Зміст

Вид материала

Содержание

Суддя Т.М. Ващенко
Іменем україни
Господарський суд харківської області
Іменем україни

Подобный материал:

1 ... 5 6 7 8 9 10 11 12 ... 38

Суддя Т.М. Ващенко

Дата підписання рішення 27.06.2006.

Господарський суд Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

Від "06" липня 2006 р. Справа № 12/477-НМ

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді

судді Сікорської Н.А.

судді

за участю представників сторін

від позивача – Артемчук В.О., дов. від 26.06.06; Виноградов С.Г., дов. від 08.06.06; Климчук А.В., дов. від 08.06.06.

від відповідача – Маловічко В.Ю., дов. від 16.11.05; Канюка Д.В., дов. від 12.05.06 (брав участь 05.7.06); Кириленко О.В. - директор СТОВ "Дари ланів" (брав участь 05.7.06).

прийняли участь – 05.07.06: Сіра В.В., довіреність № 01-01-09/1232 від 26.06.06 - представник Андрушівської РДА; Опанасюк О.М. – сільський голова.

розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Жорна" (м. Житомир)

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дари ланів" (м. Андрушівка)

про усунення перешкод у користуванні землею та звільнення самовільно зайнятих орендованих земельних ділянок

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 05.07.06 до 17:30 год. 06.07.06 та 19:00 год. 06.07.06

В судовому засіданні здійснювався аудіо запис.

Позивач пред'явив до відповідача позов, в якому просить суд зобов'язати відповідача не чинити перешкоди у вільному користуванні та доступі до орендованої земельної ділянки та зобов'язати відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку.

Представники позивача в судовому засіданні позов підтримали.

Відповідач позов заперечив з підстав, викладених у письмовому відзиві на позовну заяву та письмових поясненнях по справі. Відповідач визнає проведення сільськогосподарської діяльності на спірній земельній ділянці, проте заперечує обставини здійснення перешкод відповідачу у користуванні земельною ділянкою.

В судовому засіданні представники відповідача заявили клопотання про встановлення права власності на посіви, які знаходяться на спірній земельній ділянці, та заборонити вчиняти будь-які дії зі сторони позивача, щодо вказаних посівів. Заявлене клопотання суд відхилив, оскільки воно не стосується предмету спору.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

14.08.2003р. між Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "Жорна" та Андрушівською районною державною адміністрацією укладено договір оренди земельної ділянки площею 171,9319 га., яка згідно п.1 договору розташована на території Павелківської сільської ради Андрушівського району Житомирської області (а.с.8-10).

Відповідно до п. 2 Договору земельна ділянка передається на умовах оренди строком на 5 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

В судовому засіданні 27.06.2006р. представник Андрушівської районної державної адміністрації підтвердив факт укладення та існування договору оренди земельної ділянки від 14.08.03.

Підставою звернення в суд з позовом стало виявлення позивачем обставин користування відповідачем орендованою земельною ділянкою та здійснення останнім на цій земельній ділянці польових робіт.

На підтвердження викладених обставин позивач надав акт про самозахоплення земельної ділянки від 25.04.2006р. (а.с.11), який складено за участю директора та засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Жорна" та голови Павелківської сільської ради Опанасюка О.М.

В судовому засіданні 27.06.2006р. голова Павелківської сільської ради Опанасюк О.М. підтвердив факт сплати позивачем плати за землю.

Відповідач визнає проведення сільськогосподарської діяльності на земельній ділянці площею 171,9319 га., яка розташована на території Павелківської сільської ради Андрушівського району Житомирської області.

Пояснив, що в червні 2005р. на адресу підприємства відповідача надійшов лист від бувшого голови Павелківської сільської ради № 43 від 13.06.2005р. (а.с.60), в якому запропоновано відповідачу на умовах оренди передати у користування вищезазначену земельну ділянку, оскільки ця земельна ділянка за цільовим призначенням не використовується.

