Зміст

Вид материала

Содержание

Одеський апеляційний господарський суд
Господарський суд міста севастополя

Подобный материал:

1 ... 9 10 11 12 13 14 15 16 ... 38

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Експериментальної творчої студії „Екополіс” задовольнити.

2. Зобов’язати Одеську регіональну філію Державного підприємства „Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах” видати Експериментальній творчій студії „Екополіс” (сп. Ланжеронівський, 1, м. Одеса, код ЄДРПОУ 30020665), належним чином оформлений державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 0,1400 га, розташовану за адресою: м. Одеса, сп. Ланжеронівський, 1.

3. Стягнути з Одеської регіональної філії Державного підприємства „Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах” (м. Одеса вул. Космонавтів, 32) на користь Експериментальної творчої студії „Екополіс” (сп. Ланжеронівський, 1, м. Одеса, код ЄДРПОУ 30020665) судовий збір в сумі 3 /три/ грн. 40 коп.

Постанова набирає законної сили у порядку ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Сторонам надано право на апеляційне оскарження постанови господарського суду Одеської області в порядку ст.ст. 185-186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Бакланова Н.В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

УХВАЛА

"06" червня 2006 р. Справа № 15/383-05-11491А

м. Одеса

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

головуючого судді Гладишевої Т.Я.,

суддів Савицького Я.Ф., Лавренюк О.Т.

при секретарі судового засідання Іоффе С.Б.

за участю представників сторін в судовому засіданні від 06.06.2006р.

від позивача: Ковальова С.Б.;

від відповідача: Леонов О.Г.;

від прокуратури: Тодоров А.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Одеської області на постанову господарського суду Одеської області від 21.03.2006р. по справі № 15/383-05-11491А

за позовом Першого заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Державного управління екології та природних ресурсів в Одеській області

до відповідача Затоківської селищної ради

про визнання рішення недійсним

Відповідно до ч. 2-1 ст. 41 КАС України здійснювалось повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

У судовому засіданні 06.06.2006р. оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

В листопаді 2005 року Перший заступник прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Державного управління екології та природних ресурсів в Одеській області звернувся до господарського суду Одеської області з адміністративним позовом, в якому просив визнати недійсним рішення Затоківської селищної ради № 1461 від 25.02.05 р. „Про затвердження проекту „Генеральний план смт. Затока Одеської області” (з рекреаційною господарською функцією).

Ухвалою суду від 23.11.05 р. позовну заяву залишено без руху, позивачу запропоновано усунути недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 15.12.05 р. відкрито провадження в адміністративній справі, призначено попереднє засідання на 28.12.05 р.

Ухвалою суду від 03.01.06 р. справу № 15/383-05-11491А прийнято до колегіального провадження.

Ухвалою суду від 30.01.06 р. закінчено підготовче провадження по справі, її розгляд призначено в засіданні суду на 13.02.06 р.

Розпорядженням № 46-Р від 08.02.06 р. голови господарського суду Одеської області для розгляду справи №15/383-05-11491А призначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Петров В.С., судді Демешин О.А., Гарник Л.Л., ухвалою від 09.02.06 р. колегія суддів прийняла зазначену справу до свого провадження.

Постановою господарського суду Одеської області від 21.03.2006р. по справі №15/383-05-11491 А (колегія суддів у складі: головуючий суддя Петров В.С., судді Демешин О.А., Гарник Л.Л.), у задоволенні позову Першого заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Державного управління екології та природних ресурсів в Одеській області до Затоківської селищної ради про визнання рішення недійсним – відмовлено.

Постанова суду вмотивована тим, що проект генерального плану смт. Затока Одеської області, який затверджено оскаржуваним рішенням Затоківської селищної ради № 1461 від 25.02.05 р., виготовлений належним чином і пройшов всі погодження, громадські обговорення і затвердження, як того вимагає чинне законодавство, і рішення Затоківської селищної ради № 1461 від 25.02.05 р. „Про затвердження проекту „Генеральний план смт. Затока Одеської області” прийнято селищною радою в межах повноважень, встановлених ст. 26 ЗУ „Про місцеве самоврядування в Україні” та відповідає вимогам ст. 39 Земельного кодексу України, ст.ст. 12, 17 ЗУ „Про основи містобудування”, ст. 18 ЗУ „Про планування і забудову територій”.

