремої земельної ділянки, подання пропозицій до виконавчих органів місцевого самоврядування пропозицій і зауважень щодо містобудівної документації, порядку їх розгляду місцевою радою та їх врахування при затвердженні містобудівної документації чи визначення доцільності будівництва об’єктів, замінивши зазначені обов’язки запитом до депутата міської ради, на території виборчого округу якого знаходиться земельна ділянка, про погодження будівництва та архітектурного завдання на розроблення містобудівного обґрунтування.

Зазначені істотні порушення, допущені органом місцевого врядування законів України при прийнятті рішень у містобудівній сфері дають суду підстави визнати протиправними рішення органу місцевого самоврядування №66/04 від 28.04.2004 р. (пункт 143 додатку №1) та №275/05 від 23.12.2005 р. (пункт №171 додатку №1) як такі, що не відповідають законам України та прийняті у спосіб, що суперечить законам України.

Згідно повідомлення управління містобудування та архітектури Харківської міської ради від 17.07.2006 р. №7170, в архівах зазначеного управління відсутні комплексні висновки щодо надання земельних ділянок для будівництва торгівельного центру “Будинок електроніки” та гостьової автостоянки по вул. Клочківській, 197; для будівництва та експлуатації торгівельного центру “Будинок електроніки” та гостьової автостоянки з розміщенням РП та ТП по вул. Клочківській, 197; для будівництва та експлуатації насосоної станції водозниження існуючого житлового кварталу та інженерних споруд торговельного центру “Будинок електроніки”, який проектується. Вивченням комплексного висновку щодо надання додаткової земельної ділянки ТОВ “Таміра” для будівництва та подальшої експлуатації торгівельного центру “Будинок електроніки” та гостьової автостоянки з розміщенням РП та ТП по вул. Клочковській, 197 встановлено, що вказаний комплексний висновок не містить необхідної інформації, передбаченої ч. 7 статті 24 Закону України “Про планування і забудову територій” щодо відповідності запропонованого будівництва містобудівній документації, державним будівельним нормам, місцевим правилам забудови, а згідно інформації Департаменту містобудування, архітектури та земельних відносин виконавчого комітету Харківської міської ради від 23.06.2006 р. № 5889 проект торгового центра “Будинок електроніки” з гостьовою стоянкою по вул. Клочковській, 197 на погодження від ТОВ “Таміра” взагалі не надходив, що сприймається судом як докази протиправності рішень органу місцевого самоврядування №66/04 від 28.04.2004 р. (пункт 143 додатку №1) та №275/05 від 23.12.2005 р. (пункт №171 додатку №1).

Таким чином, господарський суд приходить до висновку, що Харківською міською радою 24 скликання при підготовці та винесенні рішень №66/04 від 28.04.2004 р. (пункт 143 додатку №1) та №275/05 від 23.12.2005 р. (пункт №171 додатку №1) проігноровані приписи Закону України “Про основи містобудування” в частині основних вимог до містобудівної діяльності, вимоги Закону України “Про планування і забудову територій” щодо врахування громадських і приватних інтересів під час планування і забудови територій на місцевому рівні, наказу Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України №219 від 10.12.2001 р. “Про затвердження Типових регіональних правил забудови”, “Регіональні правила забудови Харківської області”, затверджені рішенням 23 сесії Харківської обласної 24 скликання від 23 грудня 2003 р., що потягло винесення протиправних рішень щодо надання ТОВ «Таміра» земельних ділянок для забудови, скасованих в п. п. 2,3 Додатку №1 рішення 2 сесії Харківської міської ради 5 скликання №40/06 від 31 травня 2006 року.

Досліджуючи довод позивача про те, що оспорювана земельна ділянка не відноситься до земель рекреаційного призначення, господарський суд приймає як доказ інформацію Харківського міського управління земельних ресурсів від 14.07.2006 р. №3704, згідно якої земельна ділянка по вул. Клочківська, 197, яка надавалась ТОВ “Таміра” для будівництва, може обліковуватись як землі рекреаційного призначення з визначенням меж відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №1094 від 25.08.2004 р. “Про затвердження Порядку розроблення проектів землеустрою з організації та встановлення меж територій природно-заповідного фонду, іншого природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення”.