Прийнявши пропозицію голови Павелківської сільської ради, відповідач по справі – Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Дари ланів" та Павелківська сільська рада уклали угоду про користування земельними ділянками від 04.07.2005р. (а.с.59), відповідно до якого відповідач використовує земельні ділянки земель запасу Павелківської сільської ради площею 171,93 га. та передає в користування під випас громадської худоби землі, що знаходяться у нього в користуванні згідно договорів оренди розпайованих земель площею 172 га.

Під час розгляду справи представник відповідача підтвердив проведення сільськогосподарської діяльності на земельній ділянці площею 171,9319 га., яка розташована на території Павелківської сільської ради Андрушівського району Житомирської області. Повідомив, що на вказаній земельній ділянці знаходяться посіви озимої пшениці підприємства-відповідача.

За поясненнями відповідача йому не було відомо про перебування спірної земельної ділянки площею 171,9319 га. в орендному користуванні позивача.

Відповідач заперечує здійснення перешкод позивачу у користуванні земельною ділянкою та вважає, що позивач не надав доказів на підтвердження таких обставин.

Господарський суд вважає, що позов обґрунтований та підлягає частковому задоволенню з наступних міркувань.

Згідно з ст. 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі – це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ч.2 ст.126 Земельного кодексу України, право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Ст. 13 Закону України "Про оренду землі" визначає, що договір оренди землі – це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Господарський суд встановив, що на момент вирішення спору в суді договір оренди земельної ділянки від 14.08.2003р. площею 171,9319 га., що входить до складу земель запасу Павелківської сільської ради Андрушівського району Житомирської області, укладений між позивачем у справі Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "Жорна" та Андрушівською районною державною адміністрацією, є дійсним, строк дії договору триває.

Фактичне невикористання земельної ділянки орендарем, що стало однією з підстав передачі спірної земельної ділянки відповідачу в користування, не має наслідків припинення права позивача на її оренду.

За висновком господарського суду договір оренди земельної ділянки від 14.08.2003р. площею 171,9319 га., що входить до складу земель запасу Павелківської сільської ради Андрушівського району Житомирської області 14.08.2003р., укладений між позивачем у справі Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "Жорна" та Андрушівською районною державною адміністрацією є належним доказом права позивача на оренду цієї земельної ділянки.

Угода про користування земельними ділянками від 04.07.2005р., укладена Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Дари ланів" та Павелківською сільською радою, не надає законного права відповідачу на оренду спірної земельної ділянки, оскільки така земельна ділянка на момент укладення Угоди перебувала в правомірному орендному користуванні позивача. До того ж така Угода не містить істотних умов договору оренди землі, які визначені в ст.15 Закону України "Про оренду землі" та не зареєстрована у встановленому законом порядку.

За висновком господарського суду позивач обґрунтовано вимагає від відповідача звільнення спірної земельної ділянки.

Відповідно до ст. 27 Закону України "Про оренду землі" орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Орендар в установленому законом порядку має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування, на усунення перешкод у користуванні нею, відшкодування шкоди, заподіяної земельній ділянці громадянами і юридичними особами України, іноземцями, особами без громадянства, іноземними юридичними особами, у тому числі міжнародними об'єднаннями та організаціями.

Згідно з ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", самовільне зайняття земельних ділянок – будь-які дії особи, які свідчать про фактичне використання не наданої їй земельної ділянки чи намір використовувати земельну ділянку до встановлення її меж у натурі (на місцевості), до одержання документа, що посвідчує право на неї, та до його державної реєстрації.

З огляду на викладене, господарський суд дійшов висновку, що відповідач дійсно допустив самовільне зайняття спірної земельної ділянки, оскільки здійснив її фактичне використання до одержання документа, що посвідчує право на неї, та до його державної реєстрації.

Відповідно до ч. 1 ст. 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

За ч.3 ст. 212 Земельного кодексу України повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

З урахуванням викладеного, вимоги позивача до відповідача щодо звільнення спірної земельної ділянки підлягають задоволенню.

Господарський суд дійшов висновку, що позивач необґрунтовано вимагає зобов'язати відповідача не чинити перешкоди у вільному користуванні та доступі до орендованої земельної ділянки.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач не надав доказів, які б свідчили про здійснення перешкод у користуванні та доступі до орендованої земельної ділянки.

