Зміст

Вид материала

Содержание

Представники сторін
Суть спору
Господарський суд хмельницької області
Суддя Розізнана І.В. Секретар судового засідання
Судова палата у цивільних справах

Подобный материал:

1 2 3 4 5 6 7 8 9 ... 38

Суддя Харченко І.А.,

Представники сторін

Від позивача – Лучко К.І., довіреність б/н від 01.03.06р., представник;

Від відповідача – Бризгалов О.Ф., довіреність № 5 від 18.01.06р., представник;

Від відповідача (Фонд комунального майна) – Сарахман С.О., довіреність б/н від 30.05.06р., завідуючий юридичного відділу;

Від третьої особи (Севастопольська міська Рада) – не з’явився;

Від третій особи (Севастопольське міське головне управління земельних ресурсів) – не з’явився;

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство “Ільяс” звернулося до суду з позовною заявою до Управління кооперативного торгу та ринків “Кримкоопринкторг” в особі Севастопольської філії “Міськкоопринкторг” Управління “Кримкоопринкторг” Кримспожівспілки” про визнання права власності на об’єкт нерухомого майна: на придбану та не здану до експлуатації будівлю кафе “Ільяс”, яке складається із обідньої зали – 1 площею 40,1 кв.м, підсобного приміщення 2 – 5,3 кв.м, підсобного приміщення 3 – 4,3 кв.м, підсобного приміщення 4 – 2,8 кв.м, коридору 5 – 6,4 кв.м, підсобного приміщення 6 – 7,5 кв.м, кухні 7 – 28,5 кв.м, кладовки 8 – 3,4 кв.м, бару 9 – 55,9 кв.м, приміщеня 35 кв.м, літ. Б – уборної – 4,6 кв.м, розташованого в м. Севастополі за адресою: вул. Щербака, 1.

Ухвалою від 22.03.05р. виключено зі складу учасників процесу третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Севастопольську міську державну адміністрацію, залучено у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Севастопольське міське головне управління земельних ресурсів та Севастопольську міську Раду.

Ухвалою від 06.05.05р. зупинено провадження у справі № 20-12/095 до розгляду господарським судом міста Києва справи за позовом ПП “Ільяс” до Управління “Кримкоопринкторг”, Севастопольської міської державної адміністрації, Севастопольської міської Ради, про визнання недійсними державного акту та Розпорядження СМДА № 1139-р.

Постановою господарського суду м. Києва від 06.12.05р. позов Приватного підприємства “Ільяс” задоволений в повному обсязі, визнано недійсним Розпорядження СМДА № 1139 від 02.07.99р. та Державний Акт про відведення в постійне користування Севастопольському «Міськкоопринкторгу» земельної ділянки по вулиці Щербака, 1 в м. Севастополі.

Ухвалою від 01.02.06р. поновлено провадження у справі № 20-12/095.

Ухвалою від 18.04.06р. залучено до участі у справі іншого відповідача – Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради.

Позивач уточнив позовні вимоги (вх. № 7823 від 29.03.06р.), просить визнати за ним право власності на придбане та таке, що має статус не зданої в експлуатацію будівлі кафе “Ільяс” загальною площею 146,4 кв.м., а саме: обійденої зали – 1, площею 40,1 кв.м, підсобного приміщення 2 – площею 5,3 кв.м, підсобного приміщення 3 – площею 4,3 кв.м, підсобного приміщення 4 – площею 2,8 кв.м, коридору 5 – площею 6,4 кв.м, підсобного приміщення 6 – площею 7,5 кв.м, кухні 7 – площею 28,5 кв.м, комори 8 – площею 3,4 кв.м, бару 9 – площею 55,9 кв.м та приміщення площею 35 кв.м, літ. Б уборної – площею 4,6 кв.м, прибудови – площею 35 кв.м.