Прийняття органом місцевого самоврядування зазначених рішень без врахування приписів Закону України “Про основи містобудування” в частині основних вимог до містобудівної діяльності, вимог Закону України “Про планування і забудову територій” щодо врахування громадських і приватних інтересів під час планування і забудови територій на місцевому рівні, наказу Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України №219 від 10.12.2001 р. “Про затвердження Типових регіональних правил забудови”, Регіональних правил забудови Харківської області, затверджених рішенням 23 сесії Харківської обласної ради 24 скликання 23 грудня 2003 р., стало підставою для надходження численних обґрунтованих скарг членів територіальної громади до органів державної влади, управління та місцевого самоврядування про їх незгоду із наданням ТОВ «Таміра» земельних ділянок для забудови за адресою вул. Клочківська, 197 з підстав неправильності визначення статусу земель за вказаною адресою та необґрунтованості їх надання позивачу для забудови.

Дослідивши надані відповідачем скарги членів територіальної громади до органів державної влади, управління та місцевого самоврядування про їх незгоду із наданням ТОВ «Таміра» земельних ділянок для забудови за адресою вул. Клочківська, 197, суд сприймає їх як доказ порушення органом місцевого самоврядування Харківською міською радою 24 скликання при підготовці та винесенні рішень №66/04 від 28.04.2004 р. (пункт 143 додатку №1) та №275/05 від 23.12.2005 р. (пункт №171 додатку №1) права територіальної громади, фізичних та юридичних осіб на отримання інформації щодо розроблення містобудівної документації на відповідну територію, розміщення об’єктів містобудування, допустимих видів забудови та іншого використання земельних ділянок, єдиних умов і обмежень забудови окремої земельної ділянки, подачі пропозицій до виконавчих органів місцевого самоврядування пропозицій і зауважень щодо містобудівної документації, порядку їх розгляду місцевою радою та їх врахування при затвердженні містобудівної документації чи визначення доцільності будівництва об’єктів та враховує їх як підставу для визнання вищезазначених рішень протиправними.

У відповідності зі ст. ст. 87, 89-94 Кодексу адміністративного судочинства України, враховуючи, що по справі відсутні документально підтверджені судові витрати, здійснені суб’єктом владних повноважень, суд покладає понесені судові витрати на позивача.

Керуючись статтями 8, 124 Конституції України, ст.ст.2,4,7,87,89-94,158-167, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити повністю в задоволенні адміністративного позову ТОВ «Таміра» про визнання протиправним та скасування рішення другої сесії Харківської міської ради п’ятого скликання в частині скасування рішень Харківської міської ради щодо надання ТОВ «Таміра» земельних ділянок для забудови (п. п. 2, 3 Додатку №1 до рішення №40/06 від 31 травня 2006 року) та визнати за ним права на користування земельною ділянкою за адресою м. Харків, вул. Клочківська, 197, закріплене у договорі оренди землі від 28.03.2006 року, зареєстрованому в державному реєстрі земель за №140667100046.

На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.

Апеляційна скарга може бути подана через суд першої інстанції протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана безпосередньо без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова у повному обсязі складена та підписана 21.07.2006 р. о 16:30.

Суддя Швед Е.Ю.

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

Справа № 22-Ц-3255 / 2006 року

Категорія: із договорів

Головуючий

1 інстанції-Музиченько В.О.

Доповідач - Бородін М.М.

29 червня 2006 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого-судді: - Бородіна М.М.,

суддів: - Ларенка В.І.,

- Гальянової І.Г.,

при секретарі: - Половецькій А.В,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 19 квітня 2006 року по справі за позовом Харківської міської ради до ОСОБА_1 про розірвання договору оренди від 17 березня 2005 року та звільнення земельної ділянки, -

ВСТАНОВИЛА:

Харківська міська рада 27 лютого 2006 року звернулась у суд з позовом до ОСОБА_1 про розірвання договору оренди від 17 березня 2005 року за №НОМЕР_1 та звільнення земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Харків, АДРЕСА_1.

На обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що 13 серпня 2004 року Харківська міська рада в особі міського голови з одного боку та ОСОБА_1 - з іншого уклали договір оренди землі строком на період будівництва – до 1 грудня 2005 року, на період експлуатації – до 1 грудня 2028 року.