Знаходження директора та засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Жорна" та голови Павелківської сільської ради Опанасюка О.М. на спірній земельній ділянці при складенні акту про самозахоплення земельної ділянки від 25.04.2006р. (а.с.11) спростовує неможливість доступу до такої земельної ділянки. Як вбачається з вказаного акта, комісія зазначає, що СТОВ "Дари ланів" здійснюють весняно-польові роботи. На думку суду, такого висновку можливо були дійти тільки в процесі знаходження на спірній земельній ділянці.

До того ж, відповідач обґрунтовано заявляє, що спору між сторонами в частині здійснення перешкод у користуванні та доступі до орендованої земельної ділянки не існує, позивач не звертався до відповідача з вимогою звільнити спірну земельну ділянку в добровільному порядку, а відповідач не заперечував проти такого звільнення.

За оцінкою господарського суду позивач не довів обставин, на які посилається як на підставу свої вимог щодо зобов'язання відповідача не чинити перешкоди у вільному користуванні та доступі до орендованої земельної ділянки.

В цій частині позовних вимог слід відмовити з підстав їх необґрунтованості.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, господарський суд вважає позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку обґрунтованими, що підтверджуються належними доказами у справі і підлягають задоволенню.

В решті позовних вимог слід відмовити.

Судові витрати покладаються на відповідача.

Згідно зі ст. 83 п.6 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Господарський суд, досліджуючи обставини справи, дійшов висновку, що виконання рішення в частині звільнення земельної ділянки ускладнить здійснення польових робіт на зазначеній земельній ділянці. Негайне звільнення спірної земельної ділянки може призвести до переривання процесу вирощування та збору урожаю озимої пшениці, може призвести до негативних наслідків та до дестабілізації соціального становища в с. Павелки, на території якого в даний час здійснює свою діяльність СТОВ "Дари ланів".

Господарський суд, враховуючи винятковість обставин справи, вважає за необхідне скористатись правом відстрочки виконання рішення відповідно до ст.83 ГПК України до 07 серпня 2006 року.

На підставі ст. ст. 126, 212 Земельного кодексу України, ст.ст 1, 13, 27 Закону України "Про оренду землі", ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", керуючись ст.ст. 33, 49, 69, 82 - 85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зобов'язати Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Дари ланів", Житомирська область, Андрушівський район, м.Андрушівка, вул.Лисенка, 10, код 32784409, звільнити земельну ділянку площею 171,9319 га., що входить до складу земель запасу Павелківської сільської ради Андрушівського району Житомирської області, межі якої визначені у плані до договору оренди земельної ділянки від 14.08.2003р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "Жорна" та Андрушівською районною державною адміністрацією.

3. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дари ланів", Житомирська область, Андрушівський район, м.Андрушівка, вул.Лисенка, 10, код 32784409, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "Жорна", м. Житомир, вул.Котовського, 31, код 32412035,

- 85,00 грн. - витрати по сплаті держмита;

- 118,00 грн. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. В решті позовних вимог відмовити.

5. Відстрочити виконання рішення до 07 серпня 2006 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя Сікорська Н.А.

Віддрукувати:

1 – в справу

2 – позивачу

3 – відповідачу

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" червня 2006 р.                Справа № АС-15/151-06

вх. № 4977/3-15

Суддя господарського суду Харківської області Лаврова Л.С.

за участю секретаря судового засідання Плешивцев В.О.

представників сторін позивача - не з’явився

1-й відповідач - не з’явився , 2-й відповідач - не з’явився, 3-й відповідач - Бородай В.В.,

по справі за позовом СВК "Рублене", с. Рублене

до Рубленська сільська рада, с. Рублене, Великобурлуцької районної державної адміністрації, Великобурлуцього районного відділу земельних ресурсів

про відновлення порушеного права, усунення перешкод у користуванні

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Сільськогосподарський виробничий кооператив "Рублене" звернувся до господарського суду з адміністративним позовом до Великобурлуцької районної державної адміністрації, Рубленської сільської ради та Великобурлуцього районного відділу земельних ресурсів про зобов'язання відновити порушене право щодо користування земельною ділянкою площею 510,3 га, наданою землекористувачеві у постійне користування згідно Державного акту на право постійного користування землею ХР-07-00-000395, виданим позивачу Рубленською сільською Радою народних депутатів Великобурлуцього району Харківської області на підставі рішення Великобурлуцької ради народних депутатів від 12.02.1997 року IХ сесії ХХII скликання.

