Зміст

Вид материала

Закон

Содержание Іменем україни Іменем україни За позовом Суть справи

Подобный материал:

• Єрьомін Розміщення продуктивних сил Зміст, 1769.51kb.
• Міністерство освіти І науки україни перечинський професійний ліцей, 202.74kb.
• Організація та зміст навчально –в виховної роботи у днз, 81.03kb.
• Збірник державних стандартів, 1247.56kb.
• Зміст І порядок розроблення виробничої програми підрозділів виробнича програма, 128.75kb.
• Зміст І порядок розроблення виробничої програми підрозділів виробнича програма, 127.69kb.
• Процеси прийняття рішення І управління зміст процесу управління, 283.85kb.
• Поняття та зміст комунального управління, 500.89kb.
• Завдання та зміст виробничої програми підприємства Показники виробничої програми підприємства, 123.69kb.
• План Поняття та зміст юридична деонтологія > Юридична діяльність: поняття та зміст, 476.58kb.

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА


"13" червня 2006 р. Справа № 15/10-06-107А


Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Бєляновського В.В.

суддів Шевченко В.В.,

Мирошниченко М.А.

при секретарі судового засідання Волощук О. О.


за участю представників сторін:

від прокуратури: Тодоров А.І.

від Затоківської селищної ради: Леонов О.Г.

від Приватного підприємства „Контакт”: Ізосімова Є.П.


розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Одеської області на постанову господарського суду Одеської області від 13.02.2006 р. по справі № 15/10-06-107А

за позовом: Першого заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації

до 1. Затоківської селищної ради

2. Приватного підприємства „Контакт”

про визнання рішення частково недійсним


ВСТАНОВИВ:

У січні 2006 року перший заступник прокурора Одеської області звернувся до господарського суду Одеської області з позовом в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації до Затоківської селищної ради Білгород–Дністровського району Одеської області та ПП „Контакт” про визнання рішення Затоківської селищної ради від 07.10.2004 р. № 1182 „Про надання земельної ділянки ПП „Контакт” у довгострокову оренду для будівництва готельного оздоровчо-розважального комплексу” недійсним в частині надання земельної ділянки в межах прибережно–захисної смуги Чорного моря. Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що приймаючи оспорюване рішення Затоківська селищна рада порушила вимоги ст. 90 Водного Кодексу України, ст. 31 Закону України „Про курорти”, ст. 20 Закону України „Про планування та забудову територій” та п. п. 10.4, 10.17 ДБН 360-92 щодо використання прибережної захисної смуги уздовж моря лише для будівництва санаторіїв та інших лікувально–оздоровчих закладів з обов’язковим централізованим водопостачанням і каналізацією. Будівництво готельно–розважального комплексу на землях водного фонду у межах прибережно–захисної смуги Чорного моря, при відсутності централізованого водопостачання та водовідведення, очистки стічних вод може погіршити екологічну ситуацію і природні якості землі.

Затоківська селищна рада позов не визнала вказуючи на те, що надана ПП „Контакт” земельна ділянка не належить до земель водного фонду, що підтверджується матеріалами Генерального плану смт. Затока та землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги та водоохоронної зони Чорного моря на території смт. Затока. Положення Закону України „Про курорти” на територію смт. Затока не поширюються, а тому посилання прокурора на недотримання норм цього закону при прийнятті оспорюваного рішення не мають під собою жодної підстави і не можуть вважатися законними.

Відзив на позовну заяву від Одеської облдержадміністрації та ПП „Контакт” не надходив.

Постановою господарського суду Одеської області від 13.02.2006 року у справі (суддя Петров В.С.) у задоволенні позову відмовлено з мотиву його необґрунтованості, недоведеності та невідповідності вимогам чинного законодавства.

Перший заступник прокурора Одеської області у поданій до Одеського апеляційного господарського суду апеляційній скарзі просить зазначену постанову місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування своїх вимог заступник прокурора посилається на невірне застосування судом норм матеріального права.

Затоківська селищна рада заперечує проти задоволення скарги, вказуючи на надуманість та безпідставність викладених у ній доводів і просить оскаржувану постанову місцевого господарського суду залишити без змін, вважаючи її законною та обґрунтованою.

ПП „Контакт” відзив на апеляційну скаргу не надіслало, а його представник в усних поясненнях на засіданні суду заперечував проти її задоволення і просив постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Одеська облдержадміністрація про день, час і місце розгляду апеляційної скарги була повідомлена належним чином, проте не скористалася наданим законом правом на участь свого представника в засіданні суду.