Згідно п. 17 договору оренди від 17 березня 2005 року за № НОМЕР_1 на відповідача було покладено зобов'язання збереження стану об'єкту оренди та заборонена самовільна забудова земельної ділянки. Однак, відповідачем грубо порушені умови договору оренди від 17 березня 2005 року, оскільки огорожа будівництва перевищує межі земельної ділянки, яка надана в оренду; не отримано у встановленому порядку дозволу в інспекції державного архітектурно-будівельного контролю м. Харкова на виконання будівельних робіт, хоча такі роботи були розпочаті. Відсутність дозвільних документів та належним чином оформленої та погодженої проектної документації призвело до порушення п. 17 вказаного договору щодо заборони самовільної забудови земельної ділянки.

Відповідач та її представники проти позовних вимог заперечували, посилаючись на те, що самовільного будівництва відповідач не здійснювала, а проводила підготовчі роботи; строки будівництва були нею порушені з поважних причин; що стосується перевищення меж земельної ділянки, то огорожа по периметру будівельної ділянки була узгоджена з управлінням міського господарства, і при цьому ніяких порушень виявлено не було.

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 19 квітня 2006 року позовні вимоги Харківської міської ради задоволені.

Суд визнав будівництво торговельного комплексу з кафе і літнім майданчиком з реконструкцією існуючої нежитлової будівлі за адресою: м. Харків, АДРЕСА_1 – самовільним. Судовим рішенням розірваний договір оренди від 17 березня 2005 року за № НОМЕР_1, укладений між Харківською міською радою і ОСОБА_1 Суд зобов'язав ОСОБА_1 звільнити земельну ділянку по АДРЕСА_1 м. Харкова шляхом знесення і демонтажу будівельних конструкцій та повернути її Харківській міській раді з приведенням її за власний рахунок у приданий для подальшого використання стан.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати і постановити нове по суті позовних вимог.

У скарзі вказується, що рішення районного суду постановлене з порушенням норм матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції не були прийняті до уваги доводи та докази відповідача, не були всесторонньо та повністю досліджені матеріали справи, суд посилався на необґрунтовані докази, надані позивачем.

Судом першої інстанції не було враховано, що здійснювані на земельній ділянці роботи не є будівельними і відносяться до робіт підготовчого періоду, на проведення яких було отримано відповідний дозвіл. При проведенні підготовчих робіт на ділянці був виявлений аварійний підвал площею біля 300 кв. м. і глибиною до 4,5 м., у зв'язку з чим було отримано дозвіл на продовження підготовчих робіт до 26 вересня 2005 року. Судом не прийнято до уваги, що постанова про адміністративне порушення № 729 і сам дозвіл на проведення робіт підготовчого періоду датовані 21 липня 2005 року та видані інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю м. Харкова виконкому Харківської міської ради. Постанову про адміністративне правопорушення № 2299 від 29 грудня 2005 року також не слід приймати до уваги, оскільки проводились роботи, пов'язані з прибиранням снігу з метою охорони ґрунту від розмивання, а не будівельні роботи.

Судом не прийнято до уваги, що відповідачем були подані документи на продовження строків будівництва, однак їх рух на стадії подання на розгляд сесії Харківської міської ради було призупинено інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю м. Харкова виконкому Харківської міської ради.

Суд першої інстанції не прийняв до уваги пояснення представника будівельної організації ОСОБА_2, що проводила роботи підготовчого періоду, посилаючись на її зацікавленість, однак у чому вона полягала суд не вказав. Посилається й на інші порушення, допущені судом першої інстанції при розгляді справи та ухваленні рішення.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з'явились у судове засідання, дослідивши матеріали цивільної справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 13 серпня 2004 року уклала з позивачем договір оренди земельної ділянки до 1 грудня 2028 року. Укладаючи договір, сторони визначили цільове призначення земельної ділянки – будівництво нежилого об'єкту (торговельного комплексу з кафе) (а. с. 9, 90).

Харківська обласна служба Української державної інвестиційної експертизи рекомендувала до затвердження робочий проект "Торговий комплекс з кафе і літньою площадкою" (а. с. 41- 45).

Будівництво спірного комплексу було погоджено з інженерними службами міста Харкова.

Згідно висновку експертизи Східного експертно-технічного центру держнаглядохоронпраці України, робочий проект "Торговий комплекс з кафе і літньою площадкою" відповідає вимогам нормативно-правових актів з охорони праці (а. с. 57 - 60).

На а. с. 70 міститься дозвіл на будівництво комплексу Головного державного санітарного лікаря м. Харкова.