Визнати право постійного користування земельною ділянкою площею 510,3 га за позивачем як правонаступником КСП "Рублене" згідно Державного акту на право постійного користування землею ХР-07-00-000395 виданою Рубленською сільською Радою народних депутатів Великобурлуцького району Харківської області.

Визнати недійсним будь-які угоди та розпорядження стосовно земельної ділянки площею 510,3 га з моменту їх вчинення.

Стягнути з відповідача судовий збір.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує рішенням Конституційного суду України № 5-рп/2005 від 22.09.2005 року по справі № 1-17/2005 за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками) та порушенням відповідачами Земельного кодексу України щодо права користування позивачем земельною ділянкою площею 510,3 га.

Окремим клопотання, позивач звернувся до суду в порядку ст. 117,118 КАСУ про негайне постановлення ухвали про вжиття заходів забезпечення позову, тому що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача - СВК" Рублене та захист цих прав та інтересів стає неможливим без вжиття таких заходів а саме, заборонити відповідачам вчиняти будь-які дії щодо земельної ділянки площею 510,3 га, окрім того заборонити іншим особам вчиняти дії що стосуються предмету спору, яке було задоволено судом.

Позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та 19.06.2006 року через канцелярію суду (вх. № 18189) надав додаткове правове обґрунтування позову.

Відповідач - Рубленська сільська рада відзиву на позов не надала, в судовому засіданні проти позову заперечує.

Відповідач - Великобурлуцький районний відділ земельних ресурсів проти позову заперечує на підставах, викладених у листі № 319 від 05.05.2006 року.

Відповідач - Великобурлуцька районна державна адміністрація Харківської області (надалі Великобурлуцька РДА) проти позову заперечує, обґрунтовуючи це реформуванням КСП "Рублене" у СВК "Рублене" та необхідністю переоформлення в належному порядку права користування спірною земельною ділянкою. Крім того, як зазначає Великобурлуцька РДА на даний час згідно норми ст.92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності та вказує, що законодавець не надав право постійного користування земельною ділянкою іншим суб'єктам господарювання. Відповідач також посилається на те, що позивач не відноситься до підприємства державної або комунальної власності, а тому земельне законодавство не позволяє передати у постійне користування СВК "Рублене" спірну земельну ділянку площею 510,3 га.

Згідно довідки від 05.05.2006 року № 320, наданої Великобурлуцьким районним відділом земельних ресурсів з 351,2 ріллі : 63,1 га земель було переведено в пасовища, на які Великобурлуцькою РДА надано дозвіл Посохову В.В. на виготовлення технічної документації, 97,0 га надано громадянам для ведення особистого селянського господарства, 163,5 га земель знаходиться в користуванні Плужника В.В. згідно договору оренди, на 27,6 га Великобурлуцькою РДА надано дозвіл Плужнику В.В. на виготовлення технічної документації, 159,1 га земель пасовищ, сіножатей та болот не надавалися нікому.

Сторони до початку розгляду справи надали клопотання про нездійснення технічної фіксації судового процесу, яке задовольняється господарським судом.

Суд вислухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи в їх сукупності встановив наступне.

Відповідно до статті 1.2 Рекомендацій по складанню проектів роздержавлення і приватизації земель сільськогосподарських підприємств і організацій, затверджених Державним комітетом України по земельних ресурсах, Міністерством сільського господарства і продовольства України, Міністерством у справах роздержавлення власності і демонополізації виробництва України від 15 травня 1992 р. рішення про форму власності і організаційні форми господарювання приймаються загальними зборами колективу сільськогосподарського підприємства, організації і є підставою для включення цих підприємств і організацій до переліку господарств, землі яких підлягають передачі у колективну і приватну власність.

Згідно статті 5 Земельного кодексу України (2196-12)) та пункту 3.5. Рекомендацій по складанню проектів роздержавлення і приватизації земель сільськогосподарських підприємств і організацій, затверджених Державним комітетом України по земельних ресурсах, Міністерством сільського господарства і продовольства України, Міністерством у справах роздержавлення власності і демонополізації виробництва України від 15 травня 1992 р. при передачі земель у колективну власність сільськогосподарському підприємству, місцева рада на своїй території створює резервний фонд земель за погодженням місця розташування із землекористувачем у розмірі до 15 відсотків площі усіх сільськогосподарських угідь.

Постановою Верховної Ради України від 13 березня 1992 р. №2201-XII “Про форми державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею” затверджено форму державного акта на право постійного користування землею.

Державним актом на право постійного користування землею серія ХР –07 –00 –000395 виданого Рубленською сільською радою народних депутатів Великобурлуцього району Харківської області на підставі рішення Великобурлуцької ради народних депутатів від 12.02.1997 року IХ сесії ХХII скликання колективному сільськогосподарському підприємству "Рублене" визначається надання землекористувачеві у постійне користування 510,3 гектарів землі в межах згідно з планом землекористування для ведення сільськогосподарського виробництва.

Державний акт було зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування за № 27.

КСП "Рублене" перетворено в СВК "Рублене" із правонаступництвом прав і обов'язків КСП "Рублене", що зазначається статутом СВК "Рублене" та переходом усіх майнових прав і обов'язків КСП "Рублене".

Розпорядженням Великобурлуцької районної державної адміністрації Харківської області № 135 від 16 березня 1993 р. зареєстровано Статут позивача.

Перереєстрацію Статуту СВК "Рублене" здійснено розпорядженням голови Великобурлуцької районної державної адміністрації від 17.01.2000р. №39 на підставі протоколу № 2 від 07.01.2000р.

Призначення земель резервного фонду визначалось статтею 5 Земельного кодексу України (2196-12) та статтею 7 Указу Президента України від 8 серпня 1995 р. №720 “Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям”.

На виконання Указу Президента України № 1529/99 від 03.12.1999 р. “Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектору економіки”, члени КСП "Рублене" рішенням зборів уповноважених реформували колективне сільськогосподарське підприємство шляхом перетворення його в Сільськогосподарський виробничий кооператив з передачею кооперативу всіх прав і обов'язків КСП , у тому числі і земельних, у формі цілісного майнового комплексу. (протокол № 2 від 07 січня 2000 р.)

Прийняте рішення відповідає умові, зазначеній п. 1 ст. 31 Закону України   “Про колективне сільськогосподарське підприємство” від 14.02.92 р. №2114-12, що реорганізація підприємства проводиться за рішенням загальних зборів   (зборів уповноважених) його членів.

Члени КСП "Рублене", у відповідності із Законами України “Про колективне сільськогосподарське підприємство” від 14.02.92 р. №2114-12 та “Про сільськогосподарську кооперацію”, прийняли рішення про створення сільськогосподарського виробничого кооперативу шляхом перетворення в СВК „Рублене” із правонаступництвом прав і обов'язків КСП "Рублене", що зазначається статутом СВК „Рублене”, зареєстрованого 17 січня 2000 р. Великобурлуцькою районною державною адміністрацією Харківської області за реєстраційним № 39.

Досліджені матеріали справи підтверджують обставини, що КСП "Рублене" було реформовано шляхом його перетворення в СВК "Рублене" без припинення діяльності юридичної особи.

Указом Президента України № 1529/99 від 03.12.1999 р. реформування колективного сільськогосподарського підприємства шляхом перетворення в сільськогосподарський кооператив не заборонено.

Пункт 6 ст. 31 Закону України “Про колективне сільськогосподарське підприємство” передбачає, що при перетворенні КСП в інше до новоствореного підприємства переходять всі майнові права і обов'язки колишнього КСП, в т.ч. право користування земельною ділянкою.