Не погоджуючись з вказаною постановою суду, Перший заступник прокурора Одеської області звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову господарського суду по справі № 15/383-05-11491А від 21.03.2006р., прийняти рішення, яким задовольнити позовні вимоги та скасувати рішення Затоківської селищної ради № 1461 від 25.02.05 р. „Про затвердження проекту „Генеральний план смт. Затока Одеської області” (з рекреаційною господарською функцією).

В скарзі прокурор посилається на неправильне застосування судом норми матеріального права, вказуючи, що спільним наказом Держкомзему та інших відомств України № 86/19/148/86/76/88 від 29.08.97 р. смт. Затока віднесено до курортів загальнодержавного значення, тому відповідно до п. 6 ст. 39 Закону України „Про курорти” проведення державної експертизи генеральних планів курортів, що мають державне значення, та їх затвердження здійснюється Кабінетом Міністрів України, тоді як у спірних співвідносинах експертиза генерального плану та його затвердження проведено на місцевому рівні.

Також скаржник зазначає, що судом першої інстанції не враховані вимоги ст. 20 Закону України „Про планування і забудову територій” та невірно застосовані ст. 26 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”, ст. 39 Земельного кодексу України, ст.ст. 12, 17 Закону України „Про планування і забудову територій”.

Державне управління екології та природних ресурсів в Одеській області, в інтересах якого заявлено позов, у поясненні на апеляційну скаргу вказує, що на підставі ст.ст. 7-11 Закону України „Про курорти” на даний час смт. Затока не є курортом, що згідно з п. 4.3 Положення про державне управління екології та природних ресурсів в областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Мінекоресурсів України № 108 від 11.08.2000 р., на території Одеської області державну екологічну експертизу відповідно до вимог Закону України „Про екологічну експертизу” організує та проводить Державне управління екології та природних ресурсів в Одеській області, тому останнє правомірно надало позитивний висновок по проекту. На думку позивача, оскаржуване рішення Затоківської селищної ради прийнято у повній відповідності до ст. 26 ЗУ „Про місцеве самоврядування в Україні”, оскільки селищна рада затвердила саме містобудівну документацію населеного пункту, а не проектну документацію про оголошення природних територій курортними.

У запереченні на апеляційну скаргу відповідач вказує, що апеляційна скарга є необґрунтованою, а постанова місцевого господарського суду законна, прийнята у відповідності з нормами чинного законодавства та правильно встановленими фактичними обставинами справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника прокуратури та сторін, колегія суддів, -

ВСТАНОВИЛА:

25.02.2005 року Затоківська селищна рада прийняла рішення № 1461 „Про затвердження проекту „Генеральний план смт. Затока Одеської області” (з рекреаційною господарською функцією).

Відповідно до ст. 17 Закону України „Про основи містобудування” містобудівна документація, затверджені текстові і графічні матеріали, якими регулюється планування, забудова та інше використання територій. Містобудівна документація є основою для: вирішення питань раціонального використання територій, регулювання розселення; підготовки обґрунтованих пропозицій щодо встановлення та зміни меж населених пунктів; підготовки вихідних даних для розробки землевпорядної документації; вирішення питань щодо розташування та проектування нового будівництва, здійснення реконструкції, реставрації, капітального ремонту об'єктів містобудування та упорядкування територій; вирішення питань вибору, вилучення (викупу), надання у власність чи користування земель для містобудівних потреб.

Розробка містобудівної документації здійснюється проектними організаціями, іншими юридичними особами, які мають ліцензії на виконання відповідних робіт, що видаються в порядку, встановленому законодавством.