Відповідачем було отримано дозвіл на виконання робіт підготовчого періоду від 21 липня 2005 року в Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю м. Харкова.

За таких обставин твердження позивача про самовільне будівництво нежилого об'єкту не відповідає матеріалам справи.

Виїздом на місце будівництва об'єкта встановлено, що воно було розпочато у відповідності із затвердженим проектом.

Твердження представника позивача про те, що відповідач самовільно захопила більшу земельну ділянку правового значення для вирішення даного спору не має, оскільки огорожа об'єкта, що зводиться, встановлена тимчасово.

Порушення строків будівництва з боку відповідача було викликане об'єктивними причинами. Це порушення не є суттєвим і не тягне заборону будівництва та знесення зведеної частини комплексу. Крім того, порушення строків є незначним.

Судова колегія, керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 319 ЦПК України, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити.

Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 19 квітня 2006 року - скасувати.

У задоволенні позовних вимог Харківської міської ради до ОСОБА_1 про розірвання договору оренди від 17 березня 2005 року та звільнення земельної ділянки – відмовити.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"09" червня 2006 р. Справа № 22/221-06-4483А

о 12 год. 00 хв.

господарський суд Одеської області у складі

судді Торчинської Л.О.

при секретарі судового засідання Келіній М.Ю.,

за участю представників

від позивача: Герасімов Е.О. – за довіреністю від 07.06.2006р., Данченко О.П. – за довіреністю від 06.04.2006р.;

від відповідача: Кравченко Ю.В. – за довіреністю №321/арх. від 07.06.2006р.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 5 господарського суду Одеської області в м. Одесі адміністративну справу №22/221-06-4483А

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лазурне узбережжя"

до відповідача Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю м. Одеси

про зобов`язання продовжити дію дозволу на виконання будівельних робіт

Позивач на позовних вимогах наполягає в повному обсязі, посилаючись на те, що позивач отримав в Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю м. Одеси дозвіл на виконання будівельних робіт №156/05 від 22.03.2005р., згідно якого позивачу дозволено виконувати будівельні роботи з будівництва п'ятиповерхового житлового будинку, термін дії дозволу встановлено до 01.04.2006. Позивач неодноразово звертався до відповідача та просив продовжити дію дозволу, але відповідач порушує строки розгляду питання про продовження дії Дозволу на виконання будівельних робіт, що призводить до простою будівництва п'ятиповерхового житлового будинку, спричиняє порушення строків будівництва об'єкту та завдає позивачу збитки. Позивач змінив підстави свого позову згідно статті 51 КАС України, оскільки ним було отримано від відповідача після подання позову до господарського суду Одеської області письмову відмову у продовжені дозволу на виконання будівельних робіт у зв’язку з нецільовим використанням земельної ділянки.

Відповідач позовні вимоги не визнав, при цьому не надав суду пояснень саме з яких підстав не визнає позов. В судовому засіданні 09.06.06р. надав клопотання про відкладення розгляду справи, яке було відхилено, оскільки на думку суду у відповідача було достатньо часу для ознайомлення з матеріалами справи та підготовки заперечень.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши у відритому судовому засіданні представників сторін, суд встановив наступне.

ТОВ «Лазурне узбережжя»22.03.2005 року отримав в Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю м. Одеси дозвіл на виконання будівельних робіт №156/05 від 22.03.2005р., згідно якого позивачу як замовнику та ТОВ «Санта» як генеральному підряднику дозволено виконувати будівельні роботи з будівництва п'ятиповерхового житлового будинку по вул. Гаршина, 3 з мансардою та підземним паркінгом. Термін дії дозволу встановлено до 01.04.2006. Відповідно до ст. 29 Закону України «Про планування і забудову територій» дозвіл на виконання будівельних робіт надається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю, які ведуть реєстр наданих дозволів. Дозвіл на виконання будівельних робіт – це документ, що засвідчує право забудовника та підрядника на виконання будівельних робіт, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд, видачу ордерів на проведення земляних робіт.

Позивачем були направлені листи від 31.10.2005 №80 та 04.04.2006р. №104 відповідачу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю м. Одеса, в яких позивач просив внести зміни в „Дозвіл на виконання будівельних робіт” №156/05 від 22.03.2005р., у зв'язку зі зміною генерального підрядника та технічного надзору та продовжити „Дозвіл на виконання будівельних робіт” №156/05 від 22.03.2005р.