Чинне законодавство не забороняє набуття підприємствами майнових прав та права землекористування шляхом правонаступництва.

Статтею 14 Конституції України передбачена особлива охорона землі та реалізації громадянами та юридичними особами їх права на землю відповідно до закону.

Згідно умов статей 190 і 191 Цивільного кодексу України цілісний майновий комплекс КСП "Рублене" при перетворенні в СВК "Рублене", включав сукупність речей, а також майнових прав та обов'язків і є єдиним майновим комплексом, що використовується СВК "Рублене" для здійснення діяльності у відповідності із Статутом та чинним законодавством , до складу якого входять усі види майна, набуті при правонаступництві, включаючи земельну ділянку, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, борги, а також право на інше позначення та інші права.

Відповідно умов статей 183 і 187 Цивільного кодексу України майно реформованого КСП "Рублене" у силу п. 6 ст. 31 Закону України “Про колективне сільськогосподарське підприємство” є неподільною річчю, оскільки його не можна поділити без утрати її цільового призначення, а складовою частиною єдиного майнового комплексу СВК „Рублене” є все те, що не може бути відокремлене від нього без її пошкодження або істотного знецінення.

При переході права на річ її складові частини не підлягають відокремленню.

Відповідно до ст.108 Цивільного кодексу перетворення юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми. У разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов’язки попередньої юридичної особи.

Нова юридична особа є правонаступником усіх прав та обов’язків попередньої юридичної особи.

Згідно п. 5 Постанови Верховної Ради України № 562-ХІІ від 18.12.1990 р. “Про порядок введення в дію Земельного кодексу України” підприємства, котрі мають у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення в дію нового Земельного кодексу України, зберігають свої права на використання цих земельних ділянок до оформлення права землекористування.

Згідно з п. 6 Постанови Верховної Ради України № 563-ХІІ від 18.12.1990 р. “Про земельну реформу”, п. 2 Постанови Верховної Ради України №1312-ХIV від 17.12.1999 р. “Про продовження дії пункту 6 Постанови Верховної Ради   України “Про земельну реформу” , п. 2 постанови Верховної Ради України № 1492- IV “Про продовження дії пункту 6 Постанови Верховної Ради   України “Про земельну реформу” діє право користування земельною ділянкою до 1 січня 2008 р., і тільки після закінчення вказаного строку раніше надане йому право користування земельною ділянкою втрачається.

Згідно ст. ст. 125 і 126 Земельного кодексу України від 25.10.2001 р. № 2768-III право користування земельною ділянкою виникає після одержання її користувачем документа і посвідчується державним актом. Форма державного акта затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Кабінет Міністрів України пунктом 2 постанови від 2 квітня 2002 р. №449 “Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою” встановив, що раніше видані державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні у разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб.

Пунктом 6 розділу X “Перехідні положення” Земельного кодексу України (2768-III) встановлено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01 січня 2005 р. переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них. Законом України № 2059-IV від 06.10.2004 року „Про внесення змін до Земельного кодексу України” строк переоформлення права власності або користування продовжено до 01.01.2008 року.

Великобурлуцький районний відділ земельних ресурсів вважає, що спірні земельні ділянки загальною площею 510,3 га були та є землями державного резервного фонду ( в тому числі ріллі 351,2 га та 159,1 га пасовищ, сіножатей та болот), якими згідно п.12 розділу Х „Перехідні положення” Земельного кодексу України розпоряджаються відповідні органи. Посилання на вищезазначену норму Земельного кодексу (№2768-III) суд вважає безпідставними, тому що це стосується земель, які на час введення в дію Земельного кодексу не використовувалися та на які не були укладені договори оренди.

Згідно Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення традиційно виділяються в окрему категорію земель України. Такі землі є основним засобом виробництва і предметом праці у сільськогосподарському господарстві.

Рілля, тобто землі які регулярно розорюються з метою створення агротехнічних умов для вирощування на них сільськогосподарських культур.