В судовому засіданні 30.05.06р. позивач уточнив позовні вимоги щодо загальної площі спірного об’єкту, просить визнати за ним право власності на придбане та таке, що має статус не зданої до експлуатації будівлі, кафе “Ільяс”, загальною площею 228,8 кв.м.

Треті особи явку повноважних представників в судове засідання не забезпечили, Севастопольська міська Рада своїх письмових пояснень по суті спору суду не надала. Про дату, місце та годину засідання повідомлені належним чином – рекомендованою кореспонденцією. Від третьої особи Севастопольського міського головного управління земельних ресурсів надійшла телефонограма від 06.06.06р. про розгляд справи у відсутність її представника.

Відповідач (Управління кооперативного торгу та ринків “Кримкоопринкторг” в особі Севастопольської філії “Міськкоопринкторг” Управління “Кримкоопринкторг” Кримспожівспілки) позовні вимоги не визнав, вважає дії позивача протиправними, пояснив, що позивач придбав 16.09.96р. будівлю малої архітектурної форми у вигляді павільйону кафе “Ягідка”, яке було розміщено на земельної ділянці, відведеної під будівництво Центрального ринку м. Севастополя, та перейменоване в кафе “Ільяс”. Позивач в порушення договорів оренди замість павільйону малої архітектурної форми вів капітальну будівлю, перевищив торгову площу до 193,8 кв.м, земельна ділянка позивачу при цьому не виділялась.

Третя особа Севастопольське міське головне управління земельних ресурсів по суті спору письмово пояснила (вх. № 9864 від 06.05.06р.), що позивач помилково вважає, що має право вимагати відвід йому земельної ділянки під будівництво кафе “Ільяс”, тому що відсутній перехід права власності земельної ділянки під будівництво павільйону кафе “Ільяс” від ТОВ “Ренс-ЛТД” до ПП “Ільяс”.

Розгляд справи відкладався, у розгляді справи оголошувалась перерва, строк вирішення спору продовжувався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статей 20, 22 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні представникам сторін роз’яснені процесуальні права та обов’язки.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши представників сторін, суд,

ВСТАНОВИВ:

16 вересня 1996 року Приватне підприємство “Ільяс” (надалі позивач) придбало у Товариства з обмеженою відповідальністю “Ренс-ЛТД” за договором купівлі-продажу № 1 павільйон-кафе “Ягідка”, розташоване на території Центрального ринку в місті Севастополі (вул. Щербака, 1), яке в подальшому було перейменоване в кафе “Ільяс”.

На підставі Розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації “Про підтвердження Споживчому госпрозрахунковому підприємству “Севастопольський міський кооперативний торг і ринок “Міськкоопринкторг” права постійного користування земельними ділянками для обслуговування існуючих будинків і будівель” № 1139р від 02.07.99р., було видано Державний Акт на право постійного користування землею серії 1-КМ № 005170, відповідно до якого Споживчому госпрозрахунковому підприємству “Севастопольський міський кооперативний торг і ринок “Міськкоопринкторг” було надано у постійне користування 2,4220 га землі, що знаходиться в м. Севастополі, вул. Щербака,1, в межах згідно з планом землекористування для обслуговування будівель і споруд з віднесенням до категорії земель населених пунктів, наданих для торгівлі і комерційних послуг відповідно до Українського класифікатору цільового використання земель.

Тому 05 січня 1998 року між позивачем та Севастопольським “Міськкоопринкторг” був укладений договір оренди № 207, який в подальшому продовжувався договорами від 28.01.2000р., від 31.12.2003р., від 02.01.2004р.

Постановою господарського суду м. Києва від 06.12.05р. визнано недійсним Розпорядження СМДА № 1139 від 02.07.99р. та Державний Акт про відведення в постійне користування Севастопольському “Міськкоопринкторгу” земельної ділянки по вулиці Щербака, 1 в м. Севастополі. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.03.06р. постанова господарського суду м. Києва від 06.12.05р. залишена без змін.

