Єрьомін Розміщення продуктивних сил Зміст
| Вид материала | Документы |
- Робоча програма навчальної дисципліни розміщення продуктивних сил та регіональна економіка, 315.09kb.
- Ва, зокрема проблем вдосконалення спеціалізації І комплексного розміщення галузей,, 186.31kb.
- А, зокрема, проблем вдосконалення спеціалізації І комплексного розміщення галузей,, 199.88kb.
- Закони та закономірності розміщення продуктивних сил, 40.74kb.
- Д. М. Стеченко, 105.21kb.
- Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня, 682.8kb.
- Завдання для контрольної роботи з дисципліни “Регіональна економіка” студентів заочної, 31.81kb.
- 1. Предмет курсу “Розміщення продуктивних сил”, 11895.46kb.
- Екзаменаційні питання (завдання контрольної роботи) з курсу «Регіональна економіка», 184.59kb.
- Природно-ресурсний потенціал І розміщення продуктивних сил Донецького економічного, 347.17kb.
- Єрьомін
Розміщення продуктивних сил
Зміст:
Предмет, методологія та завдання курсу
Систематизація основних термінів та визначень
Передумови розміщення продуктивних сил
Закономірності розміщення продуктивних сил
Принципи розміщення продуктивних сил
Фактори розміщення продуктивних сил
Територіальний поділ праці : сутність, зміст та види. Концепція енерговиробничих циклів.
Територіально-виробничі, портово-промислові комплекси, науково-технологічні зони .
Економічне районування України
Концепція регіональної політики
Теоретичні основи регіонального розвитку
Регіональні структури: вертикальні та горизонтальні зв'язки
Аграрний сектор та регіональна економіка
Регіональні аспекти державної тауково-технічної політики
Сутність та зміст економіки перехідного розвитку
Регіональна економіка: сутність та зміст
Управління інфляцією
Науково-технічний прогрес та науково-технічний потенціал
Економічні методи обгрунтування РПС
Аналіз ефективності розміщення виробництва
Трудові ресурси, національний склад та рівень життя населення
Населення міст та сіл
Соціальна інфраструктура
природо-ресурсний потенціал як економічна категорія
Методологічні основи та методичні прийоми визначення ефективності природо-ресурсного потенціалу
Економічна оцінка природо-ресурсного потенціалу
Галухева структура народного господарства
Економічне обгрунтування галузевого розміщення виробництва
Форми територіальної організації промисловості
Сутність та народно-господарське значення ПЕК
Вугільна промисловість
Нафтова промисловість
Газова промисловість
Електроенергетика
місце та значення металургійного комплексу в економіці країни
Чорна металургія
Кольорова металургія
Народно-господарське значення машинобудування
Галузева структура машинобудування
проблеми, перспективи мтруктурної перебудови машинобудування
Народно-господарське значення хіміко-лісового комплексу
Хімічна промисловість. Розміщення хімічної промисловості
Лісова та деревообробна промисловість
народногосподарське значення лісової промисловості
Промисловість будівельних метеріалів
Значення АПК у народному господарстві
Сільсько-господарське виробництво
Харчова та переробна промисловість
Значення галузі харчової промисловості. Розміщення та розвиток виробництва
легка промисловість
Роль машинобудування у виробництві товарів тривалого користування
Народно-господарське значення транспорту
Транспортна системи та види транспорту
Взаємодія з транспортними та інформаційними системами країн Європи
Донецький економічний район
Придніпровський економічний район
Східний економічний район
Центральний економічний район
Поліський економічний район
Подільський економічний район
карпатський економічний район
Причорноморський економічний район
Сутність міжнародного поділу праці. Основні потоки капіталу та робочої сили
Економічна інтеграція
Зовнішньо-економічна діяльність
Зони спільного підприємництва
Об'єктивні передумови економічного співробітництва з країнами СНД
Спільний економічний простій та еквівалентність обміну
Предмет, методологія та завдання курсу
РПС вивчає специфічні, просторові аспекти вияву економічних заходів.
Об’єкт вивчення – продуктивні сили, наступні елементи просторової (територіальної) організації продуктивних сил: ПРП, людський та працересурсний потенціал, галузеві та міжгалузеві комплекси, соціальна інфраструктура, територіальні системи господарювання.
Предмет науки – територіальний стан та розвиток, просторова організація продуктивних сил, вивчення якої здійснюється на різних рівнях: населений пункт, адміністративний район, область, економічний район, країна в цілому. Продуктивні сили мають не лише територіальний аспект розвитку; в такому разі вони вивчаються іншими науками.
Продуктивні сили – це система суб’єктивних (людина) і речових (засоби виробництва) елементів, які виражають активне ставлення людей до природи. У процесі виробництва освоюються природні ресурси, відтворюються умови існування людей, відбувається соціальний розвиток.
Продуктивні сили складаються з трудових ресурсів та засобів виробництва. Предмети праці включають природні ресурси, тобто ті матеріали, які були піддані якійсь обробці. Головним складовим продуктивних сил є праця. Робоча сила характеризується кількісними та якісними показниками.
Природні ресурси – це тіла, сили та явища природи, суспільна корисніть яких змінюється у процесі трудової діяльності. НТП перетворив науку на безпосередню продуктивну силу. Сполучення праці предметами і засобами праці утворює процес виробництва. Сфера виробництва є об’єктом вивчення науки “РПС”.
Розміщення продуктивних сил – це їх просторова фіксація разом з процесом їхнього розвитку у просторі. Продуктивні сили весь час перебувають в динаміці. Розміщення продуктивних сил є динамічний стан, що характеризує поділ продуктивних сил на території згідно з природними, соціальними та екологічними умовами окремих регіонів і визначається особливостями територіального поділу праці, властивостями даної соціально-економічної системи.
РПС є наслідком суспільного поділу праці в територіальній формі. Для науки РПС, на відміну від економічної географії, яка вивчає стан продуктивних сил на конкретний момент часу, важливим є економічний результат територіальної організації продуктивних сил, ефективність розміщення виробництва (“Як саме”). РПС вивчає закономірності і принципи розміщення продуктивних сил, територіальну організацію виробництва.
Поняття РПС близьке до регіональної економіки. РПС вивчає загальні закономірності розміщення продуктивних сил, їх конкретний прояв у галузевому та територіальному аспектах на регіональному і міжрегіональному рівнях; економічну результативність територіальної організації виробництва з метою обгрунтування ефективної регіональної політики. Україна є однією з найбільших держав світу за економічним потенціалом, але продукування національного продукту на душу населення істотно відстає від багатьох країн світу, спостерігається зниження природного приросту населення.
В Україні зосереджені матеріало- та енергомісткі види виробництва. У нас спостерігається нераціональне регіональне розміщення виробництва: надлишкова концентрація матеріаломістких галузей у Донбасі і Придніпров’ї та недовикористання ресурсів Західного регіону і Півдня. Структурна перебудова економіки неможлива без конверсії. Окремо виступають екологічні проблеми.
Систематизація основних термінів та визначень
Територіальна організація продуктивних сил – це просторовий взаємозв’язок галузевих і територіально–виробничих комплексів, що спирається на раціональне використання природних, матеріальних і трудових ресурсів, заощадження витрат на подолання диспропорцій у взаєморозміщенні джерел сировини, палива, енергії, місць виробництва та споживання продукції.
РПС – це географічний поділ виробництва по території. Термін “розміщення” означає приуроченість господарських об’єктів до джерел сировини, енергії і т.д. і розглядається як частина загального процесу територіальної організації ПС.
Економічні зв¢язки – це широке коло взаємовідносин у виробничій та невиробничій сферах. Економічні зв¢язки харектиризуються багатоплановістю.
Зв’язки в межах промислового комплексу є наступні:
- зв’язки, зумовлені єдністю місця електро-, тепло-, газо- і водопостачання;
- матеріально технічні зв’язки;
- зв’язки за спільним виготовленням продукції (кооперування);
- зв’язки за послідовною обробкою сировини (комбінування).
З регіонального боку є внутрішньорайонні, міжрайонні та міжнародні.
Територіальна організація виробництва – це синтез форм суспільної організації виробництва, який базується на галузевому та територіальному поділу праці.
Територіальна структура – це сукупність стійких зв’язків між елементами об’єкта, а обов’язковою умовою їхньої реалізації є подолання геопростору.
Форми розміщення продуктивних сил – це стійкі територіально-економічні утворення, які характеризуються своєю різноманітністю, конфігурацією, складністю і взаєморозміщенням структурних елементів.
Центр – це точка, яка має функціональні зв’язки з навколишньою територією.
Промисловий центр – це група промислових підприємств, які взаємопов’язані спільними допоміжними виробництвами та спільністю технологічного процесу.
Вузол – це територіальне сполучення об’єктів, які відіграють певну роль в розвитку даної території.
Промисловий вузол – це локальне виробничо-територіальне сполучення, де підприємства поєднуються виробничими та виробничо-технологічними зв’язками.
Виробничий комплекс – це поєднання підприємств, які об’єднані виконанням єдиної господарської функції та взаємопов’язаних тісними виробничими стосунками так, що вилучення компонентів або порушення зв’язків зашкоджують виконанню господарських функцій.
Територіально-виробничий комплекс – це поєднання підприємств на певній території, коли ефект досягається завдяки оптимальному підбору підприємств з урахуванням природних і економічних умов.
Район – це територія, яка відрізняється від інших територій за сукупністю складових частин, які характеризуються взаємозв’язком, єдністю та цілісністю, яка є об’єктивною умовою, закономірністю розвитку території.
Технополіс – це науково-технічний центр, який забезпечує створення та впровадження нових розробок.
Портово-промисловий комплекс – це об’єднання на одній території морських портів, промислових підприємств, приморських поселень, соціально-виробничої інфраструктури у береговій зоні.
Передумови розміщення продуктивних сил
До природніх передумов відносяться клімат, рельєф, геологічну будову, географічне положення, водні ресурси, сонячні ресурси.
Від природніх умов будується галузева структура.
Природні ресурси – це елементи і сили природи, які можуть викорстовуватися у виробничій діяльності і поділяються на: мінеральні, земельні, водні, біологічні, ресурси світового океану, рекреаційні, кліматичні.
Природно-ресурсний потенціал.
Мінеральні ресурси – запаси корисних копалин; корисні копалинии – мінеральні утворення в земній корі.