Сіножаті - сільськогосподарські угіддя, на яких вирощується трав’яниста рослинність з метою відгодівлі худоби.

Пасовища - сільськогосподарські угіддя, які використовуються для випасання худоби.

Одним з основних видів діяльності СВК „Рублене” ( в минулому КСП „Рублене”)

є вирощування зернових, технічних та інших культур, тваринництво. Саме для здійснення таких видів діяльності і надавалася позивачу у постійне користування спірна земельна ділянка площею 510,3 га.

Згідно п.5 ст.116 Земельного кодексу України (№2768-III) передбачає, що надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Добровільна відмова – це самостійне волевиявлення власника земельної ділянки або землекористувача, пов’язане з небажанням подальшої експлуатації належної йому на праві власності або користування земельної ділянки.

Позивач не звертався до відповідачів з заявою про припинення права користування спірною земельною ділянкою. Натомість, звернувся до Великобурлуцької районної ради з листом № 276 від 24. 02. 2003 року щодо підтвердження права постійного користування земельною ділянкою.

Суд вважає заперечення відповідачів безпідставними та необґрунтованими.

Суд враховує зміст статті 141 Земельного кодексу України (№2768-III), яка надає вичерпний перелік підстав припинення права користування земельною ділянкою.

Крім того, чинне законодавство не визначає порядку внесення змін до Державних актів на право постійного користування земельних ділянок, а також визнання його таким, що втратив чинність у зв’язку із зміною організаційно - правової форми юридичної особи у разі його перетворення.

Згідно статті 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" місцева державна адміністрація має такі повноваження в галузі використання та охорони земель, природних ресурсів і охорони довкілля: 1) розробляє   та   забезпечує   виконання   затверджених   у встановленому законом порядку програм раціонального використання земель, лісів, підвищення родючості ґрунтів, що перебувають у державній власності; 2) розпоряджається землями державної власності відповідно до закону; 3) розробляє, подає на затвердження відповідної ради та забезпечує виконання регіональних екологічних програм; звітує перед відповідною радою про їх виконання; вносить до відповідних органів пропозиції щодо державних екологічних програм; 4) вживає   заходів   до   відшкодування   шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону довкілля підприємствами, установами, організаціями і громадянами; 5) вносить    пропозиції    відповідним   органам   місцевого самоврядування   щодо   організації    територій    та    об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення; 6) інформує населення про екологічно небезпечні аварії та ситуації, стан довкілля, а також про заходи, що вживаються до його поліпшення; 7) організовує роботу по ліквідації наслідків екологічних аварій, залучає до цих робіт підприємства, установи, організації незалежно від форм власності та громадян; 8) вносить пропозиції в установленому законом порядку про зупинення діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності у разі порушення ними законодавства про охорону довкілля та санітарних правил; 9) розробляє і забезпечує дотримання правил користування водозабірними спорудами, призначеними для задоволення питних, побутових та інших потреб населення, зони санітарної охорони джерел   водопостачання;   обмежує   або   забороняє використання підприємствами питної води у промислових цілях.

Суд зазначає, що статті 13 і 21 Закону України “Про місцеві державні адміністрації” не відносить до повноважень місцевої державної адміністрації скасовування дії державного акту на право землекористування.

Тобто правових підстав порушувати право позивача на користування земельною ділянкою площею 510,3 га та підстав надання спірної земельної ділянки у користування іншим землекористувачам, а саме фізичним особам, у тому числі Плужнику В.В. та Посохову В.В. немає.

Рішенням Конституційного Суду України № 5-рп/2005 від 22.09.2005 року по справі 1-17/2005 за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу Х „Перехідні положення” Земельного Кодексу України ( справа про постійне користування земельними ділянками” пункт 6 розділу Х „Перехідні положення” Земельного Кодексу України щодо зобов’язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення, пункт 6 Постанови Верховної Ради України „Про земельну реформу” від 18 грудня 1990року № 563-ХII з наступними змінами в частині щодо втрати громадянами, підприємствами, установами і організаціями після закінчення строку оформлення права власності або права користування землею раніше наданого їм права користування земельною ділянкою визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Положення пункту 6 розділу Х „Перехідні положення” Земельного Кодексу України та пункту 6 Постанови Верховної Ради „Про земельну реформу” від 18 грудня 1990року № 563-ХII визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на території України.