Види, склад, порядок розробки та затвердження містобудівної документації визначаються законодавством. Порядок проведення експертизи містобудівної документації визначається Кабінетом Міністрів України. Зміни до містобудівної документації вносяться рішенням органу, який затвердив містобудівну документацію, за поданням відповідного спеціально уповноваженого органу з питань містобудування та архітектури.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено місцевим господарським судом, на виконання рішення Затоківської селищної ради № 190 від 04.10.02 р. Державним науково-дослідним інститутом проектування міст „Дніпромісто” виконано генеральний план смт. Затока Одеської області, який узгоджений з відповідними службами (а.с. 97-137).

07.07.2004 р. начальником Одеського обласного головного управління земельних ресурсів Держкомзему України був затверджений висновок державної земельної експертизи № 625 по генеральному плану смт. Затока Одеської області.

24.12.2004 р. було затверджено висновок Держуправліня екології та природних ресурсів в Одеській області по генеральному плану смт. Затока в Одеській області.

Листом № 1053 від 04.06.2004 р. Головне управління економіки Одеської обласної державної адміністрації повідомило Одеську обласну службу Української державної інвентаризаційної експертизи, що відповідно до ст. 3 Закону України „Про планування і забудову територій”, постанови КМУ від 20.10.2000 р. № 1577 „Про проведення експертизи містобудівної документації” розглянуло основні положення проекту генерального плану смт. Затока і відмічає, що розроблений проект відповідає основним напрямкам стратегії розвитку Одеської області.

28.12.20047 р. Одеською обласною службою Української державної інвестиційної експертизи надано комплексний експертний висновок № 266 (позитивний) по проекту генерального плану селища Затока Одеської області та запропоновано його до затвердження з відповідними показниками.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України „Про основи містобудування” до компетенції сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування на їх території належить: затвердження відповідно до законодавства місцевих містобудівних програм, генеральних планів відповідних населених пунктів, іншої містобудівної документації.

Пункт 42 ч. 1 ст. 26 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” встановлює, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються, зокрема питання про затвердження в установленому порядку місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови відповідних населених пунктів, іншої містобудівної документації.

З викладених підстав, місцевий господарський суд за наявними у справі доказами зробив обґрунтований висновок про виготовлення проекту генерального плану смт. Затока Одеської області належним чином, відповідне проходження всіх погоджень та громадських обговорень та правомірно зазначив про прийняття Затоківською селищною радою рішення № 1461 від 25.02.05 р. „Про затвердження проекту „Генеральний план смт. Затока Одеської області” (з рекреаційною господарською функцією) в межах повноважень, встановлених ст. 26 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”, та про відповідність цього рішення вимогам ст. 39 Земельного кодексу України, ст.ст. 12, 17 Закону України „Про основи містобудування”, ст. 18 Закону України „Про планування і забудову територій”.

Крім того, апеляційна інстанція вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доводяться при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потрібно доводити. Обставини, які визнаються сторонами, можуть не доводитися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання. Вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Постановою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 28.12.2005 р. по справі № 2-1084/05, яка залишена без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 10.04.2006 р., встановлено, що рішення Затоківської селищної ради № 1461 від 25 лютого 2005 р. „Про затвердження проекту Генерального плану смт. Затока Одеської області” прийнято селищною радою в межах своїх повноважень, встановлених ст. 26 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні” і відповідає вимогам ст. 39 Земельного кодексу України, ст.ст. 12, 17 Закону України „Про планування і забудову територій”.

Посилання скаржника на невідповідність експертизи генерального плану смт. Затока Одеської області нормам Закону України „Про курорти” не заслуговують на увагу, оскільки наявне в матеріалах справи обґрунтування Державним науково-дослідним інститутом проектування міст „Дніпромісто” свідчить про неможливість віднесення населеного пункту смт. Затока до „курорту” (а.с. 139-140).

Також, постановою господарського суду Одеської області від 04.10.2005 р. по справі № 15/223-05-6562, яка набрала чинності, встановлено, що оскільки в смт. Затока природні лікувальні ресурси, необхідна інфраструктура для її експлуатації та організації лікування людей відсутні, підстав вважати смт. Затока курортною територією немає.

Крім того, пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України „Про курорти” визначено, що нормативно-правові акти, а в даному випадку постанова КМУ від 28.12.96р. «№ 1576 "Про затвердження переліку населених пунктів, віднесених до курортних”, до приведення їх у відповідність з нормами цього Закону застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону. Норми ЗУ "Про курорти" чітко визначають підстави для створення курорту та регулюють процедуру оголошення природних територій курортними, тоді як постанова КМУ № 1576 не містить в собі зазначеного.

З викладених підстав, оскаржена постанова суду від 21.03.2006р. є законною і обґрунтованою, отже підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 160 ч. 3, 167 ч. 4, 185, 186, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України та п.п. 6.7 розділу VII Прикінцевих та перехідних положень, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Постанову господарського суду Одеської області від 21.03.2006 р. по справі № 15/383-05-11491А залишити без змін, а апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Одеської області – без задоволення.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду відповідно до ст. 254 КАС України набирає законної сили з моменту її проголошення.

Право, порядок та строк касаційного оскарження передбачені ст. ст. 13, 211, 212 КАС України.

Повний текст ухвали виготовлений 13.06.2006 р.

Головуючий суддя: Т.Я. Гладишева

Суддя: Я.Ф. Савицький

Суддя: О.Т. Лавренюк

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"31" липня 2006 р. справа № 20-9/105

за позовом Військового прокурора Севастопольського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства Оборони України, Севастопольського військово-морського інституту імені П. С. Нахімова

до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма “Консоль ЛТД”

про усунення перешкод в користуванні майном.

суддя Рибіна С.А.

представники сторін:

представник військової прокуратури Севастопольського гарнізону - Бучко Р. В., довіреність б/н від 12.12.05,

позивача (Міністерство Оборони України) –Ковтун В. Г., довіреність № 46 від 18.01.06;

позивача (Севастопольський військово-морський інститут імені П. С. Нахімова) – Даниленко Л В, довіреність № 46 від 18.01.06;

відповідача – Дем’янович К. С., довіреність № 83 від 24.01.2006,

Суть спору: Військовий прокурор Севастопольського гарнізону звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом в інтересах держави в особі Міністерства Оборони України в особі структурного підрозділу Севастопольського військово - морського інституту імені П. С. Нахімова (далі – СВМІ ім. П. С. Нахімова) до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма “Консоль ЛТД” (далі – ТОВ Фірма “Консоль ЛТД”) про усунення перешкод в користуванні майном.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем вимог Земельного законодавства України, а саме стосовно самовільної зміни цільового призначення земель, які належать позивачу, шляхом самовільної забудови спірної земельної ділянки без належних дозволів на виконання будівельних робіт.

В процесі розгляду справи по суті заявлених позовних вимог, прокурор в порядку, передбаченому статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, уточнив позовні вимоги, просить суд усунути перешкоди в користуванні майном та зобов’язати ТОВ Фірма “Консоль ЛТД” звільнити належну на праві постійного землекористування Севастопольському військово-морському інституту імені П. С. Нахімова самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,1875 га, зазначену на Плані зовнішніх меж Державного акту на право постійного землекористування Севастопольського військово-морського інституту імені П.С. Нахімова точками 75, 76, 77, 78, 79; зобов’язати відповідача привести вказану земельну ділянку в первинний стан.

Обґрунтування та інші доводи викладені у позові та уточненнях до нього (а.с. 2-4, 63-65, 75-78).

Прокурор заявив клопотання про витребування у відповідача копії договорів, укладених між відповідачем та іншими приватними особами для забудови спірної земельної ділянки.

Також прокурором було заявлено клопотання про зупинення провадження по справі до розгляду адміністративної справи про визнання недійсними дозволів на виконання будівельних робіт.

Відповідач позовні вимоги не визнає, у відзиві на позов вказує, що при здійснені будівництва на спірній земельній ділянці не виходив за межі земельної ділянки наданої йому позивачем для забудови.

Після уточнення позовних вимог відповідач усно пояснив, що будівництво котеджів № 18 літер “А”, “Б”, “В” здійснюється ним як підрядником на підставі отриманих позивачем дозволів на будівництво. Письмові пояснення суду з цього приводу не надав.

Згідно до ст. ст. 20, 22, 811 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні представникам сторін та прокурору роз'яснені процесуальні права та обов'язки.

За клопотанням сторін, відповідно до статті 10 Конституції України, статті 10 Закону України “Про судоустрій України”, пояснення та клопотання по справі надавалися ними російською мовою.

Строк розгляду справи продовжувався за клопотанням сторін.

У судовому засіданні було оголошено перерву з 26 липня 2006 року по 31 липня 2006 року.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши надані сторонами докази, перевіривши матеріали справи, суд встановив.

04.12.1996 Севастопольському військово-морському інституту імені П. С. Нахімова видано державний акт на право постійного користування землею № 445 площею 38,4317 га для обслуговування житло–казармених та учбово–лабораторних будівель, службових приміщень військового містечка в бухті Стрілецька, та для будівництва та обслуговування кварталу малоповерхових житлових будинків по вулиці Єфремова, 2 в місті Севастополі.

16.06.1998 між Севастопольським військово-морським інститутом імені П. С. Нахімова (Інститут) та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма “Консоль ЛТД” (Фірма) був укладений договір № 216/07 про спільні дії щодо проектування та будівництва монолітних житлових будинків на непарній стороні вулиці Єфремова в районі Стрілецької бухти м. Севастополя (далі – Договір), в який 21.02.2003, 04.06.2003, 26.10.2004, 30.09.2005, 06.10.2005 сторони вносили певні зміни шляхом укладення Додаткових угод.

Пунктом 1.1 Договору передбачено, що сторони договору зобов’язуються у відповідності до цільового призначення земельної ділянки спільно діяти для досягнення господарської мети – у відповідності до генерального плану забудови створити робочий проект, здійснити будівництво та ввести в експлуатацію монолітні житлові будинки із зовнішніми мережами та спорудами по непарній стороні в районі Стрілецької бухти в м. Севастополі.

Пунктом 3.1.1 Договору передбачено, що для досягнення цілей, вказаних в пункті 1.1 Договору Інститут зобов’язується передати Фірмі на період спільної діяльності копію державного акту на земельну ділянку площею 2,59 га для будівництва об’єкту та копію плану земельної ділянки площею 3,3 га.

Відповідно до пунктів 3.1.6, 3.2.8 Договору протягом 30 днів після виконання Фірмою всіх зобов’язань за пунктом 4 Договору переоформити земельну ділянку площею 2,59 га в постійне користування Фірми.

Інші обов’язки сторін викладені у розділі 3 Договору.

В процесі виконання Договору, як пояснюють позивачі, Фірма вийшла за межі встановленої відповідно до Договору та погодженої земельної ділянки площею 2,59 га та зайняла під будівництво котеджів додатково ділянку площею 1,875 га із земель, що перебувають в постійному користуванні Інституту і надані йому для обслуговування житло-казармених будинків на плані зовнішніх меж (а.с. 20) дана земельна ділянка знаходиться у межах цифр 75-76-77-78-79.

З наданих прокурором документів Державної будівельної інспекції вбачається, що позивач звернувся до Інспекції державного архітектурно–будівельного контролю м. Севастополя із заявами від 27.08.2004 про надання дозволу на будівництво котеджів № 18 “Б” та 18 “В”. Відповідні дозволи були отримані позивачем (№ 254/431 від 03.09.2004 та № 315/431 від 15.10.2004). Згідно даних документів замовником робіт виступає Севастопольський військово-морський інститут імені П. С. Нахімова, підрядником – ТОВ “Фірма “Консоль ЛТД” та інші особи (по об’єкту № 18 “В”).

Розпорядженням Севастопольської міської державної адміністрації № 1864-р від 01.12.2004 на підставі позитивного висновку Управління містобудування та архітектури від 28.10.2004 № 2-3/2702, державного акту на землю I-КМ № 005311 від 04.12.1996, договору № 216/07 від 16.06.1998 та додаткових угод до нього, Севастопольській дирекції ТОВ “Фірма “Консоль ЛТД” проектування та будівництво групи житлових будинків № 17, № 18 по вулиці Єфремова Дозволено.

06.01.2005 Державною комісією з приймання до експлуатації закінченого будівництва об’єкту прийнятий малоповерховий житловий будинок першої черги (першого та другого пускового комплексу) групи малоповерхових житлових будинків на території Севастопольського військово-морського інституту імені П. С. Нахімова по вулиці Єфремова, 27 (котедж № 18). За результатами прийомки складений акт, який затверджений Розпорядженням Севастопольської міської державної адміністрації № 39-р від 11.01.2005. Замовником робіт згідно наданих документів виступає Севастопольський військово-морський інститут імені П. С. Нахімова, будівництво здійснює підрядник ТОВ “Фірма “Консоль ЛТД”.

26.08.2005 (вих. № 2447/9) Севастопольським міським головним управлінням земельних ресурсів на адресу Інституту було направлено попередження про земельно-правове врегулювання використання земельних ділянок, які знаходяться в користуванні Інституту, згідно якого Інститут попереджений про недопустимість освоєння земельної ділянки площею 0,1875 га військового містечка № 75 (здійснення будівництва об’єктів) без внесення змін цільового призначення земельної ділянки у встановленому законом порядку.

Вищевикладене стало підставою для звернення прокурора з позовом до суду.

Суд, заслухавши прокурора, представників позивача, відповідача, вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 125 Земельного кодексу України визначено, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Статтею 126 Земельного кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

З наданих прокурором до матеріалів справи документів вбачається, що спірна земельна ділянка належить Севастопольському військово-морському інституту імені П. С. Нахімова на праві постійного користування, що підтверджується державним актом I-КМ № 005311 від 04.12.1996 (а.с. 19-22).

ТОВ “Фірма “Консоль ЛТД” –є підрядником, який виконує на даній земельній ділянці будівельні роботи, замовником яких є Севастопольський військово-морський інститут імені П. С. Нахімова. Будівництво здійснюється на підставі отриманих від Інспекції державного архітектурно–будівельного контролю м. Севастополя дозволів.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що відсутні підстави визнати спірну земельну ділянку самовільно зайнятою відповідачем, тому позовні вимоги в цієї частині задоволенню не підлягають.

Що стосується вимог прокурора та позивачів про усунення перешкод у користуванні майном (земельною ділянкою) та повернення земельної ділянки у первісний стан, прокурором та позивачами не надано суду жодного доказу перешкод із боку відповідача у користуванні ним земельною ділянкою та відсутні будь–які документи, що підтверджують первісний стан земельної ділянки. Не надано прокурором та позивачем також підтвердження відомостей про осіб, які мають певні документи з цього приводу, які можуть бути витребувані судом для з’ясування обставин справи.

Згідно ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доведення, не можуть підтверджуватись іншими засобами доведення.

Суд відмовив прокурору в задоволенні клопотання про витребування у відповідача копії договорів, укладених з між відповідачем та іншими приватними особами для забудови спірної земельної ділянки з тих підстав, що зазначені документи не пов’язані з предметом спору.

Суд відмовив прокурору в задоволенні клопотання про зупинення провадження по справі до розгляду адміністративної справи про визнання недійсними дозволів на виконання будівельних робіт з наступних підстав.

Відповідно із ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов`язаної з нею іншої справи, що розглядається судом.

Прокурор не довів, яким чином спір про визнання недійсними дозволів на виконання будівельних робіт пов’язаний зі спором про усунення перешкоди в користуванні майном та зобов’язанням звільнити самовільно зайняту земельну ділянку.

Крім того, на момент заявлення клопотання адміністративний позов не був прийнятий судом до провадження, тому у суду відсутні підстави, які передбачені статтею частини 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищевикладеного, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 49, 82–85 Господарського процесуального кодексу України, суд

Blog

Зміст

Содержание