10 травня 2006, після подання позовної заяви, відповідач направив позивачу відповідь, в якій відмовив у продовженні дії дозволу в зв’язку з нецільовим використанням земельної ділянки.

Згідно п. 3.2 Положення про порядок надання дозволу па виконання будівельних робіт, затвердженого наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України №273 від 05.12.2000р., відповідач зобов'язаний у термін, що не перевищує одного місяця, розглянути подані забудовником документи і прийняти рішення про надання дозволу на виконання будівельних робіт та видати його або надати обґрунтовану відмову. Отже, продовжити дію дозволу на виконання будівельних робіт відповідач повинен був у строк до 05.05.2006р.

Але Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю м. Одеси не має права здійснювати контроль за цільовим використанням земельних ділянок, оскільки статус відповідача і перелік наданих йому повноважень визначається Положенням про архітектурно-будівельний контроль, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №225 від 25 березня 1993 року. Функції контролю за цільовим використанням земель у інспекцій архітектурно-будівельного контролю відсутні.

Згідно ст.6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.

Відповідно до ст. 38 Земельного кодексу України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування.

Використання земельної ділянки по вул. Гаршина, 3 у м. Одеса за її цільовим призначенням також підтверджується листом Державної Інспекції з контролю за використанням і охороною земель № 4-7-779/458 від 23.05.2006 щодо скасування припису про усунення порушень вимог земельного законодавства.

Згідно п. 3.12 Положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт дозвіл видасться на весь термін будівництва об'єкта (нормативний чи передбачений контрактом). Якщо цей строк не дотримано, то продовження дії дозволу встановлюється на строк, що не перевищує одного календарного року.

Отже, виходячи з викладеного, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст. 161-164 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов'язати відповідача – Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю м. Одеси – продовжити дію дозволу на виконання будівельних робіт №156/05 від 22.03.2005.

3. Стягнути з Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю м. Одеси (65014, м. Одеса, вул. Канатна, 26Б,) на користь ТОВ „Лазурне узбережжя” (65016, м. Одеса, вул. Гаршина, 3, оф. 411 код ЄДРПОУ 327283) державне мито у сумі 85 /вісімдесят п’ять/ грн.

Виконавчій лист видати в порядку ст. 259 КАС України.

Сторонам надано право ст.185 КАС України подати апеляційну заяву на постанову господарського суду Одеської області протягом 10 днів з дня її складання в повному обсязі.

Згідно п.1 ст.254 КАС України постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого п. 3 ст. 186 КАС України.

Постанова складена у повному обсязі та підписана 14.06.2006 р.

Суддя Торчинська Л.О.

УКРАЇНА

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Артема, 157, м. Донецьк, 83048, тел. 332-57-40

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

УХВАЛА

06.06.06 Справа № 3/56а

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючий: Української Р.М.

Суддів: Калантай М.В.,

Кондратьєвої С.І.,

Секретар судового засідання Мородецька Ю.В.

За участю представників сторін:

Від позивача: Шабельник О.В. – представник за дов. №157 від 01.06.2006 року; Самойлова Н.О. – представник за дов. №157/1 від 01.06.2006 року;

Від відповідача: Авдєєва Г.В. – представник за дов. №01/15-6723 від 12.12.2005 року;

Розглянувши апеляційну скаргу: Виконавчого комітету Донецької міської ради м. Донецьк на постанову господарського суду Донецької області від 05.04.2006 року у справі №3/56а (Суддя Гассій О.В.)

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕРЦ" м.Донецьк

до відповідача: Виконавчого комітету Донецької міської ради м.Донецьк

про: визнання недійсним рішення виконавчого комітету Донецької міської ради №4 від 12.01.2006 року про призупинення будівництва 19-ти поверхового житлового будинку (дві блок-секції) з об'єктами суспільного призначення на першому поверсі та підземним паркінгом в МР 18 у Ворошиловському районі м. Донецька

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ГЕРЦ" м. Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, виконавчого комітету Донецької міської ради м. Донецьк про визнання недійсним рішення №4 від 12.01.2006 року про призупинення будівництва 19-ти поверхового житлового будинку (дві блок-секції) з об'єктами суспільного призначення на першому поверсі та підземним паркінгом в МР 18 у Ворошиловському районі м. Донецька.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Товариством з обмеженою відповідальністю "ГЕРЦ" м. Донецьк у порядку передбаченому законодавством була отримана вся дозвільна документація на будівництво житлового будинку, розроблений проект та погоджені строки будівництва, що не було прийнято до уваги виконавчим комітетом Донецької міської ради при прийнятті оскаржуваного рішення і оскільки відповідне рішення порушує права та охоронювані законом інтереси підприємства – позивача у справі, останнє звернулося до суду з позовом про визнання його недійсним (арк. справи 2-5).

