Зміст

Вид материала

Закон

Содержание Вищий господарський суд україни Іменем україни Представники сторін Суть спору Господарський суд одеської області До відповідача Суть спору

Подобный материал:

• Єрьомін Розміщення продуктивних сил Зміст, 1769.51kb.
• Міністерство освіти І науки україни перечинський професійний ліцей, 202.74kb.
• Організація та зміст навчально –в виховної роботи у днз, 81.03kb.
• Збірник державних стандартів, 1247.56kb.
• Зміст І порядок розроблення виробничої програми підрозділів виробнича програма, 128.75kb.
• Зміст І порядок розроблення виробничої програми підрозділів виробнича програма, 127.69kb.
• Процеси прийняття рішення І управління зміст процесу управління, 283.85kb.
• Поняття та зміст комунального управління, 500.89kb.
• Завдання та зміст виробничої програми підприємства Показники виробничої програми підприємства, 123.69kb.
• План Поняття та зміст юридична деонтологія > Юридична діяльність: поняття та зміст, 476.58kb.

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Касаційну скаргу ТОВ "Фламенко" та касаційне подання прокурора задовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 26 березня 2004 року та рішення апеляційного суду Одеської області від 10 червня 2004 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.


Головуючий: Балюк М.І.

Судді: Григор'єва Л.І.

Гуменюк В.І.

Барсукова В.М.

Волков О.Ф.

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Господарський суд Чернігівської області

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20 тел. 7-99-18, факс 7-44-62


ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ


"17" липня 2006 р. Справа № 8/160 (12/161/21)


За позовом: Товариства з обмеженою “Сервіс-Центр”, пр. Миру, 227, м. Чернігів

До відповідача: Чернігівської міської ради, вул. Магістратська, 7, м. Чернігів,

про визнання права на оренду земельної ділянки

Суддя Т.Г.Оленич

Секретар судового засідання А.С.Лященко

Представники сторін:

позивача: Підгорний К.Є – юрист, довір. № 21/03-2 від 21.03.06р.

відповідача: не з’явився

Судом проголошено вступну та резолютивну частини постанови.


СУТЬ СПОРУ:

Позивачем заявлено позов про визнання права на оренду земельної ділянки площею 0,2706 га, що знаходиться у м. Чернігові по вул. Примакова, та про спонукання відповідача укласти договір оренди даної земельної ділянки на умовах проекту договору, наданого позивачем.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги.

Відповідач у відзиві на позов (т.1 а. с. 93-94) зазначає, що розпорядження землями територіальної громади є виключною компетенцією органів місцевого самоврядування. Набуття права оренди земельної ділянки може виникнути лише на підставі рішень органів державної влади або органів місцевого самоврядування, і чинним законодавством не передбачено іншого порядку набуття права на оренду земельної ділянки, в тому числі за рішенням суду. Крім того, відповідач зазначає, що до 10.10.05р. спірна земельна ділянка перебувала у постійному користуванні іншої особи – комунального підприємства „Паркування та ринок”, а позивач із заявою про передачу йому даної земельної ділянки в оренду після 10.10.05р. не звертався.

Відповідач на судове засідання не з’явився. Відповідача було належним чином повідомлено про дату, час та місце судового розгляду, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення. Про причини неприбуття відповідача, який є суб’єктом владних повноважень, суду не повідомлено, а тому в силу ч. 4 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України справа вирішується на підставі наявних у ній доказів.

Вивчивши матеріали справи, з’ясувавши обставини, дослідивши наявні у справі докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач є переможцем тендеру на реконструкцію речової частини Центрального ринку м. Чернігова, що знаходиться по вул. Примакова, 1, оголошеного та проведеного Чернігівською облспоживспілкою, результати якого не оспорювалися та не визнавалися недійсними в установленому законом порядку.

На підставі результатів тендеру рішенням виконкому Чернігівської міської від 20.08.01р. № 192 позивачу надано дозвіл на проектно-пошукові роботи для реконструкції речової частини Центрального ринку, в зв’язку з чим позивачу видано архітектурно-планове завдання № 335 від 06.09.01р. (т.1. а. с.26-27) та складений акт вибору земельної ділянки (т.1. а.с.28), що встановлено рішенням господарського суду Чернігівської області від 26.07.05р. у справі № 12/160, яке набрало законної сили з 10.10.05р., в якій приймали участь ті самі сторони.