За правилами, встановленими ч. 2 ст. 150 КАС України, в розгляді справи оголошувалася перерва до 13.06.2006 року.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вислухавши пояснення прокурора і відповідачів, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права при прийнятті постанови, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 10.03.2004 року комісією Затоківської селищної ради по вибору земельних ділянок під розміщення, проектування, реконструкцію та будівництво об’єктів на території смт. Затока, створеною розпорядженням Затоківської селищної ради від 04.07.2002 року № 34, в зв’язку із зверненням ПП „Контакт”, проведено вибір земельної ділянки площею 3.076 га, розташованої у Лиманському курортному районі смт. Затока Білгород–Дністровського району Одеської області для надання ПП „Контакт” під будівництво готельного оздоровчо–розважального комплексу у довгострокову оренду строком на 25 років, про що складено відповідний акт.

Рішенням Затоківської селищної ради від 18.06.2004 р. № 1051 погоджено місце розташування земельної ділянки площею 3.076 га для будівництва готельного оздоровчо–розважального комплексу у Лиманському курортному районі смт. Затока ПП „Контакт” та надано згоду на складання проекту відведення зазначеної земельної ділянки у довгострокову оренду терміном на 25 років.

Рішенням Затоківської селищної ради від 07.10.2004 р. № 1182 затверджено проект відведення земельної ділянки площею 3.076 га ПП „Контакт” для будівництва готельного оздоровчо–розважального комплексу у Лиманському курортному районі смт. Затока та вирішено надати зазначену земельну ділянку ПП „Контакт” у довгострокову оренду терміном на 25 років для використання під будівництво готельного оздоровчо–розважального комплексу.

На виконання даного рішення представником Одеської регіональної філії Державного підприємства „Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах” в присутності голови Затоківської селищної ради, начальника Білгород–Дністровського міського відділу земельних ресурсів та представників заявника і суміжних землекористувачів проведено встановлення в натурі меж земельної ділянки загальною площею 3.076 га із земель запасу рекреаційного призначення Затоківської селищної ради, відведеної ПП „Контакт” для будівництва готельного оздоровчо–розважального комплексу в довгострокову оренду строком на 25 років, про що складено відповідний акт від 12.10.2004 року.

Рішенням виконавчого комітету Затоківської селищної ради від 22.12.2005 р. № 703 ПП „Контакт” надано дозвіл на розробку проектної документації на будівництво готельного оздоровчо–розважального комплексу в Лиманському районі смт. Затока, з обов’язковим урахуванням каналізування об’єкта.

23.11.2005 р. між Затоківською селищною радою (орендодавець) та ПП „Контакт” (орендар) на підставі рішення ради від 07.10.2004 р. № 1182 було укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 3.076 га, розташованої в Лиманському районі смт. Затока Одеської області для використання під будівництво готельного оздоровчо–розважального комплексу, строком на двадцять п’ять років.

Рішенням Затоківської селищної ради від 25.02.2005 р. № 1461 затверджено проект „Генеральний план смт. Затока Одеської області” (з рекреаційною господарською функцією), розроблений Українським державним науково–дослідним інститутом проектування міст „Діпромісто”.

Рішенням Затоківської селищної ради від 16.03.2005 р. № 1462 затверджено проект землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги та водоохоронної зони Чорного моря, Дністровського та Будацького лиманів на території смт. Затока та встановлення в межах смт. Затока прибережної захисної смуги Чорного моря – 113,983 га, прибережної захисної смуги Дністровського та Будацького лиманів – 113,322 га і водоохоронної зони Чорного моря – 907,379 га.

Відповідно до ст. 90 Водного Кодексу України, прибережна захисна смуга уздовж морів, морських заток і лиманів входить у зону санітарної охорони моря і може використовуватися лише для будівництва санаторіїв та інших лікувально-оздоровчих закладів, з обов'язковим централізованим водопостачанням і каналізацією.

Проте, як вбачається з наявних у справі матеріалів генерального плану смт. Затока та землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги та водоохоронної зони на території смт. Затока, надана ПП „Контакт” згідно з оспорюваним рішенням у довгострокову оренду земельна ділянка розташована на землях рекреаційного призначення поза межами прибережної захисної смуги уздовж Чорного моря, а тому не належить до земель водного фонду.

Також безпідставним є посилання першого заступника прокурора на порушення селищною радою при прийнятті оспорюваного рішення вимог ст. 31 Закону України „Про курорти”, оскільки наявні у справі експертні висновки свідчать про те, що як на момент прийняття цього рішення, так і на момент вирішення даного спору населений пункт Затока не має юридичного статусу ні як курорт місцевого значення, ні як курорт державного значення, а відноситься до селища міського типу з рекреаційною господарською функцією.


Зазначений юридичний факт встановлений також постановою господарського суду Одеської області від 04.10.2005 року у справі № 15/223-05-6562 та постановою Одеського апеляційного господарського суду від 06.06.2006 року у справі № 15/383-05-11491А, що набрали законної сили, і відповідно до ст. 72 КАС України не потребує доказування.