Постановою господарського суду Донецької області від 05.04.2006 року по справі №3/56а (Суддя Гассій О.В.) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕРЦ" м. Донецьк про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Донецької міської ради м. Донецьк №4 від 12.01.2006 року про призупинення будівництва 19-ти поверхового житлового будинку (дві блок-секції) з об'єктами суспільного призначення на першому поверсі та підземним паркінгом в МР 18 у Ворошиловському районі м.Донецька – задоволені, з огляду на те, що наведені позивачем обставини та надані на їх обґрунтування докази доводять протизаконність та безпідставність прийняття такого рішення (арк. справи 104-105).

Відповідач, виконавчий комітет Донецької міської ради м. Донецьк, з судовою постановою не погодився та подав апеляційну скаргу, яка передана на розгляд Донецького апеляційного господарського суду.

На думку скаржника, постанова господарського суду Донецької області від 05.04.2006 року по справі №3/56а прийнята з порушенням норм матеріального права, зокрема ст.140 Конституції України, ч.1 ст.6, ст.10, ч.1 ст.31 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст.24 Закону України "Про планування і забудову територій", ст.14 Закону України "Про основи містобудування", що призвело до неправильного вирішення справи. Скаржник вважає постанову місцевого суду необґрунтованою та незаконною, просить її скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕРЦ" м. Донецьк.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ГЕРЦ" м. Донецьк, у своєму відзиві (вхід.№01-18/7665 від 06.06.2006 року) на апеляційну скаргу зазначає, що заперечення відповідача безпідставні, на його думку, постанова господарського суду Донецької області від 05.04.2006 року по справі №3/56а є законною та обґрунтованою. Позивач просить залишити судову постанову без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвалою від 03.05.2006 року відкрито апеляційне провадження у адміністративній справі №3/56а і проведені дії, визначені ст.190 Кодексу адміністративного судочинства України, з підготовки справи до апеляційного розгляду.

Суддею-доповідачем зроблена доповідь колегії суддів про проведення підготовчих дій, що є підставою для призначення справи до апеляційного розгляду.

Ухвалою від 06.05.2006 року апеляційний розгляд справи призначено на 06.06.2006 року.

Відповідно до статей 33-35 Кодексу адміністративного судочинства України особам, які беруть участь у справі, направлені повістки про виклик в судове засідання по апеляційному розгляду справи.

Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно вимог статті 71 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За вимогами статті 86 Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому процесі, керуючись законом.

Відповідно до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України здійснювалося повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду, розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників сторін, перевіривши матеріали справи щодо правильної їх оцінки, а також застосування судом норм матеріального та процесуального права дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно приписів статті 19 Конституції України, орган державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" №280-ВР від 21.05.1997 року (із змінами та доповненнями) передбачено, що виконавчі органи рад – це органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами.

Пунктом 42 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" №280-ВР від 21.05.1997 року (із змінами та доповненнями) передбачено, що питання у галузі будівництва вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Статтею 31 цього Закону визначені повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у галузі будівництва, а саме: власними (самоврядними) повноваженнями є визначення у встановленому законодавством порядку відповідно до рішень ради території, вибір, вилучення (викуп) і надання землі для містобудівних потреб, визначених містобудівною документацією (підпункт 5 пункту "а" частини першої цієї статті) та надання відповідно до законодавства дозволу на спорудження об'єктів містобудування незалежно від форм власності (підпункт 9 пункту "а" частини першої цієї статті).

Щодо делегованих виконавчим органам повноважень то підпунктом 3 пункту "б" частини першої статті 31 вищезазначеного Закону передбачено здійснення в установленому порядку державного контролю за дотриманням законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові відповідних територій; зупинення у випадках, передбачених законом, будівництва, яке проводиться з порушенням містобудівної документації і проектів окремих об'єктів, а також може заподіяти шкоду навколишньому природному середовищу. Отже, перелік наданих законом підстав, з яких виконком має право зупиняти будівництво є вичерпним.