Цим же рішенням встановлений факт наявності у позивача права на розроблення проекту реконструкції, що мала проводитися на земельній ділянці площею 3000,0 кв.м. за адресою: м. Чернігів, вул. Примакова,1. А тому, в силу ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України, дані обставини, встановлені судовими рішеннями в справі № 12/160, що набрали законної сили, не доказуються при розгляді цієї справи, у якій беруть участь ті самі особи.

Із змісту акту вибору земельної ділянки для реконструкції речової частини центрального ринку, підписаного всіма членами комісії, вбачається, що земельна ділянка була рекомендована ТОВ “Сервіс-Центр” під будівництво.

За змістом ст.22 Закону України “Про основи містобудування” забудова земельних ділянок, може здійснюватися лише після виникнення права власності чи права користування земельною ділянкою у порядку, передбаченому законом.

Враховуючи, що позивач є суб’єктом господарювання і не належить до державної або комунальної власності, в силу ст.ст.92, 93 Земельного кодексу України у позивача право користування земельною ділянкою може виникнути лише на підставі договору оренди.

Відповідно до ст.93 Земельного кодексу України та ст.1 Закону України “Про оренду землі” оренда землі визначається як засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Порядок укладення договору оренди землі встановлений у ст.16 Закону України “Про оренду землі” (ст. 15 цього ж Закону у редакції, що діяла до 05.11.03р.), відповідно до якого особа, яка бажає отримати земельну ділянку в оренду із земель державної або комунальної власності, подає до відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування за місцем розташування земельної ділянки заяву. Розгляд заяви і надання земельної ділянки в оренду проводяться у порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Як свідчать матеріали справи, позивач, з метою використання свого права на розроблення проекту реконструкції речової частини Центрального ринку та здійснення будівництва на земельній ділянці по вул. Примакова.1 у м. Чернігові, неодноразово звертався до відповідача із заявою про надання даної земельної ділянки в оренду, що підтверджується копіями листів та заяв № 4 від 15.04.02р. (т.1. а., с.35), № 7 від 10.05.02р. (т.1. а., с. 91-92) та № 7 від 07.06.05р. (т.1 а., с.46-48).

Київським апеляційним господарським судом при розгляді апеляційної скарги Чернігівської міської ради на рішення господарського суду Чернігівської області від 26.07.05р. у справі № 12/160 встановлено, що на день розгляду скарги, тобто на 10.10.05р., Чернігівською міською радою вищезазначені заяви позивача по суті не розглянуті, про що зазначено в ухвалі від 10.10.05р.

В матеріалах справи відсутні докази розгляду відповідачем заяв позивача про надання йому земельної ділянки в оренду й за станом на день вирішення спору по даній справі, а тому судом не приймається заперечення відповідача, що позивач не звертався із заявою про передачу земельної ділянки в оренду після 10.10.05р.

Аналіз норм Земельного кодексу України, зокрема ст.ст. 123, 124 показує, що передача в оренду земельної ділянки, яка перебуває у комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. При цьому дотримання окремого порядку передачі земельної ділянки в оренду, передбаченого ст.123 Земельного кодексу України, вимагається лише у випадках передачі в оренду земельних ділянок із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову. Відповідач не надав суду доказів того, що земельна ділянка, яку позивач просив передати в оренду, відноситься до земель запасу, або що при цьому має змінюватися її цільове призначення. За таких обставин, виходячи із змісту ч.1 ст.124 ЗК України, відповідач, при відсутності підстав для відмови у передачі даної земельної ділянки в оренду, повинен був прийняти рішення щодо передачі позивачеві в оренду земельної ділянки, стосовно реконструкції якої проводився тендер, та укласти з позивачем договір оренди.