Позивач вважає, що він придбав павільйон-кафе “Ягідка” на законних підставах, а тому має право на визнання за ним права власності на кафе “Ільяс”.

Ст.ст. 316, 317, 319, 328 Цивільного кодексу України, ст. 30 Закону України «Про власність» встановлено, що правом власності, яке набувається на підставах, що не заборонено законом, зокрема із правочинів, є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб, а саме: володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Договір купівлі-продажу № 1 павільйону “Ягідка” від 16.09.96р. є дійсним, нотаріальне посвідчення такого договору та реєстрація права власності на цей об’єкт, який не належить до нерухомих речей діючим законодавством не вимагались. Сторони по договору не оспорювали цієї угоди, інші особи своїх прав на це майно не заявляли і не звертались за захистом своїх законної інтересів, які порушувались би укладанням цього договору.

Все вище перелічене дає суду право для висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті до державного бюджету України державного мита у сумі 85,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118,00 грн. покладаються на відповідача Управління кооперативного торгу та ринків “Кримкоопринкторг” в особі Севастопольської філії “Міськкоопринкторг” Управління “Кримкоопринкторг” Кримспожівспілки у зв’язку з тим, що спір виник внаслідок неправильних дій зазначеної сторони.

Керуючись ст. ст. 316, 317, 319, 328 Цивільного кодексу України, ст. ст. 49, 69, 77, 82 –85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати за Приватним підприємством “Ільяс” (99011, м. Севастополь, вул. Щербака, 1, ідентифікаційний код 24493533) право власності на придбане та таке, що має статус не зданої до експлуатації будівлі кафе “Ільяс”, загальною площею 228,8 кв.м., яка складається з: обійденої зали – 1, площею 40,1 кв.м, підсобного приміщення 2 – площею 5,3 кв.м, підсобного приміщення 3 – площею 4,3 кв.м, підсобного приміщення 4 – площею 2,8 кв.м, коридору 5 – площею 6,4 кв.м, підсобного приміщення 6 – площею 7,5 кв.м, кухні 7 – площею 28,5 кв.м, комори 8 – площею 3,4 кв.м, бару 9 – площею 55,9 кв.м та приміщення площею 35 кв.м, літ. Б уборної –площею 4,6 кв.м, прибудові –площею 35 кв.м., розташованої в м. Севастополі за адресою: вул. Щербака, 1.

3. Стягнути з Управління “Кримкоопринкторг” в особі Севастопольського міського ринкового торгу Управління “Кримкоопринкторг” Кримспожівспілки (99011, м. Севастополь, вул. Щербака, 1, ідентифікаційний код 20750312) на користь Приватного підприємства “Ільяс” (99011, м. Севастополь, вул. Щербака, 1, ідентифікаційний код 24493533) 85,00 грн. – державне мито, 118,00 грн. – витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Примирники рішення надіслати на адресу сторін рекомендованою кореспонденцією.

Суддя І.А. Харченко

Рішення оформлено та підписано в порядку ст. 84 ГПК України 09.06.2006р.

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 79-57-10, факс 79-58-82

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" червня 2006 р. Справа №19/1813-А

За позовом Прокурора Кам'янець-Подільського району в інтересах держави в особі Колодіївської сільської ради Кам'янець-Подільського району с. Колодіївка

до Приватного підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1

про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки

Суддя Розізнана І.В.

Секретар судового засідання Комарніцкий В.В.

Представники:

позивача: не з'явився

відповідача: ОСОБА_1 – приватний підприємець

прокуратури: Ільчук Ю.Ф. – прокурор прокуратури Хмельницької області

У судовому засіданні згідно ч.3 ст. 160 КАСУ оголошено вступну і резолютивну частини постанови.

Прокурор Кам'янець-Подільського району в інтересах держави в особі Колодіївської сільської ради Кам'янець-Подільського району звернувся з позовом до Приватного підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1 про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки.

В обґрунтування позовних вимог позивач в позовній заяві зазначив, що відповідач самовільно, в порушення вимог ст.116 Земельного кодексу України, без набуття права власності чи права користування земельною ділянкою та встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), самовільно розмістила торгівельний об'єкт на земельній ділянці площею 0,002 га., за що на відповідача було накладено адміністративне стягнення згідно постанови від 09.09.05р. № 49.

Відповідач на судове засідання з'явився, позовні вимоги не визнає, подав суду дозвіл на розміщення об'єкту торгівлі від 21.07.05р., виданий виконавчим комітетом Колодіївської сільської ради, рішення виконавчого комітету Колодіївської сільської ради № 13а від 23.03.06р. „Про встановлення права власності на об'єкти нерухомого майна” та № 19 від 27.04.06р. „Про надання дозволу на проведення проектно-вишукувальних робіт”. Повідомив суд, що відповідач оформив право користування земельною ділянкою, повернення якої є предметом спору, та подав державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,2500 га., що розташована в с. Колодіївка, вул. Радянська, 59.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне.

30 серпня 2005 року спеціалістом Кам'янець-Подільського районного відділу земельних ресурсів проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства Колодіївської сільської ради, за результатами якої встановлено, що відповідач без зміни цільового призначення використовує присадибну земельну ділянку для розміщення торгівельної точки – магазину площею 20 кв.м., про що складено акт від 30.08.05р. та протокол про адміністративне правопорушення від 30.08.05р.

Позивач вважає, що використання присадибної земельної ділянки без зміни цільового призначення для розміщення торгівельної точки є самовільним зайняттям земельної ділянки та є підставою повернення Колодіївській сільській раді самовільно зайнятої земельної ділянки.

Згідно ст. 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

В контексті даної статті самовільним зайняттям земельної ділянки є заволодіння земельною ділянкою, що не відповідає закону і відбувається з порушенням визначеного порядку надання земельних ділянок, здійснюване без відведення землі в натурі й одержання документа, що засвідчує право на землю.

Статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент вирішення спору в суді відповідач оформив право власності на земельну ділянку, повернення частини якої є предметом спору, та отримав державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,2500 га., що розташована в с.Колодіївка, вул. Радянська, 59.

Враховуючи викладені обставини, у позові Прокурора Кам'янець-Подільського району в інтересах держави в особі Колодіївської сільської ради Кам'янець-Подільського району с. Колодіївка до Приватного підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1 про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки належить відмовити.

Керуючись ст.ст. 6, 14, 71, 86, 94, 104, 118, 158-163, 167, 254-259, п.п. 3, 6-7 Розділу 7 „Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У позові Прокурора Кам'янець-Подільського району в інтересах держави в особі Колодіївської сільської ради Кам'янець-Подільського району с. Колодіївка до Приватного підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1 про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки відмовити.

Згідно ст.ст. 185-186 КАСУ сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку Постанову повністю або частково. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення, апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Подаються до Житомирського апеляційного господарського суду через суд першої інстанції.

Згідно ст. 254 КАСУ Постанова, якщо інше не встановлено КАСУ набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя І.В. Розізнана

СУДОВА ПАЛАТА У ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ

ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2006 року, м. Київ

Колегія суддів в складі:

головуючого Балюка М.І.,

суддів: Григор'євої Л.І.,

Гуменюка В.І.,

Барсукової В.М.,

Волкова О.Ф.

розглянувши справу

за позовом ТОВ “Торгівельний центр “Південний”

до ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ТОВ “Торговий центр "Південний”

про визнання права власності на частину будівлі та земельну ділянку, вселення, зобов'язання передати правовстановлюючі документи та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2004 року ТОВ “Торгівельний центр “Південний” звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ТОВ “Торговий центр "Південний” про визнання права власності на 151/1000 частину будівлі, що складається з нежилого приміщення магазину першого поверху та підвалу загальною площею 2445 кв.м., та на земельну ділянку площею 1400 кв.м., які розташовані по АДРЕСА_1, вселення, зобов'язання передати правовстановлюючі документи та відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування своїх вимог посилалися на те, що ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ТОВ “Торговий центр "Південний” 20 лютого 2004 року уклали договір про створення ТОВ “Торгівельний центр “Південний”, визначили вклади кожного з засновників товариства до статутного фонду та встановили, що ОСОБА_3 передає до статутного фонду земельну ділянку площею 1400 кв.м., яка розташована по АДРЕСА_1, ОСОБА_4 - грошові кошти в розмірі 55000 грн., ТОВ “Торговий центр "Південний” - нежиле приміщення, яке розташоване по АДРЕСА_1, павільйон по АДРЕСА_1 та автомобіль.

ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ТОВ “Торговий центр "Південний” виконали умови договору та за актом від 20 лютого 2004 року передали вказане майно та грошові кошти. 3 березня 2004 року ТОВ “Торгівельний центр “Південний” зареєстровано Приморською районною державною адміністрацією.

Однак ТОВ “Торгівельний центр “Південний” позбавлено можливості зареєструвати своє право власності на статутне майно, оскільки відповідачі ОСОБА_3 та ТОВ “Торговий центр "Південний” відмовляються передати товариству правовстановлюючі документи на майно та земельну ділянку.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 26 березня 2004 року вказаний позов задоволено частково. Визнано право власності ТОВ “Торгівельний центр “Південний” на 151/1000 частину будівлі, що складається з нежилого приміщення магазину першого поверху та підвалу загальною площею 2445 кв.м., та на земельну ділянку площею 1400 кв.м., які розташовані по АДРЕСА_1. Вселено ТОВ “Торгівельний центр “Південний” в нежиле приміщення магазину першого поверху та підвалу загальною площею 2445 кв.м. Стягнено з ТОВ “Торговий центр "Південний” та ОСОБА_3 солідарно на користь ТОВ “Торгівельний центр “Південний” в рахунок відшкодування моральної шкоди 3000 гривень та судові витрати у розмірі 1850 грн.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 10 червня 2004 року рішення Приморського районного суду м. Одеси від 26 березня 2004 року скасовано і ухвалено нове, за яким позов ТОВ “Торгівельний центр “Південний” задоволено частково.

Визнано право власності ТОВ “Торгівельний центр “Південний” на 151/1000 частину будівлі по АДРЕСА_1, яка складається з нежилого приміщення та підвалу загальною площею 2445 кв. м.

Визнано право власності ТОВ “Торгівельний центр “Південний” на земельну ділянку площею 1400 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1.

Вселено ТОВ “Торгівельний центр “Південний” в нежиле приміщення магазину першого поверху і підвалу площею 2445 кв.м. по АДРЕСА_1.

Зобов'язано ОСОБА_3 та ТОВ “Торговий центр "Південний” передати ТОВ “Торгівельний центр “Південний” правовстановлюючі документи на земельну ділянку площею 1400 кв.м. та нежиле приміщення загальною площею 2445 кв.м., розташовані по АДРЕСА_1. В іншій частині позову про стягнення з ТОВ "Торговий центр "Південний" та ОСОБА_3 моральної шкоди на користь ТОВ "Торгівельний центр "Південний" - відмовлено.

Стягнено з ТОВ “Торговий центр Південний” та ОСОБА_3 солідарно на користь ТОВ “Торгівельний центр “Південний” судові витрати в розмірі 1850 грн.

В касаційній скарзі ОСОБА_5, до якої приєдналося ТОВ “Торгівельний центр “Південний”, ставиться питання про зміну рішення апеляційного суду Одеської області без передачі справи на новий розгляд у зв'язку з порушенням судом норм процесуального права.

В ній ОСОБА_4 просить залишити без зміни судове рішення районного суду у частині визнання права власності за ТОВ "Торгівельний центр "Південний" на нерухоме майно та земельну ділянку і вселення у приміщення за адресою: АДРЕСА_1 та відмовити позивачу в решті позовних вимог.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 17 лютого 2006 року залучено до участі у справі ОСОБА_6 як правонаступника померлої ОСОБА_5.

В касаційному поданні прокурор Приморського району м. Одеси та в касаційній скарзі ТОВ “Фламенко” просять зазначені рішення скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні вказаного позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_4, зміст якої зводиться до заперечень на касаційну скаргу ТОВ "Фламенко" задоволенню не підлягає. Касаційна скарга ТОВ "Фламенко" та касаційне подання прокурора підлягають задоволенню частково за таких підстав.

Згідно п.4 ч.1 ст. 338 ЦПК України судове рішення підлягає обов'язковому скасуванню з передачею справи на новий розгляд, якщо суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі.

Як вбачається із матеріалів справи на виконання рішення Київського районного суду м. Одеси від 14 лютого 2002 року про стягнення на користь ОСОБА_2 521485 грн. 50 коп. та судових зборів державною виконавчою службою було відкрито виконавче провадження. 27 серпня 2002 року відбулися публічні торги з продажу спірного нерухомого майна, що належало на праві власності ТОВ "Торговий центр "Південний". Купило це майно з прилюдних торгів ТОВ "Фламенко". Йому за встановленим порядком видано свідоцтво про право власності на спірне майно та воно ним було зареєстровано.

Згідно з ч.2 ст. 145 ЦК УРСР, що діяв з 1 січня 1963 року до 1 січня 2004 року та ч.2 ст. 388 ЦК України, що набрав чинності з 1 січня 2004 року майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Не дивлячись на це застереження закону, суди, навіть не залучаючи набувача на спірне майно - ТОВ "Фламенко" до участі у справі, витребували у нього це майно та у порушення чинного законодавства визнали право власності на нього за позивачем.

При цьому, задовольняючи позовні вимоги, суди не перевірили доводи сторін про те, чи мало ТОВ "Торговий центр "Південний" право власності на спірні нежилі приміщення на час утворення статутного фонду позивача, чи було воно за ним зареєстровано, чи мало воно на них правовстановлюючі документи, чи було воно за встановленим порядком передано позивачу у відповідності до положень ст. 128 ЦК УРСР.

Посилання судів на судові рішення Київського районного суду м. Одеси від 19 грудня 2002 року, справа № 2-2574, від 5 червня 2003 року, справа № 2-73, від 5 січня 2004 року, справа № 2-803, Малиновського районного суду м. Одеси від 9 вересня 2003 року, справа № 2-5077, якими дії державного виконавця по реалізації спірного майна визнані незаконними та цим самим, за висновком судів доведено, що угода по реалізації з публічних торгів спірного майна є нікчемним правочином, є хибними та не відповідають ст.ст. 215, 228 ЦК України, на які посилаються суди. Ці положення Закону мають інший зміст і регулюють інші, ніж встановлені судом правовідносини.

Крім того, за вимогою ч. 2 ст. 388 ЦК України не допускається витребування майна від добросовісного набувача, якщо воно продано у порядку, встановленому для виконання судових рішень, навіть і при визнанні неправомірними дії працівників державної виконавчої служби.

У цьому випадку, згідно з ч. 3 ст. 11 Закону України "Про державну виконавчу службу" та ч. 2 ст. 86 Закону України "Про виконавче провадження", шкода (збитки), заподіяна державними виконавцями фізичним та юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом.

Добросовісний набувач звільняється від обов'язків про повернення майна та відшкодування цих збитків.

Не можна погодитися і з висновками судів про стягнення у солідарному порядку з відповідачів судових витрат, оскільки таке відшкодування не передбачено ст. 79 ЦПК України, що діяв у час розгляду справи.

За таких обставин, ухвалені судові рішення є незаконними, необґрунтованими і такими, що підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд.

Керуючись ст. 336 ЦПК України, колегія суддів

Blog

Зміст

Содержание