Твердження першого заступника прокурора на порушення стометрової ширини прибережної смуги моря та прилеглої до пляжу території спростовується матеріалами землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Посилання щодо можливості влаштування відповідачем в межах прибережної захисної смуги локальних накопичувачів стічних вод не може бути прийнято до уваги, оскільки дане питання вирішується при розробці проекту відведення земельної ділянки та проектної документації по будівництву готельного оздоровчо–розважального комплексу з обов’язковим урахуванням каналізування об’єкта.

Таким чином, обставин порушення селищною радою при прийнятті оспорюваного рішення вимог ст. 90 Водного Кодексу України, ст. 31 Закону України „Про курорти”, ст. 20 Закону України „Про планування і забудову територій” та Державних будівельних норм при розгляді даної справи судом не встановлено, в зв’язку з чим підстави для задоволення позову першого заступника прокурора відсутні.

Надана прокурором в судовому засіданні апеляційної інстанції копія листа заступника головного державного санітарного лікаря України від 06.04.2006 р., в якому повідомляється про скасування посадовими особами держсанепідемслужби Одеської області раніше виданих позитивних висновків Білгоро –Дністровської СЕС по проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ПП „Контакт”, не приймається судом до уваги, оскільки представники відповідачів в засіданні стверджували, що до них будь–які відомості про таке скасування не надходили.

Доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу оскільки вони не спростовують висновків суду та з урахуванням всіх обставин даної справи, правильно встановлених судом першої інстанції, не впливають на остаточний висновок.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів –


УХВАЛИЛА:

Постанову господарського суду Одеської області від 13.02.2006 року у справі № 15/10-06-107А залишити без змін, а апеляційну скаргу першого заступника прокурора Одеської області – без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного Суду України.


Головуючий суддя: Бєляновський В.В.

Судді: Мирошниченко М.А.

Шевченко В.В.

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"13" червня 2006 р. Справа № 12/52-832

м. Тернопіль, 17 год. 00 хв.


Господарський суд Тернопільської області у складі

судді Скрипчук О.С.

при секретарі судового засідання Александрову В.В.


Розглянув справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Реал" м. Тернопіль, бульв.С. Петлюри, 2

до відповідача-1 Виконавчого комітету Тернопільської міської ради м. Тернопіль, вул. Листопадова, 5

до відповідача-2 спільного малого підприємства "Надія", пр.С.Петлюри,2, м. Тернопіль

про скасування рішення №851 від 08.09.2004р. "Про розгляд звернення СМП "Надія".


За участю представників сторін:

позивача: Тарарук Л.Р. - довіреність №24 від 10.05.06р.

відповідача-1:

відповідача-2: Авдєєнко В.В., довіреність № б/н від 26.04.06 р.


СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Реал" м. Тернопіль, надалі позивач, звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом до виконавчого комітету Тернопільської міської ради м. Тернопіль, надалі відповідач, про скасування рішення № 851 від 08.09.2004р. "Про розгляд звернення СМП "Надія".

Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що виконком Тернопільської міської ради прийняв спірне рішення про надання дозволу на будівництво СМП „Надія” без наявності погодження інших суміжних землекористувачів.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримує в підтвердження позовних вимог посилається на приписи ст.24 Закону України „Про планування та забудову територій”, Типові регіональні правила забудови правила, затверджені Наказом Держбуду № 219 від 10.12.2001р., зареєстровані в Мін’юсті 03.01.2002р., Акт приймання в експлуатацію державною приймальною комісією закінченого будівництвом об’єкта прибудованого приміщення жилого будинку по вулиці Возз’єднання, 2, блок „Б” і „В”.

Представник Відповідача-1 своїм письмовим запереченням проти позову, позовні вимоги заперечує, мотивуючи тим, що земельні ділянки, які виділені для користування ТОВ фірмі «Реал» та СМП «Надія» розміщенні за адресами бульв. Петлюри, 2 та Петлюри, 2а, та між собою не пересікаються.

Представник Відповідача-2 своїм письмовим запереченням проти позову від 27.04.2006р., позовні вимоги заперечує, з тих підстав, що ТОВ фірма «Реал»не має жодних прав на спірну земельну ділянку. Відповідач-2 вважає, що СМП „Надія” правомірно надано дозвіл на добудову виробничих та адміністративних приміщень до існуючого торгового комплексу в межах земельної ділянки, визначеної для обслуговування будівлі розміщеної за адресою бульв. Петлюри, 2а .

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 08.09.2004р. №851 «Про розгляд звернення СМП «Надія», дано дозвіл Відповідачу-2 провести добудову виробничих та адміністративних приміщень до торгового комплексу СМП «Надія» за адресою пр. С.Петлюри, 2.

Так, відповідно до ст.24 Закону України «Про планування та забудову територій» фізичні та юридичні особи, заінтересовані в здійсненні будівництва об’єктів містобудування, подають письмову заяву про надання дозволу на будівництво до виконавчого комітету відповідної ради, до заяви додається документ, що засвідчує право власності або користування земельною ділянкою, або документ про згоду власника земельної ділянки на забудову цієї ділянки.

Відповідно до ст.125 Земельного Кодексу України право постійного користування, а відтак і право на отримання дозволу на будівництво виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право користування земельною ділянкою.

Відповідно до п.6 Типових регіональних правил забудови, затверджених наказом Держбуду № 219 від 10.12.2001р., зареєстрованих в Мін’юсті 03.01.2002р. за №4/6292, які прийняті для забезпечення положень ст.24 Закону України «Про планування та забудову територій», для отримання дозволу на будівництво заявнику слід долучити акт установлення меж земельної ділянки в натурі.

Відповідно до статті 1 Закону України „Про оренду землі” оренда землі – це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Стаття 3 Закону про оренду визначає, що об’єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Суб’єктами права власності на землю комунальної власності Земельний кодекс України визначає територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, до яких згідно Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” належать сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи. Повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин визначені статтею 12 Земельного кодексу України, до яких належить, зокрема надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст. 13 Закону України „Про оренду землі” договір оренди – це договір, за яким орендодавець зобов’язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов’язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Як вбачається з умов договору оренди земельної ділянки від 12.03.2003р. (п.1), укладеного між відповідачами, земельна ділянка площею 275,54 кв.м. надавалась СМП «Надія»без визначення меж земельної ділянки на місцевості, в межах плану землекористування, що додається, яка знаходиться в місті Тернополі за адресою бульв. С.Петлюри, 2а.

Як свідчить п.2. договору оренди земельна ділянка надавалась на умовах оренди терміном на 5 років – з 26 листопада 2002 року до 26 листопада 2007 року, для обслуговування приміщення площею 299,50 кв.м.

Як зазначено в п.8 договору, орендар зобов‘язувався використовувати земельну ділянку відповідно до мети, зазначеної в п.2 договору, а саме для обслуговування приміщення площею 299,50 кв.м., будь яких змін чи доповнень з приводу використання земельної ділянки для здійснення будівництва сторони в договір не вносили.

Відповідач-2 не подав, судом не здобуто будь-яких інших доказів в підтвердження подання (відведення) земельної ділянки в порядку, встановленому Земельним Кодексом України, для здійснення добудови.

Відповідно до ст.376 ЦК України, у випадку коли будівництво здійснюється на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або належного дозволу чи затвердженого проекту, воно визначається самочинним.

Крім цього, як підтверджується матеріалами справи, зокрема реєстраційними посвідченнями виданими Тернопільським міським бюро технічної інвентаризації від 09.12.1997р., 21.01.2004р., 28.02.2006р., 13.09.2004р., позивач є власником нежитлових за адресою м. Тернопіль бульв. Петлюри, 2.

Як підтверджується реєстраційними посвідченнями, виданим Тернопільським міським бюро технічної інвентаризації в квітні 1994р., відповідач-2 є співвласником приміщення за адресою м. Тернопіль, бульв. Петлюри, 2а.

Як вбачається з Висновку №32 від 20.06.2003р. щодо вибору (відведення) земельної ділянки під забудову, місцезнаходження земельної ділянки яка вибирається під забудову відповідачу-2, зазначено як м. Тернопіль, вул. Петлюри, 2.

Як підтверджується оспорюваним рішенням, відповідачу-2 дано дозвіл на добудову до адміністративних та виробничих приміщень за адресою м. Тернопіль вул. Петлюри, 2., тобто за адресою, а відтак і на земельній ділянці, яка знаходиться у фактичному користуванні позивача по справі., а не Відповідача-2.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам законодавства та/або визначеній компетенції органу, який видав цей акт. Обов’язковою умовою визнання акта недійсним є порушення прав та охоронюваних законом інтересів підприємства та організації – позивача у справі.

Як вбачається з матеріалів справи Відповідач-1 приписів законодавства, що регламентують порядок надання дозволу на будівництво при винесенні спірного рішення, не дотримувався, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача як співвласника будинку за адресою м. Тернопіль бульв. Петлюри, 2.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

З огляду на наведене, позовні вимоги підлягають задоволенню як такі, що підтверджені матеріалами справи, ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та не спростовані належними та допустимими доказами відповідачем, а відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень. Обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України про судове рішення, ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати компенсувати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 69–71, 94, 158, 161-163 КАС України, господарський суд,