З урахуванням викладеного та Рішення Конституційного Суду України, дії відповідача - Великобурлуцької районної державної адміністрації, направлені на втрату раніше наданого попереднику СВК „Рублене” (КСП „Рублене”) права користування земельною ділянкою та обмежує можливість СВК „Рублене” мати не заборонені законом цивільні права та обов’язки.

Згідно ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ч. 6 статті71 КАСУ якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Суд, дослідивши всі наявні у справі матеріали та вислухавши пояснення представників відповідачів вважає, що відповідачами правомірність своїх дій та прийнятих рішень не доведена в судовому засіданні.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги щодо зобов'язання відновити порушене право СВК „Рублене” щодо користування земельною ділянкою площею 510,3 га, наданою землекористувачеві у постійне користування згідно Державного акту на право постійного користування землею ХР-07-00-000395, виданим позивачу Рубленською сільською Радою народних депутатів Великобурлуцього району Харківської області на підставі рішення Великобурлуцької ради народних депутатів від 12.02.1997 року IХ сесії ХХII скликання; визнати право постійного користування земельною ділянкою площею 510,3 га за позивачем як правонаступником КСП "Рублене" згідно Державного акту на право постійного користування землею ХР-07-00-000395 виданою Рубленською сільською Радою народних депутатів Великобурлуцького району Харківської області як законні, обґрунтовані та підтверджені матеріалами справи, а тому такими, що підлягають задоволенню.

На підставі ст. ст. 141, п. 6 розділу X “Перехідні положення” Земельного кодексу України від 25.10.2001 р. №2768-III, Закону України “Про колективне сільськогосподарське підприємство” від 14.02.92 р. №2114-12, постанови Верховної   Ради   України   № 562-ХІІ   від 18.12.1990 р. “Про порядок введення   в   дію Земельного кодексу України” та постанови Верховної Ради України № 1312-ХIV від 17.12.1999 р. “Про продовження дії пункту 6 Постанови Верховної Ради України “Про земельну реформу”, постанови Верховної Ради України № 1492-I V “Про продовження дії пункту 6 Постанови Верховної Ради   України “Про земельну реформу” та постанови Кабінету Міністрів України від 2 квітня 2002 р. №449 “Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою”, суд дійшов до висновку, що переоформлення права користування спірною земельною ділянкою , як того вимагає Великобурлуцька РДА є безпідставним та необґрунтованим, суперечать вимогам Земельного кодексу України, оскільки чинне законодавство не передбачає передачі землі в оренду особам, у котрих земля вже знаходиться на законних підставах у постійному користуванні.

Враховуючи, що позивачем не надано доказів щодо вчинення угод щодо користування спірною земельною ділянкою іншими особами та не довів наявність розпоряджень виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо надання у користування спірної ділянки, позов про визнання недійсними будь-які угоди та розпорядження стосовно земельної ділянки площею 510,3 га з моменту їх вчинення не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями   162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України На підставі ст. ст. 141, п. 6 розділу X “Перехідні положення” Земельного кодексу України від 25.10.2001 р. №2768-III, Закону України “Про колективне сільськогосподарське підприємство” від 14.02.92 р. №2114-12, постанови Верховної   Ради   України   № 562-ХІІ   від 18.12.1990 р. “Про порядок введення   в   дію Земельного кодексу України” та постанови Верховної Ради України № 1312-ХIV від 17.12.1999 р. “Про продовження дії пункту 6 Постанови Верховної Ради України “Про земельну реформу”, постанови Верховної Ради України № 1492-IV “Про продовження дії пункту 6 Постанови Верховної Ради   України “Про земельну реформу” та постанови Кабінету Міністрів України від 2 квітня 2002 р. №449 “Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою”, суд

Blog

Зміст

Содержание