Суд вважає, що приймаючи рішення про передачу земельної ділянки в оренду комунальному підприємству “Паркування та ринок”, які в подальшому були визнані недійсними рішенням господарського суду Чернігівської області від 21.10.02р. у справі № 8/372 (набрало законної сили з 06.05.03р.) та рішенням від 26.07.05р. у справі № 12/160 (набрало законної сили з 10.10.05р.), відповідач фактично виявив своє бажання передати земельну ділянку площею 0,2706 га по вул.. Примакова (територія речової частини ринку) в оренду. Отже, волевиявлення органу місцевого самоврядування, до компетенції якого віднесено вирішення питання про передачу земельних ділянок в оренду, щодо наміру передати в оренду спірну земельну ділянку було неодноразово підтверджено самим відповідачем. Тому, оскільки позивач у справі у встановленому законом порядку звертався до відповідача з приводу надання йому в оренду земельної ділянки по вул. Примакова у м. Чернігові (речова частина ринку), матеріалами справи підтверджується факт відсутності заяв інших осіб щодо оренди цієї ж земельної ділянки, відповідачем не зазначені обставини, з якими закон пов’язує можливість відмови зацікавленій особі (позивачу) у наданні земельної ділянки в оренду, суд приходить до висновку, що відповідач зобов’язаний укласти з позивачем договір оренди земельної ділянки, в зв’язку з чим позивач має право на оренду земельної ділянки. До того ж, факт наявності у позивача переважного права на отримання в користування земельної ділянки, на якій буде проводитися реконструкція, встановлений рішенням господарського суду від 26.07.05р. у справі № 12/160.

Заперечення відповідача судом до уваги не приймаються, оскільки вони не ґрунтуються на фактичних обставинах та на вимогах законодавства.

Згідно ч. 2 ст.125 Земельного кодексу України право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди та його державної реєстрації.

Враховуючи, що в Законі України “Про оренду землі” встановлена обов’язковість укладення договору оренди землі, земельна ділянка, щодо якої позивачем подані заявки на передачу йому в оренду, відноситься до комунальної власності, отже однією із сторін відповідного договору оренду землі є орган місцевого самоврядування – Чернігівська міська рада (відповідач у справі). При цьому права та обов’язки Чернігівської міської ради, як орендодавця за договором, випливають із владних управлінських функцій, а тому, виходячи із змісту п.14 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України, даний договір є адміністративним договором, в зв’язку з чим спір щодо укладення такого договору має вирішуватися в межах даної справи за правилами адміністративного судочинства.

Позивач листом № 7 від 07.06.05р. звернувся до відповідача із заявою про надання строком на 5 років земельної ділянки площею 0,2706 га, що знаходиться по вул. Примакова,1 (територія речової частини ринку) для реконструкції речової частини ринку і використання її під ринок та надав для підписання проект договору оренди даної земельної ділянки. Листом від 22.06.05р. № 1743 за підписом зав. відділом земельних ресурсів міської ради відмовлено у підписанні договору з підстав відсутності рішення органу місцевого самоврядування про передачу вищезазначеної земельної ділянки в оренду. Інші підставі для відмови в укладенні договору відповідачем не зазначені. Суд вважає, що оскільки відповідач неодноразово виявляв намір передати в оренду земельну ділянку, розташовану по вул.. Примакова (територія речової частини ринку), а позивач отримав переважне право на користування даною земельною ділянку на умовах оренди, між сторонами має бути укладений договір оренди.

За загальними правилами, договір оренди землі за своєю формою та змістом повинен відповідати вимогам чинного законодавства, в тому числі приписам ЗУ „Про оренду землі” та Земельному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства.

Аналіз проекту договору оренди земельної ділянки від 07.06.05р., який підписаний позивачем та був направлений відповідачеві (т.1 а., с.49-55), свідчить, що за своїм змістом він не суперечить вимогам чинного законодавства, складений з урахуванням Типової форми договору оренди землі, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.04р. № 220 “Про затвердження Типового договору оренди землі”, відповідач ніякі пропозиції щодо умов договору в цілому або в окремих його частинах не представив, а тому підстав для відмови в укладенні даного договору суд не вбачає, і договір вважається укладеним в редакції позивача.

З огляду на вищенаведене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись Земельним кодексом України, Законом України “Про оренду землі”, Постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.04р. “Про затвердження Типового договору оренди” ст.ст. 72, 128, 158, 160-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати право Товариства з обмеженою відповідальністю “Сервіс-Центр”, м. Чернігів, пр.Миру, 227, на оренду земельної ділянки площею 0,2706 га, що знаходиться у м. Чернігові по вул.. Примакова (територія речової частини ринку) строком на 5 років.