Рішенням Донецької міської ради №23/17 від 16.12.2005 року були внесені зміни у Правила забудови міста Донецька, затверджені рішенням Донецької міської ради №21/2 від 30.09.2005 року "Про затвердження Правил забудови міста Донецька".

У частині ІІІ, глави 5 "Вихідні дані, проектування, дозвіл на будівництво" відповідних Правил забудови міста Донецька зазначено, що дозволом на отримання вихідних даних на проектування може бути:

§ рішення Донецької міської ради про затвердження містобудівного обґрунтування місця розташування об'єкта;

§ рішення виконкому Донецької міської ради, розпорядження Донецького міського голови про погодження місця розташування об'єкту.

Як свідчать матеріали справи, 17.08.2004 року Донецьким міським головою було прийнято розпорядження №732 "Про узгодження Товариству з обмеженою відповідальністю "ГЕРЦ" місця розташування будівлі житлового будинку в мікрорайоні 18 у Ворошиловському районі м. Донецька, а 30.09.2005 року – рішення Донецької міської ради №21/63 "Про затвердження містобудівного обґрунтування розміщення 19-ти поверхового житлового будинку (дві блок-секції) з об’єктами суспільного призначення на першому поверсі та підземним паркінгом в мікрорайоні 18 у Ворошиловському районі м.Донецька (арк. справи 27 та 51).

Згідно пункту 5 частини ІІІ глави 5 вищезазначених Правил забудови міста Донецька після узгодження, комплексної державної інвестиційної експертизи, затвердження проектної документації та розробки проекту землеустрою згідно порядку, зазначеного діючими законами, нормами та Земельним кодексом України, по поданню Донецького управління земельних ресурсів Донецька міська рада розглядає та приймає рішення про надання земельної ділянки для будівництва (розміщення) об'єкту містобудування.

18.05.2005 року виконавчий комітет Донецької міської ради прийняв рішення №260/1 "Про надання Товариству з обмеженою відповідальністю "ГЕРЦ" земельної ділянки в оренду для будівництва житлового будинку (з об'єктами суспільного призначення на першому поверсі та підземним паркінгом) в мікрорайоні 18 у Ворошиловському районі м. Донецька (арк. справи 8).

25.05.2005 року складений акт про перенесення в натуру (на місцевість) меж земельної ділянки ТОВ "ГЕРЦ" для будівництва житлового будинку (з об'єктами громадського призначення на першому поверху та підземним паркінгом) в мікрорайоні 18 у Ворошиловському районі м. Донецька (арк. справи 49).

06.06.2005 року між виконкомом та позивачем укладений договір оренди земельної ділянки для будівництва будівлі житлового будинку (з об’єктами суспільного призначення на першому поверсі та підземним паркінгом), яка знаходиться на території Ворошиловського району м. Донецька в мікрорайоні 18, а 18.07.2005 року, згідно акту про передачу та прийом, земельна ділянка була передана позивачу в строкове платне користування до 2010 року (арк. справи 46-50).

Пунктом 7 частини ІІІ глави 5 Правил забудови міста Донецька передбачено, що рішення Донецької міської ради (у разі делегування – виконкому міської ради) про надання земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності для розміщення об'єкту містобудування в порядку, визначеному земельним законодавством, одночасно є дозволом на будівництво цього об'єкту.

Рішенням Донецької міської ради №16/22 від 14.01.2002 року виконавчому комітету Донецької міської ради були делеговані повноваження із передачі у власність, надання в постійне користування та оренду, продажу, викупу земельних ділянок, припиненню права користування та власності на земельні ділянки, а також міському голові по узгодженню місця розміщення об'єктів на земельних ділянках (арк. справи 8).

Як зазначено у пункті 1 частини ІІІ глави 6 вищезазначених Правил, дозвіл на виконання будівельних робіт відповідно до ст.29 Закону України "Про планування і забудову території" видає інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю і такий дозвіл № 05/279 від 05.10.2005 року є в матеріалах справи (арк. справи 40).

Наявний у даній справі і комплексний експертний висновок Донецької обласної служби Української державної інвестиційної експертизи "Доноблінвестекспертиза" від 30.09.2005 року №556/2, як того вимагає пункт 5 частини ІІІ глави 5 Правил забудови міста Донецька (арк. справи 9-12).

