Geum.ru

М. Сімферополь м. Ялта Проблеми та перспективи формування гуманітарної політики в Україні / Матеріали круглого столу 24 квітня 2009 р

Вид материалаДокументы

Содержание


Тернопільський національний економічний університет, м.Тернопіль
Проблема мотивації персоналу державної санітарно-епідеміологічної служби україни в умовах кризи
Подобный материал:
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   13

Тернопільський національний економічний університет, м.Тернопіль



ЗДОРОВИЙ СПОСІБ ЖИТТЯ ТА ЙОГО ЗНАЧЕННЯ У ФОРМУВАННІ СЕКСУАЛЬНОЇ КУЛЬТУРИ ТА РЕПРОДУКТИВНОГО ЗДОРОВ’Я СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ


Скорочення репродуктивного потенціалу населення – одна з основних характеристик сучасної демографічної ситуації в Україні. Істотною причиною цього є досить висока поширеність захворювань статевої сфери серед дівчат-підлітків, а також небажана рання вагітність і пов’язані з нею аборти і пологи. А це у подальшому призводить до порушення репродуктивного здоров’я нації.

Тому зусилля держави в цілому, МОН України, МОЗ України, вчених і клініцистів спрямовані на розробку та запровадження у навчальний процес закладів освіти цільових державних національних програм з покращення здоров’я дітей і молоді як складової частини здоров’я нації, що сприятиме позитивним змінам у цій сфері.

Так, відповідно до Національної Програми «Репродуктивне здоров’я нації до 2015 року», Національних програм «Планування сім’ї», «Репродуктивне здоров’я» та концепції національного виховання особлива увага приділяється питанням гігієнічного виховання та підготовки молоді до створення у майбутньому міцної благополучної сім’ї, виховання майбутніх батьків, для яких сім’я – це найвища соціальна цінність.

Несприятлива ситуація з репродуктивним здоров’ям в Україні значною мірою пов’язана з низьким рівнем сексуальної культури населення. Відсутністю знань, щодо репродуктивної поведінки, з недосконалістю системи відповідної інформації, безвідповідальним батьківством [9].

Як свідчать науково-статистичні дані: головним джерелом інформації щодо сексуальної освіти для молоді, як і десять років тому, є їх однолітки. То чи можемо ми говорити про надійність та достовірність «знань», які вони передають один одному. Батьки не завжди можуть брати участь у сексуальній освіті своїх дітей, тому що бесіди на таку тему викликають психологічне напруження обох сторін, а старше покоління не завжди має достатній рівень знань. Водночас умови сімейного виховання визначають формування сексуальної поведінки молоді.

Проблема репродуктивного здоров’я обумовлена ще й тим, що вона досить часто є наслідком бездоглядності зі сторони сім’ї і обумовлена як неспроможністю або небажанням сім’ї виконувати свої функції, або психологічною кризою стосунків між батьками та дітьми. Отже, для забезпечення високого рівня репродуктивного здоров’я, – необхідна пропаганда міцної повноцінної сім’ї як соціального інституту що має значний вплив на соціалізацію особистості.

Для покращення демографічної ситуації, збереження репродуктивного здоров’я та профілактики дитячої бездоглядності треба поєднати зусилля педагогічних працівників, психологів та медиків. Необхідно створити і запровадити в навчальний процес освітні програми не тільки для студентської молоді, а й для тих, хто буде займатись їх навчанням та консультуванням. Правильне статеве виховання, безумовно, сприятиме збереженню здоров’я молоді, готуватиме їх до майбутнього подружнього життя та виховуватиме почуття відповідального батьківства.

Тому, виходячи з соціально-педагогічної та медичної актуальності проблеми, метою дослідження було визначення репродуктивного здоров’я студентської молоді.

Для дослідження було залучено 300 студентів першого курсу Тернопільського національного економічного університету (надалі ТНЕУ). Серед респондентів дівчат – 69%, юнаків – 31%, мешканців м.Тернополя – 43%, мешканців інших населених пунктів – 57%. Пропонована анкета включала питання обізнаності та дотримання навичок здорового способу життя, а також стосовно “джерела” першої інформації про статеві стосунки, коло в якому обговорюються питання стосунків статі, мотив і необхідність дошлюбних статевих стосунків, обізнаність із методами попередження вагітності та наслідки аборту, інформації, щодо захворювань, які передаються статевим шляхом та ВІЛ/СНІД, а також наявність психологічної кризи у стосунках з батьками.

За результатами анкетування було встановлено, що лише половина із анкетованих вважають себе здоровими. Щодо поінформованості про дотримання навичок здорового способу життя, то лише 32% респондентів дали позитивну відповідь, хоча дотримуються його лише 12%. На запитання: “Чи залежить здоров’я людини від дотримання навичок здорового способу життя?” респонденти дали таку відповідь: (див. мал. 1).


4
6% респондентів вважають , що здоров’я перш за все залежить від дотримання навичок здорового способу життя ( надалі ЗСЖ), 40% - вважають, що здоров’я значною мірою залежить від ЗСЖ, 11% - вважають, що здоров’я частково залежить від ЗСЖ, 2% опитаних вважають, що здоров’я зовсім не залежить від дотримання навичок ЗСЖ.

Приємно, що більшість респондентів (86%) розуміють, що здоров’я людини залежить від свідомого дотримання принципів ЗСЖ. Але, разом з тим, відповідальне ставлення до свого здоров’я – це перш за все відмова від шкідливих звичок. Систематично вживають алкоголь (2 рази і більше в тиждень) – 4% опитаних, від випадку до випадку – 63%, палять постійно – 24%, періодично – 29%; вживають наркотики періодично – 1%, покинули вживати – 2% респондентів.

Показовою є інформація про джерела, з яких студентська молодь отримує інформацію про найбільш інтимні стосунки статей.

Таблиця 1

Джерело інформації
Всього (%)
З них

Юнаки (%)
Дівчата (%)
Тернополяни (%)
Мешканці інших населених пунктів (%)

Друзі

52
53
46
58
56

Телебачення

39
48
31
31
43

Преса
26
21
24
23
26

Книги

13
18
25
16
21

Мати
4
1
16
14
14

Батько
2
12
3
8
6

Викладач
8
6
6
8
4

Лекції спеціалістів
4
4
3
4
3



Проведений аналіз (див.табл1.) свідчить про те, що молоді люди вперше отримують інформацію про інтимні стосунки при спілкуванні з друзями (52%) та з телепередач (39%; в опитуванні дозволялося робити більше ніж один вибір, тому сумарно кількість перевищує 100%). Цікавою також є інформація про те з ким молоді люди обговорюють питання стосунків статі.





Більшість молоді обговорює питання сексу з друзями – 78%, особливо це характерно для дівчат – 84%. На жаль звертаються (яки виявилось) – до найближчих людей (батька) –4%, матері – 16%, а до фахівця в галузі репродуктивного здоров’я лише 4%.

Молоді люди нормально сприймають ранній початок статевого життя і допускають дошлюбні статеві зв’язки. Дошлюбні статеві стосунки вважають необхідною умовою спілкування – 76% респондентів вважають, що попередній статевий досвід партнера несе для них позитивний елемент у сексуальному спілкуванні, 21% - негативний елемент нещирості стосунків та небезпеки для репродуктивного здоров’я, для 26% - не має значення наявності досвіду партнера, 22% - обгрунтували варіанти за яких досвід партнера може позитивно, або негативно вплинути на репродуктивну функцію.

Цікавою є інформація щодо обізнаності респондентів про методи попередження вагітності серед методів запобігання вагітності для 89% молоді відомі презервативи, для 53% - ОК, для 36% - ВМЗ, інші методи контрацепції 18%. Більш інформованими про цивілізоване планування статі – є Тернополяни. Так на запитання: “Який метод контрацепції Ви вважаєте найкращим?”, респонденти дали такі відповіді ( див.мал.2) 83% студентської – вважають перервані статеві стосунки найкращим методом контрацепції, 54% студентів – презерватив, 28% студентів – ОК. Інші методи контрацепції – 17% , не знають, який метод можна використовувати – 19% (відповідно) респондентів.




Наступні дані були отримані щодо поінформованості студентської молоді про захворювання, що передаються статевим шляхом (надалі ЗПСШ). Так, згідно результатів анкетування: 43% респондентів знають прояви і шляхи передачі сифілісу, гонореї, трихомоніазу, 47% - вважають презерватив найефективнішим методом від інфікування ЗПСШ, 18% - притримуються думки про статеве утримання, 3% - наявність одного статевого партнера.

Разом з тим, результати проведеного дослідження свідчать про те, що реальну інформацію про особливості стосунків статі 98% респондентів хотіли б все ж таки отримати від спеціалістів і це є цілком зрозуміле бажання молоді отримати якомога повнішу інформацію з питань про репродуктивне здоров’я, адже в майбутньому 93% респондентів планує мати дітей. Проте знає про існування служби планування сім’ї і ті послуги, що там надають, лише 14% респондентів.

Також цікавими виявилися дані стосовно стосунків у сім’ї. Так, на запитання «Чи виникає у Вас напруження при розмові з батьками на тему сексуального спілкування?» відповіді можна розподілити таким чином:

Відповіді
Юнаки (%)
Дівчата (%)

Так
52
73

Ні
9
5

Інколи
28
12

Намагаюсь уникати таких розмов
11
10

А от стосовно наявності психологічної кризи у стосунках із батьками відповіді були наступні:

Відповіді
Юнаки (%)
Дівчата (%)

Так
43
26

Ні
18
67

Не хочу давати відповідь
61
7



Проте найбільший інтерес викликають відповіді на запитання «Чи хотіли б Ви мати у майбутньому таку сім’ю у якій Ви зараз живете?». Відповіді на це запитання такі:

Відповіді
Юнаки (%)
Дівчата (%)

Так
27
31

Ні
49
36

Важко відповісти
18
28

Відмовляюсь давати відповідь
6
5



Аналіз наукових і статистичних джерел свідчить, що сьогодні , в сучасній Українській державі основними соціальними інститутами, які зберігають репродуктивне здоров’я молоді є сім’я, навчальний заклад, соціальне оточення, засоби масової інформації.

Література.
  1. Ахаладзе М., Ахаладзе Т. Здоров’я жінки крізь призму медицини, демографії, соціології // Вісник НАН України. – 2000.– №4.– с.28-35.
  2. Бобрицька В.І. Нормативно-правові та освітні аспекти формування здорового способу життя молоді в Україні. // Науково-методичний збірник: Проблеми освіти. К., 2003., вип.33. – с.152-160.
  3. Бойко О.В., Лукащук-Федик С.В., Бадюк Р.А., Дембіцька М.П., Курко Г.Б., Цетнар Л.Й. Формування здорового способу життя, як елемент освіти у вищих навчальних закладах. // Збірник “гігієна населених місць”. К.: 2004., вип. 43. – с. 412-417.
  4. Державна національна програма “Освіта” (Україна ХХІ століття) – К.: Райдуга, 1994. – с.64.
  5. Жилка Н., Іркіна Т., Стяшенко В. Стан репродуктивного здоров’я в Україні // Медико-демографічний огляд. – К.: МОЗ України, НАУ: Інституту економіки. – 2001.– с.68.
  6. Концепція розвитку охорони здоров’я населення України. – К., 2001. – с.30.
  7. Міжгалузева Комплексна Програма “Здоров’я нації на 2002-2011 роки”, затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 10 січня 2002 р. №14.– К., 2000.– с.93.
  8. Основи законодавства України про охорону здоров’я. Збірник документів “Діти, молодь і закон”. Ч. 1.- К., 1994.– с,132-138.
  9. Національна програма “Репродуктивне здоров’я 2001-2005рр.”: Проект. – К.: МОЗ України 2000.



Губар Ольга Володимирівна, аспірант

Міжрегіональна Академія управління персоналом, місто Київ


ПРОБЛЕМА МОТИВАЦІЇ ПЕРСОНАЛУ ДЕРЖАВНОЇ САНІТАРНО-ЕПІДЕМІОЛОГІЧНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ В УМОВАХ КРИЗИ


Кризова ситуація загрожує установі чи компанії не лише фінансовими проблемами, але й втратою кваліфікованих кадрів, без яких подолання кризи є неможливим. Утримання ключових співробітників-одне з ключових завдань менеджменту в період кризи. Програма виходу із кризи, як правило, передбачає проведення радикальних перетворень при наявності вкрай обмежених ресурсів, в першу чергу фінансових та часових. Тому при здійсненні антикризової програми в галузі управління персоналом необхідно вирішити два основних завдання: утримання одних співробітників та їх залучення в реалізацію антикризової програми; мінімізація ризиків виникнення конфліктних ситуацій при звільненні інших. В яку групу потрапить кожен співробітник - "тих, що утримуються" чи "тих, що звільнюються"-залежить як від загальних антикризових планів компанії, так і від вибраних напрямків розвитку. Успішне виконання вищезгаданих завдань потребує розробки і реалізації таких заходів: 1) Забезпечення адекватного розуміння усіма співробітниками ситуації, що склалася, та перспектив її розвитку згідно з антикризовими планами керівництва; 2) Мотивація співробітників на необхідні для компанії дії (робота на тій чи іншій посаді, звільнення).

Співробітники повинні знати про справжній стан установи, тому керівництво повинно їх повідомити про поточну ситуацію, а також найбільш ймовірні варіанти розвитку ситуації за умови неприйняття антикризових заходів. Необхідно також надати персоналу інформацію про те, якими будуть заходи із подолання кризи та очікувані результати. Необхідно переконати співробітників, що вони-основна рушійна сила установи, і саме їм належить ключова роль у реалізації антикризової програми [1].

Соціально-економічна криза негативно відобразилась на роботі структурних одиниць Державної санітарно-епідеміологічної служби України - санітарно-епідеміологічних станцій (СЕС) різних рівнів підпорядкування (обласних, міських, районних). Так, зокрема, спостерігається відтік висококваліфікованого персоналу та зменшення фінансування лабораторій. Це ставить під загрозу належне виконання місії та завдань служби – контроль за епідемічним станом довкілля, швидке реагування на спалахи інфекційних захворювань, реалізація превентивних заходів із запобігання біотероризму. В умовах кризи основним завданням менеджменту персоналу є збереження фахівців із медичною освітою, адже вони є головною рушійною силою служби. Зараз у закладах санепідемслужби спостерігається відтік медичного персоналу. На сьогодні лише 81,8% фахівців, що працюють на посадах лікарів – випускники медичних ВУЗів, інші є випускниками переважно біологічних факультетів. В деяких випадках головні лікарі змушені приймати на медичні посади осіб без належної освіти. Нині відсутні ефективні мотиваційні механізми, які б сприяли підвищенню престижу лікарської професії. Заробітна плата в умовах кризи та стрімких темпів інфляції втратила свою мотиваційну функцію. Найважливішою умовою досягнення значного кадрового потенціалу організації є зацікавленість працівників у високій якості роботи. Базова модель мотивації передбачає, що існують стимули, які приводять до зміни поведінки, а, отже, і до бажаного результату. Як зазначає О.М. Скібіцький, джерела більшості проблем в організаціях можуть бути в остаточному підсумку виявлені в людях [2]. Якщо організація має кваліфікованих співробітників і керівників з добре мотивованими цілями, вона здатна “випливати” різними альтернативними стратегіями. В іншому випадку варто домагатися поліпшення роботи. На думку А.М. Колота, основними чинниками, які в тій чи іншій мірі впливають на мотиваційні настанови персоналу, можуть бути вік, родинний стан, стать, трудовий стаж, загальна і професійна культура, які необхідно розглядати як внутрішні чинники трудової активності. На практиці вони завжди доповнюються чинниками зовнішнього характеру – станом зовнішнього і внутрішнього ринків праці, умовами і безпекою праці, рівнем соціального забезпечення, морально-психологічним кліматом у трудовому колективі, соціально-демографічною структурою трудового колективу, об’єктивністю оцінки персоналу тощо [3].

Для вивчення стимулювання персоналу як одного із засобів, за допомогою якого здійснюється мотивація трудової діяльності персоналу до кращого виконання своїх функцій у вирішені завдань діяльності державної санітарно-епідеміологічної служби України, нами були проаналізовані зовнішні чинники, які впливають на мотиваційні настанови персоналу, зокрема такі як рівень соціального забезпечення, умови і безпека праці, об’єктивність оцінки персоналу. З цією метою нами був проведений аналіз наказів з особового складу по одній з обласних СЕС. Проведені дослідження засвідчили, що в санітарно-епідеміологічній службі області в останні роки матеріальна допомога та премії надавались в основному головним державним санітарним лікарям міст та районів області. Так в основному матеріальна допомога (у зв’язку із тяжким матеріальним станом сім’ї на оздоровлення, в розмірі посадового окладу), та премії надавалися головним державним санітарним лікарям міст та районів області, а також лікарям, середнім медичним працівникам та іншому персоналу. В загальній кількості відзначених осіб головні державні санітарні лікарі становили - 75%, лікарі – 12,5%, середній медичний персонал – 8,3%, інший персонал – 4,2%. Також в самій обласній санітарно-епідеміологічній станції преміями у розмірах посадового окладу відзначалася сумлінна праця заступника головного державного санітарного лікаря області, економіста, інспектора по кадрах, прибиральника території, завідуючого господарством, заступника головного бухгалтера, інженера, лікарів та середніх медичних працівників. В загальній кількості відзначених осіб лікарі становили -18,7%, середній медичний персонал – 37,5%, інший персонал – 43,7%. Для проведення оцінки морально-психологічного клімату в трудовому колективі санітарно-епідеміологічної служби області, використовувалась класифікація характерних показників, складених за даними І.Ансоффа [3]. Нами був проведений експрес-аналіз деяких характерних ознак та характеру міжгрупових та міжособистісних відносин, необхідних для успішного функціонування організації. За даними проведеного аналізу наявні такі характерні прояви як відсутність перспективного стратегічного планування; традиційні механічні методи вирішення проблем, ритуальні, формальні методи ділового спілкування, відсутність інновацій, відсутність страхових запасів та ресурсів; зношеність обладнання (90-100% майже по всіх закладах санепідслужби області); методи досліджень, які залишились на рівні 60-70 років; байдужість, самозадоволеність з боку керівництва; відсутність великих цілей, слабке керівництво, нераціональне використання трудових ресурсів (використання фахівців для виконання дворових робіт, у якості помічника секретаря, та ін., що ускладнює виконання ними професійних обов’язків), а також погіршення морального клімату в колективі, настрій безнадійності, самозадоволеність посередніх особистостей, витіснення талановитих фахівців з подачі керівництва та співробітників, підвищення шансів для тих, хто догоджає керівництву, можна дійти висновку, що служба області перебуває в кризовому стані.

Отже, проведений нами аналіз зовнішніх чинників, які впливають на мотиваційні настанови персоналу таких як умови і безпека праці, рівень соціального забезпечення, морально-психологічний клімат у трудовому колективі, об’єктивність оцінки персоналу тощо, свідчить про відсутність ефективних мотиваційних механізмів. У працівників відсутня фундаментальна мотивація до ефективної діяльності, вони не беруть на себе всю повноту відповідальності за прийняття і реалізацію управлінських рішень, не ототожнюють себе з службою. Зацікавленість персоналу в якості роботи повинна підкріплюватися відповідною оплатою праці. В умовах кризи необхідно розробити нові мотиваційні механізми, які повинні сприяти постійному підвищенню професійного рівня персоналу та вирішенню стратегічних завдань санітарно-епідеміологічної служби. Зокрема, необхідно спрямувати зусилля на матеріальне стимулювання медичного, а не обслуговуючого чи керівного персоналу. Необхідно також збільшити роль нематеріальних факторів мотивації (надання співробітникам роботи, яка їх найбільше цікавить та можливості незалежно її виконувати, відзначення найкращих співробітників та їх публічне визнання, підвищення відповідальності у персоналу, його інформування про стан та перспективи служби).


Список використаної літератури
  1. Черни В. Как мотивировать персонал в условиях кризиса. "Финансовый директор", №11, 2005.
  2. Скібіцький О.М. Антикризовий менеджмент: Навч.посібник.-К.:Центр учбової літератури, 2009-568с.
  3. Колот А.М. Мотивація персоналу: підруч.[для магістрів]/ Колот А.М.-К.: КНЕУ, 2006.-340с.



Ковальчук Ірина Леонідівна