Вважати укладеним договір оренди земельної ділянки від 07 червня 2005р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Сервіс-Центр” та Чернігівською міською радою щодо земельної ділянки площею 0,2706 га, що знаходиться у м. Чернігові по вул. Примакова (територія речової частини ринку), в редакції Товариства з обмеженою відповідальністю “Сервіс-Центр”.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Чернігівської області шляхом подачі протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається протягом десяти днів з дня складання постанови в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у двадцятиденний строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного господарського суду.

Суддя Т.Г.Оленич


Постанова в повному обсязі складена та підписана 20 липня 2006р.

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ


РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ


"05" червня 2006 р. Справа № 9/117-06-3447


За позовом: Біляївського міжрайонного прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Біляївської районної державної адміністрації

До відповідача: Спільного українсько-індійського підприємства „Кораса”

Про визнання недійсним договору оренди землі


Суддя Бакланова Н.В.


Представники:

Від Прокуратури: не з’явився

Від позивача: Олексюк О.М. дов. №01-1422-1.18 від 14.10.2005р.

Від відповідача: Удоєва Л.Д. дов. №юр/245 від 05.11.2005р.


СУТЬ СПОРУ:

Біляївський міжрайонний прокурор Одеської області в інтересах держави в особі Біляївської районної державно адміністрації Одеської області звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до відповідача Спільного українсько-індійського підприємство „Кораса” про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, що розташована за адресою: Одеська область м. Теплодар вул. Степова, 28, який укладений 22.12.2003р. між Біляївської районною державною адміністрацією Одеської області та Спільним українсько-індійським підприємством „Кораса”, який зареєстрований в Біляївському районному відділі земельних ресурсів, про що у книзі записів реєстрації договорів оренди вчинено запис №365 від 29.12.2003р.

Представник позивача Біляївської районної державної адміністрації з доводами, викладеними у позовній заяві, не згоден.

Відповідач СП „Кораса” позовні вимоги не визнає з підстав, викладених у відзиві.

У судовому засіданні оголошувалась перерва з 22.05.2006р. по 05.06.2006р. в порядку ст. 77 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд –


ВСТАНОВИВ:

22.12.2003р. між Біляївською районною державною адміністрацією Одеської області та Спільним українсько-індійським підприємством „Кораса” укладено договір оренди земельної ділянки, що розташована за адресою: Одеська область м. Теплодар, вул. Степова, 28. Договір був зареєстрований в Біляївському районному відділі земельних ресурсів, про що у книзі записів реєстрації договорів оренди вчинено запис №365 від 29.12.2003р.

Звертаючись з даним позовом, прокурор обґрунтовує свою позицію виходячи з наступного.

У відповідності до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього кодексу. Зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України та іншим актам цивільного законодавства, а в даному випадку Закону України „Про оренду землі”.

Ст. 15 Закону України „Про оренду землі” вказує, що істотними умовами договору оренди землі є: об’єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об’єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін. Відповідно до ч. 2 ст.180 ГК України істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду.

Прокурор стверджує, що в порушення вищевказаних норм, у договорі не вказано місце розташування земельної ділянки – Одеська область м. Теплодар вул. Степова, 28; не вказано порядок індексації орендної плати, форми платежів (готівкою або сплата орендної плати у безготівковій формі на рахунок орендаря); не зазначено порядок внесення орендної плати (взагалі не вказано куди необхідно вносити орендну плату: в касу чи якийсь розрахунковий рахунок орендаря); в договорі не визначено, які сторони несуть ризик випадкового пошкодження або знищення об’єкта оренди чи його частини.

Відповідно до ст. 4 Закону України „Про оренду землі” орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є районні, області, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та Кабінет Міністрів України в межах повноважень, визначених законом. В даному випадку договір було укладено Біляївською районною державою адміністрацією Одеської області, яка на час його укладання власником земельної ділянки не була.

Вказане, на думку прокурора, підтверджується наступним.