Господарським судом встановлено, що позивачем у порядку, передбаченому чинним законодавством, була розроблена, узгоджена з відповідними органами та управліннями вся дозвільна документація на будівництво житлового будинку в мікрорайоні 18 у Ворошиловському районі м. Донецька (арк. справи 13-44).

З матеріалів справи вбачається, що 12.01.2006 року виконавчий комітет Донецької міської ради прийняв рішення №4, яким призупинив будівництво 19-ти поверхового житлового будинку (дві блок-секції) з об'єктами суспільного призначення на першому поверсі та підземним паркінгом в МР 18 у Ворошиловському районі м. Донецька, будівництво якого здійснювало Товариство з обмеженою відповідальністю "ГЕРЦ" м. Донецьк.

Підставою для прийняття цього рішення була конфліктна ситуація, яка виникла у зв'язку із будівництвом житлового будинку, внаслідок скарг та звернень громадян, які мешкають у домі №117, що є порушенням підпункту 3 пункту "б" частини першої статті 31 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", де зазначено, що делегованими повноваженнями виконавчих органів є здійснення зупинення у випадках, передбачених законом, будівництва, яке проводиться з порушенням містобудівної документації і проектів окремих об'єктів, а також може заподіяти шкоди навколишньому природному середовищу (арк. справи 7).

Апеляційна інстанція зазначає, що акт державного чи іншого органу – це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Отже, обраний позивачем спосіб захисту порушеного права - про визнання рішення та відповідного державного акта недійсним – відповідає способу, передбаченому законодавством та судовій практиці, яка сформована у відповідних роз'ясненнях Вищого господарського суду України.

Так, у роз'ясненнях ВГСУ від 26.01.2000 року №02-5/35 підставами для визнання акта недійсним є не тільки невідповідність його вимогам чинного законодавства, але й визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі. Правовою підставою задоволення позову є встановлення факту такого порушення.

Матеріали даної справи свідчать, що виконавчий комітет Донецької міської ради при прийнятті рішення №4 від 12.01.2006 року вийшов за межі повноважень, передбачених вищезазначеним Законом, рішення не відповідає вимогам чинного законодавства, а тому обґрунтовано визнано господарським судом недійсним.

Наведеного суд першої інстанції у розгляді даної справи не врахував, однак це не вплинуло на правильність резолютивної частини оскарженого рішення, а тому підстав для його скасування не вбачається, оскільки місцевим судом та апеляційною інстанцією встановлений факт порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача –Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕРЦ" м. Донецьк.

Результати апеляційного провадження по справі ухвалені колегією суддів в нарадчій кімнаті відповідно до положень ст.196 Кодексу адміністративного судочинства України.

В судовому засіданні 06.06.2006 року згідно ст.ст. 160, 167, 196, 205 Кодексу адміністративного судочинства України оголошені вступна та резолютивна частини ухвали колегії суддів Донецького апеляційного господарського суду.

В порядку п.4 ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України сторонам повідомлено, що виготовлення повного тексту ухвали здійснюється в п’ятиденний термін з моменту проголошення в судовому засіданні вступної та резолютивної частини ухвали.

Беручи до уваги викладене, керуючись ст.ст. 195, 198, 200, 205, п. п. 6, 7 розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду, -

УХВАЛИЛА:

Постанову господарського суду Донецької області від 05.04.2006 року по справі №3/56а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕРЦ" м. Донецьк про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Донецької міської ради м. Донецьк №4 від 12.01.2006 року про призупинення будівництва 19-ти поверхового житлового будинку (дві блок-секції) з об'єктами суспільного призначення на першому поверсі та підземним паркінгом в МР 18 у Ворошиловському районі м. Донецька – залишити без змін.

Апеляційну скаргу виконавчого комітету Донецької міської ради м. Донецьк – залишити без задоволення.

Ухвала Донецького апеляційного господарського суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця.

Ухвала виготовлена в повному обсязі 08.06.2006 року.

Головуючий: Р.М. Українська

Судді: М.В. Калантай

С.І. Кондратьєва

Про набувальну давність у земельному праві

Верховний Суд

Ухвала від 16.02.2006 № 6-21159кс05

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

Blog

Зміст

Содержание