Постановою Верховної Ради України №353/97-ВР від 17.06.1997р. селище міського типу Теплодар Центрального району м. Одеси Одеської області віднесено до категорії міст обласного значення. Відповідно до ч. 3 ст. 64 Земельного кодексу України від 18.12.1990р. (який діяв до 01.01.2002р.) межі селищ міського типу встановлюються і змінюються обласною радою народних депутатів або за її дорученням відповідною районною, міською, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Радою народних депутатів. Так, у відповідності до ч. 3 ст. 64 Земельного кодексу України (від 18.12.1990р.) 13.07.1996р. за №122-ХХІІІ Одеська обласна рада народних депутатів прийняла рішення, яким було встановлено зовнішню межу селища міського типу Теплодар по суміжності з Біляївським районом з загальною територією міста 773,7 га. Зазначеним рішенням Одеської обласної ради народних депутатів площу селища міського типу Теплодар було збільшено за рахунок площі території 328 га, яка була передана рішенням Біляївської районної ради народних депутатів від 23.02.1994р. №326-ХХІ і включена в баланс території м. Одеси 26.08.1994р., тобто знаходилась в адміністративному підпорядкуванні м. Одеси. Крім того, на підставі вказаного рішення Одеської обласної ради народних депутатів площу селища міського типу Теплодар було збільшено за рахунок зменшення площі території Біляївської районної ради народних депутатів на 444,9 га. Земельна ділянка, яка була передана відповідачу в оренду входила в ту частину території Біляївського району, яка на підставі вищевказаного рішення Одеської обласної ради народних депутатів була передана селищу міського типу Теплодар.

На підставі вищевикладеного, прокурор стверджує, що Біляївська районна адміністрація не мала права укладати договір оренди, так як не була власником земельної ділянки.

Відповідно до ст. 15 Закону України „Про оренду землі” відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог, зокрема, ст. 4 Закону України „Про оренду землі” є підставою для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Відповідач позовні вимоги не визнає мотивуючи наступним.

За договором купівлі-продажу №15/1 від 26.08.2003р. Спільне українсько-індійське підприємство „Кораса” придбало у СЗАТ „Астарта” незавершений будівництвом консервний завод, який знаходиться, відповідно до рішення №244-А від 09.12.2004р. за адресою: Одеська область, Білїявський район, 3-й км шляху Теплодар – ОТЕЦ. Поштова адреса консервного заводу, який розташований на орендованій земельній ділянці, була присвоєна рішенням Біляївської міської ради після укладення договору оренди земельної ділянки.

Крім того, виходячи з ч. 1 ст. 15 Закону України „Про оренду землі” законодавець до істотних умов договору оренди відносить, перш за все, об’єкт оренди, який в даному випадку визначений в спірному договорі, як земельна ділянка, на якій розташований консервний завод (п.2.1 договору). Місце розташування об’єкту оренди, таким чином, було визначено не тільки планом меж земельної ділянки, а і зазначенням в договорі відповідної забудови – консервний завод. Щодо відсутності в договорі поштової адреси, то зазначення її в договорі законодавець не вимагає. Тому твердження прокурора про порушення орендарем істотних умов в частині відсутності адреси: „Одеська область, м. Теплодар, вул. Степова, 28” не може бути прийнято судом до уваги, так як в даному випадку воно є помилковим і не відповідає чинному законодавству.

Щодо форми платежів, відповідач зазначає, що згідно ч. 1 п.2.3 в договорі чітко визначено, що грошова плата вноситься на розрахунковий рахунок, тому різноманітні тлумачення позивача, зазначені в позові, які допускаються в позові є надуманими.

Щодо індексації орендної плати, то на думку відповідача, тлумачення такого поняття як „індексація”, передбачено, ч. 3 ст. 762 Цивільного кодексу України, згідно якої договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Такий перегляд передбачений, зокрема, ч. 2 п. 2.3 договору, де розмір орендної плати переглядається у випадку і з моменту зміни розмірів ставки земельного податку, або в інших випадках, передбачених законодавчими актами України, та ч. 2 п. 3.1 договору, де орендодавець має право змінювати розмір орендної плати у разі збільшення відповідно до закону розмірів земельного податку, та інших мотивів.

Таким чином, вказаними пунктами регулюється порядок, строки, розміри та можливість індексації, а також відповідна сторона –орендодавець, яка бере на себе відповідальність за проведення такої індексації.

Також, на думку відповідача, не може бути прийнято до уваги і відсутність норми про ризик випадкового пошкодження або знищення об’єкта оренди тому, що земельна ділянка, яка орендується і на даний час є предметом спору, була надана у постійне користування підприємству „Астарта” для будівництва консервного заводу на підставі Постанови Верховної Ради України 23.09.1994р. Землі, які надавались під забудову були віднесені до 1 категорії і підлягали обов’язковому відшкодуванню, тому на момент забудови консервного заводу, підприємством-забудовником були відшкодовані всі можливі пошкодження і можливі знищення (потрави) земельної ділянки. Консервний завод був придбаний „Кораса” в 2003р. Відповідно довідки №449 від 15.02.2006р. Одеського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації об’єктів нерухомості готовність об’єкта становить 80%. Тобто на момент укладення договору оренди земельної ділянки у сторін не було потреби передбачати вказаний пункт. Сторони керувались Цивільним кодексом України, і на даний час продовжують керуватись ст. ст. 779 - 786 Цивільного кодексу України.

Оскільки консервний завод, відповідно до Державного акту від 14.10.1994р. на право постійного користування землею, згідно постанови Верховної Ради України знаходився на землях, які належали Біляївській районній Раді 22.12.2003р. СП „Кораса” уклало з Біляївської районною державною адміністрацією Одеської області договір оренди земельної ділянки терміном на 5 років на підставі відповідного розпорядження Ради, погодження – висновку №315/1 від 01.12.2003р. Біляївського районного відділу земельних ресурсів та клопотання про передачу земельної ділянки. Вказаний договір був зареєстрований в Біляївському районному відділі земельних ресурсів, має схему земельної ділянки та відповідає вимогам чинного законодавства. Відповідач з моменту укладення вказаного договору (з 22.12.2003р.) і по даний час систематично здійснює орендну плату, використовує земельну ділянку за призначенням і порушень земельного законодавства не допускає.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог.

Відповідність чи невідповідність угоди вимогам законодавства має оцінюватися судом стосовно законодавства, яке діяло на момент укладення спірної угоди.

На момент укладення договору діяв Цивільний кодекс України від 18.07.1963р. та Земельний кодекс України, що набрав чинності з 01.01.2002р.

Згідно Роз’яснень Вищого господарського суду України №02-5/111 від 12.03.1999р. (з подальшими змінами та доповненнями) “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням угод недійсними” угода може бути визнана недійсною з підстав, передбачених законом. Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов’язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків.

Відповідно до ст.13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб’єктів права власності та господарювання. Усі суб’єкти права власності рівні перед законом і, відповідно, громадянам і юридичним особам забезпечені рівні умови захисту права на землю.

Ст. 93 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки – це засноване на договорі строкове платне володіння та користування земельною ділянкою, необхідною орендарю для проведення підприємницької та іншої діяльності.

Орендарі набувають права на оренду земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Законом України „Про оренду землі”, іншими законами України та договором оренди землі.

Передача в оренду земельних ділянок, що знаходяться в державній та комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки (ст. 124 Земельного кодексу).

Підставою для укладення договору оренди і набуття права на оренду земельної ділянки, що перебуває у державній або комунальній власності, є рішення орендодавця.

Спірний договір оренди укладено на підставі Розпорядження Біляївської районної державної адміністрації № 832/2003 від 22.12.2003 р. “Про передачу земельної ділянки в короткострокову оренду терміном на 5років Спільному українсько-індійському підприємству “Кораса”, яке є чинним, ніким не скасоване або не визнане недійсним.

Орендарем у встановленому законом порядку було здійснено розробку відповідної технічної документації по передачі земельної ділянки в короткострокову оренду, яка погоджена з відповідними службами.

Таким чином, спірний договір було укладено у встановленому законом порядку.

З матеріалів справи вбачається що оспорюваний договір є цілком законним, таким що відповідає за змістом і формою вимогам Цивільного кодексу України та вимогам Земельного кодексу України.

Суд погоджується з правовою позицією відповідача, тому підстав для визнання оспорюваного договору недійсним суд не вбачає.

Крім того, суд звертає увагу прокурора, що відповідно до ст.36-1 Закону України “Про прокуратуру”, представництво прокуратурою інтересів держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій/бездіяльності/ фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

В силу ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Частиною третьою згаданої статті передбачено, що у позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Господарський суд повинен оцінювати правильність визначення прокурором органу, на який державою покладено обов’язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов’язаних із захистом інтересів держави.

В позовній заяві прокурор не визначив на захист яких суб’єктивних прав або охоронюваних законом інтересів подано даний позов саме в інтересах Біляївської районної державної адміністрації, хоча з тексту позову вбачається, що на думку прокурора порушені інтереси Теплодарської міської ради.


Керуючись ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -